Організація виробництва продукції на підприємстві

Головними завданнями при розробці річного плану є мобілізація внутрішніх резервів підприємства на збільшення виробництва і реалізації продукції, підвищення її якості та конкурентоспроможності, зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції і якнайповніше використання ресурсного потенціалу, збільшення прибутку (валового доходу), підвищення рівня рентабельності виробництва, зростання добробуту працівників підприємства. Особливу увагу при цьому звертають на врахування ринкових умов, на недопущення диспропорцій і встановлення раціональних пропорцій, збалансованості між обсягами виробництва і матеріально-технічними та фінансовими ресурсами, капітальними вкладеннями.

Річні плани підприємства розробляють, як правило, за типовими формами, що полегшує планово-аналітичну роботу. Для вузькоспеціалізованих підприємств запроваджено додаткові таблиці до річного плану в тих галузях, щодо яких його форми не повною мірою відображають специфічні особливості виробництва. Вони є частиною плану і узгоджуються з ним за відповідними показниками. У разі необхідності підприємства вносять у ці форми зміни, що враховують особливості підприємств.

Разом з тим слід зауважити, що потрібно чітко дотримуватись загальноприйнятої у світі термінології. Зокрема, не слід називати річний план бізнес-планом, адже між ними є істотна різниця: проект (а бізнес-план є проектом), як правило, разовий, неповторний та орієнтований тільки на розвиток, а план будується за принципом багаторазовості і в ньому може реалізовуватись стратегія не тільки розвитку, але й стабілізації чи виживання. Це стосується і поняття «організаційний бізнес-план, що визначає довготермінову стратегію діяльності підприємства». У цьому разі слід використовувати поняття стратегічний план підприємства.

Річний план підприємства охоплює всі сторони діяльності підприємства і має, як правило, 12 розділів. Перший розділ «Резюме» хоч і стоїть першим, але пишеться в останню чергу, оскільки містить короткі (дві-три сторінки тексту) висновки з кожного розділу плану. Зокрема, у ньому визначають місію та головні цілі підприємства, шляхи їх досягнення, канали реалізації продукції, фінансові результати, потреби в інвестиціях, строки їх повернення і застава.

У другому розділі «Характеристика підприємства» дається коротка довідка про історію підприємства, наводяться дані про склад засновників з визначенням їхньої частки у статутному капіталі, зазначається його місцезнаходження, виробничий напрям, міжгосподарські зв’язки, організаційна структура, структура управління та кадровий склад управління підприємством, наводяться дані про фінансово-економічний стан підприємства за останні три роки, намічаються перспективи розвитку підприємства і його внесок у розвиток регіону, громадську та соціальну активність.

Третій розділ — «Ринкова діяльність» — містить дані про ринок продукції і послуг основних засобів виробництва та матеріальних ресурсів, які реалізує або купує підприємство. Наводяться також дані про ринок робочої сили за категоріями працюючих.

У четвертому розділі «План маркетингу» дається опис ринків збуту за видами продукції, визначається стратегія маркетингової діяльності у сфері виробництва, фінансової діяльності, розширення існуючих і пошуку нових ринків збуту продукції, залучення інвесторів, складається план каналів реалізації, обсягів продажу і цін за видами продукції, план витрат на збут.

П’ятим розділом плану є «Виробнича програма». Особливої уваги при обґрунтуванні виробничої програми підприємства та інших розділів плану потребує планування науково-технічного прогресу. У річному плані підприємства план освоєння досягнень науки, техніки, передового досвіду та вдосконалення організації праці визначає напрями, обсяги, місця і строки освоєння інновацій, а також економічну ефективність і розміри стимулювання.

Шостий розділ — «Основні засоби виробництва» — містить дані про їхній склад, структуру і рух, а також про амортизацію.

У сьомому розділі — «Енергетика» — подаються дані про наявність, нормативи, потребу і придбання техніки, планові обсяги механізованих робіт і використання енергетичних засобів, нормативну потребу і вартість паливно-мастильних матеріалів, твердого палива, електроенергії, план роботи обслуговуючих виробництв (автопарку, електрогосподарства і т. д.), а також план витрат і обчислення собівартості одиниці роботи.

У восьмому розділі — «План з праці й соціального розвитку колективу» — наведено планові показники зростання продуктивності праці, визначено потребу в робочій силі щодо всіх категорій працівників, а також джерела її задоволення, фонди і середній рівень оплати праці за категоріями працюючих. Намічено заходи соціального розвитку колективу в плановому році: підготовка і підвищення кваліфікації кадрів, поліпшення умов праці й соціально-побутових умов, підвищення життєвого рівня, задоволення потреб духовного і фізичного розвитку членів колективу, розвиток особистого підсобного господарства.

Дев’ятий розділ — «План витрат і визначення собівартості продукції» — містить кошторис витрат на виробництво за елементами та статтями, розрахунки зниження собівартості продукції, плановий її рівень за окремими видами продукції.

Десятий розділ — «Фінансовий план» — об’єднує план реалізації продукції, одержання валового доходу і прибутку господарства та їх розподілу, відомості, що стосуються доходів і витрат господарства, взаємовідносин з держбюджетом, кредитних взаємовідносин. Детально, за місяцями року розробляється циклограма реалізації продукції, робіт та послуг, надходження грошових коштів та їх витрат, прогноз цін за видами продукції та каналами реалізації. Цей розділ синтезує і відображає у грошовому виразі кінцеві результати виробничо-господарської та фінансової діяльності підприємства.

В одинадцятому розділі — «Інвестиційна діяльність» — наведено план капітальних вкладень і джерела їх фінансування, розрахунок потреби в довгострокових кредитах, перелік кредиторів, строки повернення кредитів, гарантії інвесторам та партнерам.

В останньому, дванадцятому розділі — «Ризики підприємства та запобіжні заходи» — розглядаються можливі ризики, характеристики збитків та їх суми, а також план запобіжних заходів з їх мінімізації. Подається також план захисту довкілля та безпеки виробництва.

Кожен розділ річного плану складається з кількох форм з розрахунками, які є в самому бланку плану і в робочих таблицях до нього (останні в органи вищого рівня не подають). Форми і розрахунки взаємозв’язані між собою у межах одного або декількох розділів плану. Узгодження і взаємозв’язок розділів, визначення обґрунтованих, правильних пропорцій між обсягом продукції і необхідними для її виробництва матеріально-грошовими і трудовими ресурсами забезпечуються складанням балансових розрахунків. У річному плані розробляються такі баланси: натуральні (земельних угідь, енергетичних ресурсів та ін.), трудові (баланс робочої сили) та грошові (фінансовий план).

Однією з головних проблем методології планування є вибір системи показників, що характеризують зміст планів, умови їх виконання і є основою для оцінки діяльності підприємства та його підрозділів. Усю систему показників планів за найсуттєвішими ознаками можна розділити на такі групи:

- за економічним змістом — натуральні та вартісні. Натуральні показники призначені для матеріально-речового виразу та обґрунтування плану: кількість продукції, що виробляється, та її якість; необхідні матеріали за їх видами, технічні засоби. Вартісні показники використовують для характеристики загальних обсягів виробництва, темпів його розвитку, розмірів витрат, доходів та ін. Між ними існує тісний зв’язок і взаємозалежність. Вартісні показники обчислюються на основі натуральних. У той же час за допомогою узагальненої вартісної оцінки витрат та результатів стимулюють використання ресурсів, зростання ефективності виробництва;

- за економічним призначенням — кількісні та якісні. Перші характеризують абсолютні обсяги виробництва і використовуваних ресурсів: обсяг продукції, чисельність працюючих, виробничі фонди тощо. Другі відображають ефективність використання виробничих ресурсів і всього процесу виробництва;

- за способом характеристики предмета — абсолютні й відносні. Якщо перші характеризують те чи інше явище абсолютно, без порівняння з іншими показниками, то другі дають змогу зробити таке порівняння. Наприклад, вартість валової продукції сільського господарства і витрати на її виробництво як абсолютні показники дають інформацію про абсолютні їх розміри. Відношення ж вартості валової продукції до витрат на її виробництво дає відносний показник — коефіцієнт віддачі витрат. [4]

1.3. План організаційно-технічних  заходів на підприємстві

Підвищення ефективності діяльності підприємства ґрунтується на досягненнях науки і техніки, передового, вітчизняного і зарубіжного досвіду. Наскільки цілеспрямованіше та ефективніше використовуються новітні досягнення науки і техніки, які є першоджерелами розвитку продуктивних сил, настільки успішнішо вирішуються пріоритетні (щодо виробничих) соціальні завдання життєдіяльності суспільства.

Планування організаційно-технічного розвитку повинне базуватись на наступних принципах:

• цілеспрямованість;
• високий науковий рівень;
• комплексність;
• безперервність.

Перший принцип означає, що план підприємства повинний бути направлений на досягнення високих кінцевих результатів, тобто на максимізацію прибутку в довгостроковій перспективі. Він зобов’язує концентрувати прибуток ресурсів на найважливіших інноваційних проектах.

Принцип високого наукового рівня вимагає включати в план ті заходи, що відповідають сучасному рівню розвитку науки і техніки перевищують його, забезпечують різке підвищення ефективності виробництва.

Принцип комплексності означає охоплення всіх підрозділів підприємства та всіх направлень розвитку науки і техніки, впровадження нових і підвищення якості випускаючих видів продукції, комплексної механізації та автоматизації виробництва, удосконалення організації виробництва, праці і управління та ін. Він передбачає узгодженість в часі та просторі всіх стадій процесу: науки-виробництва-збуту.

Принцип безперервності обумовлює обов’язкове забезпечення стратегічних та поточних планів, їх взаємозв’язок.

Від якості і повноти плану організаційно-технічних заходів залежить працездатність всієї системи підготовки виробництва. Плани організаційно-технічних заходів розробляють за трьома видами:

1. Тривалі, перспективні плани, які направлені на удосконалення виробництва.
2. Поточні.
3. Щорічні.

Плани організаційно-технічних заходів включають до себе наступні групи заходів:

• технічні;
• організаційні;
• економічні;
• психофізіологічні;
• соціологічні.

При складанні плану організаційно-технічних заходів необхідно враховувати:

• забезпечення чіткої сукупності організаційно-технічних заходів;
• здійснення заходів з найменшими капітальними витратами;
• встановлення чіткого взаємного зв’язку заходів;
• забезпечення заданих термінів окремих заходів.

Встановити повну номенклатуру заходів, обов’язкову для всіх підприємств, неможливо. Найменування заходів та їх сутність визначаються конкретними умовами даного виробництва.

Технічні заходи: заміна застарілого обладнання; модернізація існуючого обладнання; організація додаткових робочих постів і потокових ліній; механізація допоміжних процесів; автоматизація технологічних і допоміжних процесів.

Організаційні заходи: реорганізація структури цеху, ділянок і окремих служб; перегляд службових функцій, прав і обов’язків окремих робітників для поліпшення функціонування окремих систем виробництва.

Економічні заходи: установлення нових і коректування діючих економічних нормативів; визначення обсягів фінансування заходів; перегляд економічних показників по ділянках і цехах.

Психофізіологічні заходи: виявлення ділянок, які визивають професіональні захворювання робітників, і прийняття заходів по їх ліквідуванні; аналіз робочих місць для усунення нераціональних рухів робітників, негативного впливу освітлювання, шуму; аналіз найбільш раціонального чергування режимів праці на окремих ділянках цеху. [6]

Розробка плану організаційно-технічних заходів на підприємстві являється однією з умов успішного досягнення всіх запланованих техніко-економічних показників ПБП. Виконання наміченого комплексу предбачає вирішення завдань, які заключаються в забезпеченні отримання запланоаного прибутку, обсягу випуску і реалізацію продукції, створення необхідних передумов для вчасного, рівномірного і якісного виконання замовлень при найбільш ефективному використанні наявних ресурсів.

В умовах ринкової економіки різко зростає значення плану технічного розвитку і вдосконаленння організації виробництва (на малих і середніх підприємствах план організаційно-технічних заходів).

Розробку даного розділу виробничого бізнес-плану рекомендують здійснювати, виходячи із стратегії розвитку підприємства (фірми).

Виробничі і функціональні підрозділи підприємства висувають пропозиції по покращенню техніки і технології підприємства, удосконаленню організації виробнцтва, праці і управління.

Конкретний зміст цих пропозицій на кожному підприємстві визначається його специфікою, величиною і джерелами виявлених резервів.