Податковий менеджмент

Варіант 13

1. Суб’єкти податкового менеджменту та їх характеристика

   Суб'єктом  податкового менеджменту є державна податкова служба, призначення і  функції якої визначаються національним законодавством держави.           Організаційні та правові засади здійснення податкової політики і функціонування податкової системи в Україні визначені в Законах "Про систему оподаткування в Україні" та "Про державну податкову адміністрацію в Україні". Ці законодавчі акти визначають систему податків в Україні, а також апарат державної виконавчої влади, що здійснює податкову політику й організовує справляння податків, зборів і платежів у розпорядження держави.        Апаратом державної виконавчої влади, на який покладені зазначені функції, є державна податкова служба. Державна податкова служба в Україні створена при Кабінеті Міністрів у складі Головної державної податкової адміністрації України і державних податкових інспекцій в Автономній Республіці Крим, в областях, районах, містах і районах у містах.  Головним завданням державної податкової адміністрації є забезпечення додержання законодавства про податки, повний облік усіх платників податків та інших обов'язкових платежів до бюджету, здійснення контролю, забезпечення правильності обчислення і сплати цих платежів.   Для забезпечення роботи щодо обчислення і стягнення податків, зборів і платежів Головна державна податкова адміністрація України виконує такі функції:

• здійснює безпосередньо й організовує роботу державних податкових інспекцій щодо проведення контролю за додержанням законодавства про податки та інші платежі до бюджету;
• розробляє пропозиції щодо вдосконалення податкового законодавства;
• розробляє та видає інструктивні й методичні вказівки та інші нормативні документи про порядок застосування законодавчих актів про податки та інші платежі до бюджету;
• розробляє форми податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та інших платежів до бюджету, а також форми звітів про проведену державними податковими інспекціями роботу;
• роз'яснює порядок застосування законодавчих та інших нормативних актів про податки й платежі до бюджету і організовує проведення цієї роботи державними податковими інспекціями;
• організовує роботу державних податкових інспекцій;
• здійснює облік, оцінку та реалізацію конфіскованого, безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом успадкування до держави, та скарбів;
• провадить перевірку правильності справляння й збереження коштів, одержаних при сплаті державного мита, а також при здійсненні касових операцій виконкомами сільських і селищних рад народних депутатів щодо коштів, які беруться від населення для сплати податкових платежів;
• провадять обстеження та перевірки організації роботи державних податкових інспекцій усіх рівнів управління, за результатами яких вживаються заходи щодо усунення виявлених недоліків і порушень;
• організовує професійну підготовку та перепідготовку кадрів;
• здійснює заходи щодо створення інформаційної системи, автоматизованих робочих місць, інших засобів автоматизації та комп'ютеризації роботи державних податкових інспекцій.

   Державні  податкові інспекції в Автономній Республіці Крим, в областях і містах із районним поділом здійснюють функції  головних державних податкових інспекцій. У разі, якщо зазначені державні податкові інспекції безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків або інших платежів до бюджету, вони виконують щодо цих платників ті самі функції, що й державні податкові інспекції в районах у містах і містах без районного поділу.           Державні податкові інспекції у районах, районах у містах без районного поділу виконують такі функції:

• здійснюють контроль за додержанням законодавства про податки та інші платежі до бюджету;
• забезпечують своєчасний і повний облік платників податків та інших платежів до бюджету, а також правильність обчислення цих платежів громадянам України та інших країн, іноземним громадянам і особам без громадянства;
• контролюють своєчасність подання платниками бухгалтерських звітів і балансів, податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням платежів до бюджету, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення прибутку, доходу, інших об'єктів оподаткування й обчислення податків та інших платежів до бюджету;
• контролюють додержання громадянами законодавства про індивідуальну трудову діяльність;
• забезпечують правильність застосування та своєчасність стягнення фінансових санкцій, передбачених іншими законодавчими актами України, за порушення зобов'язань перед бюджетом, а також стягнення адміністративних штрафів за ці порушення, допущені службовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами;
• передають правоохоронним органам матеріали про факти порушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, а також подають до арбітражів і судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення в дохід держави коштів, одержаних ними за незаконними угодами, та в інших випадках одержання коштів без установлених законодавством підстав;
• одержують від підприємств, установ, організацій, фінансових органів й установ банків документи про суми податків та інших платежів, які підлягають сплаті та фактично надійшли до бюджету, мають виключне право входження в будь-які інформаційні системи, пов'язані з підприємництвом;
• здійснюють роботу щодо обліку, оцінки та реалізації конфіскованого, безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом успадкування до держави, і скарбів;
• розглядають заяви, пропозиції та скарги громадян, підприємств, установ і організацій із питань оподаткування і скарги на дії службових осіб державних податкових інспекцій.

2. Місце податкового планування в системі податкового  менеджменту

   Основними функціями менеджменту податків є податкове планування і прогнозування, податкове регулювання, податкове  стимулювання і податковий контроль.          Під термінами «податкове планування» або «оптимізація податків» зазвичай розуміють комплекс заходів, направлених на зменшення або відстрочення податкових платежів, відповідно до норм цивільного, трудового і податкового законодавства. Інакше ці заходи визнаються податковими органами як способи ухилення від сплати податків.     Таким чином, податкове планування має свої межі, і найосновніша з них - відповідати положенням закона тієї місцевості і того проміжку часу, коли застосовується податкове планування.     Розглянемо, якими методами можна проводити оптимізацію оподаткування. Вони підрозділяються на методи внутрішнього і зовнішнього планування.          Внутрішнє планування:

• варіанти обліку, відбиті в обліковій політиці;
• використання податкових кредитів;
• використання спецрежимів і пр.

Зовнішне планування:

• заміна податкового суб`єкта;
• зміна виду діяльності;
• заміна податкової юрисдикції.

Розглянемо  кожен метод зовнішнього планування докладніше.   Метод заміни податкового суб`екта грунтується на використанні в цілях податкової оптимізації організації або індивідуального підприємця, відносно яких діє сприятливий режим оподаткування, наприклад, переведених на спрощену систему оподаткування.     Метод зміни виду діяльності припускає перехід на здійснення таких операцій, які обкладаються податками у меншій мірі. Зокрема, його використовують торгові організації, укладаючи з контрагентами не договори постачання, а агентські контракти або договори комісії.    Метод заміни податкової юрісдікції полягає в реєстрації організації на території, оподатковуваній податками в пільговому режимі, а саме в зонах з мінімальним податковим тягарем (офшор). Зверніть увагу: при виборі місця реєстрації слід орієнтуватися не тільки на розмір податкових ставок, але і величину всього податкового бремені, оскільки при невеликих податкових ставках законодавство зазвичай встановлює розширену податкову базу, що зрештою може привести до зворотного ефекту - підвищення податкових платежів.            У відмінність від зовнішнього планування методи внутрішнього планування менш ризиковані. Їх можна використовувати усередині вже існуючій організації, не змінюючи її виду діяльності і місця реєстрації. Мова йде про таких методах, як вибір облікової політики, ефективне використання оборотних коштів за допомогою нарахування амортизації, пільг, включаючи податкові кредити (відстрочення стягування податків), і інших податкових звільнень.            В процесі податкового планування можна використовувати всі методи оптимізації - як внутрішні, так і зовнішні, а також формувати податкову політику не тільки по кожному окремому податку, операції, але і бізнесу в цілому. 

3. Порядок та послідовність  проведення податкового  аналізу.

   Податковий  аналіз являє собою вивчення чинної системи оподаткування, визначення тенденцій її розвитку, розрахунки впливу різних чинників на кінцеві  результати діяльності підприємства або  держави.    На макроекономічному рівні сутність податкового аналізу полягає у визначенні структури бюджету країни та частки в ньому податкових платежів, загальних тенденцій зміни податків, їх динаміки, чинників, які впливають на розміри податкової частини бюджету, та у виявленні негативних рис державної податкової системи.      На мікроекономічному рівні змістом податкового аналізу є визначення динаміки податкових платежів за встановлений період, тенденцій, які складаються, структури та складу податкових платежів і можливості зміни податкових платежів підприємств, фірм тощо.     Системний аналіз проводиться у певній послідовності в кілька етапі

На першому  етапі проводяться дослідження  податкової системи в цілому,

проводяться оцінка та переоцінка її цілей, завдань, зв'язки між окремими

елементами  та їх характер а потім розглядаються  її складові.   На другому етапі визначаються показники, які найбільш повно та якісно оцінюють систему. Причому тут виділяються показники, які безпосередньо характеризують як податкову систему, так і об'єкт оподаткування в цілому.         На третьому етапі проводиться безпосередньо аналіз податкової політики з розрахунком різних економіко-математичних залежностей, які

характеризують  взаємозв'язок між показниками, різні тенденції розвитку за попередній період. Як наслідок напрацьовуються економіко-математичні моделі, які застосовуються в подальшій роботі.     На четвертому, завершальному етапі ведеться робота з моделями. Шляхом заміни окремих параметрів в економіко-математичній моделі (ставок оподаткування, обсягу виробництва тощо) проводиться визначення окремих функцій. При порівнянні фактичних показників з показниками моделі з'являється можливість визначити взаємозв'язки між різними елементами податкової системи (зовнішніми та внутрішніми), і керівництво отримує необхідну інформацію для прийняття управлінського рішення. 
 

4. Дати  коротку характеристику Розділу ХІІІ Плата  за землю Податкового  Кодексу України

Розділ  ХІІІ. Плата за землю

Стаття 1. Розкриває значення основних термінів.

Стаття 2. Платники податку

2.1. Платниками  податку є:

2.1.1) власники  земельних ділянок, земельних  часток (паїв);

2.1.2) землекористувачі.

Стаття 3. Об'єкти оподаткування податком

3.1. Об'єктами  оподаткування є:

3.1.1) земельні  ділянки, які перебувають у  власності або користуванні;

3.1.2) земельні  частки (паї), які перебувають у  власності.

Стаття 4. База оподаткування податком

4.1. Базою  оподаткування податком є:

4.1.1) нормативна  грошова оцінка земельних ділянок  з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку,  встановленого цим розділом;

4.1.2) площа  земельних ділянок, нормативну  грошову оцінку яких не проведено.

Стаття 5. Ставки податку за земельні ділянки  сільськогосподарських угідь (незалежно  від місцезнаходження)

5.1. Ставки  податку за один гектар сільськогосподарських  угідь встановлюються у відсотках  від їх нормативної грошової оцінки у таких розмірах:

5.1.1) для  ріллі, сіножатей та пасовищ  - 0,1;

5.1.2) для  багаторічних насаджень - 0,03.

Стаття 6. Ставки податку за земельні ділянки, надані на землях лісогосподарського призначення (незалежно від місцезнаходження)

6.1. Ставка  податку за один гектар лісових  земель, за винятком ділянок, зайнятих  виробничими, культурно-побутовими, жилими будинками та господарськими  будівлями і спорудами, встановлюється  у розмірі 0,3відсотка від нормативної  грошової оцінки одиниці ріллі  по Автономній Республіці Крим  або по області.

6.2. Ставка  податку за один гектар нелісових  земель, зайнятих чагарниками, комунікаціями,  сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, малопродуктивними  землями тощо, які надані у  встановленому порядку та використовуються  для потреб лісового господарства, встановлюється у розмірі 0,1 відсотка  від нормативної грошової оцінки  одиниці ріллі по Автономній  Республіці Крим або по області.