Економіка і організаціяі обєднання підприємств

Єдина державна регуляторна  політика у сфері підприємництва здійснюється шляхом впорядкування  нормативного регулювання підприємницької діяльності.

Для цілей цього Указу  нормативним регулюванням підприємницької  діяльності визнається видання нормативно-правових актів, а також директивних листів (далі — регуляторні акти). 
Згідно з Указом основними принципами впорядкування нормативного регулювання підприємницької діяльності є: 
• доцільність, достатність та відповідність нормативного регулювання вимогам ринкових  відносин; 
• ефективність та забезпечення досягнення позитивних економічних і соціальних результатів впровадження регуляторних актів; 
• системність, послідовність та координованість дій щодо розроблення, видання та виконання регуляторних актів; 
• гласність у процесі підготовки проектів найважливіших регуляторних актів, які суттєво впливають на ринкове середовище, права та інтереси підприємців, та публічне обговорення цих проектів; 
• обов'язковість та своєчасність доведення виданих регуляторних актів до суб'єктів підприємницької діяльності. 
На Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва покладено координацію діяльності органів виконавчої влади з підготовки проектів, видання та виконання регуляторних актів. 
Установлено, що проекти регуляторних актів підлягають обов'язковому погодженню з Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва. Також зазначено, що проекти регуляторних актів, які суттєво впливають на ринкове середовище, права та інтереси підприємців, підлягають опублікуванню для публічного обговорення. Рішення про опублікування таких проектів для публічного обговорення приймає та опублікування проекту забезпечує Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. Заборонено внесення Президентові України та Кабінету Міністрів України проектів регуляторних актів, видання Кабінетом Міністрів України, іншими органами виконавчої влади регуляторних актів без обґрунтування доцільності втручання держави у відповідну сферу підприємницької діяльності, адекватності та ефективності пропонованих шляхів та способів розв'язання порушених у проекті питань, характеристики очікуваних соціально-економічних наслідків запровадження заходів, що передбачаються у проекті, а також без попереднього погодження відповідного проекту регуляторного акта в порядку, передбаченому статтею 4 цього Указу, Органам місцевого самоврядування під час розроблення проектів та прийняття власних регуляторних актів рекомендовано додержуватися принципів впорядкування нормативного регулювання підприємницької діяльності, передбачених цим Указом. 
Проаналізуємо мету, напрями та заходи державного регулювання підприємницької діяльності в Україні на прикладі однієї із сфер, що більшою мірою підлягає регулюванню — діяльності на ринку цінних паперів. Відповідно до Концепції функціонування та розвитку фондового ринку України, схваленої постановою Верховної Ради України від 22.09.95 р., з метою впорядкування фондового ринку та підвищення дисциплінованості його учасників, підтримання довіри до фондового ринку та його динамічного розвитку держава здійснює регулювання ринку цінних паперів. Головним принципом регулювання фондового ринку є першочергова реалізація загальнонаціональних інтересів і забезпечення гарантій та безпеки інвестиційної діяльності в економіці України. З метою забезпечення єдиної державної політики в цій сфері створений спеціальний державний орган — Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. У межах своїх повноважень державне регулювання фондового ринку здійснюють також Міністерство фінансів України, Національний банк України, Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна України та інші державні органи. 
У Законі України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в України" (далі — Закон) державне регулювання ринку цінних паперів визначене як здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних і запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері (ст. 1). 
Згідно зі ст. З Закону, державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється в таких формах: 
• прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів; 
• регулювання випуску і обігу цінних паперів, прав та обов'язків учасників ринку цінних паперів; 
• видача спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за такою діяльністю; 
• заборона та зупинення на певний термін (до одного року) професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсутності спеціального дозволу (ліцензії) на цю діяльність та притягнення до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чинним законодавством; 
• реєстрація випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск (емісії) цінних паперів; 
• контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, умов продажу (розміщення) цінних паперів, передбачених такою інформацією; 
• створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів; 
• контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами, та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, контролюючими органами; 
• встановлення правил і стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів та контролю за їх дотриманням; 
• контроль за дотриманням антимонопольного законодавства на ринку цінних паперів; 
• контроль за системами ціноутворення на ринку цінних паперів; 
• контроль за діяльністю осіб, які обслуговують випуск та обіг цінних паперів; 
• проведення інших заходів щодо державного регулювання і контролю за випуском та обігом цінних паперів. 
За змістом Закону можна назвати такі основні правові засоби впливу держави на діяльність у сфері ринку цінних паперів: 
• створення єдиного органу, що регулює діяльність у сфері цінних паперів; 
• передача певних повноважень регулювання само регулятивним організаціям; 
• ліцензування діяльності на ринку цінних паперів; 
• введення правила розкриття інформації при емісії цінних паперів; 
• встановлення у законодавстві спеціальних санкцій за порушення законодавства суб'єктами діяльності у сфері цінних паперів.

2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

2.1. Створення об’єднання підприємства

Завдання. Потрібно дослідити виробничо-господарську діяльність підприємств, які потім слід об’єднати. На базі даних роботи підприємств за чотири роки потрібно проаналізувати динаміку обсягів виробництва та реалізації продукції, склад та структуру виробничих ресурсів (основних фондів, обігових коштів, трудових ресурсів). Далі слід розраховувати узагальнюючі та приватні показники діяльності підприємств, дати їм характеристику.

Вихідні дані наведені в  табл. 1.1

Таблиця 1.1 Вихідні дані

Розв’язок:

Кількісні показники виробничо-господарської  діяльності окремих підприємств  та об’єднання в цілому визначається в табл. 1.2. а саме: виробничі ресурси (активи та пасиви підприємства) та обсяг виробництва і реалізації продукції об’єднання.

Аналіз динаміки обсягів  виробництва та реалізації продукції складу та структури виробничих ресурсів кожного підприємства окремо та об’єднання в цілому виконується в табл. 1.3

На підставі кількісних показників діяльності визначаються показники  ефективності використання виробничих ресурсів та фінансового стану підприємства і об’єднання. Результати розрахунків  зводяться в табл. 1.4. розраховуються такі показники як:

• ефективність використання виробничих ресурсів;
• фінансового стану;
• загальної ефективності.

Таблиця 1.2. Вартість виробничих ресурсів та обсяги виробництва та реалізації продукції

Таблиця 1.3. Динаміка обсягу виробництва та реалізації і структура виробничих ресурсів

Таблиця 1.4.  Показники ефективності використання виробничих ресурсів та фінансового стану підприємства і об’єднання