Правове регулювання інвестиційної діяльності

Доповідь   

на  тему :

Правове регулювання інвестиційної  діяльності 

Студентки 413гр.

Волобоєвої  Анни

ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО  РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТУВАННЯ ЗА МЕЖІ УКРАЇНИ 

Інвестування  за межі України може здійснюватись  у вигляді майнових цінностей  та грошових коштів. Розглянемо кожен з цих видів інвестування окремо.

Резиденти можуть інвестувати майнові цінності за межами України з метою:

• внесення до статутних  фондів підприємств, створених за кордоном;

• закріплення  за філіалами, представництвами й іншими відокремленими підрозділами для виконання покладених на них завдань.

Інвестиції за кордон можуть здійснюватися у вигляді  майнових прав та майна, крім сировини, комплектуючих виробів і запасних частин, товарів народного споживання, а також таких, які відповідно до чинного законодавства віднесено до високоліквідних і стосовно експорту яких передбачено ліцензування, квотування або спеціальний режим.

Будь-які майнові  цінності оцінюються в іноземній  конвертованій валюті за цінами на міжнародних ринках.

Інвестування  майнових цінностей за межами України  підлягає ліцензуванню.

Видачу індивідуальних ліцензій на проведення такого інвестування здійснює Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України.

Продаж майнових цінностей, що були інвестовані, є експортом товарів. Виручка в іноземній валюті, одержана в результаті їх продажу, підлягає зарахуванню на рахунки резидентів в уповноважених банках у строки виплати заборгованості, що зазначені в контрактах, але не пізніше як через 90 днів з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує продаж цінностей.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1996 р. № 229 затверджено Положення про  порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення резидентами майнових інвестицій за межами України.

Видачу індивідуальних ліцензій здійснює МЗЕЗторг.

Для отримання  індивідуальної ліцензії резиденти  подають до МЗЕЗторгу такі документи:

• лист-звернення  з обгрунтуванням необхідності здійснення майнових інвестицій за межами України;

• нотаріально засвідчену копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності у разі, якщо юридична або фізична особа є такою;

• нотаріально  засвідчену копію установчих документів юридичної особи (статуту, установчого  договору, положення);

• згоду відповідних  органів державної виконавчої влади чи іншого уповноваженого органу, якщо за межі України інвестується майно, що перебуває у державній власності;

• довідку банківської  установи, в якій відкрито рахунок резидента;

• документ, що підтверджує вартість майнових цінностей в іноземній конвертованій валюті на основі цін міжнародних ринків;

• розрахунок термінів, необхідних для реалізації майнових інвестицій за межами України;

• документ, що підтверджує внесення плати за видачу індивідуальної ліцензії;

• документи, що свідчать про реєстрацію (створення) підприємства, філіалу, представництва, іншого відокремленого підрозділу в країні місцезнаходження (витяг з торговельного, банківського, судового реєстру тощо) та їх установчі документи (статут, установчий договір, положення тощо). Ці документи мають бути нотаріально засвідчені за місцем їх видачі, перекладені українською мовою та легалізовані у консульській установі України, якщо міжнародними договорами, в яких бере участь Україна, не передбачено інше. Зазначені документи можуть бути також завірені в посольстві відповідної держави в Україні та легалізовані в МЗС.

Підставою для  відмови у видачі індивідуальної ліцензії є:

• подання документів, що свідчать про намір резидента здійснити майнову інвестицію, яка не може бути предметом інвестування (у вигляді сировини, комплектуючих виробів і запасних частин, товарів народного споживання, а також таких, які відповідно до чинного законодавства віднесено до високоліквідних та стосовно експорту яких передбачено ліцензування, квотування або спеціальний режим);

• виявлення  в поданих документах недостовірної  інформації;

• невідповідність  поданих документів вимогам законодавства України;

• порушення  проти заявника справи стосовно банкрутства;

• заборона або  обмеження щодо іноземних інвестицій, передбачені законодавством країни, куди мають інвестуватися майнові цінності.

За видачу індивідуальної ліцензії справляється плата, розмір якої визначається МЗЕЗторгом за погодженням  з Мінфіном.

Термін дії  індивідуальної ліцензії визначається МЗЕЗторгом, виходячи з термінів, необхідних для здійснення майнових інвестицій за межами України.

Митне оформлення майнових цінностей, що інвестуються за межами України, здійснюється лише за наявності індивідуальної ліцензії, виданої МЗЕЗторгом.

Державна митна  служба щоквартально подає Національному банку України, відповідним уповноваженим банкам, МЗЕЗторгу, Мінстату та Державній податковій адміністрації відомості стосовно оформлення митних декларацій за виданими ліцензіями.

Резиденти, що отримали ліцензію на інвестування майнових цінностей  за межами України, зобов'язані здійснити  декларування майнових цінностей шляхом подання до Національного банку повідомлення про фактично інвестовані майнові цінності згідно з умовами наданої резиденту індивідуальної ліцензії за встановленою ним формою. Другий примірник повідомлення з відповідною відміткою Національного банку подається резидентом МЗЕЗторгу.

Резиденти, що інвестують майнові цінності за межами України, подають Державній податковій адміністрації декларацію про всі одержані в результаті інвестування надходження на їх користь в іноземній валюті. Форма декларації та терміни її подання встановлюються Державною податковою адміністрацією. Другий примірник декларації з відповідною відміткою Державної податкової адміністрації резидент подає до МЗЕЗторгу.

Контроль за ефективністю використання інвестованого  за межами України майна здійснює власник чи уповноважений ним орган відповідно до законодавства України.

При цьому контроль за ефективністю використання державного майна, інвестованого за межами України  з метою закріплення за філіями, представництвами, іншими відокремленими підрозділами підприємств, здійснюється цими підприємствами та відповідними органами, до сфери управління яких вони належать; внесення до статутних:

фондів підприємств, створених за кордоном, — відповідно Фондом державного майна, центральними органами державної виконавчої влади чи іншими органами, уповноваженими здійснювати функції з управління державним майном.

Порядок використання валютних коштів, які надходять резидентам від інвестування майнових цінностей за межами України, регулюється валютним законодавством України.

Здійснення інвестицій за межі України у вигляді грошових коштів регулюється Національним банком України.

Згідно з п. 6 Декрету Кабінету Міністрів України  від 19 лютого 1993 р. «Про систему валютного  регулювання і валютного контролю", Національний банк України встановлює порядок надання індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон.

Для розгляду клопотань  резидентів про одержання індивідуальної ліцензії на здійснення інвестиції за кордон, вони подають до регіональних управлінь Національного банку  України наступні документи:

• лист-звернення на ім'я Голови Правління Національного банку України з зазначенням мети та суми інвестиції;

• нотаріально  завірену копію Свідоцтва про  реєстрацію резидента-юридичної особи;

• нотаріально  завірені копії Статуту та Установчого  договору резидента-юридичної особи з доповненнями та змінами, зареєстрованими у встановленому порядку;

• нотаріально  завірене Свідоцтво про реєстрацію резидента-фізичної особи як підприємця;

• згоду відповідного міністерства або відомства та здійснення резидентом інвестиції за кордон (для державних підприємств та організацій);

• висновок регіонального  підрозділу валютного контролю Національного банку України та податкової інспекції стосовно відсутності порушень резидентом діючого на Україні валютного і податкового законодавства. Легалізовані документи:

• копію свідоцтва  про реєстрацію нерезидента у  країні інвестицій;

• копію Статуту  та Установчого договору підприємства нерезидента;

• копію законодавства  конкретної країни про режим іноземних  інвестицій;

• довідку уповноваженого банку щодо наявності валютного рахунку резидента та наявності заявленої суми власних коштів на ньому для здійснення інвестиції;

• нотаріально  завірену довідку аудиторської організації  про фінансовий стан резидента на останню звітну дату;

• розрахунки валютної окупності (економічне обгрунтування проекту);

• довідку уповноваженого банку про назву банку нерезидента та його місцезнаходження, реквізити розрахункового рахунку, на який здійснюється переказ валютних коштів.

У випадку придбання  за кордоном будь-яких майнових прав (в тому числі акцій, облігацій та інших цінних паперів іноземних держав, фірм, банків тощо, деномінованих у іноземній валюті) та прав інтелектуальної власності, резиденти додатково подають до регіональних управлінь Національного банку України легалізовані відомості про:

• власників, а  також щодо правового статусу  майнових прав і прав інтелектуальної  власності;

• емітентів  цінних паперів, умови придбання  та гарантії забезпечення цінних паперів.

Підставами для  відмови від видачі індивідуальної ліцензії на здійснення інвестиції за кордон можуть бути:

• незадовільний  фінансовий стан резидента;

• відсутність  висновку або негативний висновок регіонального управління Національного банку України;

• рішення відповідних  органів (Міністерства економіки України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства зовнішніх економічних зв'язків України тощо) про неможливість або економічну чи геополітичну недоцільність здійснення інвестицій резидентами у конкретну країну;

• заборони або обмеження щодо іноземних інвестицій, передбачені діючим законодавством конкретної країни;

• відсутність  у законодавстві країни інвестицій правових гарантій щодо недоторканості іноземних інвестицій та безперешкодної їх репатріації;

• стан платіжного балансу України як в цілому, так і в розрізі окремих країн світу;

• інші підстави, передбачені діючим законодавством України та нормативними документами  Національного банку України.

Національний  банк України визначає, що резиденти України  можуть здійснювати інвестиції за межі України шляхом:

• участі у підприємствах, що створюються спільно з іноземними юридичними та фізичними особами;

• придбання  частки у діючих іноземних підприємствах  або придбання у власність  діючих іноземних підприємств повністю;

• створення  за кордоном підприємств, що повністю належать українським інвесторам, а  також відкриття за кордоном філій  та інших відокремлених підрозділів;

• придбання  нерухомого і рухомого майна, інших  майнових прав, а також будь-яких прав інтелектуальної власності;

• придбання  за кордоном та в Україні акцій, облігацій, інших цінних паперів іноземних  держав, фірм, банків тощо, деномінованих  у іноземній валюті, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами-резидентами як дарунок або у спадщину;

• в інших  формах, які прямо не заборонені чинним законодавством України та країни інвестицій.