істроричний розвиток вищої освіти

Історія освіти в Україні  тісно пов'язана  з усією історієюукраїнського народу. Багатовікове існування в стані  роздробленості,під  гнітом монголо-татарських орд, польських, литовських і угорських феодалівзробило  сильний вплив  на розвиток освіти.

У 2-й  половині XVI століття відбулися зміни в державно -адміністративному положенні значної частини українських земель.  
Скориставшись ослабленням Великого князівства Литовського, що брав з  
1558 участь у багаторічній війні з Росією, правлячі кола Польщі взяликурс на захоплення всіх українських земель. Навесні 1569 р. до складу Польськогокоролівства були включені Волинське, Підляському, Київське, Брацлавськевоєводства. Згідно Люблінської унії 1569 р. Польське королівство і Великекнязівство Литовське об'єдналися в одну державу - Річ Посполиту.  
Остання продовжила війну з Росією, що посилювало невдоволення широкихнародних мас, зокрема Білорусії і України, що тяжіли до Росії.

З метою зміцнення  своїх суспільно-політичних та економічнихпозицій, українські феодали  переходили в католицтво і ополячувати.  
Одночасно польські влади, за участю українських магнатів, посиленопроводили полонізацію, насаджували католицизм. Частина вищого православногодухівництва відповідно до Брестської унією 1596 р. проголосилаоб'єднання Православної Церкви на території Речі Посполитої (до неївходила велика частина України і Білорусії) з католицькою під зверхністюпапи римського. Польські магнати, шляхта, і католицьке духовенствозневажали національними традиціями українського народу, гальмувалирозвиток української мови і культури. Таким чином, посилювалисянаціональний і релігійний гніт і безправ'я народних мас. Зусилля польськихвлади були спрямовані також на ослаблення прагнень українського ібілоруського народів до возз'єднання їх з російським народом.

Незважаючи  на те, що феодально-кріпосницький  і національно -релігійний гне був гальмом  економічного і культурного  розвиткуукраїнського народу, у 2-й половині XVI ст. і особливо в 1-ій половині XVIIв. в Україні  одержали подальший  розвиток міста як центри ремесла іторгівлі, посилювалися економічні зв'язки між окремими землями,виникали передумови для утворення єдиного внутрішнього, тобтонаціонального ринку. Тривав процес розвитку української народності,росло національну свідомість українського народу, розвивалася українськакультура.

Для боротьби проти іноземного гніту, національних і релігійнихутисків  міське населення (частково і сільське) у XVI-XVII ст.організовувався  в братства. Останні  відкривали школи, друкарні, навколояких об'єднувалися культурні сили. В кінці XVI - початку XVII ст. братськішколи виникли у Львові (1585), в Києві (1615), Луцьку (1620), Вінниці,  
Немирові, Кам'янець-Подільському і деяких інших містах. Викладання вцих навчальних закладах велося рідною мовою. Значну увагуприділялася вивченню грецького, а пізніше латинського і польського мов  
(граматики, риторики, поетики). Крім того, вивчалися арифметика,астрономія, музика і богослов'я.

Поширенню просвітництва сприяло  виникнення в Українів II половині XVI ст. друкарства. Перша друкарня була відкрита  
І. Федоровим у Львові, у ній видані в 1574 р. «Апостол» і «Буквар». У 1578р. заснована Острозька друкарня, пізніше її устаткування перейшло до  
Львівській братській друкарні. До середини XVII ст. в Україні налічувалося  
25 друкарень в 17 містах і селах: у Києві - Києво-Печерська друкарня,друкарні Т. Вербицкого і С. Соболя, у Львові - М. Сльозки і А. Желіборского,  
Чернігівська друкарня.

Львівське Успенське братство відоме тим, що продовжувало традиції  
Івана Федорова. Воно розгорнуло видавництво і забезпечилопоширення книг в Україні та за її межами. У 1585 році братствозаснувало школу, яка повинна була з часом перерости у вищий навчальнийзаклад.

У 1632 році шляхом об'єднання  Київської братської  школи та Лаврськоїшколи було створено перший вищий навчальний заклад в Україні - Києво- 
Могилянська колегія, в якій навчалися переважно діти українськоїшляхти, старшини, духівництва, багатих міщан і козаків. Братські школизіграли прогресивну роль у поширенні просвітництва і розвиткуукраїнської культури, у боротьбі українського народу за визволення від гнітупольських феодалів, за возз'єднання України з Росією.

Наприкінці XVII і у XVIII ст. значний  вплив на розвиток науки іосвіти  в Україні надавала Києво-Могилянська  колегія (у 1701 р., зацарським указом, вона одержала титул і права академії і стала називатися  
Київської академією), названа на честь свого протектора митрополита  
П. Могили. Навчання в ній носило переважно загальноосвітнійхарактер. Курс навчання тривав 12 років і ділився на 8 класів: фару  
(підготовчий клас), інфімі (молодший клас), граматику, синтаксиму івищі - поетику, риторику, філософію і богослов'я. Студенти отримувалифілологічну підготовку, знання мов: слов'янського, українськоголітературного, грецького, латинського, польського, опановували поетичним іриторичним мистецтвом, вивчали класичну грецьку і римську ічастково середньовічну літературу, історію, географію, філософію ібогослов'я.

Згодом  у Київській академії були введені курс російського,французької, німецької та Староєврейська мов, чиста і змішанаматематика (тригонометрія, фізика, астрономія, архітектура), а в останніроки існування академії класи домашньої і сільської економіки тамедицини. Значне місце відводилося художньому та музичномуосвіти. Київська академія була видающімя осередком науки.

Приймали  в академію молодь усіх станів. У ній  навчалисявихідці з  Лівобережжя, Запоріжжя, Західної України, Закарпаття. Цесприяло єднанню  українських земель. Щорічно тут одержувалиосвіта від 500 до 2000 студентів. Вікових обмежень не було. Длябідних учнів при Академії існувала бурса. Київська академія булатакож важливим просвітницьким центром. Вона заснувала колегії в Гощі,  
Вінниці, Кременці, Чернігові, Харкові і Переяславі і постійно їмдопомагала. Київська академія внесла значний внесок у зміцненнякультурних зв'язків України з Росією і Білорусією. З 40-х рр.. XVII ст. допідстави Московського університету в Києві одержувала освіту молодь із  
Москви, Воронежа, Вязьми, В'ятки, Брянська, Калуги, Могилева й іншихміст.

Київська  академія відіграла  важливу роль у зміцненні культурнихзв'язків українського народу також з південнослов `янськими та іншими народами. Тутнавчалися серби, чорногорці, болгари, молдавани, греки, далматинці та ін  
Деякі студенти Київської академії, її викладачі навчалися в Польщі,  
Франції, Італії, Англії, Німеччини, Угорщини. Академія підтримувала науковізв'язку з просвітницькими центрами - Краковом, Галле, Магдебургом,  
Константинополем і ін

Київська  академія зробила  значний вплив  на організацію,зміст  і методи навчання в багатьох навчальних закладах, зокрема в  
Чернігівському (заснований у 1700 р.), Харківському (1721) і Переяславському  
(1738) колегіумах, що були створені за зразком Києво-Могилянськоїколегії.

Чернігівський колегіум - одне з  найстаріших навчальних закладів на  
Лівобережній Україні. Заснований в 1700 р., його фундатором був педагог,церковний діяч і письменник Іоанн Максимович. Чернігівський колегіумстворений на базі слов'яно-латинської школи, перекладеної з Новгорода- 
Сіверського. Навчання тривало 6 років. У колегіумі викладализагальноосвітні предмети: латинський і грецький мови, історію,географію, математику, філософію. У 1776 р. заклад був реорганізований вдуховну семінарію, що існувала до 1917 р.

Харківський колегіум був заснований у 1721 р. у Бєлгороді  яксемінарія, у 1727 р. переведений до Харкова. У ньому вивчали граматику,піїтику, риторику, філософію та ін У 1765 р. при ньому були відкритідодаткові класи для світських осіб, яким викладали нові мови,російську літературу і мову, математику, інженерна справа, артилерію,архітектуру, геодезію, географію, малювання, а пізніше - також фізику іприродну історію (у 1773 р. ці класи виділилися в окреме Казеннеучилище). Харківський колегіум був центром просвітництва Слобідської Українидо початку XIX ст. У колегіумі навчалися представники всіх верств населення.  
Після відкриття Харківського університету (1805) Харківський колегіум ставузкосословним навчальним закладом, а пізніше - знову духовною семінарією.

Переяславський  колегіум відкритий  у 1738 році в місті  Переяславі  
(нині Переяслав-Хмельницький). Його основною метою була підготовкадуховенства для боротьби проти унії і католицтва на Правобережжя. Приколегіумі була бурса, де жили іногородні учні. Термін навчання тривав 6років. Тут викладали російський, латинський, грецький і польський мови,поетику, риторику, діалектику, арифметику, геометрію, історію, спів. Уколегіумі навчалися діти духовенства, козацької старшини, міщан, селян.  
З кінця 80-х рр.. XVIII ст. колегіум називався семінарією. Після заснування в  
1799 класу філософії, а в 1800 - класу богослов'я - сугубо духовнийзаклад. У 1862 р. семінарія була переведена в Полтаву.

Певну роль у розвитку освіти на західно-українськихземлях  грав Львівський університет, хоча заклад був заснований (у 1661р.) з метою посилення  полонізації українського населення. У договорі 1658року між шляхетською Польщею і верхівкою козацької старшини було обумовленовідкриття в Україні двох вищих шкіл-академій на правах університету.  
Проте, католицькі ієрархи і феодали розгорнули активну діяльністьпроти цього плану. Намагаючись випередити можливість відкриття академії наоснові Львівської братської школи, вони запропонували обгрунтувати її у Львівськійєзуїтській школі-колегії. Ці старання знайшли підтримку польськогокоролівського двору. 20 січня 1661 король Ян Казимир підписав диплом,який давав Львівської єзуїтської колегії «статус академії і титулуніверситету »з правом викладання всіх сучасних університетськихдисциплін і присвоєння вчених ступенів.

Природно, що в той час  діяльність Львівського  університетувизначалася соціальними інтересами й ідеологічними установками Речі  
Посполитої. Але, як культурно-освітній центр, він не міг знаходитися візоляції від громадського життя, соціальних змін, впливи закордоннихуніверситетів. У складній соціальній ситуації виростали перші зернанаукової і педагогічної думки.

Зміст університетської освіти, його структура, форми,методи і засоби навчання студентів, управління навчальним процесомобумовлювалися конкретними історичними  умовами, характером задачякі стояли перед  університетами на окремих етапах.

З часу заснування і  до 1773 року Львівський університет був  уповному підпорядкуванні  і веденні єзуїтського  ордену.

Склад студентів поповнювався за рахунок випускників  єзуїтської школи -колегії, що функціонувала  як середня школа і входила в структурууніверситету.

В університеті діяло  два відділи - філософський ітеологічний. Навчання проводилося по програмах  єзуїтських шкіл,розробленим  наприкінці XIV століття. Відповідно програмам, відділ філософіїбув як би підготовчим. Студенти цього відділу протягом двох-трьох роківосвоювали, головним чином, філософську систему Аристотеля в їїсередньовічній інтерпретації. У невеликому обсязі вивчалися історія,географія, грецька мова. Після цього 4 року йшла богословськапідготовка. Викладання на обох відділах відрізнялося схоластичних,догматизмом і здійснювалося латинською мовою.

Навчання  в університеті завершувалося  одержанням наукового  ступеня --ліценціата, бакалавра, магістра, доктора наук. Знання, які студентиодержували в університеті, а також методи навчання, стиль педагогічногокерівництва мали своєю метою готувати войовничих фанатиків, які всвоєї майбутньої місіонерської діяльності повинні були захищати інтереси  
Католицької Церкви.

Природно, що студентами університету могли стати тільки дітипольської шляхти. Лише одиниці вихідців із народу, що приховують своюприналежність до православної віри, могли вчитися в університеті.

Розкладання феодально-кріпосницьких  відносин у другій половині  
XVII століття, розвиток ідей французьких просвітителів, відкриття в областіприродничих наук вплинули на освітній процес в університеті: булавідкрита кафедра математики, створений фізико-математичний кабінет,астрономічна обсерваторія, вводилося вивчення польської, французької танімецької мов, географії та історії як окремих предметів.

Ці  нововведення вплинули на зміст і якість підготовкистудентів. Багато з них потім  продовжили навчання в Києво-Могилянськійакадемії і згодом стали  викладачами Московської  академії і  
Петербурзької семінарії. У той же час встановлюються зв'язку Львівськоїуніверситету з культурними і навчальними закладами українських земель: Києво- 
Могилянською академією, Чернігівським, Харківським і Переяславськоюколегіумами, а також з європейськими університетами: Паризьким, Римським,  
Празьким. У друкарні університету видавалися праці вчених Києво- 
Могилянської академії, здійснювався обмін навчальною літературою. У рукописномуфонді Центральної наукової бібліотеки АН України зберігаються тексти лекцій зфілософії, що читалися у Львівському університеті, запису диспутів,що проводилися там у XVII-XVIII ст.

У 1773 році під тиском громадської  думки Тато римський бувзмушений прийняти рішення про ліквідацію ордена єзуїтів. Це відбулося  черезрік після першого  переділу Польщі, відповідно до якого західно-українськіземлі стали належати Австрійської монархії.