Антикризисное управление предприятием

     З позиції системного підходу безпека  повинна бути:

     безупинною  — ця вимога виходить з того, що зловмисники  завжди шукають можливість обійти захист для досягнення своїх протиправних цілей;

     плановою  — планування здійснюється шляхом розробки планів дій із забезпечення захищеності організації і всіх компонентів її структури;

     централізованою — у рамках визначеної підприємницької  структури повинна гарантуватися  організаційно-функціональна самостійність  процесу забезпечення захищеності;

     конкретною (адресною) — захисту підлягають конкретні об'єкти; 
активною — захисні заходи перетворюються в життя з достатнім ступенем наполегливості;

     надійною  — надійність методів, засобів і  форм захисту з одночасним дублюванням  засобів і заходів безпеки;

     універсальною — заходи безпеки у всім різноманітті структурних елементів, погроз і  каналів несанкціонованого доступу, тобто повинні застосовуватися  усі види і форми захисту в  повному обсязі.

     Безпека підприємництва досягається проведенням єдиної політики, системою заходів правового, організаційного і технічного характеру, адекватних загрозі життєво важливим інтересам кожної комерційної організації.

     При всій важливості правових засобів і  державного регулювання не можна  забувати про те, що закон не може бути вище моралі. Тільки шляхом створення коректного підприємництва, очищеного від криміналітету, можна побудувати на моральних принципах ту систему, що легко буде підтримуватися і охоронятися правом.

     Кризова ситуація може привести до наступних негативних наслідків (особливо у випадку ліквідації підприємства):

     до  втрати працівниками робочих місць  і загострення в цьому зв'язку соціальної напруженості в суспільстві;

     до  втрати кредиторами підприємства (банками, інвестиційними компаніями, фондами, державним бюджетом і т.п.) значних засобів, вкладених у підприємство;

     до  розпилення й омертвіння неліквідного майна, внаслідок того, що часом ліквідатори  не можуть знайти йому покупців. Однак, можна виявити і позитивні  моменти цього явища:

     закриття нерентабельних виробництв, що приводить до зниження витрат і підвищення ефективності суспільного виробництва;

     вивільнення ресурсів, залучених у неконкурентоспроможне  виробництво;

     ротація управлінського персоналу, що забезпечує ріст кваліфікації, посилення завзятості, зацікавленості менеджерів і робітників у кінцевих результатах своєї діяльності;

     придбання досвіду і формування ефективної інвестиційної політики підприємств, що здійснюють ці інвестиції.

     Необхідно пам'ятати, що кризу легше передбачити, ніж ліквідувати, й успіх управління кризовими ситуаціями визначається ступенем готовності фірми до потенційних загроз і криз їхнього прояву, наявністю резервів, рівнем підготовки менеджерів і ступенем профілактичних заходів, ефективністю застосовуваних методів управління.

     Витрати часу і засобів на завчасне створення  резервних систем управління, підготовку антикризових заходів, створення необхідних резервів стають часто більш вигідними, ніж малоефективні поспішні дії  менеджерів з подолання кризи  на основі попереднього досвіду, інтуїції й ентузіазму. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       3 АНАЛІЗ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ВАТ «ЕМЗ «МЕТАЛІСТ»»

       3.1 Коротка характеристика об’єкту дослідження 

       Коротка історична довідка. В червні 1994 року створено ВАТ “ЕМЗ “Металіст”. Товариство засноване згідно з наказом Управління комунального майна м.Києва від 20 червня 1994 року №131 шляхом перетворення державного комунального підприємства “ЕМЗ “Металіст” у відкрите акціонерне товариство відповідно до розпоряджень Представника Президента України у м.Києві від 13 серпня 1993 року №862 “Про порядок корпоратизації підприємств комунальної власності м.Києва” та від 23 вересня 1993 року №1018 “Про затвердження переліку підприємств комунальної власності, що підлягають корпоратизації, та графіку їх проведення “.

       Реквізити підприємства.

       Повна та скорочена назва: Відкрите акціонерне товариство “Експериментально-механічний завод “Металіст” (ВАТ “ЕМЗ “Металіст“).

       Юридична  адреса: 04209 Україна, м.Київ, вул.Лебединська, 4.

       Форма властностi: колективна.

       Дочірні та спільні підприємства до складу ВАТ “ЕМЗ “Металіст“ не входять.

       Структура підприємства. ВАТ “ЕМЗ “Металіст“ має в своєму складі 7 промислових та допоміжних цехів, підрозділи заводоуправління та складські приміщення, а саме:

       1.Основні:

       1.1. цех металоформ і оснастки;

       1.2. цех металоконструкцій;

       1.3. механічний цех;

       1.4. цех по виготовленню металевих  та броньованих дверей;

       2. Допоміжні:

       2.1. інструментальний цех;

       2.2. енерго-механічний цех;

       2.3. автотранспортний цех

       А також:     -    монтажний  участок;

• ремонтно-будівний участок;
• охорона;
• склад сировинних матеріалів;
• склад готової продукції та інструментів.

       Цілі  підприємства. Метою діяльності товариства є задоволення потреб промислових  підприємств та будівельних організацій  у металоформах, металопрокаті, оснастках, товарній арматурі та реалізація, на основі отриманого прибутку, інтересів акціонерів та трудового колективу.

       Основні види діяльності підприємства.

       Предметом діяльності товариства є:

• виготовлення і реалізація металоформ, оснастки та товарної арматури для виробництва залізобетонних конструкцій;
• виготовлення і реалізація будівельно-монтажної оснастки та нестандартного обладнання для промислових підприємств та організацій;
• виробництво товарів народного споживання та надання послуг населенню;
• проведення зовнішньоекономічних операцій;
• надання виробничих, транспортних, експедиційних, маркетингових, посередницьких, брокерських та інших послуг;
• виготовлення і реалізація столярних виробів, пиломатеріалів;
• виготовлення металевих конструкцій і виробів для населення.

       Для здійснення своєї основної діяльності товариство забезпечує:

• проведення науково-технічної політики, що забезпечує підвищення технічного рівня виробництва, удосконалення технології та виробничого процесу;
• поліпшення якості продукції, створення та впровадження нового перспективного асортименту металевих виробів;
• раціональне використання сировинних, матеріальних та трудових ресурсів, застосування ресурсозберігаючих технологічних процесів;
• підвищення продуктивності праці;
• збільшення прибутку;
• створення безпечних умов праці на виробництві.

       Майно ВАТ “ЕМЗ “Металіст“ складається  з основних засобів, позаоборотних  активів та обігових коштів, вартість яких відображається в бухгалтерському  балансі.

       Товариство  є власником:

• майна, переданого йому засновником у власність;
• продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності;
• одержаних доходів;
• іншого майна, набутого на підставах, незаборонених законодавством.

       Товариством створюються фонди:

       1. резервний (страховий);

       2. споживання;

       3. нагромадження;

       4. дивідендів;

       5. інші.  

       3.2 Аналіз конкурентоспроможності основної продукції 

       Оцінка  рівня конкурентоспроможності продукції  може здійснюватись за трьома  групами  показників: технічних, економічних, організаційних.

       Визначення  конкурентоспроможності виробів за технічними показниками здійснюється у такій послідовності:

       ° встановлюються одиничні параметричні показники і порівнюються із значенням гіпотетичного (ідеального) показника, здатного задовольнити відповідну суспільну потребу на 100 відсотків;

       ° оцінюється пересічний груповий технічний показник за рейтинговим принципом (з урахуванням значущості одиниці параметру);

       ° розраховується показник конкурентоспроможності виробу порівняно з виробом-конкурентом як співвідношення його групового технічного вимірника та аналогічного параметру конкуруючого виробу; якщо це співвідношення становитиме більше за одиницю, то даний виріб має конкурентні переваги.

       Економічні показники, що формують ціну споживання виробу, охоплюють такі вартісні елементи:

• витрати на транспортування виробів до місця експлуатації (споживання);
• вартість установки (монтажу) та приведення в робочий стан складних технічних виробів;
• витрати на паливо та електроенергію (по виробах, які потребують споживання цих енергоносіїв);
• вартість навчання і заробітна плата обслуги;
• витрати на придбання запасних частин і післягарантійний сервіс технічних виробів;
• витрати на страхування виробів та обслуги;
• інші непередбачувані і важкопрогнозовані витрати.

       Груповий  параметричний показник виробу за економічними вимірниками визначається простим додаванням структурних елементів ціни споживання, а показник конкурентоспроможності розраховується з використанням вагових коефіцієнтів.

       У процесі визначення конкурентоспроможності тих або інших виробів мають бути враховані таюж організаційні показники, які охоплюють систему знижок з продажної ціни, умови платежу за товар, терміни й умови постачання, гарантії тощо.

       Практика  господарювання допускає використання дещо простішого методу оцінки конкурентоспроможності виробів, який зводиться до обгрунтування і вибору головних техніко-економічних параметрів та присвоєння певної кільюсті балів (за прийнятою п'яти або десятибальною системою) усім конкуруючим між собою виробам. Для кожного з цих виробів визначається певна сума балів – інтегральний показник конкурентоспроможності на ринку. Конкурентоспроможність виготовлених і призначених для продажу на ринку виробів можна також визначати за ціновими показниками, порівняльною вартістю та прибутковістю. У випадках цінової конкуренції виріб вважається конкурентоспроможним, якщо його якісні показники, дизайн і продажна ціна не поступаються таким самим характеристикам аналогів.

       При визначенні рівня конкурентоспроможності продукції вирішального значення набуває  співвідношення між категоріями "вартість" (уречевлена у товарі суспільна праця продуцентів) та "корисність" (споживча вартість у суспільному масштабі).

       Ступінь науково-технічного й економічного розвитку країни, потужність і якість її виробничого потенціалу та міжнародний імiдж визначаються конкурентоспроможністю виготовлюваної продукції, обсягом її експорту. Нині Україна має в цілому низький рівень конкурентоспроможності вітчизняних виробів. Обсяг експортованих товарів ще не відповідає її потенційним можливостям. Тому треба терміново задіяти як використовувані раніше, так і нові шляхи підвищення якості виробів та забезпечення конкурентоспроможнсті товарів