Вексель як форма боргового зобов'язання

g – процентна ставка, за якою нараховується дамно;

р – сума порто;

Особливістю дисконтного кредиту  є те, що проценти стягуються банком у момент видачі позики, однак зараховуються  на його дохідний рахунок після отримання  платежу за векселем. Конкретний розмір облікової ставки встановлюється банком за узгодженням з клієнтом. При цьому слід враховувати, що фактична ставка банківського відсотка при дисконтуванні суми векселя буде вищою за номінальну ставку процента.

Кредити під  заставу векселів

З метою здійснення вексельного  кредитування комерційні банки можуть не лише викупати векселі до настання строку їх погашення, а й приймати їх у вигляді забезпечення наданих позик. При кредитуванні під заставу векселів позичальник не переуступає вексель банку (на відміну від облікового кредиту), а лише віддає його під заставу на певний строк, зберігаючи всі права векселедержателя (право власності на вексель може перейти лише у разі непогашення позики). Ще одна відмінність між цими формами вексельного кредиту полягає в тому, що якщо при обліковому кредиті позичальник і той, хто повертає кошти, є різними особами, то при кредитуванні під заставу векселів погашення позики здійснюється самим позичальником. Особливістю цього виду кредитування є також порядок надання, зберігання та реалізації застави.

Кредити під заставу  векселів можуть надаватись у вигляді:

• строкових кредитів , тобто позик, дата погашення яких зафіксована за домовленістю з позичальником;
• кредитів до запитання (онкольних кредитів), коли строк погашення не вказується або встановлюється термін до настання строку погашення векселів із застави.

Строкові позички під заставу  векселів, як правило, є разовими. Банк аналізує юридичну й економічну надійність векселя і при позитивному  висновку укладає з позичальником  кредитну угоду та договір застави  векселів. Строк кредиту встановлюється відповідно до терміну погашення векселя (векселів). Кредит надається в розмірі 60-90 % номінальної суми векселя; заборгованість з позикою обліковується на простому кредитному рахунку. Онкольні кредити під заставу векселів призначені для задоволення постійної потреби клієнтів в обігових коштах. Надання вексельного онколю, облік заборгованості, її погашення здійснюються за допомогою спеціального позичкового рахунку, котрий є аналогом контокоренту. ` Цей рахунок є рахунком до запитання, що надає банкові право у будь-який момент вимагати від клієнта повного чи часткового погашення кредиту або внесення додаткового забезпечення векселями. Розмір плати за кредит, частки банківського кредиту в номінальній вартості забезпечення визначаються банком залежно від кредитоспроможності позичальника та надійності наданих у заставу векселів.

Векселі, що застосовуються як застава, можуть передаватися на зберігання банку, державному чи приватному нотаріусу. Банк заінтересований, щоб заставлені векселі  зберігалися саме у нього. Позичальник виконує на прийнятих у заставу векселях заставний або передавальний іменний чи бланковий індосамент, навіть якщо останній індосамент бланковий або на пред’явника. Вид індосаменту встановлюється договором застави, однак банку доцільніше вимагати, щоб позичальник учинив саме передавальний індосамент.

Погашення кредиту під заставу  векселів може здійснюватись шляхом перерахування коштів за розпорядженням позичальника з його поточного рахунку (після чого йому повертають векселі) або зарахуванням безпосередньо на спеціальний позичковий рахунок платежів, котрі надійшли від векселедавців за векселями, що були передані в заставу (якщо позичальник не має змоги погасити заборгованість іншим чином).

Кредитування під заставу векселів є досить привабливим для  підприємств, що інтенсивно використовують векселі у своїй господарській діяльності й володіють значним вексельним портфелем. Особливо зручним для суб’єктів господарської діяльності є вексельний онколь.

Прийнятність даної форми кредитування пов’язана з її високою еластичністю, що дає змогу позичальнику оперативно отримувати кошти за рахунок банківського кредиту, уникаючи тривалої процедури оцінки кредитоспроможності, яка передбачена, наприклад, при обліковому кредиті.

 Крім цього, позичальник сплачує  проценти лише за фактичний термін користування кредитом, на відміну від облікового кредиту, при якому клієнт часто змушений погоджуватись на строки, що перевищують реальну потребу в позиці.

Авалювання  векселів.

Функціонування комерційного кредиту  і вексельного обігу можливе лише за наявності впевненості кредитора в оплаті боржником поставленої продукції (наданих послуг). Часто гарантії боржника, навіть такої, що спирається на силу вексельного права, виявляється недостатньо, і тоді відповідальність за невиконання боржником своїх зобов’язань може взяти на себе третя особа, відома своєю платоспроможністю у формі гарантії, поручительства.

Найбільш прийнятними вважаються гарантії солідних комерційних банків. Надання банківської гарантії як забезпечення оплати векселів є формою кредитування клієнта, що здійснюється згідно з загальними принципами банківського кредитування. Вексельні гарантії комерційних банків можуть мати явний або прихований вигляд. В явному вигляді видається аваль. Прихований вигляд мають учинені у формі окремої гарантії платежу (гарантійні листи), написи банку на векселі як однієї із зобов’язаних за векселем осіб, але не аваліста.

Аваль – це вексельна гарантія, внаслідок якої особа, що вчинила цю гарантію (аваліст), бере на себе відповідальність повністю або в частині суми за зобов’язання якоїсь із зобов’язаних за векселем осіб (векселедавця, акцептанта, індосанта).

Авалюючи вексель, банк надає такій  особі строковий кредит або кредит до запитання (залежно від строку платежу за векселем). Як правило, можуть бути авальовані векселі, в яких точно визначений строк платежу, а саме: визначено-строкові, дато- і візо-векселі, причому на останніх має бути відмітка про дату подання. Аваль може бути наданий у будь-який час: при складанні, видачі та на будь-якому наступному етапі обігу векселя.

За умови невиконання клієнтом своїх зобов’язань банк має оплатити вексель. Оплачуючи переказний вексель, банк-аваліст набуває прав, що випливають з переказного векселя як проти  тієї особи, за котру був виданий  аваль, так і проти тих осіб, які зобов’язані перед цією особою.

У разі ухвалення банком позитивного  рішення про авалювання всіх або  окремих векселів на кожному реєстрі  розраховується сума нарахувань, які  має сплатити клієнт, а з останнім укладається договір про авалювання, якщо він до цього ще не був укладений.

Авальовані та не авальовані векселі повертаються представнику пред’явника під розписку на реєстрах.

При настанні строку платежу векселедержатель може звернутися з вимогою про  платіж за векселем до банку-аваліста, якщо вексель не був оплачений або був оплачений частково. Крім того, векселедержатель може звернутись до аваліста і до настання строку платежу у випадках:

• якщо мала місце повна або часткова відмова здійснити акцепт;
• у разі банкрутства (неплатоспроможності) трасата, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні;
• у разі припинення ним платежів, навіть якщо ця обставина не була встановлена судом;
• у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно;
• у разі банкрутства (неплатоспроможності) трасанта за векселем, що не підлягає акцепту.

Банк зобов’язаний платити за авальованим  ним векселем у таких випадках:

• якщо мала місце відмова від платежу або акцепту, – проти пред’явлення опротестованого в неплатежі або неакцепті векселя;
• якщо трасат припинив платежі, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно, – проти пред’явлення опротестованого векселя;
• у разі оголошення трасата банкрутом, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або у разі оголошення банкрутом (неплатоспроможним) трасанта за векселем, який не підлягає акцепту, – проти рішення суду про оголошення банкрутом.

Відповідальність банку як аваліста припиняється у разі:

• оплати векселя платником;
• оплати векселя особою, яка поставила свій підпис раніше позичальника;
• закінчення строку позовної давності проти банку-аваліста.

Видача гарантій на забезпечення оплати векселів.

Окрім послуг авалювання, забезпечення банками оплати векселів може здійснюватись  шляхом надання гарантій. Гарантія на забезпечення оплати векселів складається в письмовій формі. Гарантії вважаються безвідкличними, якщо в їх тексті не зазначено інше. Згідно з Положенням «Про операції банків з векселями» для того, щоб зобов’язання за гарантією регулювалося нормами законодавства про вексельний обіг, достатньо, щоб в її тексті містились такі реквізити:

• повна назва банку-гаранта;
• безумовне зобов’язання банку-гаранта про виплату гарантійної суми;
• сума гарантії;
• місце видачі гарантії.

Крім того, в гарантії платежу  за векселем може міститися: повна назва позичальника (особи, від імені якої видається гарантія); повна назва бенефіціара – особи, на користь якої видана гарантія; посилання на угоду, на підставі якої видана гарантія; строк платежу та/або подію, яка обумовлює строк платежу; умови подання вимоги платежу; можливе врегулювання скорочення гарантійної суми; застереження про витрати.

Питання про те, за яких обставин та на яких умовах банк має виконувати гарантію, а також строк та умови  її погашення і право банку  на регрес визначаються змістом гарантії та чинним законодавством.

Торговельні операції

Купівля та продаж векселів банківськими підрозділами здійснюються на підставі укладеного з продавцем (покупцем) договору про купівлю (продаж) векселів у порядку, визначеному чинним законодавством.

Договором визначаються:

• ціна купівлі (продажу) векселів;
• строк та порядок здійснення розрахунку;
• умови переходу права власності на векселі та строк і порядок передавання векселів тощо.

Ціна купівлі (продажу) векселя встановлюється за домовленістю сторін у процентах до номінальної суми векселя.

Продавець може зробити  на векселі один із таких передавальних  індосаментів: іменний – на користь покупця, бланковий, або індосамент на пред'явника, або ж передати вексель без складання індосаменту, якщо останній є бланковим або на пред'явника.

З метою уникнення  непорозумінь при пред'явленні банку  векселів, за якими він не є зобов'язаною особою, та контролю банком відповідальності за векселем договір про купівлю (продаж) векселів має містити інформацію про вид передавального індосаменту на векселі (іменний, бланковий або на пред'явника) та особу, яка його вчинила.

Однією із законодавчих ініціатив у сфері обігу векселів в 2002 році було рішення Державної  комісії з цінних паперів і  фондового ринку України про  заборону укладати угоди з векселями на організаційно оформлених ринках. На сьогодні векселями не можна торгувати ні на фондових біржах, ні на організаційно оформленому позабіржовому ринку.

Фактично нині українські банки – поза межами конкуренції в питанні торгівлі векселями.

Розрахункові  операції

Оформлення  заборгованості векселями

Оформлення заборгованості векселями між банком та іншою  особою (боржником або кредитором банку) полягає у заміні одних  зобов'язань іншими – вексельними. Це є своєрідна "конвертація" однієї форми зобов'язання в іншу, більш зручну, ліквідну. Нагадаємо, що вексель в законодавчому розумінні є більш оперативним засобом стягнення боргу.

Борг може бути оформлений векселями як повністю, так і частково. За домовленістю сторін на номінальну суму векселя можуть нараховуватися проценти відповідно до вимог законодавства про вексельний обіг.

 

До операцій з оформлення векселями кредиторської заборгованості банку належать:

• акцептація переказних векселів банком, виданих на банк кредитором банку;
• видача простих векселів банком кредитору банку.

До операцій з оформлення векселями дебіторської заборгованості перед банком належать:

• видача банком переказних векселів на боржника банку й акцептація векселів боржником;
• видача боржником банку простих векселів на користь банку.

За виданими простими векселями векселедавцем зазначається сам боржник – юридична особа. За виданими переказними векселями трасантом зазначається сам кредитор – юридична особа.

Розрахунки  з використанням векселів

До операцій з розрахунку векселями щодо погашення кредиторської заборгованості банку належать вексельні платежі на користь кредитора.

Їх зміст полягає в тому, що кредитор банку погоджується прийняти від банку-боржника виконання іншого (вексельного) зобов'язання від платника за векселем.  Прийняття вексельного зобов'язання здійснюється шляхом передавання векселя, придбаного банком-боржником, кредитору банку.