Організація праці на підприємстві

3

Вступ

В даний час на підприємствах і в планових органах використовується система норм праці, що відбивають різні сторони трудової діяльності. Найбільше широко застосовуються норми часу, вироблення, обслуговування, чисельності, керованості, нормовані завдання.

Праця - основна і неодмінна умова людського буття, тому що суспільство не може жити, не роблячи, так само як і не споживаючи. Доцільна і корисна суспільству діяльність людей, у процесі якої вони за допомогою знарядь праці впливають на елементи природи і створюють необхідні споживчої вартості - засобу існування, складає поняття процесу праці.

Організація праці не обмежується розробкою норм праці, а припускає також проведення великої і різноманітної роботи, спрямованої на підвищення ефективності виробництва і якості роботи, у тому числі на максимальне використання робочого часу, удосконалювання прийомів і методів праці виконавців, на корінне поліпшення умов праці.

Задача курсового проекту полягає в тому, щоб озброїти майбутнього економіста теоретичними знаннями і практичними навичками дослідження і проектування виробничих і трудових процесів, методами вивчення передового досвіду, установлення, впровадження і коректування норм праці і використання їх в економічній роботі.

1. Аналітична частина

1.1. Аналіз трудового процесу

Процес безпосереднього виготовлення різних деталей, вузлів, механізмів, машин, приладів або виконання інших робіт, що забезпечують їхнє виробництво (транспортування, різні види обслуговування), називається виробничим процесом. Він має технологічний і трудовий зміст і може вивчатися, аналізуватися в залежності від поставленої мети, як технологічний або трудовий.

Технологічний процес забезпечує зміну розмірів, форми, структури предметів праці, їхнє переміщення на шляху перетворення в готову продукцію. Трудовий процес являє собою сукупність трудових дій, здійснюваних у визначеній послідовності з метою виконання робіт з виготовлення виробів або їхніх окремих частин і виконання інших функцій, що забезпечують ці роботи.

Базою для розробки трудового процесу служить технологічний процес, що у свою чергу, може бути, підданий визначеним змінам при проекту ванні трудового процесу. Зміст трудового процесу не тільки залежить від використовуваної техніки і технології виробництва, але і від санітарно-гігієнічних умов, організації виробництва і праці, фізіологічних і психологічних особливостей виконавців. Трудовий процес складається з окремих елементів, що характеризуються методами їхнього виконання. Первинним елементом трудового процесу є трудовий рух.

Під трудовим рухом розуміється однократне переміщення працівником у процесі праці свого корпуса, руки, ноги, пальців, око. У практиці організації праці звичайно розглядаються трудові рухи: "простягнути руку", "перемістити", "повернути", (предмет, рукоятку, маховик), "установити" (на площину, вал, отвір), "роз'єднати і захопити", "узяти", "відпустити", "натиснути" (рукою, ногою), "сісти", "устати", "ходити", "нагнутися", "випрямитися", "перевести погляд". Трудові рухи можуть класифікуватися по визначених ознаках: тривалості (короткі і довгі), напрямкові (горизонтальні, вертикальні, прямолінійні, радіальні), точності (принорувальні, рішучі), функціональні (необхідні, поправочні, аварійні, радіальні, помилкові), ваги (легкі, напружені).

Сукупність безупинно наступний один за одним трудових рухів, здійсню¬ваних працівником при незмінних предметах і засобах праці, називається трудовою дією.

Трудові дії поєднуються трудовим прийомом, під яким розуміється сукупність безупинно наступних один за одним трудових дій, що складають завершену частину роботи, здійснюваних працівником над одним або декількома предметами праці. Наприклад, трудовий прийом "установити деталь у пневма¬тичний патрон" складається з трудових дій "узяти деталь", "уставити деталь у патрон", "затиснути деталь у патроні".

Сукупність трудових прийомів складає комплекси трудових прийомів, виділюваних із трудового процесу або по технологічній послідовності, або по спільності факторів, що впливають на час їхнього виконання. Наприклад, "відкрі¬пити деталь, вимірити і покласти на стіл" або "встановити деталь у пристосування і зняти її після обробки".

Комплекси трудових прийомів поєднуються в трудову операцію, що виконується одним або групою працівників і включає всієї їхньої дії по виконанню заданої роботи над одним або декількома предметами праці, наприклад, при "чистовій обробці вала" один робітник обробляє одну деталь. Однак, якщо вал великий (вал турбіни), то в його обробці беруть участь токар і його помічник. Іншу трудову операцію "точити пази в кільцях" виконує один робітник, але він може одночасно обробляти декілька кілець.

Кількість комплексів трудових прийомів, що включаються в трудову операцію, багато в чому залежить від структури технологічного процесу і типу виробництва. У масовому виробництві технологічний процес розчленовується на велику кількість операцій, тому в структурі трудової операції складається із декількох (2-5) комплексів трудових прийомів. В одиничному виробництві, де розчленовування технологічного процесу невелике, у трудову операцію може включатися багато (до декількох десятків) комплексів трудових прийомів. Як правило, трудову операцію виконує один робітник, рідко - декілька робітників, що обслуговують одне робоче місце.

Всі елементи трудового процесу: трудові операції і їхні комплекси, комплекси прийомів, прийоми, дії і рухи використовуються при удосконалюванні і проектуванні організації праці робітників з метою сумарного скорочення витрат часу на їхнє виконання.

У задачу організації трудових процесів входить і підвищення інтересу до роботи, її рішення полягає як у кращому сполученні режимів роботи машини і людини, так і в найбільш доцільному розподілі обов'язків членів бригади при виконанні трудового процесу.

Трудовий процес здійснюється в часі. Тому проблема повного використання часу, відведеного для роботи, є чинником, що впливає на ефективність трудових процесів. Аналіз охоплення трудових процесів картами організації робочих місць представлено в таблиці 1.1.

Аналіз охоплення трудових процесів картами організації робочих місць наведена в табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Аналіз охоплення трудових процесів картами

організації робочих місць

Охоплення визначається через чисельність робітників. Для простоти розрахунку показника доцільно використовувати не середньо облікову чисельність працівників, а облікову за станом на початок звітного періоду для досліджуваної функції обслуговування.

Таким чином, з табл. 1.1. видно повне охоплення робітників картами робочих місць.

1.2. Аналіз організаційно-технічного оснащення і обслуговування

робочих місць

Оснащення будь-якого робочого місця складається з основного і допоміж¬ного устаткування, технологічного й організаційного оснащення. У межах цього угруповання конкретне оснащення кожного робочого місця залежить від його виробничого профілю, спеціалізації і ступеневі механізації.

Рівень механізації може бути визначений через коефіцієнт Кмех, що розраховується за формулою:

Кмех =

де  tмм..р. - машинний і машино-ручний час на деталеоперацію, хв;

n - кількість деталей кожного найменування, оброблених на робочому місці, шт;

tшк. - штучно-калькуляційний час на деталеоперацію, хв.

Рівень оснащеності робочого місця технологічним і організаційним оснащенням визначається коефіцієнтом Кос, що розраховується за формулою:

Кос=

де Sф - кількість оснащення, що фактично застосовується на робочому місці, грн. або од.;

Sн - кількість оснащення, передбаченої технологічним процесом, нормативами або типовим проектом.

Основне устаткування включає верстати, агрегати, машини, пульти, що постійно знаходяться на робочому місці. Головним критерієм вибору устаткування є забезпечення найбільш ефективного виконання виробничих завдань по кількості і якості.

Крім того, устаткування повинне відповідати вимогам: санітарно -гігієнічним, по техніці безпеки і ергономічним.

Конструкція устаткування повинна забезпечувати найбільш прості й економічні рухи, при цьому варто прагнути до того, щоб у роботі поперемінно брало участь по можливості більша кількість м'язів, а зусилля м'язів не перевищували фізіологічні норми.

Виходячи з антропометричних даних, висота, на якій установлюється на устаткуванні оброблюваний предмет, повинна складати приблизно 60% росту робітника. Але оскільки робітники бувають різного росту, то робоче місце повинне бути забезпечене відповідною підставкою. У табл. 1.2. приведені рекомендації про висоту робочої поверхні устаткування в залежності від пози робітника і його росту.

Об'єктом найбільш частого додатка праці є органи керування устаткуванням. Тому при їхньому проектуванні повинні враховуватися наступні фактори: простота маніпулювання, гарна досяжність і видимість виконавцем, надійність у роботі, оптимальність прикладених зусиль.

Органи керування тісно зв'язані із сигнальними пристроями і коштами відображення інформації. До них також пред'являється ряд вимог. Конструкції сигнальних приладів повинні забезпечувати швидке і безпомилкове зчитування, шкали не повинні містити зайвої інформації, напис на світловому індикаторі повинна бути чітко видна операторові при висвітленні білим світлом, незалежно від того, включене світло чи ні. Напису необхідно виконувати з урахуванням установлених вимог у відношенні форми і розмірів. Колірне фарбування сигнальних пристроїв повинні відповідати міжвідомчим нормам. Вона передбачає наступне значення кольорів: червоний – для попередження про можливу аварію, неприпустиме перевантаження, неправильне включення або дії, необхідності вживання термінових заходів, передбачених спеціальними правилами; для попередження про наявність високої електричної напруги; для вказівки на позитивну полярність; жовтий – для попередження про граничні величини; зелений – для вказівки на нормальний стан апаратури, можливість дії з даним приладом; для позначення приладу у включеному стані; для попередження про наявність напруги; синій – для вказівки на негативну полярність.

При перенасиченні уваги оператора зоровою інформацією, коли зорове виявлення сигналу вимагає додаткового підкріплення або коли умови освітлення роблять зорове сприйняття недостатньо надійним, застосовують звукові індикатори.

При розміщенні органів керування і сигнальних пристроїв треба також враховувати, ряд вимог. Так, найбільш важливі і часто застосовувані органи керування варто розташовувати в зонах найкращої приступності. При цьому найбільш раціональним вважається розміщення: по горизонталі – ліворуч праворуч, а по вертикалі – зверху вниз.

Точно так само основні й аварійні індикатори розміщають у зоні ефективної видимості в поле зору оператора, обмеженому кутом 30° у горизонтальній і вертикальній площинах. Другорядні органи керування й індикатори можна розташовувати в зоні максимальної досяжності і видимості. Для полегшення керування, усунення помилок і зменшення часу пошуку органа керування застосовується їхнє кодування – формою, розміром, кольором або етикетуванням.

Таблиця 1.2

Висота столу і робочої поверхні устаткування, мм