Інформаційні війни

                              Зміст

      Вступ

1. Поняття  "інформаційної війни" та  теорії її походження.

    2. Інформаційні  війни ХХІ століття, форми і  способи їх ведення.   

    3. Інформаційна злочинність та інформаційна безпека.

    4. Інформаційні  війни та Україна.

      Висновок

      Список  використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                    Вступ

      Сьогодні  інформація відіграє чи не найважливішу роль в житті людей, вона стала  невід'ємною частиною нашого життя. Інформація стала у ХХІ столітті регулятором усіх суспільних, політичних, економічних та  соціальних зносин. Процес інформатизації на даному етапі розвивається настільки стрімко, що веде до створення єдиного інформаційного простору. Це, звичайно, є позитивним для людства, адже швидкий обмін економічною, політичною, технічною та ін. інформацією дозволяє людству швидко розвиватися. Однак, створення інформаційного суспільства може привести до виникнення багатьох інформаційних катастроф, руйнування духовності суспільства і приведення до великомасштабних технічних катастроф.

      Саме  негативні прояви інформаційного суспільства породжують таке поняття, як "інформаційна війна", яка сьогодні стала реальною загрозою безпеці людства. Спостерігаючи за ходом і наслідками  війн та конфліктів ХХ та ХХІ століть, ми бачимо, що роль інформаційного забезпечення різко зростає, і свідчить про новий рівень ведення інформаційного протиборства. Інформаційна війна включає в себе багато аспектів, основними з яких є вплив на свідомість людини різними нейролінгвістичними засобами, які полягають в підриві цілей та світогляду людей.

      Таким чином інформаційна війна сьогодні є всеосяжною, цілісною стратегією, яка показує всю значимість володіння  інформацією в керуванні, командуванні і реалізації національної політики. Інформаційна війна стає війною за знання, за те кому будуть відомі відповіді на найважливіші питання, що дають змогу керувати масами. Звичайно, при веденні такої війни кількість жертв зводиться до мінімуму, але участь у ній беруть безпосередньо усі люди, що може привести до руйнування соціуму, як такого.

      Нормальна життєдіяльність  суспільного організму  цілком визначається рівнем розвитку, якістю, безпекою  інформаційного середовища, будь-який витік інформації, розповсюдження якоїсь таємної інформації  серйозно загрожує не лише інформаційній, але й національній безпеці країни.

      Тому  у своїй роботі, я хочу розповісти саме про ці війни,  учасниками яких можемо, а можливо і вже є ми з вами. Знати про інформаційні війни, про методи їх дії , це важливий крок до вирішення такої проблеми, адже у будь-якому випадку війни приносять жертви, а в результаті інформаційної війни жертв є    значно більше ніж в результаті збройної війни. Наслідки інформаційних воєн є катастрофічними, адже така війна діє дуже глибоко, вона знищує противника, "з середини", починаючи від

зміни свідомості населення і закінчуючи численними фізичними втратами.

  Тема інформаційних воєн є актуальною сьогодні, адже інформація стала одним з найдорожчих та найважливіших товарів, за допомогою яких людина може вплинути і на інших людей, і на суспільні явища, і на державне управління. Учасником такої війни може стати кожен з нас, незалежно від віку, статі чи інших чинників, тому у своїй роботі я хотіла б познайомити вас з проблемами інформаційних воєн. Моїми завданнями, пишучи цю роботу, стали: узагальнення методів та розроблення способів ведення інформаційної війни, внесення ряду пропозицій щодо забезпечення інформаційної безпеки та підвищення ефективності інформаційних технологій на Україні у цій сфері.  
 

1. Поняття "інформаційної  війни" та  історія її походження

  Сьогодні є дуже велике різноманіття визначень і пояснень, що ж таке інформаційна війна,  ведеться безліч дискусій, проводиться багато конференцій на цю тему, що свідчить про незаперечну актуальність інформаційних воєн.  Мартін Лібіка з американського університету національної оборони сказав: "Спроби повною мірою усвідомити всі грані поняття інформаційної війни нагадують зусилля сліпих, що намагаються зрозуміти природу речей не бачачи їх…"[1, 7]. І це справді так, адже інформаційна війна включає в себе багато різних понять, які важко усвідомити, і враховуючи сьогоднішні темпи розвитку інформаційного суспільства, можна стверджувати, що ще багато нових, незвіданих аспектів цієї війни ще невідомі, але процес їх дослідження швидкими темпами розвивається.

      Багато  хто думає, що інформаційні війни  прийшли до нас лише в ХХ столітті, разом з приходом технологічної  ери, але це не так. Інформаційні війни  поняття історичне, доказом цього є інформаційно-психологічний вплив на людину, що згадується в біблейській легенді про Гедеона, який одного разу з трьомастами воїнами, підкрався до стану ворогів і здійснив дикий нічний напад при звуці шофарів і криках «меч Яхве і Гедеона!». Воїни ворога в сум'ятті вбивають один одного, безладно біжать, таким чином Гедеон налякав багатотисячне військо противника. Ще тоді великий полководець Сунь-цзи  сказав: "Війна – шлях обману", під тим розуміється те, що обманювати противника необхідно не тільки своїми маневрами, але і взагалі будь-якими методами, в тому числі і військовою дезінформацією противника.[1; 48] Такий же інформаційно-психологічий вплив на людей застосовувався і в інших операціях, але в них інформаційні джерела були не досконалими, тому така війна була не дуже ефективною. Але у ХVII столітті появилися перші друковані видання, що виводять інформаційно-психологічну війну на новий рівень, адже саме пропагандистська діяльність за допомогою газет допомогла керувати цілими масами людей таким полководцям, як Фрідріх ІІ, Петро І, Наполеон. Саме Наполеон у війні з Європейськими країнами віддавав величезне значення пресі, адже всім відомий вислів цього великого стратега: "Чотири газети можуть принести ворогу більше зла, ніж стотисячна армія…"[1;146],  і це стало важливим чинником того, що Наполеон зумів підкорити собі цілу Європу і так довго протриматися при владі.

      Але найактивнішого розвитку інформаційні технології зазнали у ХХ столітті: у період Першої та Другої світових війн.

      У період Першої світової війни, яка показала надзвичайну ефективність друку, стосовно впливу на психологію людей, на формування їх бажань та цілей, діяла політика жорсткої воєнної цензури, особливо у країнах Зх. Європи, а також в Росії, до складу якої входили і українські землі. Ця цензура проводилася для повної дезінформації населення, а відтак і до дезінформації ворога, у багатьох країнах були видані закони, накази, заборони, які так чи інакше стосувалися інформаційної сфери.

      Після цієї війни, яскравим прикладом інформаційної  політики є політика більшовиків, які  за допомогою різних друкованих видань, за допомогою поширення листівок та різних плакатів пропагувала та насаджувала свою ідеологію серед населення, і це дозволило формуванням суспільної думки керувати суспільством.

     Але найбільш ефективною інформаційна війна  була  у період Другої світової війни, саме у цей період нарешті викристалізувалося поняття "інформаційної війни", "психологічної війни", "інформаційної технології". У Німеччині в цей період, було навіть організовано Міністерство пропаганди, що яскраво демонструє, що гітлерівська Німеччина у Другій світовій війні активно використовували інформаційну зброю, зокрема Німеччина використовувала ЗМІ, а особливо радіомовлення, і це діяло. Яскравим прикладом була історія, коли Геббельс напав на Францію, і передав через радіостанцію повідомлення , що розшифрований план нападу на Бурбонський палац, це підхопила вся французька преса, і таким чином Францію охопила паніка, що допомогла Німеччині захопити Париж.

      Після двох воєн питання інформаційної  безпеки розглядалося багатьма країнами і було видано ряд міжнародних документів, які забезпечують інформаційну безпеку країн світу, це зокрема резолюції ООН „Досягнення у сфері інформатизації і телекомунікацій в контексті міжнародної безпеки”[6] , "Декларація про поширення серед молоді ідеалів миру, взаємної поваги та взаєморозуміння між народами"  декларація підкреслює важливу роль ЗМІ у цій справі. [5; 17]

      Але час найбільш активного розвитку питання інформаційної війни  припадає на ХХІ століття, століття у якому живемо і ми з вами, про це свідчить поява на початку третього тисячоліття цілого напрямку наукових досліджень, щодо інформаційної боротьби.

      Отже, виходячи з усього сказаного, можна  погодитись з тим, що інформаційні війни поняття історичне, яке формувалося протягом багатьох років, і сьогодні інформаційною війною називається війна, що ведеться за допомогою різноманітної інформаційної зброї ( комп'ютерної, психологічної та ін.), у всіх сферах суспільного життя, головним завданням якої є  підкорення свідомості, ідеології, духовності противника з метою завоювання його ресурсів.  

2. Інформаційні війни ХХІ століття, форми і способи їх ведення

      З приходом нового тисячоліття значення інформації для суспільства активно  збільшується, саме завдяки цьому  і відбувся перехід від звичайної  зброї до нової – інформаційної, зброї з штучним інтелектом. Роль інформації, в розумінні її впливу на хід воєнних дій, стала настільки значною, що наприклад, під час операції "Буря в пустелі", фізичні жертви іракців становили 35%, тоді як їх бойовий дух впав на цілих 60%, у цій операції американці залучили 2500 радіопередач і поширили 30 млн. листівок. [3; 215]

      Нові  інформаційні системи і технології – електронні ЗМІ, Інтернет, мобільний зв'язок, глобальна навігація – ще більше збільшили можливості інформаційної дії  у війні. Це дає можливість таким індустріальним державам, як США та Японія, значно  посилити свою політичну, економічну і військову перевагу за рахунок лідерства в інформатизації, а також встановити глобальний інформаційний контроль за країнами світу, і тим самим встановлювати свої правила в реальному світі. І це бентежить менш розвинені країни, адже під загрозою стає їх самобутність, незалежність та суверенність, до таких країн відноситься і Україна, тому нашій країні як і іншим потрібно активно збільшувати інформаційну безпеку, про яку ми поговоримо пізніше.

      Виходячи  з усього вищесказаного можна  припустити, що під способами інформаційної  війни розуміється  прийоми і  порядок застосування сил таким  чином, щоб встановити і утримати інформаційну перевагу над противником в ході війни та  після неї.

      Способи інформаційної боротьби поділяють  на три види – силові, інтелектуальні та комбіновані. До силових відносять способи, які застосовані на ураженні об’єктів інформаційної боротьби різними видами зброї, це допомагає досягти переваги у кількості інформації, яка необхідна країні для розв’язання певних військових завдань. Інтелектуальні способи характеризуються рефлексивним управлінням противником, їх застосування забезпечує досягнення інформаційної переваги щодо якості інформації. А комбіновані способи включають в себе досягнення інформаційної переваги, щодо  кількості і якості інформації[4;33].

      Також існує й інший поділ інформаційної  боротьби, вона може бути наступальна  або оборонна. Наступальна боротьба має на меті завоювання та утримання інформаційної переваги над противником. Операції такої боротьби спрямовані на дезорганізацію систем управління противника, але при цьому усі дії повинні забезпечувати сприятливі умови для бойових дій власних сил. Тоді як оборонна боротьба навпаки проводиться за умови, коли інформаційна перевага противника є значною і спрямована така боротьба на зниження його переваги. У такій боротьбі основні засоби спрямовані на забезпечення інформаційної безпеки органів управління.

      У сучасній війні успіх може забезпечуватися і без вторгнення сухопутних військ на територію противника, успіх при цьому забезпечується інформаційними діями та ударами.

      Інформаційна  дія – сукупність узгоджених за метою завданням, місцем і часом заходів, які проводяться залученими для ведення інформаційної боротьби силами та засобами у заданому напрямку впродовж заданого періоду.[4;41] Інформаційні дії бувають наступальними та оборонними. Наступальними діями вважається інформаційна блокада, основним завданням якої є застосувати сили так, аби до мінімуму звести можливості суперника отримати й скористатися інформацією, що потрібна для ведення дій. Одним з основних способів проведення інформаційної блокади є радіоелектронне блокування – узгоджена дія засобами радіоелектронного придушення й функціонального ураження технічних елементів систем розвідки й каналів передачі інформації противника[4;42]. Іншою наступальною дією є інформаційна акція, яка уражає окремі об’єкти системи управління противника або йогом інформаційних ресурсів загалом., інформаційними акціями є, наприклад, маніпулювання засобами масової інформації, культури чи мистецтва, що допомагає насадити суспільству свою ідеологію.

      Іншим елементом інформаційної війни  є інформаційний удар, що являє собою короткочасну, міцну, узгоджену дію сил і засобів на найбільш важливий елемент системи управління противника для досягнення вирішальних цілей – завоювання інформаційної переваги. Бувають радіоелектронні інформаційні удари, які характеризуються раптовою масованою комплексною дією сил та засобів радіоелектронного придушення й функціонального ураження систем управління противника, радіоелектронно-вогневий удари, що являє собою масову дію сил і засобів РЕБ, авіації, ракетних військ, артилерії та ін. Також існує такий вид інформаційних ударів, як комп'ютерний або програмний (удар у сфері ЕОМ, підриває системне управління противника, шляхом проникнення у їх базу різного типу вірусних систем), а також спеціальний удар( масована комплексна морально-психологічна дія атакуючих сил і засобів на особовий склад противника).

      Таким чином, слід відзначити, що для досягнення цілей інформаційних впливів, атак, бойовищ і операцій буде застосовуватися  вся сукупність способів  інформаційної  боротьби.[4;44]  Сучасні  держави,  а надто їх  армії настільки залежать від інформаційного забезпечення, що їх можна привести в небоєздатне становище засобами радіоелектронного, інфрачервоного та інших засобів придушення. Не знищуючи живу силу, така зброя може повністю паралізувати роботу інформаційних засобів. Глобальна інформатизація суспільства в найближчому майбутньому може привести до зміни наголосів щодо більш широкого застосування сучасної інформаційної боротьби, і ця обставина може різко підвищити ефективність розв’язання завдань бойових дій загалом.