Інформаційні відносини в суспільстві

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ  АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

Дисципліна:  Інформаційні технології

 

 

 

 

ТЕМА РЕФЕРАТА:

«Інформаційні відносини в суспільстві»

 

 

 

 

 

Виконала: студентка

Стецюк О.М.,

група ТМ-5/2

Керівник:

Нєлєпова Альона Володимирівна,

викладач інформатики  МДАУ

 

 

 

 

 

 

Миколаїв 2012

ПЛАН

 

1. Вступ
2. Становлення інформаційного суспільства в Україні.
3. Інформаційної культури.
4. Поняття, види, права і обов’язки суб’єктів інформаційних відносин.
5. Юридичної відповідальность в інформаційному праві.
6. Перспективи розвитку загального інформаційного законодавства.
7. Висновок
8. Література

 

 

 

Вступ

 

Інтенсивна інформатизація більшості  сфер людського життя та діяльності є нині одним із найважливіших  глобальних і визначальних чинників для подальшого соціально-економічного та інтелектуально-духовного процесів розвитку людства.

Цій фазі розвитку відповідає нове суспільно-економічне середовище - інформаційне суспільство, яке формується нині у світі і  характеризується розвиненою інформаційно-комунікаційною інфраструктурою та прискореним  розвитком високотехнологічних  галузей економіки, різким збільшенням  доступу громадян до інформації, освіти, культурних надбань, можливостей роботи і спілкування, реалізацією нового, більш високого рівня прав і свобод громадян і, нарешті, високими темпами  економічного зростання.

Формування сучасної моделі інформаційного суспільства в Україні повинно  стати одним з пріоритетних завдань  держави, як фундаментальна передумова повноцінної, на рівноправних засадах, інтеграції нашої держави у європейські  та загальносвітові процеси, збереження політичного суверенітету, економічної  незалежності, конкурентноздатності та процвітання, національної самобутності, гармонійності духовно-культурного розвитку людини та суспільства, формування зрілого громадянського суспільства, правової держави та демократії. Але нинішній стан розбудови інформаційного суспільства в Україні, порівняно із розвиненими країнами, є недостатнім і при цьому далеко не відповідає потенціалу та ресурсам нашої держави. Оптимальним алгоритмом дій щодо подолання "цифрової нерівності" для України є виважене, координоване державою, співробітництво з іншими країнами, використання їхнього досвіду з опорою на розкриття та розвиток власного потенціалу.

.  

1. ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ

 

Концепція та термінологія «інформаційного  суспільства» одержали широке поширення  в Україні слідом за їх розповсюдженням  в світі з тими ж, характерними для світу, суперечностями і неясностями в їх застосуванні. Термін «інформаційне суспільство» в більшості випадків використовується як яскравий синонім терміну «інформаційно-комунікаційні технології», а концепція «інформаційного суспільства», і сьогодні, не отримала глибокого осмислення та адаптації під українські реалії результаті занепаду української науки.

Інформатизація - це складний соціальний процес, пов'язаний зі значними змінами  в способі життя населення. Він  вимагає серйозних зусиль на багатьох напрямках, включаючи ліквідацію комп'ютерної  неграмотності, формування культури використання нових інформаційних технологій та ін

Рушійною силою розвитку суспільства  має стати виробництво інформаційного, а не матеріального продукту. В  інформаційному суспільстві змінюється не тільки виробництво, але й весь устрій життя, система цінностей, зростає  значимість культурного дозвілля по відношенню до матеріальних цінностей. В інформаційному суспільстві виробляються і споживаються інтелект, знання, що призводить до збільшення частки розумової  праці. Від людини буде потрібна здібність  до творчості, зростає попит на знання. Матеріальною і технологічною базою  інформації суспільства, стануть різного  роду системи, на базі комп'ютерної  техніки і комп'ютерних мереж, інформаційної технології, телекомунікаційного  зв'язку.

Інформатизація суспільства - організований  соціально - економічний і науково-технічний  процес створення оптимальних умов для задоволення інформаційних  потреб і реалізації прав громадян, органів державної влади, органів  місцевого самоврядування, організацій, громадських об'єднань на основі формування і використання інформаційних ресурсів. Цей процес характеризується наступними рисами:

1. обмін інформацією набуває глобального характеру, державні кордони та відстані вже не є суттєвою перешкодою для руху інформаційних потоків;
2. значно зросли можливості збору, обробки, зберігання, передачі інформації, доступу до неї;
3. суттєво зросло і продовжує зростати значення доступу до інформації для розвитку різних сфер людської діяльності;
4. спроби урядів обмежити вільне розповсюдження інформації всередині їхніх країн об'єктивно призводять до гальмування розвитку таких країн;
5. відбувається перехід до нових форм зайнятості населення, зокрема, формування нових трудових ресурсів за рахунок збільшення кількості зайнятих в інформаційно/інтелектуально орієнованих типах робіт;
6. безпрецедентно зросла кількість персональних та корпоративних контактів на глобальному рівні, розгортаються процеси формування трансдержавних і транснаціональних спільнот.

Формування сучасного інформаційного суспільства в Україніповинно відбуватися за такими стратегічними напрямками:

• Широке використання інформаційно-комунікаційних технологій для удосконалення державного управління, відносин між державою і громадянами, становлення електронних форм спілкування між державними органами і фізичними та юридичними особами. Вирішення питання інформаційної відкритості виконавчої влади, з чим нерозривно пов'язана проблема штучного обмеження доступу суспільства до інформації (наочний приклад - надмірне застосування спеціальних грифів у нормативно-розпорядчий діяльності КМУ та указах Президента України, що суперечить раніше задекларованим принципам).
• Підвищення ролі громадськості і мас-медіа у створенні нового інформаційно-комунікаційного середовища в країні. Основне питання демократії - здатність держави забезпечити рівний та всеосяжний доступ до основних громадських прав и свобод (свободи слова, зокрема) - в умовах інформаційного суспільства набуває нового забарвлення. Держава повинна стати координатором дій різних суб'єктів суспільства, сформувати таку правову і нормативну базу, що спрямує їхню діяльність в річище, сприятливе для розвитку суспільства і особистості.
• Прискорення впровадження новітніх ІКТ в усі сфери суспільного життя, економіку України, діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
• Удосконалення законодавства з регулювання інформаційних відносин, виробництва програмного забезпечення, діяльності постачальників інформації та послуг зв'язку, режиму діяльності систем електронної торгівлі й оплати, реклами, публікацій, функціонування глобальних комп'ютерних мереж, запобігання поширенню шкідливої та незаконної інформації глобальними комп'ютерними мережами.
• Подолання поширеної у суспільстві "комп'ютерофобії", застарілих стереотипів сприйняття ЕОМ та сучасних засобів комунікації, забезпечення комп'ютерної грамотності населення, насамперед шляхом створення освітньої системи, орієнтованої на використання нових інформаційно-комунікаційних технологій.
• Захист інформаційних прав громадян, насамперед щодо доступності інформації, захисту приватної інформації про особу, підтримку демократичних інститутів, удосконалення правового урегулювання питань інтелектуальної власності та мінімізації ризику інформаційної нерівності.
• Створення загальнодержавних інформаційних систем, насамперед у сферах охорони здоров'я, освіти, науки, культури, охорони довкілля.

2. АСПЕКТИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ

 

Інформаційна культура (від лат. cultura - освіта, розвиток та informatio - роз’яснення) - це:

1. множина досягнень певного людського суспільства (групи людей, нації, народу, суспільства, держави, міжнародного співтовариства) у сфері інформаційних відносин (у тому числі мистецтва, науки, техніки тощо);
2. відповідний рівень розвитку інформаційних відносин на певний момент часу, у просторі, колі осіб, що визначається порівняно з попередніми показниками інформаційної культури;
3. множина практичних, матеріальних і духовних надбань суспільства, які
4. відображають історично досягнутий рівень розвитку суспільства і людини у сфері інформаційних відносин та втілюються в результатах інформаційної діяльності. У вужчому розумінні, інформаційна культура — це сфера духовного життя суспільства, що охоплює на самперед систему виховання, освіти, наукової та мистецької творчості, у контексті інформаційних відносин, а також установи й організації, що забезпечують функціонування їх (школи, вищі навчальні заклади, клуби, музеї, театри, творчі спілки, товариства тощо);
5. ступінь (рівень) довершеності в оволодінні знаннями у галузі суспільних інформаційних відносин та діяльності;
6. метод формування визначеного в ідеалі рівня інформаційних відносин;
7. множина умов, які забезпечують високий рівень, продуктивність, безпеку інформаційних правовідносин;
8. рівень фахової підготовки працівників (працівника) у сфері інформаційних правовідносин та особистої організованості їх:
9. рівень відповідності норм, встановлених у суспільстві, нормам інформаційних правовідносин;
10. множина духовних цінностей у сфері інформаційних відносин, створених людством протягом його історії;
11. рівень, ступінь досконалості певної галузі розумовоїдіяльності.
12. Сутність інформаційної культури може розглядатися й у контексті категорії «культура поведінки у сфері інформаційних відносин». Зазначена категорія також має багатоаспект-ний зміст. Розглянемо кілька таких аспектів, сформульованих за результатами аналітико-синтетичних досліджень.

 

3. ПОНЯТТЯ І ВИДИ, ПРАВА Й ОБОВ'ЯЗКИ СУБ'ЄКТІВ ІНФОРМАЦІЙНИХ ВІДНОСИН

 

Стаття 7 Закону України “Про інформацію” визначає, що суб'єктами інформаційних відносин є: громадяни України; юридичні особи; держава. Суб'єктами інформаційних відносин відповідно до цього Закону можуть бути також інші держави, їх громадяни та юридичні особи, міжнародні організації та особи без громадянства.

В якості індивідуальних суб’єктів  інформаційних відносин виступають такі фізичні особи як громадяни  України, іноземні громадяни, особи  без громадянства. Іншими словами  практично всі люди. Крім того окремі видові нормативно-правові акти називають  індивідуальних суб’єктів інформаційних  відносин за сферами правового регулювання. Наприклад у сфері діяльності засобів масової інформації це редактори, оператори журналісти. Тут використовується фаховий критерій. В сфері правового  регулювання статистичною діяльністю встановлюються такі назви індивідуальних та колективних суб’єктів як респонденти, замовники статистичної інформації. В сфері регулювання відносин щодо обороту інформації в автоматизованих  системах нормативно визначається існування, операторів, користувачів інформаційних  систем. Окремими нормативно-правовими  актами визначаються й інші види індивідуальних суб’єктів, які утворюють загальну категорію фізичні особи.

В якості колективних суб’єктів  інформаційно-правових відносин, юридичних  осіб виступають наприклад, засоби масової  інформації, органи держави, провайдери інформаційних автоматизованих  мереж, статистичні установи, архівні  установи, органи місцевого самоврядування та інші структури різної форми власності.

Держава, особливо в міжнародно-правових стосунках виступає в якості спеціального суб’єкту інформаційно-правових відносин, що визначається завдяки поширеним  інформаційно-правовим можливостям  у стосунках з іншими державами. Зокрема це може проявлятись у  формі офіційних дипломатичних  звернень та запитів.

Поряд з традиційною системою суб’єктів, що є поширеною в більшості  відносин, регульованих нормами права, в інформаційно-правових відносинах приймають активну участь і особливі суб’єкти.

Юридичний зміст інформаційно-правових відносин утворюють права і обов’язки  сторін у цих відносинах, що встановлюються відповідними нормативно-правовими  актами.

Яскравою ілюстрацією  широти прав, що закріплюються за учасниками інформаційних правовідносин є  положення відповідного розділу  Закону України „Про інформацію”.

Права учасників інформаційних  відносин.

1. Кожний учасник інформаційних відносин для забезпечення його прав, свобод і законних інтересів має право на одержання інформації про:
2. діяльність органів державної влади;
3. діяльність народних депутатів;
4. діяльність органів місцевого і регіонального самоврядування та місцевої адміністрації;
5. те, що стосується його особисто.(Ст. 43)