Податковий менеджмент

Стаття 7. Ставка податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених  пунктів, нормативну грошову оцінку яких проведено

7.1. Ставка  податку за земельні ділянки,  нормативну грошову оцінку яких  проведено, встановлюється у розмірі  1 відсотка від їх нормативної  грошової оцінки, за винятком  земельних ділянок, зазначених  у статтях 5, 6 і 9 цього розділу.

Стаття 8. Ставки податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених  пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено

Стаття 9. Особливості встановлення ставок земельного податку

9.1. Податок  за земельні ділянки (в межах  населених пунктів), зайняті житловим  фондом, автостоянками для зберігання  особистих транспортних засобів  громадян, які використовуються  без отримання прибутку, гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садовими  кооперативами, індивідуальними  гаражами і садовими дачними  будинками фізичних осіб, а також  за земельні ділянки, надані  для потреб сільськогосподарського  виробництва, водного та лісового  господарства, які зайняті виробничими,  культурно-побутовими, господарськими  та іншими будівлями і спорудами  справляється у розмірі десяти  відсотків суми земельного податку,  обчисленого відповідно до статей 7 і 8 цього розділу.

9.2. Податок  за земельні ділянки (в межах  населених пунктів) на територіях  та об'єктах природоохоронного,  оздоровчого та рекреаційного  призначення, використання яких  не пов’язано з функціональним  призначенням цих територій та об’єктів, справляється у п'ятикратному розмірі податку, обчисленого відповідно до статей 7 і 8 цього розділу.

Стаття 10. Ставки податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених  пунктів, нормативну грошову оцінку яких проведено

10.1. Ставка  податку за земельні ділянки  (крім сільськогосподарських угідь)  за межами населених пунктів,  нормативну грошову оцінку яких  проведено, встановлюється у розмірі  1 відсотка від нормативної грошової  оцінки цих земельних ділянок.

Стаття 11. Ставки податку за земельні ділянки  несільськогосподарських угідь, розташовані  за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено

Стаття 12. Ставки податку за земельні ділянки, надані підприємствам промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, розташовані  за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено

Стаття 13. Ставка податку за земельні ділянки, передані у власність або надані в користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного  призначення, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено

Стаття 14. Ставки податку за земельні ділянки  на землях водного фонду та лісогосподарського призначення, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову  оцінку яких не проведено

Стаття 15. Пільги щодо податку для фізичних осіб

15.1. Від  сплати податку звільняються:

15.1.1) інваліди  першої і другої групи;

15.1.2) фізичні  особи, які виховують трьох  і більше дітей віком до 16 років;

15.1.3) пенсіонери (за віком);

15.1.4) ветерани  війни та особи, на яких поширюється  дія Закону України "Про  статус ветеранів війни, гарантії  їх соціального захисту";

15.1.5) фізичні  особи, визнані законом особами,  які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи;

Стаття 16. Пільги щодо податку для юридичних  осіб

16.1. Від  сплати податку звільняються:

16.1.1) заповідники,  у тому числі історико-культурні,  національні природні парки, заказники  (крім мисливських), парки державної  та комунальної власності, регіональні  ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки,  пам'ятки природи, заповідні урочища  та парки-пам'ятки садово-паркового  мистецтва;

16.1.2) дослідні  господарства науково-дослідних  установ і навчальних закладів  сільськогосподарського профілю  та професійно-технічних училищ;

16.1.3) органи  державної влади та органи  місцевого самоврядування, органи  прокуратури, заклади, установи  та організації, спеціалізовані  санаторії України для реабілітації  хворих, військові формування, утворені  відповідно до законів України,  Збройні Сили України та Державна  прикордонна служба України, –  які повністю утримуються за  рахунок коштів державного або  місцевих бюджетів;

16.1.4) дитячі  санаторно-курортні та оздоровчі  заклади України, незалежно від  їх підпорядкованості, у тому  числі дитячі санаторно-курортні  та оздоровчі заклади України,  які знаходяться на балансі  підприємств, установ та організацій;

16.1.5) релігійні  та благодійні організації, зареєстровані  відповідно до законодавства  України, що не займаються підприємницькою  діяльністю;

16.1.6) санаторно-курортні  та оздоровчі заклади громадських  організацій інвалідів, реабілітаційні  установи громадських організацій  інвалідів;

16.1.7) громадські  організації інвалідів України,  підприємства та організації  громадських організацій інвалідів,  майно яких є їх повною власністю,  де кількість інвалідів, які  мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього  звітного періоду не менш як 50 відсотків загальної чисельності  працюючих, і за умови, що  фонд оплати праці таких інвалідів  становить протягом попереднього  звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат  на оплату праці, що відносяться  до складу валових витрат виробництва  (обігу).

Стаття 17. Земельні ділянки, які не підлягають оподаткуванню

17.1. Не  сплачується податок за:

17.1.1) сільськогосподарські  угіддя зон радіоактивно забруднених  територій, визначених відповідно  до закону такими, що зазнали  радіоактивного забруднення внаслідок  Чорнобильської катастрофи (зон  відчуження, безумовного (обов'язкового) відселення, гарантованого добровільного  відселення і посиленого радіоекологічного  контролю), і хімічно забруднених  сільськогосподарських угідь, на  які запроваджено обмеження щодо  ведення сільського господарства;

17.1.2) землі  сільськогосподарських угідь, що  перебувають у тимчасовій консервації  або у стадії сільськогосподарського  освоєння;

17.1.3) земельні  ділянки державних сортовипробувальних  станцій і сортодільниць, які  використовуються для випробування  сортів сільськогосподарських культур;

17.1.4) земельні  ділянки, зайняті автомобільними  дорогами загального користування  у межах смуги відведення;

17.1.5) земельні  ділянки сільськогосподарських  підприємств усіх форм власності  та фермерських (селянських) господарств,  зайняті молодими садами, ягідниками  та виноградниками до вступу  їх у пору плодоношення, а також  гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових насаджень;

17.1.6) земельні  ділянки кладовищ, крематоріїв та  колумбаріїв.

Стаття 18. Особливості застосування пільгового оподаткування

18.1. Верховна  Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, селищні та сільські  ради можуть встановлювати пільги  щодо земельного податку: часткове  звільнення на певний строк,  зменшення суми земельного податку  лише за рахунок коштів, що  зараховуються до відповідних  місцевих бюджетів.

18.2. Якщо  право на пільгу у платника  виникає протягом року, то він  звільняється від сплати податку  починаючи з місяця, наступного  за місяцем, в якому виникло  це право. У разі втрати права  на пільгу протягом року податок  сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому  втрачено це право.

18.3. Якщо  платники податку, що користуються  пільгами щодо податку, мають  у підпорядкуванні госпрозрахункові  підприємства або здають у  тимчасове користування (оренду) земельні  ділянки, окремі будівлі або  їх частини, податок на земельні  ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими  підприємствами або будівлями  (їх частинами), переданими в тимчасове  користування (оренду), сплачується  на загальних підставах, з урахуванням  прибудинкової території.

Стаття 19. Податковий період

19.1. Базовим  (розрахунковим) податковим періодом  для податку є календарний  рік.

19.2. Податковим (звітним) періодом для податку  є календарний місяць.

19.3. Податковий  рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року.

Стаття 20. Порядок обчислення податку

20.1. Підставою  для нарахування земельного податку  є дані державного земельного  кадастру.

Стаття 21. Строк сплати податку та порядок  його зарахування до бюджетів

21.1. Власники  землі та землекористувачі сплачують  податок з дня виникнення права  власності або права користування  земельною ділянкою.

21.2. Облік  фізичних осіб - платників податку  і нарахування відповідних сум  проводиться щороку станом на 1 травня.

21.5. Податок  фізичними особами сплачується  рівними частками до 15 серпня  і до 15 листопада.

Стаття 22. Орендна плата

22.1. Підставою  для нарахування орендної плати  є договір оренди такої земельної  ділянки

22.2. Платником  орендної плати є орендар земельної  ділянки.

22.3. Об’єктом  оподаткування є земельна ділянка,  надана в оренду.

22.4. Розмір, умови і строки внесення орендної  плати за землю встановлюються  за угодою сторін у договорі  оренди між орендодавцем (власником)  і орендарем (крім строків внесення  орендної плати за земельні  ділянки державної та комунальної  власності).

Стаття 23. Індексація нормативної грошової оцінки земель

23.1. Нормативна  грошова оцінка земель щороку  станом на 1 січня поточного року  уточнюється на коефіцієнт індексації.

23.2. Починаючи  з 2007 року коефіцієнт щорічної  індексації нормативної грошової  оцінки земельних ділянок визначається  за формулою:

Кі = Кіп х ( [І - 10]:100),

де І - середньорічний індекс інфляції року, за результатами якого проводиться  індексація;

Кіп –  добуток коефіцієнтів індексації за попередні роки.

Стаття 24. Індексація ставок податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено. 

Ситуаційні  завдання

1.АНУЛЮВАННЯ  РЕЄСТРАЦІЇ ПЛАТНИКА ПДВ (ст. 184 ПК). Підстави для анулювання такої реєстрації перелічені у пункті 184.1 статті 184 ПК. Зокрема, відповідно до підпункту "а" пункту 184.1 ПК анулювання реєстрації платника ПДВ буде відбуватись за заявою особи, зареєстрованої як платник податку протягом попередніх 12 місяців, якщо загальна вартість її оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців була меншою від граничного обсягу.         Відмітимо, що підпунктом "а" пункту 9.8. Закону про ПДВ (N 168/97 від 03.04.97 р.) передбачалось, що подати заяву про анулювання реєстрації може платник податку, який до місяця, в якому подається така заява, є зареєстрованим платником ПДВ більше 24 календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за граничні.      Тобто раніше для отримання права на анулювання реєстрації платника ПДВ у зв'язку з тим, що за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій платника були менші за граничні, потрібно було почекати 24 місяці з моменту реєстрації, і тільки після цього такий платник міг у будь-який час подати відповідну заву. Тепер же, виходячи з норм ПК, подати таку заяву можна буде лише протягом 12 календарних місяців з моменту реєстрації, а після їх спливу такого права платник податку буде позбавлений.           Дещо змінено ще одну підставу для анулювання реєстрації платника ПДВ. Так, здійснити таке анулювання можна буде у випадку, коли платник податку протягом 12 послідовних податкових місяців не подає декларації з ПДВ та/або подає таку декларацію, яка свідчить про відсутність не тільки постачання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання, як це передбачено і в Законі про ПДВ, а й про відсутність операцій з придбання товарів з метою формування податкового кредиту. Відтепер також потрібно буде пильно слідкувати за наявністю у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців не тільки запису про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання), а й запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу. У разі наявності одного з таких записів реєстрація платника ПДВ буде анульована.    Що стосується добровільно зареєстрованих платників ПДВ, то й тут є свої підводні камені. Так, реєстрація таких платників буде анульована у випадку, якщо їх обсяг постачання товарів/послуг іншим платникам ПДВ за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання. Начебто нічого страшного, але що робити добровільно зареєстрованим платникам ПДВ, які, не знаючи про таку норму, спокійно працювали і планували це робити й надалі. Прикро, але з 01.01.2011 року усі добровільно зареєстровані платники, які не відповідатимуть зазначеній вимозі, втратять свій статус платника ПДВ.