Шпаргалка по "Економична теория"

- наук.-техн. прогрес: поява інформац. технолог, які докорінно змінюють всю  систему соц-ек відносин, переносять  на якісно новий техн. рівень  організац-ек відносини, транспортні та комунікаційні зв’язки (зниження витрат на трансакції);

- загострення  проблем, що є загальними для  всіх людей і країн світу  та є важливими з точки зору  збереження та розвитку людської  цивілізації. Основн. механізмами  участі підприємства в міжнародних відносинах є надання ліцензій, експорт і прямі іноземні інвестиції. Як правило, перші кроки нац. виробники на міжнарод арені починають з експорту чи ліцензування, а потім, з набуттям певного досвіду, розглядають можливість інвестування. Окрім того, підприємство може покинути межі нац. ринку і конкурувати у глобальних масштабах в 3-х випадках:- при необхідності, викликаною конкуренцією, знизити витрати;- при бажанні знайти нові ринки збуту;-за умови використ-ня родовищ корисних копалин, що знаходяться за кордоном. 
 

94.Становлення  глобального ринку.

Міжнарод  ринки є сукуп. тих ринків, що вийшли за нац. межі. Форм-ня міжнарод ринків відбувається вже після становлення ринків національних, які, взаємодіючи між собою, пов’язуються системою міжнарод ек відносин. В сучасних умовах міжнарод ринки все більше набувають рис цілісності і перетвор-ся в глобальний ринок. Основні ознаки процесу глобалізації ринку:

- взаємозалежність  нац. економік та їхнє взаємопроникнення,  формування міжнародних виробн-их  комплексів поза нац. кордонами;

- фінансова  глобалізація – зростаюча фінансова  єдність та взаємозалежність  фінанс-ек систем країн світу;

- послаблення  можливостей нац. держав щодо  форм-ня незалежної ек-ої політики;

- розширення  масштабів обміну та інтенсифікація  процесів руху товарів, капіталів, труд. ресурсів;

- створення  інституцій міждержавного, міжнародного  регулювання глобальних проблем;

- тяжіння  світової економіки до єдиних  стандартів, цінностей, принципів  функціонування.

Глобалізація  має як прогресивні наслідки, так і негативні. До позитивних ми можемо віднести: поширення нових інформаційних технологій та пов’язаних з ними переваг, перехід на ресурсозаощаджуючі технології; посилення уваги до важливих проблем людства та інші. До негативних наслідків глобалізації відносяться: посилення нерівномірності розвитку країн світу; нав’язування сильними країнами своєї волі, нераціональної структури господарства, політичної та економічної залежності. Саме тому, глобалізація як суперечливий процес, потребує регулювання на національному та міждержавному рівнях.  
 
 

95.Суспільне  відтворення (с.в.) його типи та  показники.

Будь-який процес в-цтва повинен бути безперервним і проходити одні і ті ж самі стадії. Процес суспільного виробництва, що відбувається безперервно в потоці його відновлення назив. відтворення. Ек. відтв відбувається на рівні домогосп і підприємств цього суспільства(індивідуал відтв) С. в. - не просто сума індивід відтв, а з’являються нові елементи. Якщо метою індивід відтвор є максимізація прибутку, то метою с. в. – максимізація добробуту населення. С. в. основано на єдності частин, що його утворюють, а саме: 1. в-цтва, розподілу, обміну, споживання; 2. домогосп, підприємств, галузей, регіонів і всього в-цтва; 3.продукт сил і ек відносин; 4. сусп в-цтва і сусп споживанн. Ек відтв включає: -відтв сусп. продукту і його форм;

- відт  людського капіталу;

- відтв  основн і оборотного капіт;

- відтв  нац багатства; - відтв ек відносин;

- відтв  споживання.

Відтворення буває двох видів: просте-це відновлення процесу сусп в-цтва, із року в рік в незмінних розмірах. Воно передбачає, що прибуток та ін. доходи не використ на заощадження й інвеції, а повністю споживається; розширене-це відновлення сусп в-цтва у зростаючих розмірах, тобто частина прибутку та ін. доходів підприємств і домогосп нагромаджується та інвестується у виробницто з метою розширення виробничих можливостей. Основн. показники, що характер-ть ек відтвор., − ВВП і НД. Кожен з них аналізується за абсолютним приростом, темпами зростання відносно попереднього року або темпами зрост-ня відповідно базового року та темпами приросту. Аналіз також охоплює показники ВВП і НД на душу насел.та ін. показники. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

96. Національний дохід  (НД)

Національний  дохід - це сукупний дохід в ек, який отримують власники факторів в-цтва (ф. в.), а саме праці, капіталу, землі, підприємниц таланту.

НД  обчислюється за формулою: НД=ЧВП – непрямі податки, де ЧВП(чистий внутрішній продукт)=ВВП-амортизаційні відрахування. НД на душу населення визначає рівень добробуту суспільства. Вважалося, щоНД створюється в матеріальній сфері. Зараз визначено, що НД створюється також у сфері послуг. Але вирішальну роль відіграє матеріальна сфера. Існуюють такі стадії руху НД:

1-в-цтво НД відбув у матеріальній сфері і сф послуг. НД зростає за рахунок чисельності зайнятих і продуктивн праці.

2-розподіл НД визначає частки усіх учасників його в-цтва, а саме:зарплати, прибутку, процента, ренти, дивіденду…Такі доходи називаються первинними, або основними, або факторними, оскільки кожен вид доходу пов’язані з певним ф. в. У привласненні певної фоми доходу відбув ек реалізація власності на даний ф. в.

3- перерозподіл НД відбувається для визначення частки учіх інших членів суспільства. Перероз НД відбув через механізм ціноутворення, держ бюджет, податкову систему Перерозподіл НД формує вторинні доходи. Основними формами доходів є: стипендії, пенсії, допомоги малозабезпеченим, багатодітним сім’ям… Перерозп НД може відбув офіційним і неофіц шляхами. Офіц – через держ бюджет і податкову систему. Неофіц - через тіньовий сектор ек.

4- кінцеве використання НД відбув 2 шляхами: споживання і заощадження. Величина НД, що йде на спожив і заощад відрізняється від створеного НД.

Оскільки  створений НД може зменшуватися від  стихійних лих та ін. втрат. Також  використаний НД відрізняється від створеного НД на величину сальдо зовнішньоторговельного балансу. Якщо країна більше імпортує, ніж експортує, то величина використаного НД буде більшою за створений, і навпаки.  
 
 

97. Валовий внутрішній  продукт

Валовий внутрішній продукт – це сукупна вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених за рік на території країни незалежно від національної належності підприємства. ВВП обчислюється за 3 методами:

1- виробничий(підсумовується додана вартість, що створюється в усіх галузях ек. Для цього спочатку обчислюється в усіх галузях ек валовий випуск, який зменшується на величину проміжного споживання. Отриманий результат є сукупною вартістю кінцевої продукції або доданої вартості, створеної в усіх галузях ек.)

2- за витратами (обчислюються витрати усіх ек агентів, що підсумовують ВВП: домогосп, фірми, держава та іноземці, які експортують товар з цієї країни. ВВП=С+І+Д+Х (С-споживання домогосподарств, І-валові приватні внутрішні інвестиції, Д- видатки держави, Х-чистий прибуток)

3- за доходами (підраховуються усі види факторних доходів, та амортизаційні відрахування. ВВП=зарплата+процент+рента+інші майнові доходи+непрямі податки+ амортизація+прибуток.) ВВП за витратами=ВВП за доходами. 
 
 

98.Споживання  та заощадження. 

Споживання  є найважливішим компонентом НД, що становить від 75 до 80% сукупних видатків. Основними елементами споживання є продовольства, житло, транспортні засоби, освіта, медичні послуги. Ці компоненти поділяються на 3 групи:товари тривалого користування, поточного користування та послуги. Зв’язок між споживанням та доходом називається функцією споживання. Зміни у споживанні, які спричиняються змінами у доході, називаються граничною схильністю до споживання(ГСС). ГСС-це величина додаткового споживання, що виникає з додаткової гривні доходу. ГСС= Зміни у споживанні/Зміни у доході= ∆С/ ∆Д

ГСС коливається  у межах від 0 до 1. Заощадження(З) - це частина доходу, що не споживається. З=НД-С, де З-заощад, НД-нац дохід, С-споживання. З. здійснюють домогосп, підприєм, держ та організації. У ринк ек основними суб’єктами заощад є домогосп і підприєм.

Функц з. показує зв’язок між розміром з. і доходом. Гранична схильність до заощадження(ГСЗ) визначається як частка кожної додаткової гривні доходу, що йде на додаткове з. ГСЗ=Зміни в заощадженні/Зміни в нац. доході=∆З/∆НД.  
 

99. Національне багатство

Національне багатсьво – це сукупність матеріальних і нематеріальних благ, нагромаджених суспільством за всю його історію. Основними елементами матеріальної складової Нб є: виробничий капітал, основний капітал сфери нематеріального в-цтва, майно домогосподарств і запаси споживчих благ, резерви капітальних благ, природні ресурси, які залучені до господарського обороту. Природ ресурси можуть бути відтворювані(наприклад, ліси) і невідтворювані (наприклад, корисні копалини). До сфери нематеріальних благ відносяться духовні та культурні цінності, освітній потенціал суспільства, інформаційні ресурси… Нб потрібно не тільки нарощувати, а й треба раціонально його використовувати.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

100.Доходи  населення. (д н)

До  джерел індивідуальних доходів належать:

- чиста  заробітна плата (номінальна з/п  за вирахуванням податків і  соц. внесків);

- доходи  від індивід трудової діял;

- проценти, дивіденди та орендна плата(за  землю);

- соц.  виплати держави громадянам;

- різного  роду допомоги;

- поточне  страхування відшкодування збитків.

Д н  є визначальною складовою розподілу  НД. Величина доходів у вигляді  з/п залежить від попиту на працю  та пропонування праці. Також, величина з/п залежить вартості робочої сили.

Д н  формуються за рахунок надання послуг робочою силою, індивідуальною трудовою діяльністю, власності, соц. трансфертних платежів тощо. Граничною нижньою межею величини д н є прожитковий мінімум. Це вартісна величина засобів існування, які необхідні для підтримання фізіологічного існування. Якщо величина індивід доходів буде меншою за цю межу, то к-ть населення країни буде скорочуватись. Крім того, існують непрацездатні люди, які отримують дохід від держави у вигляді соц. виплат.  
 
 

101.Податки(п)

Податки — це встановлені вищим органом законодавч. влади обов'язк. платежі, які сплач. фізич. та юридич. особи до бюдж. у розмір. і у термін., передбач. законодавством.

Функції податків:

1.Фіскальна означає збір грош. коштів з насел, підприємств і організац.,

2.регулююча  – забезпеч. регулюв-ня грош. доходів,  процесу нагромад-ня, перерозпод. значної  частини НД, співвіднош. між попитом і пропозиц. та інших макроек величин, а загалом – усього процесу суспільного відтвор.

3.Стимулююча—  створює орієнтири для розвитку  або згортання в-цтва, діяльн. Як  і регулююча, ця ф-ія може  бути пов'язана із застосув-м  пільг, зміною об'єкта оподат-ня, зменш-ям бази оподат-ня.  Суб'єкт оподаткування — юридич або фізич особа,яка зобов'язана згідно чинного законод. сплачувати відповідні п. або платежі. Об'єкт опод-ня — обігові кошти з продажу продукц,товарів,робіт і надання послуг. П. ставка — розмір п. на одиницю оподат-ня, встановл-ий в законодавчому порядку.

Одиниця оподат-ня — одиниця виміру об'єкту господарювання. Податковий період — період часу, за який відбувається сплата п.