Шпаргалка по "Економична теория"

Узагальнюючи  усе вищенаведене основні функції  та підфункції грошей можна викласти таким чином:

1. Міра  вартості:

а) засіб  вираження вартості;

б) засіб  уособлення одиниці вартості (масштаб  цін);

2. Засіб  обігу:

а) купівельний  засіб;

б) засіб платежу;

3. Засіб  збереження вартості чи засіб  нагромадження. 
 

81. Сутність і функції  ринку.

Ринок – арена угод та контрактів між рівноправними партнерами, пануючим є ек інтерес.  Ця категорія є центральною в ек науці протягом тривалого часу. Це поняття постійно ускладнюється та уточнюється

Функції ринку: ринок виконує  ряд фу-ій. 1) Інформаційна – надання інформації про супс потреби. Про попит на товари, ціну, якість. є основою для прийняття тих чи інших рішень

2) регулююча  –  іде перерозподіл ресурсів, згідно з платоспроможним попитом, встановлюється структура пропозиції, вирівнюються прибутки підприємців.

3) інтегруюча  – зводить в єдине ціле самостійне  рішення вільних товаро виробників  відбираючи з них найбільш  ефективні для досягнення мети  суспільства

4) стимулюча  – стимулює зниження витрат  в-ва, впровадження нової техніки  і технології, раціональне використанння  обмеж ресурсів, забеспечення високої  якості товарів та послуг. 
 

82. Суб’єкти і об’єкти  ринкових відносин.

Суб’єкти  ринку -практично всі учасники суспільного виробництва (держава, державні, колективні, кооперативні, приватні підприємства та їх обєднання; іноземні фірми та громадяни; різні установи та організації; громадяни України).

Головними суб'єктами ринкової економіки є  домогосподарства та підприємства. Крім того, ще одним суб'єктом економіки є держава, проте у випадку характеристики ринкової економіки роль держави є незначною, а тому при вивченні цього типу економіки її (державу) іноді взагалі не розглядають.

Домогосподарства -- це той суб'єкт економіки, який являє собою сім'ю, що складається з однієї чи кількох осіб, яка самостійно веде свою діяльність. В межах економіки домогосподарство виступає основним постачальником всіх економічних ресурсів, в обмін на які воно саме отримує гроші, що витрачаються на придбання тих товарів, які задовольняють потреби осіб, що складають відповідне домогосподарство.

Підприємство -- це другий суб'єкт ринкової економіки, який являє собою виробника товарів. В межах економіки підприємство виступає основним постачальником тих товарів, які задовольняють потреби домогосподарств. В обмін на ці товари підприємство отримує від домогосподарств гроші, що витрачаються на придбання тих економічних ресурсів, які дають можливість здійснювати процес виробництва товарів.

Держава - це той суб'єкт змішаної ринкової економіки, який являє собою політичну організацію, що наділена правом примусу по відношенню до всіх інших суб'єктів економіки. В межах економіки держава виступає: 1) збирачем податків з домогосподарств та підприємств, 2) монопольним виробником та постачальником суспільних благ, які задовольняють потреби всіх суб'єктів економіки; 3) покупцем тих економічних ресурсів, які дають можливість здійснювати процес виробництва суспільних благ; 4) суб'єктом, який може надавати підприємствам чи домогосподарствам певні дотації чи допомоги за наявності певних умов. Саме завдяки цьому держава має можливість модифікувати функціонування ринкової економіки, спрямовуючи її на вирішення тих проблем, які вважає найважливішими.

Основними об'єктами ринкових відносин є всі види товарів, що постачаються на ринок. До них відносяться: 1) споживчі товари; 2) засоби праці;            3) робоча сила або праця; 4) земля та інші природні ресурси; 5) нерухомість: виробничі будівлі та житло; 6) грошово-кредитні ресурси. 
 
 
 

83. Попит і пропозиція

Під попитом  розуміють платоспроможну потребу. З цієї причини попит перш за все  залежить від ціни товару

При збільшені  ціни зменьшується величина попиту на товар, але крива Індивід попиту не пояснює яка ціна із значених варіантів є ринковою. Ціна і величина попиту постійно звязані між собою. При зміні попиту змінюється і ціна, тому має значення закон попиту. Закон попиту – виражається через ек поведінку споживачів. Основними чиниками які впливають на цю повендінку є: ефект доходу, ефект заміщення. Ефект доходу – зничення ціни на споживчі товари рівноважне зростаню доходу, тому за меншу ціну споживач може купити більше якогось товару.

Ефект заміщення  - можливість замінити споживання дорогих товарів більш дешевшими, заа умовиЮ якщо вони задовольняють одну потребу. Попит буває індивідуальний і ринковий, проте ринковий не є сумою індивідульних.

Пропозиція – це сукупність товарів, які представлені на ринку. Як функція і результат товарного вир-ва пропозиція представлена відповідним суб’єктом – продавцем. Вирішальною передумовою ринкової пропозиції залишається обсяг вир-ва.

Закон пропозиції встановлює залежність зміни  пропозиції від зміни ціни(при  підвіщені ціни стає вигідніше виробляти  товар і стає більше товарів що постачається на ринок)

Ціна  рівноваги та переміщення кривих попиту та пропозиції можна побачити на графіку 

За ринкової ціни кількість товарів які виносяться на ринок, = кількості товарів що купують. Проте стан рівноваги як часткової так і загальної  на практиці майже не існує, а якщо існує, то дуже короткий час. Існує кілька рухів: по кривих попиту і пропозиції( тільки зміна ціни), рух кривих попиту і пропозиції(не цінові чиники).

До  нецінових чиників  попиту відносяться кількість покупців, доходи споживачів, очікування спожівачів, ціни на товари. До нецінових чиників пропозиції відносять кількість продавців, очікування підприємців, податки на дотації, ціни на ресурси, технологічний прогрес. 
 
 

84. Ринкове ціноутворення

Ціна  встановлюється як загальне для попиту і пропозиції середнє значення ціни певного товару за умови збалансованості пропозиції та попиту.

Ціна  товару зумовлюється характером і величиною  нерівності між попитом і пропозицією.

Точка, в якій дві криві попиту і проп перехрещуються, відображає відповідність попиту і пропонування, рівновагу ринку, хоча й не стійку. Справді, цілком можливо, що попит на товар зросте. Додатковий попит почне тиснути на ринок. Це призведе до порушення рівноваги, тимчасового підвищення цін аж до встановлення нової ціни попиту. Нова крива попиту, яка проходитиме вище і правіше за стару криву.Нова вища ціна виступає сильним стимулом зростання виробництва і збільшення продажу товарів.

Одночасно нова ціна сигналізує підприємцям з  інших галузей, що виробництво товару стає вигідним для вкладання капіталів. Поведінку продавців за цих умов відображає нова крива пропонування, що проходить нижче та лівіше за стару.

В результаті збільшення виробництва зростає  пропонування, воно поступово зрівнюється  з попитом, і встановлюється нова ринкова рівновага.

Таким чином, ринковий механізм, реагуючи на попит через зміну цін, забезпечує відповідну реакцію виробництва  й пропонування.

Попит і пропозизія є головними чинниками, що впливають на формування ринкової ціни. Попит і пропонування однаковою  мірою діють на ціну, якщо не береться до уваги фактор часу. У межах короткострокового періоду пріоритет отримує попит (тому що пропонування більш інерційне). Коли ж розглядається довгостроковий період, роль головної ціноутворюючої сили переходить до пропонування. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

85. Конкуренція ,монополія  ,олігополія.

Конкуренція(з  лат.-“змагання“) боротьба між товаро виробниками за найвигідніші умови в-ва і збуту товарів і послуг, за привласнення найбільших прибутків. Конкуренція виникає за наявності великої кількості виробників певного продукту або ресурсу, при свободі вибору госп діяльності виробників, при співвідношені та відповідності між попитом і пропозицією, при наявності ринку засобів в-ва. 

Функції ек конкуренції: регулююча(кожен виробник вірішує що йому виробляти і якіресурси йому потрібні, тому вони рухаються туди, де в них найбільша потреба), мотивації(кожин виробник що зацікавлений отримати більше прибутку має прислуховуватись до споживачів, інакше він не витримає конкуренції), розподілу(між державою і окремими підприємцями, залежно від їх сум вкладів у виробництво), контролю(ціна встановлюється залежно від кількості конкурентів та якості продукту)

Конкуренція буває: 1) поліополія  – велика кількість товаро виробників певного продукту і велика кількість споживачів. 2) олігополія – велика кількість споживачів і мала кількість виробників. 3) один споживач і багато виробників (монополія помиту) 4) одни споживач і одни виробник ( двостороння монополія).

Також конкур буває досконала і недосконала. Досконала (ціна задана величина, багато продавців і покупців, все виробники виробляють однорідку продукцію, відсутній барєр для входу на ринок, ресурси – мобільні, кожен продавець і покупець має повну і правельну інформ про ціну, витрати і попит на ринку). Недосконала – буває монополістична і олігополістична (меньше 10 виробників.) конкуренція буває також цінова та не цінова, сумлінна та не сумлінна.

Монополія (грец. топоs -- один; роlео -- продаю) -- це захоплення економічними суб'єктами частини або всього ринкового простору для певного товару і встановлення на ньому свого панування у вигляді монопольної ціни.

Це означає, що підприємець виробляє і продає один або кілька товарів, що не мають  схожих субститутів (лат. substituo-- підставляю, заміщую) (товарів-замінників) і які не виробляє і не продає ніхто інший, а тому споживачам не залишається можливості вибору.

Монополії класифікують за такими ознаками:

1. Характером  і причинами виникнення серед  монополій виокремлюють природні, легальні та штучні.

Природні монополії. Ними володіють власники і господарюючі суб'єкти (часто держава), що мають у своєму розпорядженні рідкісні та вільно не відновлювані елементи виробництва (рідкісні метали, особливі земельні ділянки під виноградники, деякі галузі інфраструктури, наприклад громадський транспорт, та ін.). Товари і послуги суб'єктів природної монополії не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (виробництво електроенергії, водопостачання, газопостачання тощо).

Легальні  монополії. Створюються на законних підставах з метою захисту інтелектуальної власності, наприклад патентна система, система авторських прав і товарних знаків, захист яких регулюють спеціальні закони.

Штучні  монополії. Це об'єднання господарюючих суб'єктів, що створені для отримання монополістичних вигод. Штучні монополії свідомо змінюють структуру ринкового простору у своїх інтересах, створюючи бар'єри для входження на ринок інших господарюючих суб'єктів (захоплення джерел сировини та енергоносіїв, обмежуючи кредитну діяльність банків для нових підприємств тощо).

Олігополія (грец. оlіgos -- небагато; роlеo -- продаю) -- це тип ринкової структури з недосконалою конкуренцією, за якої обмежена кількість підприємств (до 10) монополізують виробництво основної маси товарів.

Олігополія -- форма синтезу конкуренції і монополії, в якій центр боротьби переміщується із сфери обігу у сферу виробництва, з галузевого на міжгалузевий, з національного на інтернаціональний рівні.

Найпростішою  олігополією є дуополія- функціонування на ринку тільки двох виробників певного товару,між якими відсутні будь-які угоди про ціни, ринки збуту і квоти.

Суб'єктами олігополістичної конкуренції є великі та надвеликі за розмірами фірми, про що свідчать рівні концентрації їхньої продукції, яка є або стандартизованою, або диференційованою. Залежно від цього олігополістичну конкуренцію розрізняють на чисту (виробництво однорідної продукції: алюмінію, цементу та ін.) і диференційовану (виробництво неоднорідної, але одного функціонального призначення продукції: автомобілів, шин, камер, електропобутової техніки, сигарет тощо).  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

86. Ринок і держава.

Ринковий  механізм має певні межі своєї  дії. Держава намагається оптимально поєднати конкурентні ринкові та державні регулюючі сили в господарській  системі. Тобто, економічна політики держави має дві основні концепції, що відображають тісний взаємозв'язок між державним регулюванням економіки та її ринковим саморегулюванням. Держава і ринок визначають і напрям, в якому розвиваються економічні процеси, і обсяги регулюючих функцій, які час від часу змінюються. Серед чинників взаємодії ринку і держави є рівень розвитку продуктивних сил, характер історичних змін, що притаманні на даний момент в суспільстві, політико-економічна орієнтація країни, її соціальна структура, національні особливості та ін.  Зловживання ж ринковими механізмами, вільною конкуренцією провокує стихію лібералізму до потужних соціальних струсів. Тому країни ринкового світу створили систему державного економічного регулювання, що є актуальною і для Української держави через відповідні економічні реформи (приватизацію, лібералізацію, фінансову стабілізацію, відкритість економіки та ін.). Вони є цілями підвищення рівня життя широких верств населення, формування розвинутої матеріальної та духовної культури народу, досягнення соціального миру і стабільності, гармонії у взаєминах людини з природою, екологічної безпеки, зміцнення здоров'я нації, забезпечення державі гідного місця у світовому співтоваристві. Для України характерним є те, що становлення ринку та інститутів державотворення збігаються у часі, але внаслідок слабкості держави існує загроза деформування ринкових структур. Тому актуальною є розбудова тих інститутів держави, які компенсують негативні, побічні наслідки функціонування ринку та полегшують набуття економікою країни соціально-ринкового змісту розвитку, а саме державної підтримки підприємницьких структур, планування, забезпечення економічної безпеки, соціального страхування і пенсійного забезпечення, дотримання гарантій на освіту, охорону здоров'я, прав на працю, захисту інтересів споживачів та ін.