Розвиток ринкового господарства (сер.17-поч.19 ст.) і становлення класичної політекономії

Міністерство  освіти і науки,молоді та спорту  України 
 
 

Реферат

на тему "Розвиток ринкового господарства (сер.17-поч.19 ст.) і становлення класичної  політекономії" 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Харків 2011

Зміст

Вступ

1.Передумови  Англійської буржуазної революції  і її економічні й соціальні  наслідки.

2.Промисловий  переворот, його суть і значення  для розвитку ринкового господарства  країн Європейської цивілізації.

3.Відбиття генезису  капіталістичної економіки в  класичній політекономії А.Сміта, Д.Рікардо.

Висновок

Список літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

 Ядром економічної думки (як науки) є історія  політичної економії, яка сформувалася як самостійна наука в епоху становлення  капіталізму. Раніше всього відбувалося  становлення капіталістичних відносин в Англії, де йшов розвиток і поширення  мануфактурного виробництва, яке втілило  в життя нові джерела прибутку, тобто крім торгового капіталу тут  формується промисловий капітал. Тому погляди меркантилістів, які доводять прибутковість тільки зовнішньої торгівлі в період розвитку капіталізму (до кінця 17 - початку 18 ст.) Заходить у суперечність із практикою. У зв'язку з цим потрібно наукове обгрунтування підпорядкування торгового капіталу промисловому. Це послужило приводом складання класичної школи буржуазної політичної економії, яка виконала місію захисту переваги капіталістичного виробництва над феодальним. Таким чином, класична школа змінила меркантилізм. Сучасні економічні теорії в своєму виникненні та розвитку багато в чому завдячують школі класичної політичної економії як одній з найбільш визначних та серйозних економічних вчень. Своїм існуванням їй завдячують такий вагомий теоретичний напрям як маржиналізм. Можна сміливо казати що класична політична економія зробила великий внесок у сучасну економічну теорію, наробками її засновників досі користуються сучасні економісти, її принципи можна легко віднайти в нинішній організації народного господарства. Отже, вивчення класичної політичної економії є досі актуальною темою, в працях класиків багато цікавих та гідних уваги ідей, які продовжують розвивати й надалі. 
 
 
 
 

1.Передумови  Англійської буржуазної революції  і її економічні й соціальні  наслідки.

  Важливою подією у становленні і розвитку капіталізму в Англії стала буржуазна революція 1640—1660 рр. Це була перша буржуазна революція "європейського масштабу", яка завдала нищівного удару по феодалізму і відкрито проголосила буржуазні порядки, проклала дорогу швидкому розвиткові капіталізму. Вона мала великий вплив на послаблення і в подальшому на ліквідацію пережитків феодалізму в інших країнах Західної Європи у XVII—XVIII ст.

 Економічні передумови Англійської буржуазної революції такі:

1. Розвиток  промисловості на капіталістичних  засадах. 

 За  століття (1551—1651) видобуток вугілля  в Англії збільшився у 14 разів  і досяг 3 млн т, що становило  в той час 4/5 усього видобутку  вугілля в Європі. Видобуток залізної  руди збільшився у 3 рази, а  свинцю, міді, олова і солі —  у 6—8 разів. Швидко розвивалось  ткацтво, особливо виробництво  шерсті, яка в середині XVI ст. в  англійському експорті тканин  посідала основне місце. Якщо  в середині XV ст. було вивезено 32 тис. мішків шерсті та близько  5 тис. кусків тканини, то в  середині XVII ст.— 122 тис. кусків  сукна і тільки 5—6 тис. мішків  шерсті. У 1614 р. експорт шерсті  взагалі заборонили.

2. Активізація  і розвиток торгівлі. Уже в  XVI ст. в Англії складається національний  ринок. Виникають торгові компанії. Крім заснованої ще на початку  XVI ст. компанії "купців-авантюристів" (товариство, яке почало здобувати  чужоземні ринки для англійської  вовни та сукна) у другій  половині XVI ст. з'явилися Московська (1555), Східна (1579), Марокканська (1585). Упродовж XVI—XVIII ст. Англія у боротьбі з  Нідерландами, Францією здобула  значні території у Північній  Америці, перетворивши їх у  сировинний придаток та ринок  збуту своїх товарів. Сюди з  метрополії збували товари за  монопольними ціна¬ми, а колоніальні  товари скуповувались за безцінь.  До початку революції зовнішньоторговельний  оборот Англії збільшився порівняно  з початком XVII ст. вдвічі. Уже в  1700 р. до Лондона щорічно прибувало  більше 1300 кораблів. Він став центром  європейської торгівлі. На відміну  від своїх попередників Лондон  був уже не просто торговим  містом, а центром національної  англійської економіки. 

3. Різке  зростання попиту на промислові  товари у зв'язку з розвитком  зовнішньої торгівлі. Стара цехова  система була неспроможна забезпечити  цей попит, поступаючись місцем  мануфактурам у гірничій, ткацькій  промисловості, суднобудуванні, виробництві  зброї та інших галузях. Найбільш  поширеною формою капіталістичної  промисловості до революції була  розсіяна, а не централізована, мануфактура,  бо цехова система заважала  підприємницькій діяльності. Тому  багаті підприємці прагнули до  села, де селяни поповнювали собою  армію найманих домашніх робітників.

4. Активне  впровадження капіталістичного  виробництва у сільському господарстві. Аграрний сектор економіки Англії XVI—XVII ст. у розвитку капіталізму  багато в чому випереджав промисловість.  Значне зростання товарності  землеробства і тваринництва, осушення  боліт, меліорація, запровадження  травосіяння, використання органічних  добрив, удосконалення плуга, сівалки,  розповсюдження агрономічної літератури, збільшення попиту на шерсть, хліб, молоко — все це приваблювало  до села багатьох заможних  людей, які потім стали капіталістичними  фермерами. Формуванню земельної  власності буржуазного типу значною  мірою сприяла Реформація, внаслідок  якої в країні було закрито  3 тис. католицьких монастирів, їхні  землі підлягали конфіскації  на користь держави і продавались  на комерційній основі лендлордам. Рядові монахи поповнювали лави  обезземелених. Монастирські приміщення  часто використовували для створення  ткацьких мануфактур.

5. Розшарування  селянства. У XVII ст. земельні володіння  заможних фригольдерів ставали  все більш подібними до буржуазної  власності. Дрібні фригольдери  за своїм майновим станом були  ближче до копігольдерів і  боролися за збереження селянських  наділів, общинних земель, скасування  права лендлордів на сільську  землю. 

   У майновому відношенні серед копігольдерів було велике розшарування. Значна частина цієї категорії англійських селян ледве зводила кінці з кінцями. Відчутно зросла частка безземельних селян — лізгольдерів, котерів, пауперів. Але, незважаючи на широке впровадження капіталістичних відносин у місті та селі, у середині XVII ст. Англія залишалась аграрною країною й істотно відставала від Голландії у розвитку промисловості, транспорту, торгівлі. Англійська буржуазна революція 1640—1660 рр. дала сильний поштовх первісному нагромадженню капіталу, тобто "розселянюванню" англійського села, перетворенню селян у найманих працівників, посиленню обезземелювання, прискорила заміну селянських земель великими фермами капіталістичного типу, забезпечила повну свободу дій буржуазії і замінила феодальну монархію буржуазною.

   Внаслідок революції було ліквідовано феодальну власність на землю. Нові класи та стани отримали доступ до державної влади, було проголошено свободу промислового й торгового підприємництва, усунено основні перепони для господарського піднесення.

  Почав зростати обсяг багатогалузевого мануфактурного виробництва, яке стало панівним у промисловості Англії, третина промислового населення була зайнята у сукно-виробництві. Успішно розвивалися бавовняні, паперові, скляні, металургійні, кораблебудівні мануфактури. За темпами і масштабами англійська промисловість у кінці XVIII ст. зайняла перше місце в Європі.

   В ході аграрного перевороту було ліквідовано дрібні селянські господарства, утверджувалась велика земельна власність лендлордів і фермерів. Сільське господарство досягло значних успіхів в агрокультурі та агротехніці, зросла врожайність зернових культур. У XVIII ст. Великобританія вивозила 20% урожаю. Вона стала країною класичного фермерського господарства.

   У мануфактурний період торговельний капітал переважав над промисловим. Головними сферами вкладення капіталів у Великобританії залишалися зовнішня торгівля і морські перевезення. Велику роль в економічному зростанні Англії відіграв Навігаційний акт (1651 р.), згідно з яким зовнішньоторгові операції країни могли здійснюватися лише англійськими кораблями, або кораблями тієї країни, звідки імпортувався товар. Цей закон підірвав посередницьку торгівлю і мореплавство найбільшого супротивника Англії — Голландію. Він сприяв розвитку англійського суднобудування і мореплавства. Англія обігнала за масштабами колоніальної і торгової експансії Нідерланди, відвоювала у Франції її найважливіші володіння, захопила Індію і перетворилася на світову колоніальну імперію.[2]

Наслідки  буржуазної революції

  Англійська буржуазна революція вплинула на інші європейські країни. Вона розпочалася в умовах індустріального розвитку країни. Зростав обсяг багатогалузевого мануфактурного виробництва, торгівлі. З'явилося економічно сильне середнє і дрібне дворянство — джентрі, яке господарювало па підприємницькій ослові. Аграрний переворот XVI ст. знищив старе феодальне землеволодіння, прискорив процес знеземелювання  селян, сприяв організації сільського господарства на фермерській основі.

  Заходи, проведені в процесі й після буржуазної революції в Англії, зміцнили буржуазні відносини у сфері промисловості, торгівлі, кредиту. Були відмінені всі рицарські подарувапия, що перетворило лордів па єдиних власників землі. Зберігався копігольд, усі феодальні платежі були па користь землевласника. Землі церкви, коропи, противників революції продавалися па комерційній основі. Поширився перехід копігольда па лізгольд — короткострокове користування землею. В 1651 р. було опубліковано Навігаційний акт, який заборонив каботажне плавання іноземних кораблів між англійськими портами, дав змогу іноземцям постачати в Англію лише товари своєї країни і підтверджував монополію англійських комерсантів на торгівлю з колоніями Англії. Цей акт забезпечив напування Англії па світовому і ринку. Революція закінчилася компромісом між новим дворянством і буржуазією, проте вона створила умови, що забезпечили перемогу індустріального суспільства в Англії. З 1707 р., після укладення унії з Шотландією, Англія дістала офіційну назву Великобританія.

Результати  революції:

1. Скасування  феодальної системи землеволодіння. Земля стала приватною власністю.

2. Селяни  залишилися у залежності, але  тепер від буржуазних власників.

3. Конфіскувалися  землі короля, церкви, знаті.

4. Великі  мануфактури були створені у  гірничо-видобувній, кораблебудівній,  зброярській галузі виробництва.

5. Англія  опиняється на перехресті головних  торговельних шляхів. Зростає обсяг  торгівлі з іншими країнами. Буржуазія  об′єднувалась і створювала "компанії" для торгівлі з певними районами  світу.

6. Революція  дала поштовх до майбутнього  промислового перевороту, що почався  саме з Англії.[3]

2.Промисловий  переворот, його суть і значення  для розвитку ринкового господарства країн Європейської цивілізації

  Мануфактура з її ручною ремісничою технікою забезпечила перший етап переходу до масового виробництва, яке відповідало потребам ринку. Але досягнення нею границь своїх виробничих можливостей вимагало переходу до наступного етапу – великому машинному виробництву. Цей перехід означав промисловий переворот і відзначався широким використанням системи робочих машин, парового двигуна, виникненням самостійної машинобудівної галузі.

  Промисловий переворот – загальносвітовий процес, що характеризувався загальними рисами і закономірностями становлення індустріальної цивілізації. У той же час він мав свої особливості у кожній країні. Раніше за інших він почався в Англії, де вже у середині XVIII ст. склалися об’єктивні умови переходу від ручної праці до механізованої і від мануфактури до фабрики. Торгівля і колоніальні загарбання створили великі капітали, які здатні були перебудувати промисловість. Банківська система, що активно розвивалася, відкривала можливості для кредитування великих промислових підприємств. «Огороджування» створило армію потенційних найманих робітників, без яких фабричне виробництво не могло існувати. В мануфактурний період було досягнуто високого рівня спеціалізації, удосконалені знаряддя праці, робітники навчені дисципліні сумісного виробництва.

Двигуном  промислового перевороту став технічний  прогрес. Зростаючий попит на ринку, що бурно розвивався, спонукав до виноходів  і застосування у виробництві  різних машин і механізмів. Почалося це у порівняно новій галузі –  текстильній промисловості. Вона була перенесена з Індії і працювала  на колоніальній сировині. Конкурувати  з індійськими ткачами на базі ручної техніки англійські виробники  були не в змозі. Щоб скоротити  витрати і здешевити продукцію  почали впроваджувати різні винаходи, які підвищували продуктивність. До цього спонукала також конкуренція  з традиційним для країни суконним виробництвом. Виробники сукна, які  володіли монополією, не були зацікавлені  у вдосконаленні виробництва, а  намагалися потіснити виробників бавовняних тканин. Виробництво тканин, що складалося з двох основних процесів – прядіння і ткацтва – виявилося найбільш придатним до технічних нововведень: досягнення в одному підштовхувало до пошуків новацій у другому. Першим був удосконалений ткацький верстат: у 1733 році механік Кей винайшов «летючий човник», який перекидав нитку з одного краю верстата до іншого автоматично, що значно прискорило роботу. Прядіння почало відставати від ткацтва і у 1765 році Дж. Харгревсом була винайдена прядка «Дженні», на якій можна було працювати відразу 16–18 веретенами. Її продовжували вдосконалювати і до 80-х років ХІХ ст. прядка одержала широке розповсюдження. Тепер вже відставати почало ткацтво і замість «прядильного голоду» виник «ткацький голод». В 1785 році Е. Картрайт винайшов механічний ткацький верстат, що заміняв 40 ткачів, і диспропорція була ліквідована. Слідом за бавовняною промисловістю машини з’явилися у суконному, паперовому, поліграфічному виробництвах. Однак енергетична база залишалася старою – це був в основному водяний двигун. Окрім низької продуктивності, це прив’язувало виробництво до річок, що не завжди співпадало з потребами ринку. Потрібен був незалежний двигун і в 1778 році Джеймс Ватт запатентував паровий двигун, що став незабаром основним джерелом енергії у всіх галузях промисловості. Використання машин збільшило потребу у металі, що стимулювало розвиток металургії. Однак виплавка металу стримувалася нестачею древесного вугілля, що використовувалося при виробництві чавуну. Були знищені майже усі ліси в Англії, що окрім іншого спричинило втрати суднобудівництву. Використання ж мінерального палива супроводжувалося виникненням сірчастих з’єднань, які знижували якість металу. В 1735 році А. Дербі, додавши до руди вапно і збільшивши потужність повітродувок, опанував доменну плавку, що дозволило англійській металургії перейти на використання кам’яного вугілля. Це в свою чергу підштовхнуло розвиток вугледобувної галузі. Зростання промисловості призвело до бурхливого розвитку транспорту, оскільки різко збільшився обсяг перевезень. Паровий двигун викликав революцію і тут. В 1807 році Р. Фултон збудував перший пароплав, а в 20-х роках ХІХ ст. Дж. Стефенсон – паровоз. Був вдосконалений рельсовий путь: замість дерев’яних рельсів («трам»), що використовувалися для конки, прокладали металеві. У 1830 році запрацювала перша залізниця, що з’єднала Манчестер і Ліверпуль. Бурхливий розвиток великого промислового виробництва, будівництво залізниць, торгівля і колоніальна експансія Англії пред’являли постійно зростаючий попит на капітал, що, в свою чергу, зумовило нові форми організації банківської справи. В центрі кредитної системи був Англійський центральний банк, якому, згідно акту Р. Пілля, надавалося виключне право емісії на всій території країни. Випуск банкнот проводився спеціальним Емісійним департаментом у розмірах, забезпечених державними облігаціями. З 30-х років ХІХ ст. виникає низка приватних банків. Великі столичні банки (Лондонський, Вестмінстерський) обслуговували потреби великої торгівлі, фінансистів. Провінціальні банки спеціалізувалися на кредитуванні або сільського господарства, або промисловості. Саме вони відіграли вирішальну роль у створенні фабричної системи у бавовняній, суконній, кам’яновугільній промисловості. Необхідність організаційного оформлення процесу централізації капіталів призвів до створення Лондонської фондової біржі, основними операціями якої стали угоди щодо цінних паперів, зокрема державних позик. Особливе положення на лондонському грошовому ринку посів банкірський будинок Ротшильда, заснований у 1804 р. Він проводив операції з міжнародного арбітражу, розміщення іноземних позик, дисконту іноземних векселів. Після 1815 року Англія перетворилася на ринок капіталів для всього світу. Лондонська фондова біржа ставала місцем, де можна було знайти кошти для будь-якого підприємства, що обіцяло успіх.