Організація праці на підприємстві

Таблиця 1.11

Транспортне обслуговування

Таблиця 1.12

Контрольне обслуговування

2. Проектна частина

2.1. Проектування трудового процессу

Трудовий процес – це сукупність трудових дій, які здійснюються в визначеній послідовності з метою виконання робіт або їх окремих частин і виконання інших функцій, які забезпечують ці роботи.

Організація трудового процесу полягає як у впровадженні найбільш раціональних методів і прийомів праці, так і в покращенні організації оснащення й обслуговування робочого місця.

У залежності від застосовуваних форм організації праці всі трудові процеси поділяються на індивідуальні і колективні.

До індивідуального відносять трудові процеси, де зайнятий один виконавець, результати праці якого носять індивідуальний характер. Індивідуальна форма організації праці доцільна в тих випадках, коли відсутній тісний взаємо¬зв'язок між робітниками і кожний з них може відносно самостійно виконувати виробничі завдання або коли характер праці і засобу праці дозволяють більш повно використовувати кожного працівника відповідно до його професії, кваліфікацією і здібностями. Однак і в цих випадках існує технологічна, функціональна і кваліфікаційна кооперації. Кожен робітник основного виробництва зв'язаний з робітниками по обслуговуванню (функціональна кооперація), з робітниками, що виконують попередню операцію (технологічна кооперація).

Для масового виробництва характерна вузька спеціалізація устаткування і технологічного оснащення, краща оснащеність робочого місця, стабільний і докладно розроблений технологічний процес, висока повторюваність операції. Тому створюються сприятливі умови для детального розчленовування і найбільш раціональної побудови змісту і послідовності виконання операції. У цих умовах доцільне проектування трудового процесу на рівні трудового руху.

Варто проаналізувати не тільки зміст операції і послідовність виконання прийомів і рухів робітника, але і можливість їхнього сполучення з машинним часом роботи устаткування.

У серійному виробництві організаційно-технічні умови характеризуються перевагою універсального устаткування, пристосованого до виконання окремих видів робіт, невеликою кількістю виробів у партії, значно меншою повторюваністю операцій, великою розмаїтістю рухів і трудових дій. Це викликає необхідність періодичного переналагодження устаткування, перериває придбаний робітником ритм, послідовність виконання елементів трудового процесу і переключає його на виконання іншої роботи, що вимагає визначеного часу на її освоєння і придбання необхідних навичок. На робочому місці в серійному виробництві досліджуються і проектуються найбільш розповсюджені і типові операції. Проектування трудових процесів доцільно проводити на рівні прийомів.

Для одиничного і дрібносерійного виробництва характерна різноманітна номенклатура тільки зрідка повторюваних виробів. Це викликає систематичне переналагодження устаткування і необхідність пристосування робітника до вико¬нання кожної нової операції, що складає звичайно з великого числа різноха¬рактерних переходів і прийомів, виконуваних у різних сполученнях і в основному принорувальними рухами.

Незначна повторюваність виробів і малі розміри партії деталей виключають детальну розробку методу виконання прийомів по їхньому трудовому змісті з розбивкою на трудові дії і рухи.

Підсумком проектування трудового процесу є визначення зниження норми штучного часу на операцію і річної економії часу в годинник.

Відносне зниження витрат часу (%) за рахунок нормування існуючого трудового процесу визначають по формулі:

                                        (2.1)

де ton1 — оперативний час, розрахований на існуючий трудовий процес по діючим на підприємстві нормативам, хв;

ton2 — оперативний час, розрахований по БСМ-1, хв.

Відносне зниження витрат часу за рахунок нормування трудового процесу по БСМ-l i його раціоналізації (%) знаходять по формулі:

,                                       (2.2)

де t— оперативний час, розрахований по БСМ-1 для проектованого (нового) трудового процесу, хв.

Економія часу за рік у годиник складе:

                                           (2.3)

де Т1 - діюча норма часу на операцію, хв;

Т - норма часу на операцію для проектованого (нового) трудового процесу, розрахована по БСМ-1, хв;

              Q - кількість операцій, виконуваних за рік.

Для ув'язування дій робітника з роботою верстата й устаткування виробляється проектування трудового процесу на рівні операції. Сутність такого проектування полягає в компонуванні послідовності виконання прийомів і трудових дій в ув'язуванні з основним (машинним) часом, визначенні оперативного часу ТОП. Для побудови графіка виконання операції використовуються дані проектування трудових прийомів з використанням БСМ-1.

Графік трудового процесу виконання операції дає робітникові наочне представлення про склад і послідовність трудових прийомів і часу, необхідного для їхнього виконання.

Узагальнюючим документом, що відбиває зміст спроектованого трудового процесу, служить карта організації праці на робочому місці. Карта є документом, виконання вимог якого обов'язково.

Карта організації робочого місця включає аналіз паніровки робочого місця, а також відповідність організаційної і технологічної оснастки, характеру виконання роботи і типовим вимогам, які пред'являються до різного роду оснастки.

2.2. Проектування карт робочого місця

На токарних верстатах, де оброблюються незначні за розміром і з коротким циклом обробки доцільно застосовувати робочий день в одну чи дві зміни, так як такі деталі не потребують обробки без зупинки верстата.

В даній роботі пропонується змінити планування робочого місця таким чином, щоб робітник повинен був менше переміщатися, таким чином, економив робочий час.

Запропоноване планування робочого місця показано на рис. 2.1.    

Рис 2.1 Планування робочого місця токаря

З - тара для заготовок;

Д - тара для готових деталей;

Ш - шафа для інструменту, документації та особистих речей.

Запропоноване планування передбачає скорочення шляху переміщення працівника до (від) тари для заготовок та готових деталей, що веде за собою скорочення часу на обробку, а отже збільшує виробіток продукції.

Відстань переміщення при діючому плануванні складає 6,1 м, а при новому-4,1.

Відстань переміщення робітника за зміну визначається за формулою:

              L=(Hc*l)/1000,                                                                                      (2.4)

де L - відстань переміщення робітника за зміну, км;

Нс - змінна норма вироблення, шт. (300);

l -шлях, який проходить робітник за час виконання операції

La= (300*6,1)1000 = l,83 (КМ),

Le= (300*4,1)/1000 = l,23 (KM)

              Економія робочого часу (Э) за рахунок покращення планування робочого місця зі зменшенням відстані переміщення робітника:

Э=  (хв.),

La, Lб – відстань переміщення робітника при роботі відповідно за схемою "А" та схемою "Б", км;

Vcp – середня швидкість при переміщенні на робочому місці, (4,5 км/год);.

Можливе збільшення норми виробітку за рахунок економії робочого часу на переміщення робітника:

(шт.)               (2.6)

де  На' - можливе збільшення норми виробітку;

Тзм - продовжуваність зміни;

На - змінна норма виробітку при роботі за схемою "А".