Медики жінки під час Кримської Війни

Медики жінки під час Кримської Війни

Кримська війна 1853 — 1856 pp., одна з перших коаліційних війн проти Російської імперії, у якій брали участь такі великі держави, як Англія, Франція та Туреччина (Оттоманська Порта), мала своє підґрунтя. На початку 20-х років XIX ст. Греція розпочала боротьбу проти Оттоманської Порти за свою незалежність. Політична нестабільність на Балканах супроводжувалася повстаннями боснійців та чорногорців і, як наслідок, репресіями з боку військ турецького султана. Загострилося й релігійне питання: християнські держави висунули вимоги щодо Святих місць.

Кримська війна 1853 - 1856 pp. відзначалася величезними втратами з обох сторін. Причиною цього було не лише застосування нової зброї - нарізних гвинтівок та штуцерів, більш потужних снарядів і навіть ракет, а й епідемії інфекційних хвороб, суворий клімат, відсутність у росіян на початковому етапі війни будь-якої медичної допомоги пораненим. У Севастополі розміщувався госпіталь на 1,5 тис. ліжок, а у Сімферополі - лікарня, яка могла прийняти невелику кількість (500 чол.) поранених і хворих. А їх були тисячі. Поранених почали вивозити із Криму в південноукраїнські міста і села. Для цього створювалися спеціальні "транспортні поїзди", які формувалися більш як із 100 підвід. Для перевезення поранених українські селяни віддавали своїх коней і волів, а потім розбирали привезених солдат по хатах. На Херсонщині та Миколаївщині у кожному селянському помешканні знаходилося від 10 до ЗО солдат. У Херсоні, Мелітополі, Бердянську, Маріуполі, Генічеську та інших містах Південної України розташовувалися шпиталі і лазарети, які були переповнені пораненими і хворими. У Миколаєві, приміром, розмістили 7000 ополченців у приміщеннях канатного заводу, де навіть за перебільшеними санітарними нормами могло знаходитися лише 3000 чол.

Кримська війна 1853-1856 рр. стала етапною подією в історії Європи ХIХ ст. Ці війна докорінно змінила розстановку політичних сил в Європі. Поразка Росії перешкодила посиленню її впливу на Балканах, разом з тим забезпечення суверенітету Оттоманської імперії сприяло посиленню впливу цієї держави в регіоні та водночас загострило російсько-турецькі протиріччя.

Кримська війна стала помітною подією і розвитку військової справи як науки. Своєрідність бойових дій в даній військовій компанії полягала в надзвичайній територіальній віддаленості воюючих сторін (понад 4000 км). Кримська війна показала неефективність тодішньої військової інфраструктури Англії і Франції для такого роду операцій, сприяла виробітку заходів для її удосконалення, а також теоретичному розробленню питань ведення бойових дій на віддалених територіях, виробітку заходів щодо покращення військово-тилового забезпечення в подібних операціях.

Отже, актуальність теми визначається великим впливом, що справила Кримська війна на політичний і військовий розвиток Європи ХIХ ст. Дослідження цієї теми є актуальним, бо допомагає зрозуміти ті механізми, які лежали в основі подальших подій ХIХ ст. (зокрема й загострення російсько-турецьких протиріч і російсько-турецької війни 1877-1878 рр.). Також дослідження теми являє інтерес з точки зору військової історії; досвід Кримської війни визначив для європейських країн загальні напрямки вдосконалення військової інфраструктури армії, сприяв розробці теоретичних положень концепції бойових дій у територіально віддалених регіонах, що залишається актуальною і в наші дніПочаток Кримської війни (1853) визначив початок нового етапу в розвитку сестринської справи. У цей час М.І. Пирогов прийняв пропозицію щодо залучення загонів сестер милосердя в Кримській кампанії. Перші в історії медицини жінки-медичні працівники почали  надавати допомогу пораненим та хворим воїнам на полі бою надавати допомогу пораненим  та хворим воїнам на полі бою.

.

М.І. Пирогов неодноразово вказував, що "наша сестра милосердия .должна бьіть простая, богопочтительная женщи-на, с практическим рассудком й с хорошим техническим обра-зованием, .непременно должна сохранить чувствительное сер-дце". У жовтні 1855 року в Севастополі М.І. Пирогов написав "Правила для сестер Крестовоздвиженской общиньї". Він вперше поділив сестер на три основні категорії: сестер-господинь, сестер-аптекарок та перев'язувальних сестер. Для кожної з цих категорій він розробив спеціальні інструкції та правила взаємин між собою та з лікарями. Він писав: "Научньїе й техничес-кие предписания врачей должньї исполняться сестрами в точ-ности й беспрекословно". Але і від лікарів, особливо молодих, він вимагав використання досвіду сестер, бо сестри "не сле-пьіе исполнительницьі приказаний лица, только что вступив-піего на врачебное поприще". "Разве знание личности больно-го, - писав він, - приобретенное постоянньїм за ним уходом ничего не значит для врача, видящего его только раз или два в день" .

У Севастополі надавала допомогу пораненим і особливо в цьому відзначилась проста дівчина Дагпа Севастопольська. У народі її вважають та шанують як героїню, як першу сестру милосердя.

Кримська війна (1853-1856) та участь у ній сестер милосердя є найяскравішим та значним етапом розвитку сестринської справи в XIX столітті. Ідея залучення сестер милосердя до надання допомоги пораненим та хворим на фронті була повністю реалізована МІ. Пироговим, який брав активну участь у підготовці та організації роботи сестринського персоналу в цей період. Сестри милосердя виконували обов'язки по догляду за пораненими, допомагали лікарям при операціях, відали господарством польових шпиталів і т.д. З того часу необхідність та доцільність участі жінок в догляді за хворими та пораненими одержали загальне визнання. Було вирішено розвивати цей досвід і створювати систему підготовки сестринського персоналу не тільки на випадок війни, але й для мирного часу, бо кваліфікованого персоналу по догляду дуже потребували лікарні.

Після Кримської війни почали створювати нові багаточисельні сестринські общини. Сестри милосердя більш широко стали залучатися для догляду в лікарнях та шпиталях і в мирний час. Таким чином, М.І. Пирогову належить пріоритет у визначенні професійного та  соціального статусу сестри милосердя в період військових дій. соціального статусу сестри милосер­дя в період військових дій.

Після Кримської війни з новою активністю звертається увага на підготовку медичних кадрів середньої ланки. Із середини XIX століття почали діяти фельдшерські школи в Києві та Харкові. У 1870 році в Києві відкрито військову фельдшерську школу, а в 1877 році - курси медичних сестер. Але забезпе­ченість медичною допомогою населення залишалась на низькому рівні.

Після введення в Росії у 1864 році земської медицини її запровадження в Україні почалось з Лівобережжя, на Правобережжі відповідне реформування відбулось лише у 1906 році, а на Київську, Волинську та Подільську губернії положення про земство поширилося тільки в 1911 році. Медична допомога багатьом верствам населення України була недоступна через обов'язкову плату за лікування. По селах взагалі державних лікарень не було. Лише в деяких губерніях діяла невелика кількість фельдшерських пунктів, на які, як і на решті території Росії, покладався обов'язок здійснювати "роз'їзну" систему медичного обслуговування. У 1913 році на території України, яка входила до складу Росії, було 1043 земські лікарські дільниці.

Фабрично-заводська медицина мала на меті надання медичної допомоги робітникам промислових підприємств України, але вона мало чим відрізнялась від медичної допомоги сільському населенню, інакше кажучи, була далеко недостатньою. Лише на найбільших підприємствах були створені фельдшерські пункти.

У 1913 році на території України працювало 7900 лікарів (з них у земських установах працювало всього 970 лікарів), 12400 середніх медичних працівників, в тому числі 3500 земських.

У роки Першої світової війни поряд із занепадом економіки зазнала значного занепаду і медична служба та освіта в Україні.

Певні зусилля для боротьби з епідеміями та високим рівнем захворюваності в Україні, розширення мережі лікувальних закладів та розвитку професійної підготовки середніх медичних працівників були докладені Російським урядом після Жовтневої революції. Наприкінці 1920 року в Україні працювало 1099 лікарських дільниць та 1081 фельдшерський пункт. В утвореній УРСР проводилась відповідна робота щодо розвитку та вдосконалення всіх служб охорони здоров'я.

Реформаторські заходи з питань середньої медичної освіти, які проводились згідно з постановами Наркомздраву та Наркомпросу СРСР, здійснювались і в Україні.

1 листопада 1939 року позачергова сесія Верховної Ради СРСР прийняла закон про включення Західної України до складу СРСР та возз'єднання з УРСР.

Під час фашистської окупації України в роки Великої Вітчизняної війни на її території припинили свою діяльність медичні школи, а їх майно було пограбоване.

Після вигнання фашистів з України уряд проводив важливі заходи щодо охорони здоров'я населення, в тому числі й щодо відновлення та розвитку середньої медичної освіти взагалі та медсестринської зокрема.

Після Великої Вітчизняної війни Радянський уряд приділив велику увагу відновленню мережі середніх медичних навчальних закладів та відкриттю нових. З 1947 року загальне методичне керівництво середніми спеціальними навчальними закладами почало здійснювати Міністерство вищої та середньої спеціальної освіти СРСР. Воно розглядало та затверджувало переліки спеціальностей та навчальні плани підготовки фахівців.

У 1948 році підготовка фельдшерів-акушерок була переведена на 4-річний термін, навчання медичних сестер для дитячих установ збільшилося з 2 до 3 років.

У 1952 році для осіб, які не мали закінченої середньої медичної освіти, а працювали в установах охорони здоров'я, були відкриті при медичних школах вечірні відділення з метою надання можливості такій категорії працівників отримати середню медичну освіту без відриву від виробництва. Початок Кримської війни (1853) визначив початок нового етапу в розвитку сестринської справи. У цей час М.І. Пирогов прийняв пропозицію щодо залучення загонів сестер милосердя в Кримській кампанії. Перші в історії медицини жінки-медичні працівники почали надавати допомогу пораненим та хворим воїнам на полі бою.

Флоренс  Найтінгейл

Першу у віті школу для підготовки сестер милосердя було відкрито півтора століття тому,— це зробила Флоренс Найтінгейл у червні 1860 року у Лондоні. Ця жінка прославилася  під час Кримської війни, коли невтомно працювала у госпіталі, рятуючи поранених співвітчизників, за що королева Британії нагородила її діамантовою брошкою з написом «Блаженні милостиві».

Самовідданість та благородство Флоренс  Найтінгейл високо оцінили не лише у Британії, а й в усьому світі: її день народження — 12 травня — став Міжнародним днем медичної сестри. Пройшовши крізь пекло війни, Флоренс  на власному досвіді переконалася: щоб врятувати життя, замало лише співчуття і милосердя — потрібно знати анатомію і фізіологію, засвоїти правила лікування та догляду за хворими і пораненими, а отже — освіту повинні отримувати не лише лікарі, а й сестри милосердя.

М.І. Пирогов неодноразово вказував, що "наша сестра милосердия .должна бьіть простая, богопочтительная женщи-на, с практическим рассудком й с хорошим техническим обра-зованием, .непременно должна сохранить чувствительное сер-дце". У жовтні 1855 року в Севастополі М.І. Пирогов написав "Правила для сестер Крестовоздвиженской общиньї". Він вперше поділив сестер на три основні категорії: сестер-господинь, сестер-аптекарок та перев'язувальних сестер. Для кожної з цих категорій він розробив спеціальні інструкції та правила взає­мин між собою та з лікарями. Він писав: "Научньїе й техничес-кие предписания врачей должньї исполняться сестрами в точ-ности й беспрекословно". Але і від лікарів, особливо молодих, він вимагав використання досвіду сестер, бо сестри "не сле-пьіе исполнительницьі приказаний лица, только что вступив-піего на врачебное поприще". "Разве знание личности больно-го, - писав він, - приобретенное постоянньїм за ним уходом ничего не значит для врача, видящего его только раз или два в день" .

У Севастополі надавала допомогу пораненим і особливо в цьому відзначилась проста дівчина Дагпа Севастопольська. У народі її вважають та шанують як героїню, як першу сестру милосердя.

Кримська війна (1853-1856) та участь у ній сестер милосердя є найяскравішим та значним етапом розвитку сестринської справи в XIX столітті. Ідея залучення сестер милосердя до надання допомоги пораненим та хворим на фронті була повністю реалізована МІ. Пироговим, який брав активну участь у підготовці та організації роботи сестринського персоналу в цей період. Сестри милосердя виконували обов'язки по догляду за пораненими, допомагали лікарям при операціях, відали господарством польових шпиталів і т.д. З того часу необхідність та доцільність участі жінок в догляді за хворими та пораненими одержали загальне визнання. Було вирішено розвивати цей досвід і створювати систему підготовки сестринського персоналу не тільки на випадок війни, але й для мирного часу, бо кваліфікованого персоналу по догляду дуже потребували лікарні. Початок Кримської війни (1853) визначив початок нового етапу в розвитку сестринської справи. У цей час М.І. Пирогов прийняв пропозицію щодо залучення загонів сестер милосердя в Кримській кампанії. Перші в історії медицини жінки-медичні працівники почали надавати допомогу пораненим та хво­рим воїнам на полі бою.

М.І. Пирогов неодноразово вказував, що "наша сестра милосердия должна бьіть простая, богопочтительная  женщина, с практическим  рассудком й с хорошим техническим обра-зованием, .непременно должна сохранить чувствительное сердце". У жовтні 1855 року в Севастополі М.І. Пирогов написав "Правила для сестер Крестовоздвиженской общиньї". Він вперше поділив сестер на три основні категорії: сестер-господинь, сестер-аптекарок та перев'язувальних сестер. Для кожної з цих категорій він розробив спеціальні інструкції та правила взаємин між собою та з лікарями. Він писав: "Научньїе й технические предписания врачей должньї исполняться сестрами в точности й беспрекословно". Але і від лікарів, особливо молодих, він вимагав використання досвіду сестер, бо сестри "не сле-пьіе исполнительницьі приказаний лица, только что вступившего на врачебное поприще". "Разве знание личности больного, писав він, - приобретенное постоянним за ним уходом ничего не значит для врача, видящего его только раз или два в день" .