Визначення суми податкового зобов’язання

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ВИЗНАЧЕННЯ СУМИ ПОДАТКОВИХ  ТА/АБО ГРОШОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ  ПЛАТНИКА ПОДАТКІВ ТА ПОРЯДОК  ЇХ СПЛАТИ

1.1. Визначення суми податкового  зобов’язання 5

1.2. Порядок сплати податкового  зобов’язання 8

2. ПОРЯДОК ОСКАРЖЕННЯ  РІШЕНЬ КОНТРОЛЮЮЧИХ ОРГАНІВ  В СФЕРІ ОПОДАТКУВАННЯ

2.1. Аміністративна процедура оскарження 18

2.2. Судове оскарження 22

3. ПОДАТКОВІ КОНСУЛЬТАЦІЇ ТА НАСЛІДКИ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ПЛАТНИКАМИ ПОДАТКІВ.

3.1. Порядок надання податкових консультацій контролюючими органами

3.2. Наслідки застосування податкових консультацій

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Одним із проблемних аспектів практичного застосування положень чинного податкового законодавства  України є оскарження в органах  ДПІ та в судовому порядку податкових повідомлень – рішень, винесеними органами ДПІ з питань визначення податкового зобов’язання платника податку. Останнім часом докорінним чином змінилися правовідносини в сфері оподаткування. Так, з 01.01.2011 вступив в силу Податковий Кодекс України (далі – ПК України). З огляду на це, зазначена проблема охоплює  цілий спектр матеріальних та процесуальних  нюансів (в тому числі положення  адміністративного судочинства) чинного  податкового законодавства, врахування яких дозволить ефективно оскаржити  податкові повідомлення-рішення, що винесені за результатами акта про  результати ї перевірки.

Платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або  грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені ПК України.

Грошове зобов’язання щодо суми податкових зобов’язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати  доходу на користь платника податку  – фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником  податку, який отримує доходи не від  податкового агента, в момент виникнення податкового зобов’язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV ПК України для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Досить часто на практиці трапляється ситуація, коли органи ДПА необґрунтовано завищують розмір податкового зобов’язання платника податків, і тому  він змушений оскаржувати дії податкової в  адміністративному та судовому порядку.

1. ВИЗНАЧЕННЯ СУМИ ПОДАТКОВИХ ТА/АБО ГРОШОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ПЛАТНИКА ПОДАТКІВ ТА ПОРЯДОК ЇХ СПЛАТИ

1.1. Визначення  суми податкового зобов’язання

Розміри податків залежать не тільки від оподатковуваної бази і ставок, але і від методів  їхнього визначення. Ці методи можна  розділити на прямі і непрямі.

Різноманітність перевіркових процедур, які застосовуються в процесі податкового контролю на сучасному етапі, дозволяє охопити майже всі напрями фінансово-господарської діяльності платника податків. Але поряд з певною відпрацьованістю та методичною забезпеченістю контрольно-перевіркової роботи податкових органів, в її процесі не завжди вдається виявити приховані операції, які здійснюються поза офіційною звітністю. На багатьох підприємствах сьогодні ведеться подвійний бухгалтерський облік, внаслідок чого важко визначити реальний об'єкт оподаткування, а отже, і правильно нарахувати податкові платежі [17, с. 65].

Тому в процесі контролюючої роботи податкові органи застосовують як прямі, так і непрямі методи визначення об'єкта оподаткування та відповідних податкових зобов'язань. Перші базуються на інформації, отриманій  з документів офіційного переліку, а непрямі являють собою комплекс заходів, спрямованих на отримання  детальної і достовірної інформації щодо діяльності платника з інших, ніж  його звітність та бухгалтерські  документи, джерел. Такими джерелами  можуть виступати відомості третіх осіб, зокрема постачальників та споживачів, результати перевірок третіх підприємств, рух коштів по рахунках банківських  установ, порівняння результатів діяльності підприємства із середньостатистичними  показниками по народному господарству, результати аналізу виробничої галузі або аналізу ринкової кон'юнктури  тощо.

За загальним правилом платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового  зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або  уточнюючому розрахунку, що подається  контролюючому органу у строки, встановлені  ПК України [2, с. 221].

Згідно ст.54.2 ПК грошове  зобов’язання щодо суми податкових зобов’язань  з податку, що підлягає утриманню  та сплаті (перерахуванню) до бюджету  в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку –  фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником  податку, який отримує доходи не від  податкового агента, в момент виникнення податкового зобов’язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV ПК України для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету [2, с. 224].

Контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму грошових зобов’язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або  зменшення від’ємного значення об’єкта  оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку  на додану вартість платника податків, передбачених ПК України або іншим  законодавством, якщо:

• платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію;
• дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;
• згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов’язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;
• рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;
• дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених ПК України, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;
• результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов’язань, визначених платником податків у митних деклараціях [20, с.1075].

У разі надходження від  уповноважених органів іноземних  держав документально підтверджених  відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування  товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію  України або територію спеціальної  митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території  спеціальної митної зони, які відрізняються  від задекларованих під час митного  оформлення, митний орган має право  самостійно визначити базу оподаткування  та податкові зобов’язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 ПК України, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Згідно ст.54.5. ПК якщо згідно з нормами ПК України сума грошового  зобов’язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і  повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне  та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов’язання і має право оскаржити зазначену  суму в порядку, встановленому ПК України [2, с. 67].

 

 

1.2. Порядок сплати  податкового зобов’язання

Платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового  зобов’язання, зазначену у поданій  ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України  для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених ПК України.

Податковий агент зобов’язаний сплатити суму податкового зобов’язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з  доходу, що виплачується на користь  платника податку – фізичної особи  та за рахунок такої виплати, у  строки, передбачені ПК України.

Суму податкового зобов’язання, визначену у митній декларації, платник  податків зобов’язаний сплатити до закінчення митного оформлення товарів, якщо інше не передбачено податковим законодавством.

У разі коли відповідно до ПК України або інших законів  України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов’язання платника податків з причин, не пов’язаних з  порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму податкового  зобов’язання у строки, визначені  в цьому Кодексі, а якщо такі строки не визначено, – протягом 30 календарних  днів, що настають за днем отримання  податкового повідомлення-рішення  про таке нарахування [2, с. 225].

Згідно п.57.3 ПК у разі визначення грошового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними  у підпунктах 54.3.1 – 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України, платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму грошового  зобов’язання протягом 10 календарних  днів, що настають за днем отримання  податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення  контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов’язання платник  податків зобов’язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності  протягом 10 календарних днів, наступних  за днем такого узгодження.

Згідно п. 57.4 ПК пеня та штрафні  санкції, нараховані на суму грошового  зобов’язання (її частку), скасовану  за результатами адміністративного  чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції  були сплачені, вони підлягають зарахуванню  в рахунок погашення податкового  боргу, грошових зобов’язань або  поверненню в порядку, встановленому  статтею 43 ПК України.

Фізичні особи – платники податків повинні сплачувати податки  і збори, що встановлені ПК України, через установи банків та поштові  відділення.

У разі коли зазначені особи  проживають у сільській (селищній) місцевості, вони можуть сплачувати податки і  збори через каси сільських (селищних) рад за квитанцією про прийняття  податків і зборів, форма якої встановлюється центральним органом державної  податкової служби.

Таким чином, за загальним  правилом платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або  грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені ПК України, і лиши в тому випадку, якщо платник  податку невірно визначить своє податкове зобов’язання та в інших  випадках – податкове зобов’язання визначють податкові органи.

 

 

2. ПОРЯДОК ОСКАРЖЕННЯ  РІШЕНЬ КОНТРОЛЮЮЧИХ ОРГАНІВ  В СФЕРІ ОПОДАТКУВАННЯ

2.1 Аміністративна процедура оскарження

Процедура адміністративного  оскарження рішень органів державної  податкової служби є дворівневою. Контролюючими  органами вищого рівня є: Державна податкова  адміністрація України – для  державних податкових адміністрацій  в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які  у свою чергу є контролюючими  органами вищого рівня для державних  податкових інспекцій; спеціально уповноважений  центральний орган виконавчої влади  в галузі митної справи – для  інших митних органів.

Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в  адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно  визначив суму грошового зобов’язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або  виходить за межі повноважень контролюючого  органу, встановлених ПК України або  іншими законами України, він має  право звернутися до контролюючого  органу вищого рівня із скаргою про  перегляд цього рішення [20, с.1078].

Скарга подається до контролюючого  органу вищого рівня у письмовій  формі (та у разі потреби – з  належним чином засвідченими копіями  документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником  податків податкового повідомлення-рішення  або іншого рішення контролюючого  органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних  податкових інспекцій подаються  до державних податкових адміністрацій  в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.