Інформаційний продукт і послуги як товар

Міністерство культури і туризму України

Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв

Інститут державного управління та інформаційної діяльності

Реферативний огляд

На тему: «Інформаційні продукти і послуги як товар»

Виконав :

Студент ІІ курсу

Перевірив:

Київ – 2009

План

1. Вступ.

2. Інформаційні продукти і послуги як товар

3. Висновок.

4. Список використаної літератури.

1. Вступ

Актуальність цієї теми полягає в тому що дослідження носить актуальний характер в сучасних умовах. Про це свідчить часте вивчення поданих питань. Питанням дослідження присвячено безліч робіт. В цілому матеріал, викладений в навчальній літературі, має загальний характер, а в численних монографіях по данній тематиці розглянуті більш вузьки питання проблеми цієї теми. Інфор­маційний ресурс — це нова економічна категорія, що стає вирішальним чинником здійснення будь-якої діяльності.

Реферат  підготовлений на основі вивчення літератури, в якій відображено досліджувану тему.

Метою дослідження є важливість у вивченні сутності інформаційного ринку, продуктів та послуг як товару.

Об’єктом дослідження для даного реферативного огляду є ринок інформаційних продуктів та послуг.

Предметом є види інформаційних продуктів та послуг

Завдання реферативного огляду обумовлені його метою:

      виявити та проаналізувати літературу з теми реферативного огляду;

      вивчити теоретични аспекти інформаційних продуктів та послуг як товару;

Теоретичною і методологічною основою проведення дослідження явились законодавчі акти, нормативні роботи.

Джерелом інформації для написання роботи по темі «Інформаційні продукти та послуги як товар» стала базова навчальна література, фундаментальні теоретичні труди великих мислителів в цій області, результати практичних  досліджень  деяких вітчизняних та зарубіжних авторів, статті і  огляди в спеціалізованих і периодичних виданнях,  посвячуваних тематиці «Інформаційні продукти та послуги як товар», справочна література та інші актуальні джерела інформації.

2. Інформаційні продукти і послуги як товар

Результатом інформаційної діяльності є інформаційний продукт, який з’являється на ринку у вигляді інформаційних товарів і послуг.

Наведемо деякі основоположні визначення, необхідні для подальшого сприйняття матеріалу.

Товар — матеріальний виріб, що пропонується ринку з метою його придбання, використання або споживання.

Продукт — речовинний або нематеріальний результат людської праці (предмет, наукове відкриття, ідея).

Продукт економічної діяльності — результат людської праці, господарської діяльності, представлений у матеріально-речовинній формі (матеріальний продукт), у духовній, інформаційній формі (інтелектуальний продукт) або у вигляді виконаних робіт і послуг.

Продукція — результат діяльності чи процесів. Продукція може містити послуги, обладнання, перероблювані матеріали, програмне забезпечення чи комбінації їх (ДСТУ 3230-95).

Послуга — наслідок безпосередньої взаємодії між постачальником і споживачем і внутрішньої діяльності постачальника для задоволення потреб споживача. Постачання чи використання матеріальних видів продукції може бути частиною надання послуги. Послуга може бути пов’язана з виробництвом і постачанням матеріальної продукції (ДСТУ 3230-95).

Унаслідок застосування інформаційних технологій до інформаційних ресурсів створюється певна нова інформація або інфор­мація в новій формі. Це продукція інформаційних систем та інформаційних технологій, яка називається інформаційними про­дуктами і послугами.

Стосовно тлумачення цього терміна зазначимо, що воно не є однозначним. Це знову ж таки пояснюється складністю, новизною і недостатнім опрацюванням економічних аспектів інформатизації та інформаційного виробництва як складової суспільного виробництва. Наведемо деякі з найпоширеніших визначень.

У Законі України «Про інформацію» (ст. 40, 41) чітко позначені поняття «інформаційна продукція», «інформаційна послуга»:

«Інформаційна продукція — це матеріалізований результат інформаційної діяльності, призначений для задоволення інформаційних потреб громадян, державних органів, підприємств, установ та організацій».

«Інформаційна послуга — це здійснення інформаційної діяльності у визначений час і визначеній законом формі по доведенню інформаційної продукції до споживачів з метою задоволення їх інформаційних потреб».

Схоже визначення наведено в: інформаційний продукт (продукція) — документована інформація, підготовлена і призначена для задоволення потреб користувачів.

З позицій виробника, інформаційний продукт — це сукупність даних, сформована виробником для поширення в речовинній або нематеріальній формі.

Базою для створення інформаційних продуктів є інформаційні ресурси. Поняття «інформаційний ресурс» — нова економічна категорія, розгляд сутності якої може бути предметом для окремої розмови. Тому обмежимося лише його визначенням. Інформаційні ресурси — це весь обсяг знань, відчужених від їх творців, зафіксованих на матеріальних носіях і призначених для суспільного використання. В Законі України «Про інформацію» (ст. 54) записано: «до інформаційних ресурсів України входить вся належна їй інформація, незалежно від змісту, форм, часу і місця створення».

Інформаційний продукт може розповсюджуватися в такі самі способи, як і будь-який інший матеріальний продукт, — за допомогою послуг.

Інформаційна послуга — це отримання і надання в розпорядження користувача інформаційних продуктів.

З позицій виробника, інформаційна послуга включає дії суб’єктів щодо забезпечення споживачів інформаційними продуктами.

У вузькому значенні інформаційна послуга часто сприймається як послуга, отримувана з допомогою комп’ютерів, хоча насправді це поняття набагато ширше.

Слід зазначити, що більшість авторів також схиляються до наведеного вище трактування ІПП. Читаємо: інформаційна послуга — отримання та надання в розпорядження користувача інформаційного продукту. Інформаційний продукт виступає у вигляді специфічної послуги, коли певна інформація надається споживачеві. Як інформаційним продуктом, так і інформаційною послугою є інформація, деяке повідомлення. Або надання засобів для отримання інформації (наприклад, надання в оренду комп’ютерів) . І далі: інформаційний продукт, послуга — «послання», носій інформації (екран, папір, диск і т. ін.), надання в оренду обчислювальних і комунікаційних пристроїв тощо. Чи: інформаційний продукт або інформаційна послуга — специфічна послуга (деякий інформаційний вміст у вигляді сукупності даних), сформована виробником для поширення в речовинній або нематеріальній формі, надається в користування споживачеві. Інформаційний продукт втілює уявлення виробника (інформаційна модель) про конкретну предметну сферу, для якої він створений. Інформаційний продукт завжди зафіксований на матеріальному носії.

З наведених визначень видно, що існує розширений та звужений підходи до визначення інформаційного продукту (послуги).

За розширеним трактуванням, до інформаційних продуктів і послуг відносять не тільки інформацію та послуги з надання її споживачеві, а й безліч ІПП, які не є результатом інформаційної діяльності. Це передусім допоміжні продукти, матеріальні (технічні засоби) і нематеріальні (програмні засоби) компоненти, що забезпечують виробництво, зберігання, оброблення і поширення інформації, вже згадувані стратегічні інформаційні продукти та послуги. В міжнародній практиці все частіше використовують саме розширене трактування ІПП (пригадаємо розглянуті у підрозділі 1.2 підходи до трактування інформаційної сфери економіки).

Слід зазначити, що інформаційні продукти не завжди стають товаром. Багато видів інформації виробляються не для обміну і надаються споживачеві безкоштовно. Це так звані суспільні блага. Виробництво їх здійснюється державою або неприбутковими некомерційними організаціями, які становлять державний (суспільний) сектор.

Загальноприйнятої класифікації інформаційних товарів і послуг на сьогоднішній день немає. Кожний дослідник здійснює її по-своєму. Доцільність того чи іншого підходу до виділення видів інформаційного продукту визначається безпосередніми цілями дослідження, розробленими методами статистичного обліку, можливістю зіставлень як на рівні підприємств і окремих секторів економіки, так і на міжнародному рівні. Найбільш поширеними цілями будь-якої класифікації є, з одного боку, пізнавальна ціль, з іншого — уніфікація з метою порівняння, організації обліку, зіставлення та виявлення загальних тенденцій розвитку об’єк­тів чи процесів, що класифікуються.

Зупинимося на деяких підходах, застосовуваних до виділення певних категорій інформаційних продуктів на основі тих або інших ознак.

Почнемо з інформації, як основного продукту інформаційної діяльності. Передусім потрібно розрізняти інформацію як таку і носії інформації. Носій інформації — матеріальний об’єкт, призначений для записування, передавання і зберігання інформації. Носіями інформації можуть бути документи та інші носії, які являють собою матеріальні об’єкти, що зберігають інформацію. За фізичною ознакою вони поділяються на носії із записом, що стирається і не стирається. До носіїв з записом, що стирається, нале­жать магнітні стрічки, карти, барабани, диски, дискети та ін. Носіями із записом, що не стирається, є паперові носії, які допускають ручне опрацювання (документи).

За галузями використання інформація може поділятися на :

політичну;

економічну;

духовну;

науково-технічну;

соціальну;

екологічну;

міжнародну.

За видом розрізняють інформацію:

статистичну — офіційна документована державна інформація, що дає кількісну характеристику подій та явищ, які відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя держави;

масову — публічно поширювана друкована та аудіовізуальна інформація;

про діяльність державних органів влади та органів місцевого і регіонального самоврядування — офіційна документована інформація, створювана в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого і регіонального самоврядування;

правову — сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та профілактику їх тощо;

про особу — сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу. Основними даними про особу (персональними даними) є: національність, освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров’я, а також адреса, дата і місце народження;

довідково-енциклопедичного характеру — систематизовані, документовані або публічно оголошені відомості про суспільне, державне життя та навколишнє природне середовище;

соціологічну — документовані або публічно оголошені відомості про ставлення окремих громадян і соціальних груп до суспільних подій та явищ, процесів, фактів.

За прагматичного підходу, який оцінює блага від використання інформації, інформаційні продукти поділяються на пізнавальні та розважальні.

Відповідно до Міжнародного стандарту промислової класифікації сфера послуг поділяється таким чином:

оптова і роздрібна торгівля;

транспорт і зв’язок;

фінансові, страхові та банківські послуги;

інші послуги: медичне і страхове обслуговування, освіта і наукові розробки, відпочинок і культура, комунальні послуги.

За детального розгляду класифікаційних груп видно, що більшість послуг, пов’язаних з інформаційними і комунікаційними технологіями, присутні в кожній групі. Наприклад, оптова і роздрібна торгівля комп’ютерами і комп’ютерними аксесуарами, передавання інформації по комунікаційних каналах, страхування обчислювального обладнання та інформації, розроблення програмних продуктів для системи освіти і відпочинку.

Існують альтернативні варіанти класифікації послуг, зокрема класифікація, в основі якої покладено поняття об’єкта сервісної діяльності:

послуги, безпосередньо пов’язані з матеріальними предметами (система відносин «людина—предмет» — транспортування, зберігання, ремонт, гарантійне обслуговування, гуртова і роздріб­на торгівля тощо);

інформаційні послуги (система відносин «людина—символ» — управління, наукові розробки, консультації, зв’язок, страхування, банківські послуги та ін.);

послуги, призначені для підтримування здоров’я і створення можливостей для трудової діяльності людини (система відносин «людина—людина» — охорона здоров’я, освіта, суспільний транспорт і т. ін.).

Виділення інформаційних послуг як об’єкта сервісної діяльності розширює цю класифікацію. Але необхідно знати, що інформаційні та комунікаційні технології не можна представляти тільки як діяльність типу «людина—символ», оскільки явно присут­німи є відносини «людина—предмет» (компоненти технологій, у тому числі комп’ютери) і «людина—людина» (наприклад, система навчання, комп’ютерні ігри тощо).