Інформаційні війни

      Сьогодні  дія  інформаційних законів та закономірностей  значно збільшилася,  ми  можемо побачити,  що  інформаційно-психологічна  дія  на населення зросла настільки, що влада може проводити певні  інформаційні і навіть бойові операції, задля максимального збільшення прихильників своїх ідей і зменшення їх противників, а засоби масової інформації висвітлять ці дії так, що суспільство вважатиме їх надзвичайно влучними і такими, які вчинені на їх благо, дуже влучно на цю тему було сказано

Б. Ліделлем Гартом: " Сьогоднішній противник завтра стане вашим покупцем, а післязавтра – союзником".[4;15] Це справді так, інформаційні засоби, які існують сьогодні здатні переконати  будь-кого у будь-чому, що становить значну загрозу для суспільства, адже спонукає людей робити хибні рішення, які ідуть в свою чергу на благо противнику.

      Більше  того стало очевидним, що не тільки країни, але й різні злочинні, зокрема і терористичні угрупування  володіють міцним інформаційним  потенціалом, вони в змозі забезпечити досягнення різних політичних, економічних, військових та інших цілей. Тому сьогодні постає надзвичайно важливе питання, таке як питання інформаційної безпеки.

      Отже, інформаційні війни ХХІ століття, вийшли на новий рівень, рівень, який дозволяє підкорити собі будь-кого не застосовуючи фізичну силу. Нові інформаційні технології, збільшили можливості інформаційної дії країн світу.  В таких умовах гостро постає питання забезпечення інформаційної безпеки цих країн. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Інформаційна злочинність та інформаційна безпека

      В ході інформаційного протиборства об’єктами  впливу в інформаційній сфері, які  потребують інформаційної безпеки, є насамперед люди, озброєння та військова техніка, елементи інформаційних  та телекомунікаційних систем та ін. Більшість розвинених країн володіють потужним інформаційним потенціалом, який за певних умов забезпечить будь-кому з них досягнення своїх політичних цілей, тим більше, що сьогодні відсутні конкретні міжнародно-правові акти, які регулюють ведення такої боротьби. І саме тому сьогодні активно діє "інформаційна" злочинність.

      Інформаційну  злочинність, як суб’єкт кримінологічного дослідження слід розуміти  всі визнані в якості злочинних прояви інформаційної війни, та соціально-негативні прояви, що підривають інформаційну безпеку, але не всі злочини, здійснені за допомогою інформаційних впливів, можна віднести до інформаційних злочинів в кримінально-правовому значенні, хоча не можна і говорити, що до інформаційних злочинів належать виключно, комп’ютерні злочини, такі як доступ у комп'ютер чи мережу без дозволу на те, перехоплення інформації, що здійснюється прямо через зовнішні комунікаційні канали системи та ін. До такого роду злочинів також можна віднести, наприклад, шпигунство, що являє собою злочинну діяльність, яка полягає в таємному збиранні відомостей або викраданні матеріалів, що становлять державну таємницю, з метою передачі їх іншій державі та ін.

      Така  проблема формування системи інформаційних  злочинів є проблемою глобального  масштабу, тому що застосування передових інформаційних технологій стирає кордони між країнами, і дозволяє вільно вчиняти інформаційні злочини, і така злочинність сьогодні набуває транснаціонального характеру, тому однією з головних проблем країн світу є проблема інформаційної безпеки.

      Наразі  склалися, діють і розвиваються спеціальні норми і принципи, які безпосередньо  регулюють питання міжнародного обміну інформацією. у міжнародно-правових документах можна виділити такі спеціальні принципи, на яких організується співробітництво в інформаційній сфері:

1. питання закордонного поширення інформації повинні регулюватися міжнародними документами;
2. ЗМІ можуть правомірно використовуватися для міжнародного поширення демократичних ідей;
3. держави повинні попереджати використання ЗМІ для транскордонного поширення ідей, заборонених міжнародним співтовариством;
4. держави несуть міжнародну політичну відповідальність за відповідність міжнародної діяльності національних ЗМІ загальновизнаним нормам міжнародного права.[5,4]

      Але на жаль сьогодні не існує дуже мало, в порівнянні з масштаби інформаційних воєн, нормативно-правових актів, які б регулювали суто інформаційну сферу суспільного життя. Одним з таких не багатьох документів є резолюція „Досягнення у сфері інформатизації і телекомунікацій в контексті міжнародної безпеки”, у якій запропоновано державам-членам висловитися щодо загальних проблем інформаційної безпеки, розглянути конкретну технологію інформаційних загроз, в тому числі несанкціоноване втручання та неправомірне використання інформаційних і телекомунікаційних систем та інформаційних ресурсів, розробити міжнародні принципи, спрямовані на зміцнення безпеки глобальних інформаційних та комунікаційних систем та боротьбу з інформаційним тероризмом та криміналом.  Але зараз ведеться багато переговорів, щодо питань національної безпеки, безпеки ІКТ-систем та функціонування органів державної влади, про укладення договорів про захист інформації щодо медичних даних, інтелектуальної власності наукових досліджень від будь-якого несанкціонованого втручання, включаючи незаконні банківські та фінансові операції.

      Виходячи  з усього попередньо сказаного, можна побачити, що проблема інформаційної злочинності та питання інформаційної безпеки на даний час залишаються відкритими. Сьогодні, як ніколи раніше постає питання про складення нормативно-правової бази, яка б забезпечувала покарання інформаційним злочинцям, а відтак і інформаційну безпеку країн. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

4. Інформаційні війни та Україна

      Найбільш  вагомий інформаційний вплив  у світі сьогодні мають високорозвинені індустріальні країни, решта ж країн можуть стати жертвами такого впливу і втратити свою суверенність. Під такою загрозою сьогодні знаходиться і Україна. Можливість ведення інформаційної війни та застосування інформаційної зброї проти України особливо посилюється тепер, коли з'вилися необмежені можливості  запозичення закордонних інформаційних технологій, різних технологічних засобів і програмного забезпечення, нетрадиційних каналів впливу інформації  та несанкціонованого доступу до неї,  полегшення умов ведення технічної розвідки, розширення оперативних можливостей контролю території України, виникнення електронного тероризму[4;50].

      Звичайно  спеціальні служби України мають  у розпорядженні необхідні засоби і відомий досвід запобігання, перехоплення, перекручування, знищення витоків інформації в інформаційних та телекомунікаційних мережах і системах  загальнодержавного призначення, але темпи удосконалення інформаційної зброї сьогодні, значно перевищують  темпи розвитку технологій захисту на Україні, тим більше, сьогодні у нашій країні має місце невідповідність структури та змісту кримінального закону реально існуючим потребам інформаційного суспільства, такого роду прорахунки сприяють вдосконаленню способів та методів ведення інформаційної боротьби, що спрямовані на досягнення суспільно-небезпечних наслідків.

      Щодо  інформаційної війни, з якою Україна  стикається сьогодні, потрібно відзначити таке:

- Ця війна  повинна розглядатися у загальному  контексті ситуації, що зараз  склалася в країні, в умовах жорстокої боротьби за владу, світової економічної кризи та в рамках захисту власних державних інтересів.

- У цій інформаційні  війні слід зазначити  участь  не двох, а більшого числа учасників,  серед яких потрібно розглядати  не лише Росію, але й країни західної Європи та міжнародні організації.

- Основну увагу  Україна повинна приділяти двом  фронтам: внутрішньому, на якому  влада повинна припинити різного  роду політичні бої, та зовнішньому,  де є певні труднощі у взаєминах  з деякими країнами та різними міжнародними організаціями в цілому.

      Тому  враховуючи один з принципів нашого суспільства "дозволено все те, що не заборонено законом", в сучасних умовах підвищує необхідність реформування законодавства з метою створення незалежної кримінально-правової бази для забезпечення

інформаційної безпеки на Україні. До цієї проблеми професіонали з інформаційної безпеки  намагаються привернути увагу вищого керівництва протягом уже тривалого  часу, тому що це одна з проблем, зв’язаних  з національною безпекою, вони закликають до комплексного підходу вирішення цієї проблеми, бо питання інформаційної безпеки сьогодні стоїть дуже гостро. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                              Висновок

      Досвід  війн та конфліктів історії світу  показав, що будь-яка нова сфера діяльності людини перетворюється в сферу озброєної боротьби, такою зброєю стала сьогодні інформаційна, що передувала утворенню інформаційних воєн у суспільстві.

      В загальному світ не стоїть на місці, технічний  прогрес озброює сучасну людину не лише все новими, удосконаленими засобами виробництва та комунікації, але й засобами знищення самих себе та оточуючих. Сьогодні людство досягло такого прогресу, що контролювати деякі глобальні природні явища стало неможливим, екологічна зброя може штучно створювати урагани, бурі, цунамі. В умовах такої війни гине багато людей, і якщо кожен з нас не задумається над такою проблемою, то в найближчому часі людина може просто знищити себе.

      Інформатизація  суспільства вже привела до багатьох необоротних процесів, які негативно  впливають на суспільне життя, знищують духовність людини, її свідомість та розуміння, такий темп розвитку сучасності може привести до деградації людей, до їх нездатності мислити, відчувати, проявляти емоції, тобто перетворить людей на машин. Наукова фантастика неодноразово описувала такі процеси, і їх наслідками, і сьогодні ми на порозі того, що фантастика може стати реальністю.

      Якщо  ми правильно розуміємо усю важливість інформаційних проблем, то вже сьогодні повинні рухатися у напрямку їх подолання, адже інформаційна зброя здатна знищити найважливіше, що є у людини – її свідомість. Ми разом повинні працювати над створенням таких механізмів, які б змогли обмежити сферу дії насильства та розвивати в людей відчуття відповідальності за власні вчинки.

      Досліджуючи інформаційні війни, я побачила, що їх дія стосується усіх сфер життя суспільства, і наслідки таких воєн є надзвичайно небезпечними, вони знищують духовні цінності суспільства, що може привести до руйнації соціуму як такого. І сьогодні країни світу повинні працювати над створенням нормативно-правової бази, яка б змогла врегулювати процеси інформатизації суспільства.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури:

1. Войны ХХI века/М.П. Требин. – М.:АСТ; Мн.:Харвест, 2005. – 608 с. – (Военно-историческая библиотека).
2. История информационных войн. В 1 ч.1 /Н.Л. Волковський. –

     СПб.: ООО"Издательство" Полигон", 2003. – 510 с. –                                 (Военно-историческая библиотека).

3. История информационных войн. В 2 ч.2 /Н.Л. Волковський. –

    СПб.: ООО"Издательство" Полигон", 2003. – 729,[7] с.:                           16 л. ил. – (Военно-историческая библиотека).

4. Інформаційна боротьба у воєнних конфліктах другої половини ХХ століття. Монографія. – К.:Альтерпрес, 2006. – 192 с.
5. Вилко В.М. Інформаційно-психологічне забезпечення Збройних сил США в локальних війнах і збройних конфліктах 1950-2000 рр. (Історичний аспект). – К.:НАОУ, 2005. – 216 с.
6. Резолюція „Досягнення у сфері інформатизації і телекомунікацій в контексті міжнародної безпеки” R 54149 (23.12.1999)