Інформаційний вибух

      Інформаційный вибух

      ВСТУП

      Актуальність  даного питання полягає у тому, що інформація у наш час стала, подібно матеріалам та енергії, предметом  виготовлення та розповсюдження та набула характер товару. Хто володіє інформацією, той володіє світом. Інформацiйнi структури охопили всі сфери діяльності. Комп'ютерна революція, яка спричинила могутній поштовх для розвитку інформаційної індустрії, призвела до того, що людство вступило в епоху інформаційної революції.

      Сучасні вчені вважають інформаційне перевантаження однією з найбільших загроз для психічного і фізичного здоров’я людини. Це одна з тих ключових проблем, від вирішення якої буде значною мірою залежати подальший суспільний прогрес.

      До  тих, хто, займався питанням «інформаційного вибуху» відносять: Я.А.Коменського, Й.Г.Песталоцці, К.Ушинського, А.Макаренка, В.Сухомлинського, російського вченого М. Безруких, М. Курика, американського соціолога і футуролога Е. Тоффлера, О. Виговську,, українського вченого К. Бутейку. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Поняття «інформаційний вибух» та темпи зростання інформації

      Однією  з найважливіших особливостей нашого часу є лавиноподібне зростання  всіх видів інформації. Польський  письменник - фантаст С. Лем назвав це явище “інформаційним вибухом”. Інформаційний вибух – це значне збільшення обсягів інформації. Учені називають даний метафоричний вислів невдалим: вибух відбувається швидко, зростанню ж інформації кінця немає.

      За  підрахунками дослідників, з початку  нашої ери для подвоєння знань  людству знадобилося 1500 років. Друге  подвоєння відбулося всього за 250 років (до 1750 р.), третє – за 150 (до 1900 р.), четверте – за 50 років. Якщо обсяги інформації будуть зростати в такій же прогресії до 2043 року, то кількість знань повинна збільшитися в мільйон разів. Це означає, що у людства буде в 128 млн разів більше інформації, ніж 2 тисячі років тому [1, с. 274].

      Ще  кілька років тому фахівці були переконані, що подвоєння знань відбувається кожні 3–5 років, сьогодні ж вони стверджують, що знання подвоюються, а то й потроюються  щорічно.

      Об'єм наукової інформації, в тому числі i педагогічної, кожні п'ять років зростає вдвiчi. Склалася ситуація, коли майже 95% всієї наукової інформації залишається не використаною. Причина перш за все полягає в обмеженій швидкості переробки інформації людським мозком. Окрім того існує ряд так званих iнформацiйних бар’єрiв (язикових, географічних, політичних, історичних, вікових, культурних, соціально-психологічних, професійних, органiзацiйних тощо). Виникає ситуація, яка в умовах «інформаційного вибуху» вчений відчуває «iнформацiйний голод». 

2. Проблеми, які виникають  у зв’язку зі стрімким збільшенням інформації

      Починаючи розглядати дане питання , перш за все,  подивимось яким чином впливає великий  об’єм інформації на дітей. Формування світогляду, моралі, естетичної культури починається з раннього дитинства, коли малюк навчається спілкуватися та вивчає оточуюче середовище через рiзнi iнформацiйнi джерела: телевізор, радіо, книжки тощо. Нова інформація впливатиме на його розвиток впродовж всього життя, значну та важливу частину якого він проведе у школі, де велику роль відіграє навчальне середовище, яке визначається iнформацiйним наповненням.

      М. Курик попереджає про небезпеку, яку становить для суспільства  неприродна система навчання і виховання, що панує в школі: „Те, що вже з дитячого садочка дітей навчають читання, рахування, роботи з комп’ютером, спричиняє „інтоксикацію” свідомості дитини. Реальний образно-відчуттєвий світ дитини замінюється на штучно створений світ букв, цифр, символів тощо. Це призводить до роздвоєння в людини інтелектуального і відчуттєвого, до розпаду уявлення [2, с. 5].

      Наступною проблемою є те, що згідно з сучасними  уявленнями про роботу головного  мозку, дві його півкулі відповідають за різні види розумової діяльності: ліва – за словесно-логічний, права – за просторово-образний. Основним – біологічним – для людини є мислення образами [3, с. 504].

      Сучасній  школі притаманне перебільшення  ролі лівопівкульного мислення, що  призводить до збіднення образно-емоційного і духовного світу дитини і  викликає виснаження її нервово-психічної енергії. Як зазначає директор українського Інституту екології людини М. Курик, під час написання контрольних та екзаменаційних робіт школяр зазнає таких нервово-психічних перевантажень, які можна порівняти зі стресовими відчуттями космонавтів при зльоті космічного корабля. Наслідком стає „шкільний шок”, що проявляє себе у формі неврастенії та ранньої стенокардії [2, с. 5]. Також притаманне таке явище як «шкільний невроз» - проблема нервового перевантаження школярів.

      До  того ж стан здоров’я сучасних учнів називають катастрофічним. 20–40% негативних впливів, що зумовлюють погіршення здоров’я сучасної дитини, пов’язані з дією шкільних факторів ризику, серед яких найбільш важливими називають такі:

      1. Стресова тактика педагогічних впливів.

      2. Невідповідність технологій і  методик навчання віковим і  функціональним можливостям дітей. 

      3. Інтенсифікація навчального процесу. 

      4. Нераціональна організація навчального  процесу й роботи учня.

      5. Неграмотність учителів і батьків  з питань охорони та зміцнення здоров’я дітей [4, с. 24].

      Інтенсифікація  навчального процесу є одним  із найбільших факторів ризику, що серйозно впливають на стан дитячого здоров’я. Значні обсяги навчального матеріалу, скорочення часу на його вивчення, напружений характер навчання призводять до того, що близько 80% школярів зазнають невиправданого стресу, перетворюючись, за висловом відомого російського вченого М. Безруких, у “засмиканих невротиків”.

      Проблемою, яка притаманна усьому суспільству  – це інформаційна тривога. Розрив між кількістю інформації і спроможністю сучасної людини її засвоїти, між тим, що ми знаємо і розуміємо, й тим, що, на нашу думку, нам належить знати і розуміти, постійно зростає. 

      Наступною, але не менш вагомою є проблема погіршення здоров’я не тільки у дітей, про що зазначалось раніше. Також  розвиток різних хвороб ( наприклад, шизофренія), погіршення емоційного стану, що викликає почуття агресії, тривоги, призводить до депресій.

      На думку Е. Тоффлера, одна з причин поширеної сьогодні у всьому світі шизофренії – реакція людини на інформаційне перевантаження. Ламаючись під могутнім впливом зовнішніх подразників, організм захищається, знижуючи пропускну спроможність каналів, обмежуючи пізнавальні можливості мозку.

      Під впливом стресових факторів інформаційного впливу, що постійно зростають у  якісному та кількісному вимірах, відбувається надзбудження нервової системи людини, що з часом призводить до її енергетичного  виснаження. У науковій літературі цей стан отримав назву “вигоряння”. Як зазначає О. Виговська, у особи, враженої вигорянням, відбуваються постійні зміни:

      у поведінці: часто запізнюється; втрачає  творчі підходи до вирішення проблем; працює довше, але менш результативно; усамітнюється і уникає спілкування з колегами; втрачає прагнення до розваг і відновлення здоров’я;

      у почуттях: втрачає гумор; натомість  з’являється почуття «чорного гумору»; підвищено дратівливий і на роботі і вдома; відчуває збентеження і  безсилля;

      у мисленні: не здатний концентрувати увагу; надто підозрілий і недовірливий; набуває менталітету жертви; цинічно та з осудом ставиться до оточуючих;

      у здоров’ї: порушення сну; підвищена  сприйнятливість до інфекційних  захворювань; стомлюваність і виснаження; порушення психічного і соматичного здоров’я” [ 5, с. 50].

        Американський соціолог і футуролог  Е. Тоффлер дійшов висновку, що  людство перебуває на межі  масового адаптаційного зриву[6]. Величезні потоки інформації, які змушена „пропускати через себе” сучасна людина, з небувалою силою обрушилися на її органи почуттів, спричинивши виникнення серйозної недуги, яку Тоффлер називав „шоком майбутнього” (future shock). Шок майбутнього – це страх змін; шок майбутнього – це нова соціальна хвороба, причиною якої є все більший розрив між швидкістю змін у навколишньому середовищі й обмеженою швидкістю людської реакції.  

3. Шляхи вирішення проблем

      Для того, щоб якомога швидше адаптуватися до змін у навколишньому середовищі, потрібно навчитися свідомо оцінювати  рівень свого когнітивного збудження. Людина має контролювати темп власного життя, чергуючи періоди напруження з періодами розслаблення, самостійно встановлювати для себе норми новизни, мінливості і різноманітності сенсорних подразників. Для мінімізації наслідків інформаційного впливу кожному слід навчитися виставляти своєрідний сенсорний захист, створювати “зони стабільності” у середовищі, що постійно змінюється [6, с. 406–415].

      Другим  способом вирішення може бути реорганізація освітньої системи. В умовах переходу до інформаційного суспільства повинна передбачати все більш широке використання можливостей правопівкульного способу пізнання з одночасним обмеженням логіко-раціональної діяльності лівої півкулі мозку. Вітчизняний і зарубіжний педагогічний досвід дозволяє визначити такі важливі шляхи оптимізації сучасного навчального процесу:

• зменшення загального інформаційного навантаження на учнів через послідовне застосування діяльнісного підходу;
• визначення мінімумів обов’язкових знань з кожного предмета;
• забезпечення презентації обов’язкових знань у вигляді опорних таблиць з максимально ущільненою і структурованою інформацією;
• зниження рівня абстрактності у викладі навчального матеріалу;
• переорієнтація уваги з кількісних на якісні показники навчального процесу шляхом застосування особистісно-зорієнтованого підходу до учнів і вчителів;
• зменшення інтенсивності темпу навчальної діяльності. Більш широке й послідовне використання форм роботи, що допомагають зняти психологічне напруження, формують образно-емоційний і духовний світ дитини;
• Ретельний вiдбiр та аналіз науково-педагогічної інформації.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      ВИСНОВКИ

      Отже, у наш час проблема надмірної  кількості інформації постала досить гостро. Оскільки її кількість та обсяг вт останні десятиліття досить стрімко почали зростати. Сьогодні стверджують, що знання подвоюються, а то й потроюються щорічно.

        Це призводить до великої кількості  проблем як серед дітей, так  і серед дорослої частини населення.  У школярів це такі проблеми  як: шкільний невроз, збіднення образно  – емоційного і духовного світу через те, що перевага надається роботі лівій півкулі головного мозку, призводить до погіршення здоров’я, також „шкільний шок”, що проявляє себе у формі неврастенії та ранньої стенокардії. Серед дорослої частини населення спостерігається інформаційна тривога, шок майбутнього, таке явище як «вигорання» та розповсюдженість хвороби – шизофренія.

      З метою подолання даної проблеми рекомендується навчитися свідомо  оцінювати рівень свого когнітивного збудження. Людина має контролювати темп власного життя, чергуючи періоди напруження з періодами розслаблення, самостійно встановлювати для себе норми новизни, мінливості і різноманітності сенсорних подразників. Також реорганізація освітньої системи та намагатися залучити до роботи праву півкулю мозку. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

      1.. Уилсон Р. А. Психология эволюции. – К.: Янус, 1999.

      2. Курик М. Організувати навчання, не шкодячи здоров’ю дитини // Освіта України. – 2005. – 4 жовтня.

      3. Кандыба В. М. Эмоциональный  гипноз. – СПб.: Лань, 1997.

      4. Безруких М. М. Учение, вредное для здоровья? // Семья и школа. – 2001. – №4.

      5. Виговська О. Професіоналізм учителя  як гарант збереження його  здоров’я // Директор школи, ліцею,  гімназії. – 2005. – №2.

      6. Тоффлер Э. Шок будущего. –  М.: “Издательство АСТ”, 2002