Організація виробництва продукції на підприємстві

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 

 НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

 

 

Кафедра  економіки підприємства

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

 

з дисципліни «Організація виробництва»

на тему:

«Організація виробництва продукції на підприємстві»

 

 

 

 

 

                                                                                   

 

 

 

 

                                                                                       

 

Зміст

стор.

Вступ………………………………………………………………………………….3

Розділ І. Виробнича потужність та виробнича програма підприємства

1.1. Виробнича потужність підприємства………………………………………….5

1.2. Розробка річного плану виробництва  на підприємстві……………………….9

1.3. План організаційно-технічних  заходів на підприємстві…………………….14

Розділ ІІ. Використання виробничої потужності підприємства та організація додаткового виробництва продукції………………………………………………20

Розділ ІІІ. Розробка плану організаційно-технічних заходів на підприємстві та їх вплив на показники виробничої діяльності підприємства……………………28

Висновки……………………………………………………………………………37

Список використаної літератури………………………………………………….38

 

Вступ

При сучасному розвитку виробництва і поглибленні суспільного розподілу праці виникає необхідність розробки певних правил проводження процесу створення продукції, виникає потреба в організації виробництва продукції на підприємстві.

Організація виробництва – це процес поєднання в просторі та часі засобів виробництва і робочої сили з метою досягнення у визначені строки найкращих виробничих результатів з найменшими втратами.

Найважливішим параметром, що характеризує потенційні можливості основного виробництва промислового підприємства, є його виробнича потужність.

Під виробничою потужністю підприємства розуміють максимально можливий обсяг продукції, який може виготовити підприємство за одиницю часу при відповідній структурі робіт та повному використанні обладнання і виробничих площ.

Виробнича потужність підприємства є величиною змінною, вона залежить від умов діяльності підприємства і встановлюється на певний момент часу.

Для забезпечення найбільш раціонального обсягу і структури виробництва, рівня прибутку і рентабельності господарства на підприємстві необхідно розробляти річний план виробництва. Річний (поточний) план підприємства — це науково обґрунтована програма його виробничо-фінансової діяльності на календарний рік.

Метою курсової роботи є формування системи знань і умінь щодо організації виробництва продукції на підприємстві.

В курсовій роботі передбачається вирішити такі завдання:

- дати визначення виробничої потужності підприємства;

- зрозуміти значення і завдання розробки річного плану виробництва на підприємстві;

- описати план організаційно-технічних  заходів на підприємстві;

- розглянути використання виробничої потужності підприємства та організацію додаткового виробництва продукції;

- здійснити розробку плану організаційно-технічних заходів на підприємстві та визначити їх вплив на показники виробничої діяльності підприємства.

Об’єктом дослідження є підприємство, яке розглядається як виробнича система.

Предметом дослідження є аспекти організації виробництва продукції на підприємстві.

 

 

Розділ І. Виробнича потужність та виробнича програма підприємства

1.1. Виробнича  потужність підприємства

Найважливішим параметром, що характеризує потенційні можливості основного виробництва промислового підприємства, є його виробнича потужність.

Виробнича потужність — це максимально можливий випуск продукції підприємством за певний час (зміну, добу, місяць, рік) у встановленій номенклатурі і асортименті при повному завантаженні обладнання і виробничих площ. [1, 204 с.]

Відбиваючи максимально можливі обсяги випуску продукції (переробки сировини), виробнича потужність характеризує потенційні можливості підприємства з досягнення основної об’єктивної мети його виробничо-господарської діяльності. Розрахунок виробничої потужності є вихідним пунктом оцінки виробничого потенціалу підприємства і ресурсного обґрунтування його виробничої програми.

Поряд з терміном «виробнича потужність» використовують термін «пропускна здатність». Обидва терміни визначають виробничу потужність, але стосовно різних об’єктів. Так, термін «пропускна здатність» застосовують для характеристики максимально можливого випуску продукції верстата, агрегату, групи устаткування, потокової лінії. Стосовно ж структурної одиниці виробництва – дільниці, цеху, підприємства – використовують термін «виробнича потужність».

Вимірюється виробнича потужність у тих же одиницях, що й вироблена продукція (штуках, тоннах, метрах, декалітрах).

Крім натуральних, використовуються й умовно-натуральні показники: умовна банка (на консервних підприємствах), тонна умовного палива (у видобувній промисловості). На ряді підприємств для виміру виробничої потужності використовуються одночасно кілька натуральних показників.

На підприємствах з багатономенклатурним виробництвом для розрахунку потужності використовуються вартісні показники. Так, виробнича потужність верстатобудівного заводу може бути розрахована як сума добутків потужності по кожному виду верстатної продукції в натуральному вимірі (штуках) на його оптову ціну. З цією метою використовуються, як правило, порівнянні оптові ціни. [3, 165-166 с.]

Наука та практика господарювання виокремлюють три види потужності підприємства: проектну, поточну (фактично досягнуту), резервну. Проектною є потужність, яка визначається у процесі проектування, реконструкції (розширення) діючого або будівництва нового підприємства; вона вважається оптимальною, оскільки склад і структура устаткування відповідають структурі трудомісткості запроектованої номенклатури продукції, і має бути досягнута протягом нормативного терміну її освоєння. Поточна (фактично досягнута) виробнича потужність визначається періодично у зв’язку зі зміною умов виробництва (номенклатури і структури трудомісткості продукції) або перевищенням проектних показників. При цьому обчислюють вхідну (на початок року), вихідну (на кінець року) та середньорічну потужність підприємства. Резервна потужність повинна формуватись і постійно існувати у певних галузях національної економіки: електроенергетиці і газовій промисловості — для покриття так званих пікових навантажень в електро- та газових мережах, надійного забезпечення енергоресурсами споживачів на період виконання ремонтно-аварійних робіт; харчовій індустрії — для переробки істотно збільшеного обсягу сільськогосподарської сировини, що швидко псується, у високоврожайні роки; на транспорті — для перевезення збільшеної кількості пасажирів у літні місяці; в машинобудуванні та інших галузях — для підготовки виробництва та освоєння випуску нових видів устаткування (агрегатів, приладів) і конструкційних матеріалів тощо.

Величина виробничої потужності підприємства формується під впливом багатьох чинників. Головним з них є:

● номенклатура, асортимент та якість продукції, що виготовля- 
ється;

● кількість встановленого устаткування, розміри і склад виробничих площ, можливий фонд часу роботи устаткування та використання площ протягом року;

● прогресивні техніко-економічні норми продуктивності й використання устаткування, зняття продукції з виробничих площ, нормативи тривалості виробничого циклу та трудомісткості продукції, що виробляється (послуг, що надаються). [2, 245-246 с.]

Виробнича потужність підприємства (цеху, дільниці) – величина не постійна, а динамічна, що змінюється протягом усього розрахункового (планового) року. Збільшення потужності відбувається за рахунок технічного переозброєння, розширення і реконструкції підприємства (цеху, дільниці), зменшення – за рахунок вибуття потужності внаслідок старіння; збільшення і зменшення потужності може бути пов’язане зі зміною номенклатури й асортименту продукції, що випускається.

Таким чином, виробнича потужність є момент ним показником, внаслідок чого розраховують кілька її величин: вхідну, вихідну і середньорічну виробничу потужність.

Вхідна потужність (Мвх) визначається виходячи з умов виробництва на початок розрахункового року. Вихідна потужність (Мвих) – це потужність на кінець розрахункового року, що розраховується на основі вхідної потужності, вибуття і введення потужності протягом року:

Мвих = Мвх +Мвв-Мвив,                                     (1.1)                

де Мвв, Мвив – потужність, що вводиться і виводиться, відповідно.

Середньорічна виробнича потужність (Мс) – це потужність, яку має у своєму розпорядженні підприємство (цех,дільниця) у середньому протягом року з урахуванням її величини на початок року, а також приросту нових і вибуття наявних потужностей. Вона розраховується шляхом підсумовування потужності на початок року і середньорічної потужності, що вводиться, за винятком середньорічної виведеної потужності.

,                                           (1.2)

де К1 – кількість місяців, починаючи з місяця, наступного за місяцем введення потужності, до закінчення року;

К2 – кількість місяців, починаючи з місяця виведення потужності до закінчення року;

 - середньорічна потужність, що вводиться;

  - середньорічна виведена потужність.

Більш точні результати розрахунку величини середньорічної виробничої потужності підприємства (як і будь-якого моментного показника) можна одержати при використанні формули середньої хронологічної:

,                                   (1.3)

де - величина виробничої потужності на початок кожного відповідного місяця розрахункового року;

 - величина виробничої потужності на початок першого місяця року, що йде за розрахунковим. [3, 166-167 с.]

У практиці господарювання рівень використання виробничої потужності діючого підприємства визначається двома показниками:

1) коефіцієнтом освоєння проектної потужності (співвідношення величин поточної і проектної потужності);

2) коефіцієнтом використання поточної потужності (співвідношенням річного випуску продукції та середньорічної її величини).

Нині в Україні рівень використання виробничих потужностей підприємств у більшості галузей економіки і передовсім у промисловості становить менше за 50%, а проектні потужності, як правило, своєчасно (у нормативні строки) не освоюються. Способи ефективнішого використання виробничих потужностей такі самі, як і використання основних фондів підприємства. Варто лише наголосити, що для докорінного поліпшення рівня використання наявних потужностей для переважної більшості підприємств потрібно якомога швидше подолати спад виробництва, стабілізувати й поступово нарощувати обсяги виробництва конкурентоспроможної продукції, яка є і завдяки цьому користується попитом на вітчизняному та світовому ринках. [2, 249 с.]

На підприємстві з багатономенклатурним виробництвом може бути розрахована велика кількість значень величини виробничої потужності. При цьому кожному варіанту виробничої потужності буде відповідати різна величина валового доходу і прибутку від реалізації продукції, різний ступінь завантаження технологічного устаткування. Звідси випливає висновок про можливість і необхідність визначення оптимальної виробничої потужності підприємства, тобто такої виробничої програми, за якої обраний в якості критерію оптимальності показник досягає свого екстремального (мінімального чи максимального) значення.

У якості критеріального показника в розрахунках оптимальної величини виробничої потужності підприємства теоретично може бути використаний будь-який абсолютний показник, що характеризує результативність операційної діяльності підприємства. На практиці ж у зазначених розрахунках найчастіше використовують один із двох критеріїв оптимальності:

- максимум прибутку від реалізації  продукції;

- максимальне завантаження технологічного устаткування.

Для визначення оптимального варіанта виробничої потужності використовують методи оптимального планування, зокрема, метод лінійного програмування і симплекс-метод. [3, 206 с.]

 

1.2. Розробка  річного плану виробництва на підприємстві

Річний (поточний) план підприємства — це науково обґрунтована програма його виробничо-фінансової діяльності на календарний рік. У ньому передбачається також комплекс організаційно-економічних, технічних і фінансових заходів, що забезпечує найбільш раціональний обсяг і структуру виробництва, рівень прибутку і рентабельності господарства, підвищення його конкурентоспроможності, а також сприяє розв’язанню соціальних питань.