Становлення і розвиток аудиту в Україні

Ауди́т (лат. auditore — слухати) — перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Аудит (англ. auditor — ревізор) — послуги щодо оцінки фінансової звітності фірми з огляду на достовірність інформації та можливості фірми у сфері бізнесу. 

Історія

Фінансовий  та інвестиційний  аудит

Фінансовий  аудит (аудит фінансової звітності) - незалежна аудиторська перевірка  бухгалтерського обліку, метою якого  є визначення правильності ведення  бухгалтерського обліку в компанії і перевірка достовірності фінансової (бухгалтерської) звітності.

Фінансовий  аудит застосовується:

- для  поверхневої перевірки роботи  та компетентності штатних бухгалтерів  в розрізі правильності ведення  бухгалтерського обліку;

- при  зміні головного бухгалтера, фінансового  директора або директора компанії;

- для  перевірки звітності перед здачею  в управління статистики.

Фінансовий  аудит може включати в себе:

- перевірку  правильності ведення основних  засобів, нарахування амортизації; 

- перевірку  правильності обліку запасів; 

- підтвердження  залишків за балансовими рахунками  і розрахунку фінансових показників;

- перевірку  правильності заповнення фінансової (статистичної) звітності.

За підсумками аудиту фінансової звітності надається  аудиторський висновок про достовірність  бухгалтерської звітності та рекомендації щодо усунення допущених помилок.

Інвестиції - це всі види цінностей, які вкладаються безпосередньо в об'єкти підприємницької та іншої діяльності з метою одержання прибутку (доходів). Інвестиції здійснюються у вигляді: іноземної валюти, валютних цінностей, рухомого і нерухомого майна (будинків, споруд, обладнання), акцій, облігацій, авторських прав, прав на винаходи, торгових знаків тощо, пільгових банківських вкладів, паїв, прав користування землею, природними ресурсами. Аудитор вивчає дотримання порядку державної реєстрації інвестицій. Тут також важливо дослідити, як використовуються кошти, особливо цільові банківські вклади, акції та інші цінні папери, майно. Визначаються об'єкти і суб'єкти інвестиційної діяльності. Об'єктом інвестиційної діяльності може бути майно (основні фонди, оборотні кошти, цінні папери, майнові права). Джерелами фінансування інвестиційної діяльності є:

• власні фінансові ресурси інвесторів (прибуток, амортизаційні відрахування, грошові  нагромадження, заощадження юридичних  і фізичних осіб тощо);

• позичені кошти інвесторів (банківські та бюджетні кредити, облігаційні займи тощо); • залучені кошти інвесторів (кошти  від продажу акцій, пайові внески юридичних і фізичних осіб);

• бюджетні інвестиційні асигнування тощо.

Аналізуючи  інформацію про негрошові операції інвестиційної діяльності, аудитор  керується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про  рух грошових коштів". При цьому  цільове фінансування капітальних  інвестицій визнається доходом протягом періоду корисного використання відповідних об'єктів інвестування (основних засобів, нематеріальних активів  тощо) пропорційно сумі нарахованої  амортизації цих об'єктів. У такому випадку дохід відображається у бухгалтерському фінансовому обліку в сумі реальної вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. 

Промисловий аудит

Розрізняють внутрішній і зовнішній промисловий  аудит.

Зовнішній аудит

Зовнішній аудит, який здійснюють спеціальні аудиторські  фірми, з'ясовує:

-дотримання правил бухгалтерського обліку та звітності з операцій, що здійснює корпоративне підприємство;

-стан внутрішнього контролю в умовах корпоративного підприємства та його оцінку;

-дотримання корпоративним підприємством положень законодавчих та нормативних актів України;

-виконання економічних завдань, встановлених рішенням загальних зборів власників.

Внутрішній  аудит

Внутрішній  аудит здійснює внутрішня аудиторська  служба підприємства, що періодично здійснює перевірки та оцінює:

а) адекватність й ефективність заходів та системи  внутрішньо-технологічного контролю;

б) управління господарськими та фінансовими ризиками;

в) повноту, своєчасність і достовірність фінансової та іншої звітності;

г) дотримання принципів і внутрішніх процедур обліку;

д) відповідність  регулятивним вимогам.

Спеціальні  види аудиту

Стандарти аудиту

Міжнародні  стандарти аудиту розробляє Міжнародна федерація бухгалтерів, а Стандарти з професійної практики проведення внутрішнього аудиту — Інститут внутрішніх аудиторів. Міжнародні стандарти внутрішнього аудиту застосовуються всіма суб'єктами господарювання і мають рекомендований характер.

Національні стандарти аудиту відповідають змісту міжнародних стандартів, але поки що не охоплюють їх повний перелік. В Україні існує шість національних стандартів аудиту, які охоплюють  керівництво службою внутрішнього аудиту; питання незалежності аудиту; питання професійної компетентності; обсяг аудиторської роботи; планування і виконання аудиторської перевірки;складання  аудиторського висновку.