Розвиток ринкового господарства (сер.17-поч.19 ст.) і становлення класичної політекономії

  Промисловий переворот мав суттєві економічні наслідки. Змінилася територіальна і галузева структура виробництва: виникли нові галузі промисловості (машинобудування, суднобудування), нові промислові райони. Промисловість ставала провідною галуззю, відтиснувши на другий план сільське господарство. Машинне виробництво, забезпечивши масовий випуск продукції, зробило її суттєво дешевшою і доступною для широких верств населення, що означало розширення внутрішнього ринку. З іншого боку, машини витісняли ручну працю, розорювали дрібних ремісників, що спричиняло появу армії безробітних. Швидке зростання міст, де концентрувалася промисловість, змінило співвідношення міського і сільського населення на користь першого. У зв’язку з цим зростає попит на продовольство, а також на сільськогосподарську сировину. Сільське населення, кількість якого зменшилася, переходить на інтенсивні форми господарювання, орієнтовані на ринок (фермерство). Змінюється соціальна структура суспільства: основними класами стають буржуазія і пролетаріат. Всередині буржуазного класу провідну роль починає грати промислова буржуазія, яка збагатіла в результаті промислової революції. Вона претендує і на провідну роль у політиці, зштовхнувшись при цьому з інтересами земельних власників. Ці протиріччя знайшли відображення у боротьбі навколо «хлібних законів». Англійський парламент, де переважали представники земельних власників і торговельно-фінансової буржуазії прийняв кілька законів, що забороняли вільний імпорт дешевої сільськогосподарської продукції з континенту. Тим самим вони підтримували високий рівень земельних рент, оскільки нестача зерна спричиняла зростання цін. Це було не вигідно промисловій буржуазії, бо приходилося платити більш високу заробітну плату робітникам на фабриках, відповідно, одержуючи менший прибуток. Підприємці, намагаючись одержувати якомога більший прибуток для технічної перебудови своїх фабрик, збільшують ступінь експлуатації робітників: продовжують робочий день, знижують заробітну плату. Застосування машин дозволяє використовувати для виконання простих операцій низькокваліфіковану робочу силу, а також працю жінок і дітей, яка оплачувалася за нижчими ставками. Реакцією на це стають стихійні форми протесту: рух луддитів (руйнівників машин), страйки, повстання.

  Особливістю промислового перевороту у Франції і Німеччині було те, що завдяки ряду історичних причин він проходив повільніше і їхня промисловість відставала від англійської. В Росії і в Японії він почався пізніше, після остаточної ліквідації феодального ладу у 60-х роках ХІХ ст.

Пізніше промисловий переворот почався  і в США, хоча й здійснювався швидкими темпами. Завдяки обширності території  він проходив нерівномірно. Промисловість  була зосереджена на півночі, де випускалося  ³/₄ промислової продукції країни. Південь залишався сільськогосподарським, де панувала плантаційна система, орієнтована на вивіз бавовни до Англії і де до середини 60-х років ХІХ ст. застосовувалася рабська праця. Захід залишався слабозаселеним і був об’єктом подальшої колонізації. Особливістю було також збільшення чисельності робітників за рахунок притоку емігрантів. Тільки за 10 років, з 1860 по 1870 роки, в США в’їхало 5 млн осіб, майже стільки ж, скільки за попередні 70 років.

  Таким чином, промисловий переворот, що почався в країнах Західної Європи в останній третині XVIII ст., завершився в 80-х роках ХІХ ст. і створив передумови для утвердження індустріальної цивілізації.[1]

3.Відбиття  генезису капіталістичної економіки  в класичній політекономії А.Сміта, Д.Рікардо.

  Адам Сміт (1723-1790 рр.) - один з найвідоміших і найшановніших економістів світу, і хоча його ідеї були розроблені більш ніж 200 років тому, вони й зараз ще не втратили своєї актуальності.

  Головна робота А. Сміта має назву "Дослідження про природу та причини багатства народів" (1776 р.), або просто "Багатство народів". Ця робота складається з п'яти великих книг і має таку структуру:

1 книга  - аналіз вартості товару і  додаткової вартості, а також:  її конкретних форм - прибутку  та земельної ренти;

2 книга  - аналіз природи капіталу, його  накопичення та функціонування;

3 книга  - аналіз розвитку економіки Західної  Європи в епоху феодалізму  та становлення капіталізму;

4 книга  - аналіз та критика теорії  меркантилістів і фізіократів;

5 книга  - аналіз фінансів держави, її  видатків та доходів.

Основні теоретичні ідеї А. Сміта:

1. Політична  економія у А. Сміта формується  в цілісну систему наукових  поглядів як закінчена система,  в якій одне положення логічно  випливає з іншого.

А. Сміт поглиблює і розвиває теорію трудової вартості: по-перше, на відміну від  У. Петті та фізіократів, Сміт підкреслює, що праця є джерелом багатства  в усіх галузях суспільного виробництва; по-друге, він розрізняє споживчу вартість товару та його мінову вартість і показує, що в основі пропорції  обміну одного товару на інший лежать витрати праці на їх виробництво; по-третє, А. Сміт розглянув дію закону вартості, хоча й вважав, що цей закон  діяв лише до капіталізму.

3. Водночас  теорія трудової вартості А.  Сміта носить суперечливий характер. Відкривши дію закону вартості, А. Сміт не зміг пояснити  на основі цього закону створення  додаткової вартості (прибутку). Якщо  робітник продає підприємцю свою  працю, то, згідно з законом  вартості, він має отримувати  таку заробітну плату, яка б  дорівнювала вартості його праці.  Але якщо віддати робітникові  всю вартість товару, створеного  його працею, то підприємець не  матиме прибутку. Звідси А. Сміт  робить висновок, що закон вартості  діяв лише до капіталізму. При  капіталізмі закон вартості вже  не діє, а вартість товару  визначається як сума доходів  трьох основних класів суспільства:  робітників, підприємців і землевласників.

Вартість  товару = заробітна плата + прибуток + земельна рента.

Ця формула  отримала в економічній літературі назву "догма Сміта".

Як бачимо, А. Сміт не включає у вартість товарів  вартість засобів виробництва, оскільки вважає, що вартість останніх також  складається із заробітної плати, прибутку та земельної ренти. Це пояснюється  тим, що А. Сміт не розумів подвійного характеру праці, а саме того, що конкретною працею робітник переносить вартість засобів виробництва на товар і створює його споживчу вартість, а абстрактною працею створюється  нова вартість.

Недоліком теорії трудової вартості А. Сміта є  також те, що він не розрізняв  індивідуальну та суспільну вартість товарів.

Теорія  трудової вартості А. Сміта мала величезне  значення, оскільки Сміт розумів під  багатством країни продукт, який створюється  працею людей в усіх галузях матеріального  виробництва. Виходячи з цих теоретичних  поглядів, А. Сміт створює систему  практичних рекомендацій, спрямованих  на економічний розвиток країни.

Практичний  аналіз в теорії А. Сміта

1. В  своїх практичних рекомендаціях  А. Сміт виходив з того, що  головний мотив економічної діяльності  людини - це її своєкорисний інтерес,  егоїзм суб'єкта, який веде своє  господарство, щоб задовольнити  свою жадобу до багатства.

2.Задача держави полягає в тому, щоб створити всі умови для реалізації цих особистих інтересів, для свободи підприємницької діяльності. При цьому держава не повинна втручатися в процес підприємницької діяльності, виконуючи лише роль "нічного сторожа".

Коли  підприємець отримує можливості для організації своєї виробничої діяльності, він діє як "економічна людина", оскільки виробляє ті товари та послуги, які задовольняють потреби  всього суспільства, і роблять багатшими  і підприємця, і суспільство в  цілому.

3. Сміт  вважає, що стихійне виробництво  товарів і послуг багатьма  підприємцями не приведе до  їх перевиробництва або недовиробництва,  оскільки в економічному житті  діє "невидима рука" економічних  законів, які скеровують дії  людей в потрібне русло і  роблять непотрібним втручання  держави.

4. Створення  умов для свободи підприємницької  діяльності передбачає:

• вільну купівлю-продаж на ринку всіх видів ресурсів: землі, робочої сили, засобів виробництва;
• відміну всього, що обмежує мобільність робочої сили і, насамперед, відміну кріпосного права;
• повну свободу зовнішньої торгівлі, проведення політики фритредерства (вільної торгівлі);
• повну свободу торгівлі всіма видами товарів і послуг, відміну будь-якої державної регламентації в діяльності промисловців та торговців.

5. А.  Сміт вважав, що в основі зменшення  вартості товарів лежить збільшення  продуктивності праці. А в основі  зростання останньої велике значення  має поглиблення суспільного  розподілу праці, спеціалізації  виробників на виготовленні окремих  видів товарів і послуг.

На сьогодні ідеї А. Сміта звучать дуже актуально  для України, де йде процес формування ринкової економіки, свободи підприємництва і де задача держави полягає в  проведенні такої економічної політики, основи якої були закладені ще в  роботах Адама Сміта.

Давид Рікардо (1772-1823 рр.) виступає як завершувач англійської класичної політичної економії. Головна робота Д. Рікардо "Початки політичної економії та податкового обкладання".

Теоретичні  ідеї Д. Рікардо:

1. Д.  Рікардо значно поглибив теорію  трудової вартості:

• розрізнив поняття споживчої вартості та вартості товару;
• показав, що мінова вартість - це лише форма виразу вартості товару;
• ввів поняття величини вартості товару і показав, що величина вартості товару прямо пропорційна продуктивності праці;
• на відміну від А. Сміта, показав, що закон вартості діє і при капіталізмі і визначає пропорції, в яких одні товари обмінюються на інші у відповідності з суспільно-необхідними затратами праці.

2. Д.  Рікардо, як і А. Сміт, вважає, що заробітна плата - це ціна  праці робітника. Він показав,  що сума заробітної плати і  прибутку в кожен даний період - величина стала. Тому збільшення  заробітної плати не приведе  до збільшення вартості товару, а лише зменшить прибуток капіталіста.  Тому він рекомендує підприємцям  для збільшення їх прибутків  зменшувати заробітну плату.

3. Позичковий  відсоток банкіра та земельну  ренту землевласника Д. Рікардо  розглядає як форми прибутку  підприємця, який віддає частину  свого прибутку банкіру чи  земельному власнику за використання  позичкового капіталу або землі.

4. Д.  Рікардо, розглядаючи природу  грошей, виходить із кількісної  теорії грошей і вважає, що  купівельна спроможність грошей  залежить від кількості грошей, які знаходяться в обігу.

5. Д.  Рікардо, аналізуючи процес суспільного  відтворення та реалізацію виробленої  продукції, приходить до висновку, що економічні кризи при капіталізмі  не можливі, оскільки ця система  забезпечує повну реалізацію  товарів і послуг на основі  суспільного розподілу праці,  коли продукція одних підприємств  є лише вихідною сировиною  для інших.

6. В  сучасній економічній літературі  Д. Рікардо найчастіше згадується  як автор теорії "порівняльних  економічних переваг" у світовій  торгівлі. Аналізуючи процес світової  торгівлі на прикладі Англії  та Португалії, Д. Рікардо показав,  що багатій країні вигідно  торгувати з бідною або менш  економічно розвиненою за умови,  якщо кожна країна спеціалізуватиметься  на виробництві тих товарів  і послуг, альтернативна вартість  виробництва яких у неї нижча.[4] 
 
 
 

Висновок

  Отже, в першій половині ХІХ ст. провідні промислові країни здійснюють різні економічні політики, спрямовані на стимулювання розвитку власної економіки.

  Промислові перевороти, що відбувалися в провідних країнах Західної Європи та США, проходили в різний час та неоднаковими темпами, що мало відповідний вплив на розвиток економіки цих країн. До цього ж на економіку країн впливали особливості їх історичного і політичного розвитку, участь у міжнародному поділі праці та світовій торгівлі.