Визначення суми податкового зобов’язання

За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі.

Податкова консультація у  письмовій або в електронній  формі може застосовуватися платником  податків при вирішенні податкових спорів. Податкову консультацію з  конкретного питання слід оформити відповідно до встановленого порядку  документообігу.

Консультації надаються  органом ДПС або митним органом, в якому платник податків перебуває  на обліку, чи вищим органом ДПС  або вищим митним органом, якому  такий орган адміністративно  підпорядкований, а також центральним  органом ДПС або спеціально уповноваженим  центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи.

Контролюючі органи мають  право надавати консультації тільки з тих питань, які належать до їхніх повноважень:

• організації адміністрування податків і зборів, визначених чинним законодавством;
• подання податкової звітності;
• строків сплати;
• порядку обліку платників податків тощо.

Податкова консультація має  індивідуальний характер і може використовуватися  тільки платником податків, якому  надано таку консультацію. Застосування податкової консультації іншими платниками податків не передбачено.

2. Наслідки застосування податкових консультацій

Нормами ст. 53 Податкового  кодексу передбачено наслідки застосування податкових консультацій.

У разі якщо у майбутньому  податкову консультацію або узагальнюючу податкову консультацію було б змінено  або скасовано, платника податків, який діяв відповідно до такої податкової консультації, наданої йому у письмовій або в електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, не можна притягнути до відповідальності, зокрема на підставі того, що таку консультацію змінено або скасовано.

Таким чином, платник податків, посадові особи платника податків не можуть бути притягнуті до фінансової, кримінальної, адміністративної відповідальності у разі, якщо порушення податкового  законодавства сталося в результаті застосування податкової (узагальнюючої) консультації.

Застосування положення  ст. 53 Податкового кодексу не передбачає звільнення платника податків від сплати податкового зобов’язання, яке виникло  після скасування, уточнення податкової консультації.

Водночас платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову  консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або  електронній формі, яка, на думку  такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку  чи збору.

Визнання судом такої  податкової консультації недійсною  є підставою для надання нової  податкової консультації з урахуванням  висновків суду.

Отже, серед підстав для  звернення до суду платників податків Податковим кодексом відокремлено оскарження податкових консультацій, а отже, й  окрему категорію спорів.

♦ Приклад

У справі за позовом ПАТ  до ДПС України про скасування податкової консультації суд дійшов висновку, що податкову консультацію надано відповідачем згідно з вимогами чинного законодавства та вона містить  повну інформацію.

 

Згідно з частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного  судочинства в адміністративних справах стосовно протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних  повноважень обов’язок щодо доведення  правомірності своїх рішень, дій  чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного  позову.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів  владних повноважень адміністративні  суди перевіряють, чи прийнято (вчинено) їх:

• на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
• з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
• обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
• безсторонньо (неупереджено);
• добросовісно;
• розсудливо;
• з дотриманням принципу рівності перед законом, аби запобігти несправедливій дискримінації;
• пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та метою, на досягнення якої спрямовано це рішення (дія);
• з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
• своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина третя ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства).

Отже, судом при вирішенні  спорів щодо скасування податкових консультацій встановлюється наявність чи відсутність  порушення зазначених принципів  при наданні органами ДПС такої  консультації.

Розгляд звернення в порядку  скороченого провадження

Відповідно до ст. 1832 Кодексу  адміністративного судочинства  судом застосовується скорочене  провадження в адміністративних справах, зокрема, щодо зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити  певні дії щодо розгляду звернення, у тому числі інформаційного запиту, фізичної або юридичної особи.

Про відкриття скороченого  провадження суд виносить ухвалу, копія якої невідкладно надсилається відповідачу разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів.

Максимальний строк розгляду справ щодо оскарження податкової консультації у порядку скороченого провадження -- не пізніше п’яти днів з дня  подання відповідачем заперечення  проти позову.

Постанова, прийнята у скороченому  провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у  скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції за такою  справою є остаточною та оскарженню не підлягає.

Узагальнення податкових консультацій як один з інструментів співпраці з платниками податків

З метою вдосконалення  законодавства прийнято Закон №3609, яким внесено зміни до ст. 52 Податкового  кодексу та передбачено право  центрального органу контролюючого  органу проводити періодичне узагальнення податкових консультацій, які стосуються значної кількості платників  податків або значної суми податкових зобов’язань. Узагальнюючі податкові  консультації, які підлягають оприлюдненню, затверджуються наказом.

Нагадаємо, що надання узагальнюючих  податкових роз’яснень було передбачено  нормами Закону №2181, які діяли  до 31.12.2011 р. Узагальнюючі податкові  роз’яснення та податкові роз’яснення, які видано відповідно до цього Закону, застосовувалися протягом строку дії  відповідної норми податкового законодавства.

Крім того, п. 10 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу  ХХ Податкового кодексу визначено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших  центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів  з питань оподаткування, та нормативно-правові  акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (у тому числі акти законодавства  СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття  відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Опрацювавши матеріали роботи, можна зробити наступні висновки:

 Різноманітність перевіркових процедур, які застосовуються в процесі податкового контролю на сучасному етапі, дозволяє охопити майже всі напрями фінансово-господарської діяльності платника податків. Але поряд з певною відпрацьованістю та методичною забезпеченістю контрольно-перевіркової роботи податкових органів, в її процесі не завжди вдається виявити приховані операції, які здійснюються поза офіційною звітністю. На багатьох підприємствах сьогодні ведеться подвійний бухгалтерський облік, внаслідок чого важко визначити реальний об'єкт оподаткування, а отже, і правильно нарахувати податкові платежі. Тому в процесі контролюючої роботи податкові органи застосовують як прямі, так і непрямі методи визначення об'єкта оподаткування та відповідних податкових зобов'язань. Перші базуються на інформації, отриманій з документів офіційного переліку, а непрямі являють собою комплекс заходів, спрямованих на отримання детальної і достовірної інформації щодо діяльності платника з інших, ніж його звітність та бухгалтерські документи, джерел. Такими джерелами можуть виступати відомості третіх осіб, зокрема постачальників та споживачів, результати перевірок третіх підприємств, рух коштів по рахунках банківських установ, порівняння результатів діяльності підприємства із середньостатистичними показниками по народному господарству, результати аналізу виробничої галузі або аналізу ринкової кон'юнктури тощо.

 За загальним правилом  платник податків самостійно  обчислює суму податкового та/або  грошового зобов’язання та/або  пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому  розрахунку, що подається контролюючому  органу у строки, встановлені  ПК України.

Платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового  зобов’язання, зазначену у поданій  ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених ПК України.

 Процедура адміністративного  оскарження рішень органів державної  податкової служби є дворівневою.  Контролюючими органами вищого  рівня є: Державна податкова  адміністрація України – для  державних податкових адміністрацій  в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі,  які у свою чергу є контролюючими  органами вищого рівня для  державних податкових інспекцій;  спеціально уповноважений центральний  орган виконавчої влади в галузі  митної справи – для інших  митних органів.

Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в  адміністративному або судовому порядку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України. Прийнята ВРУ 26 червня 1996 р. // Відомості ВРУ. – 1996. – № 30.
2. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 13-14, N 15-16, ст.11
3. Кодекс адміністративного судочинства України: від 6 липня 2005 року // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, N 35-36, N 37, ст.446
4. Постанова КМ України від 27 грудня 2010 №1232 «Про затвердження Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок»: http://rada.gov.ua/
5. Постанова КМ України від 27 грудня 2010 №1234 «Про затвердження Порядку координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів»  http://rada.gov.ua/
6. Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів та визнання такими, що втратили чинність, наказів Державної податкової адміністрації України: Наказ ДПА від 22.12.2010 N 979 // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z1439-10
7. Наказ ДПАУ від 5.07.2002р. №312 «Про затвердження методичних рекомендацій визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами».
8. Лист ДПА України №4146/Х/17-115 від 28.04.2005р. «Щодо можливості застосування непрямих методів визначення суми податкового зобов'язання до фізичних осіб - не суб'єктів підприємницької діяльності».
9. Гапонюк М.А., Яцюта В.П., Буряченко А.Є., Славкова А. А. Місцеві фінанси: Навч.-метод. посіб. для самостійного вивч. дисципліни / Київський національний економічний ун-т. — К. : КНЕУ, 2007. — 183с.
10. Завгородний В.П. Налоги и налоговый контроль в Украине-К.:АСК –2010 р.
11. Золотько І.А. Податкова система: Навч. посібник / Київський національний економічний ун- т. — К. : КНЕУ, 2009. — 203с.
12. Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т. /кол. авторів [заг. редакція, М. Я Азарова]. – К. : Міністерство фінансів України, Національний університет ДПС України, 2010. – 2389 с.