Організація касових операцій у банківських установах

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДИПЛОМНА  РОБОТА

на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста

Тема роботи: «Організація касових операцій у  банківських установах»

 

 

Зміст

 

Вступ 3

Розділ 1. Теоретичні та правові основи організації касових операцій у банківських установах 6

1.1 Сутність та особливість організації касової роботи у банківських установах 6

1.2 Організація обліку касових операцій у банківських установах 23

1.3 Організація контролю за касовими операціями у банківських установах 31

Розділ 2. Аналіз організації касових операцій на прикладі діяльності Донецької філії ВАТ „Кредитпромбанк” 44

2.1 Загальна характеристика ВАТ „Кредитпромбанк” 44

2.2 Організація та аналіз готівкових грошових розрахунків у Донбаської філії ВАТ „Кредитпромбанку” 54

2.3 Організація здійснення та облік готівкових розрахунків в ВАТ „Кредитпромбанк” 60

2.4 Інкасація грошової виручки інкасаторами-збирачами ВАТ „Кредитпромбанку” 65

2.5 Зберігання і облік цінностей та документів у грошових сховищах ВАТ „Кредиторомбанку” 68

2.6 Контролінг цінностей ВАТ „Кредиторомбанку” 69

Розділ 3. Перспективи удосконалення касових операцій у банківських установах 71

3.1 Удосконалення автоматизації в організації обліку розрахунків 71

3.2 Міжнародні сучасні тенденції розвитку касових операцій 75

 

 

Вступ

 

В сучасній ринковій економіці  комерційні банки – банки другого  рівня банківської системи України  традиційно займають провідне місце  в організації і здійсненні грошових розрахунків.

Комерційні банки є  суб’єктами господарської діяльності, проте характер їх діяльності специфічний. З одного боку, вони залучають тимчасово вільні грошові кошти фізичних і юридичних осіб, а з іншого – задовольняють як власні потреби, так і потреби своїх клієнтів – фізичних та юридичних осіб в послугах.

Взагалі, банк має унікальне, природне призначення здійснювати  посередницькі операції пов’язані  з обслуговуванням руху грошових коштів.

В ринковій економіці між  банками і суб’єктами господарської діяльності виникають відносини з приводу перерозподілу, збереження грошових коштів і здійснюються вони через процедуру розрахунків. Це стало можливим, бо всі розрахунки між суб’єктами господарської діяльності здійснюються з допомогою грошей. Із їх допомогою завершується перетворення грошової форми виділених засобів у виробничі запаси, одержання виручки і заключного в ній чистого доходу, тобто грошові розрахунки виступають найважливішим фактором забезпечення кругового обігу коштів, а їх своєчасне завершення є необхідною умовою процесу відтворення.

Зазначені теоретичні положення  є основою для організації  розрахунків підприємств, організацій, населення через банк, звідси бере початок найважливіша платіжно-розрахункова функція банків.

Грошові потоки забезпечують розрахунки, а розрахункова платіжна операція має бути зафіксована бухгалтерським записом.

Розвиток обліку і товарного  виробництва обігу грошей історично  паралельно тісно перепліталось. При  цьому банки, здійснюючи грошові  розрахунки, кредитуючи господарство, будучи посередниками в перерозподілі капіталів, суттєво збільшують загальну ефективність виробництва, сприяють росту продуктивності суспільної праці.

Готівкові розрахунки застосовуються в основному у взаємовідносинах підприємств і організацій з  населенням, тобто обслуговують рух  грошових доходів і витрат населення. У розрахунках між підприємствами та організаціями майже всі господарські платежі (крім дрібних) здійснюються шляхом безготівкових перерахувань.

Новий підхід в організації  обліку розрахунків з використанням  принципів міжнародних стандартів потребує поглиблених знань в  теоретичному плані. Великого значення також набувають питання, пов’язані  з вивченням практичних аспектів, методів і форм грошових ресурсів, кредитування, розрахунків.

За останнє десятиріччя  розрахунки, що здійснюються в банківській  сфері, зазнали суттєвих змін. В першу  чергу це стосується введення електронних  платежів та нових платіжних систем [29].

Ефективна платіжна система  забезпечила управління ліквідними коштами. А це значить, що гроші були в розрахунках до трьох тижнів, а стали обертатися за кілька годин, вивільнена маса грошей пішла на коррахунки у банках, зміцнила позицію ліквідності, тобто ліквідна стаття в балансі  „Гроші і коррахунки” збільшилась. Потребу в грошах господарства задовольняли тепер вже за рахунок цієї статті балансу, а відповідно статті є гроші  в касі (якщо розрахунки готівкою) і  гроші на коррахунках (якщо розрахунки безготівкові). В кінцевому рахунку  зменшилась емісія (випуск грошей в  обігу), що в свою чергу привело  до зниження інфляції. Потреба в  грошах була задовільнена реальними  грошима, утвореними в процесі господарства. В свою чергу, значно знижені витрати  на виготовлення грошей.

Питання по організації  касових розрахунків та організації  їх обліку в комерційних банках і  на сьогодні є надзвичайно актуальними.

Саме широке застосування безготівкових розрахунків в  господарському обороті, а також  на рівні міжбанківських розрахунків (електронними платежами) дають змогу  скоротити готівковий обіг, а значить  здешевіти сам процес його організації  та інше.

Правильність відтворення  касових операцій в бухгалтерському  обліку, правильна організація їх обліку, достовірність інформації надто  важливі в оперативній банківській  роботі і відіграють важливу роль в організації платіжного обороту.

Таким чином, метою написання  даної дипломної роботи є всебічне дослідження організації касових  операцій в комерційних банках.

Відповідно до поставленої  мети в роботі вирішені наступні завдання:

розглянуто теоретичні та правові аспекти організації  і обліку касових операцій в банку;

проведено аналіз основних показників економічної діяльності комерційного банку;

досліджено практичні  питання здійснення касових операцій на прикладі діяльності ВАТ „Кредитпромбанк” на протязі 2002 - 2004 років;

запропоновано можливі напрямки удосконалення організацій та обліку касових операцій.

Під час написання роботи як джерела інформації використовувалися  публікації вітчизняних та зарубіжних авторів, нормативно-законодавчі акти, статистичні дані тощо.

Дослідження проводилося  за допомогою методів економічного аналізу та вивчення економічних  процесів залежно від конкретних цілей і задач, а саме: аналітичного, групувань, балансового, статистичного  та інших.

 

 

Розділ 1. Теоретичні та правові основи організації касових операцій у банківських установах

 

1.1 Сутність та особливість організації касової роботи у банківських установах

 

Національному банку України  як головному банку держави належить монопольне право на емісію грошей, випуск в обіг національних грошових знаків (банкнот та монет). Як центральний  банк держави він здійснює грошово-кредитну політику і розпоряджається резервними фондами грошових білетів і монет. Резервні фонди перебувають у  виключному віданні Національного  банку України і можуть витрачатися  лише на підставі його письмових вказівок про випуск грошей в обіг або про  видачу їх для потреб Автономної Республіки Крим, територіальних управлінь, інших  установ НБУ. Зрозуміло, що такі операції належать до виключної компетенції  Національного банку.

Касові операції банку  становлять досить великий обсяг  роботи і характеризують одну з головних функцій банку. Більше того, контроль стану ринку операцій з готівкою, що його покладено на банківську систему, є однією із важливих передумов поліпшення економічної ситуації в Україні.

Банки, здійснюючи своєчасне  касове обслуговування контрагентів (клієнтів), забезпечують тим самим збереження їхніх коштів, а також сприяють додержанню емісійно-касової дисципліни.

Основні аспекти банківської  діяльності за цими напрямами викладено  в Інструкції «Про касові операції в банках України», затвердженої постановою Правління Національного банку  України від 14.08.2003 за №337.

Усі державні, кооперативні, акціонерні, орендні, колективні, громадські та інші підприємства, організації, установи незалежно від форми власності  та видів діяльності, а також особи, що є суб'єктами підприємницької  діяльності і мають поточний рахунок  у банку, зобов'язані зберігати свої грошові кошти в установах банків. За потреби вони можуть одержати готівку з установ банку для розрахунків з оплати праці, грошових виплат та заохочень, купівлі цінних паперів, виплати дивідендів, гонорарів, стипендій, пенсій, витрат на службові відрядження, господарські потреби тощо.

Постановою Правління  Національного банку України  від 18.01.99 за № 14 передбачено, що за касове обслуговування банк бере з клієнта  плату в розмірі, передбаченому  договором на касове обслуговування, але не більше 1,0 % від виданої  суми готівки.

Плату за касове обслуговування бюджетних організацій, військових частин рекомендується встановлювати  в менших розмірах з урахуванням  того, що доходи, одержані від комплексного обслуговування державного бюджету, покривають у цілому відповідні витрати банку.

Видача готівки підприємствам  зв'язку на виплату пенсій здійснюється безкоштовно на підставі того, що Національний банк підкріплює каси банків на ці операції безкоштовно.

Підприємства можуть мати у касі готівку в межах лімітів  залишку готівки в касі, що встановлюється щорічно протягом першого кварталу, а за необхідності ліміти можуть переглядатися  протягом року.

Ліміт залишку готівки  в касі для кожного контрагента  встановлюється тим банком, у якому  відкрито його поточний рахунок. Установи банків здійснюють повний контроль за дотриманням чинного порядку  ведення касових операцій у народному  господарстві України. Перевірки здійснюються за даними бухгалтерського обліку та за первинними грошовими документами. Під час перевірки з'ясовують наявність такого ліміту та забезпечення його щоденного додержання, а також  дотримання порядку здавання грошової виручки, своєчасність повернення в  банк не виплачених у строк сум  заробітної плати, допомог, стипендій  тощо. Особливу увагу приділяють контролю правильності витрачання готівки, що одержана в банку, ураховуючи, що її використання на інші цілі, ніж зазначено в чеку, забороняється.

Перевіряючи правильність ведення касової книги і своєчасність обліку надходжень і видач готівки, установлюють відповідність записів  касової книги щодо сум, одержаних  і зданих до банку.

Як бачимо, установи банків активно впливають на організацію  готівково-грошового обігу: Національний банк України, як єдиний емісійний і  касовий центр держави, організує  і регулює обсяг і структуру  готівкової маси відповідно до основних напрямів грошово-кредитної політики; інші банки здійснюють аналіз і прогнозування  готівкового обігу, виконують оперативні функції з реалізації єдиної грошово-кредитної  політики на території регіону та ін.

З огляду на сказане основними  завданнями банків щодо готівкового  обігу є:

безумовне виконання актів  Верховної Ради України, Законів  України, Указів Президента України, нормативних  актів Національного банку України  з питань регулювання обсягу і  структури готівкової маси в обігу;

аналіз сукупних оцінок стану збалансованості грошових доходів і витрат населення;

прогнозування готівкового обігу за загальним обсягом і структурою з урахуванням основних напрямів грошової політики і показників економічного та соціального розвитку;

раціональна організація  готівкового обігу та якнайбільше  залучення готівки до кас банків;

обмеження готівкової емісії економічно обґрунтованими вимогами зростання  обігу готівки;

своєчасна видача готівки  суб'єктам господарювання на оплату праці, пенсій, допомог та для інших  цілей;

додержання встановленого  порядку ведення касової і  емісійної роботи;

здійснення контролю за економним та цільовим витрачанням  готівки.

Досить значна маса готівки  проходить через поточні рахунки  контрагентів, що їх відкрито в установах  банків і які використовуються для  обліку руху коштів. Для проведення касових операцій у банку створюється  структурний підрозділ — касовий  апарат. Керівництво банку самостійно вирішує питання про структуру  касового апарату. Але за будь-яких організаційних форм його побудови касовий  апарат проводить приймання та видачу готівки, а також здійснює весь обсяг  супутніх операцій: перерахунок інкасованої  виручки, розмін грошових купюр і  обмін їх на монету, оформлення і  видачу грошових чекових книжок.

Операційна каса — не структурний підрозділ банків, який проводить операції з касового обслуговування клієнтів. Залишок грошей в операційній  касі обмежено певним лімітом, що визначається за узгодженням з відповідною  установою Національного банку  залежно від обсягу готівкового  обороту конкретного банку та умов його роботи.

Операційна каса може включати окремі види кас, а саме: прибуткову, видаткову, вечірню, перерахункову  грошової виручки. Як правило, основний обсяг готівки в системі банків проходить через прибутково-видаткові  каси.

Робота касового апарату  проводиться в окремих, спеціально обладнаних приміщеннях.

Відповідальним за зберігання грошей (цінностей), що перебувають  у грошових сховищах, є керівник банку, його головний бухгалтер та завідувач  каси.

Порядок організації емісійно-касової  роботи в установах банків України  регламентується Інструкцією «Про касові операції в банках України», затвердженої постановою Правління  Національного банку України  від 14.08.2003 за №337. Її розроблено відповідно до Закону України «Про банки і  банківську діяльність» і вона визначає порядок здійснення Республіканським банком Криму, територіальними управліннями й установами всіх інших банків емісійних  і касових операцій, інкасації  грошової виручки, перевезення і  пересилання цінностей, виконання  операцій з іноземною валютою і документами в іноземній валюті, дорогоцінними металами, контролю за зберіганням цінностей і додержанням емісійно-касової дисципліни.