Регіональні особливості розвитку й розміщення продуктивних сил Російської Федерації

    Центральна  Росія.

    До  складу району входять: Московська з  містом Москва, Володимирська, Івановська, Костромська, Ярославська, Тверська, Калузька, Брянська, Орловська, Тульська, Рязанська, Воронезька, Липецька, Курська, Бєлгородська, Тамбовська, Нижньогородська, Кіровська, Новгородська, Псковська, Ленінградська з містом Санкт Петербург, Калінінградська, Смоленська, Владимирська області, Республіка Марій Ел, Мордовська Республіка, Чуваська Республіка.

    Це  найбільш освоєна і густо заселена частина Росії, ядром якої є колишня Московська держава. Нині тут проживає більш як третина населення всієї країни, розташована майже половина найбільших міст та міських агломерацій. Найпотужніші з-поміж них - Московська, Санкт-Петербурзька, Нижньогородська.

    Район має значний та різноманітний природно-ресурсний потенціал, представлений запасами мінеральної сировини (буре вугілля, торф, залізні руди, фосфорити, кухонна сіль, будівельні матеріали), води та родючих грунтів. Тут є кваліфіковані трудові ресурси та значний науковий потенціал. Це забезпечує району провідну роль у науково-технічному прогресі, в інтенсифікації розвитку господарства.

    Центральна  Росія - високоіядустріальний регіон, в якому промисловість відіграє визначальну роль. Провідною галуззю  господарства є машинобудування насамперед середнє, енергетичне і точне. Транспортне, верстатобудівне та точне машинобудування розвинуті повсюдно, проте найбільша концентрація його спостерігається в межах головних міських агломерацій. На базі Курської магнітної аномалії розвивається гірничодобувна промисловість та чорна металургія, на північному заході - алюмінієва промисловість. Хімічна промисловість представлена гумо-технічними виробам; пластмасами, виробництвом скла, розвинуті також галузі основної хімії: виробництво мінеральних добрив, лаків, фарб. Дістала розвиток фармацевтична промисловість.

    У районі Верхньої Волги та в Калінінградській області розвивається целюлозно. паперова та деревообробна промисловість, традиційною  е легка, зокрема текстиль на (Івановська і Ярославська області) та швейна промисловість.

    Сільське  господарство представлене трьома типами виробництв: а) приміським б) тваринницьким  молочно-м'ясного напряму в північній  частині (Верхня Волга Калініградська область); в) рослинницьким у південній  частині, де вирощують зернові культури, цукрові буряки, соняшник, овочі, фрукти.

    Район має густу, розгалужену транспортну  мережу, забезпечений всіма видами транспорту, що дає змогу здійснювати  інтенсивні внутрішні і міжнародні зв'язки.

    Розвитку  міжнародних зв'язків сприяє утворення вільних економічних зон. Такою є вільна економічна зона «Янтарь» (Калінінградська область), що спеціалі-зується на видобутку бурштину, машинобудуванні, целюлозо-паперовій, рибній промисловості, розвитку портового та курортного господарства.

    В Центральній Росії буде створено ще кілька вільних економічних зон (Виборзька, Новгородська тощо.

    Москва - столиця Російської Федерації, колишня  столиця Радянського Coюзу. Місто  виникло в міжріччі Оки й Волги, на березі судноплавної Москви-ріки. XII ст. Вигідне географічне положення сприяло утвердженню її як столиці держави. Історично місто зростало і розвивалося вздовж доріг, що вели від Кремля (фортеці) до периферії. Це зумовило радіально-кільцевий характер його забудови.

    Москва - найбільша в Росії й одна з найбільших в Європі за кількістю населення і промисловим потенціалом агломерація. Тут розвинуте складне наукоємне машинобудування, хімічна, легка, поліграфічна та інші галузі. Місто є ще й потужним транспортним вузлом, що об'єднує всі види транспорту.

    Науковий  потенціал представлений Російською Академією Наук, науково дослідними та проектними інститутами, яких понад 1 тис., та близько 80 вищим;: навчальними  закладами.

    Культурним  надбанням світового значення є  численні музеї (особливо Третяковська галерея), театри (Великий опери і балету, Малий, Художній тощо), бібліотеки (Державна національна, науково-технічна тощо), пам'ятки історії та культури (архітектурний ансамбль Кремля), численні пам'ятки садово-парково архітектури (Шереметьєвський палац в Кусково, Ізмайлово, Останкіно тощо).

    Російська Північ.

    Територія охоплює Архангельську, Вологодську, Мурманську області, Республіку Комі, Республіку Карелія. До складу Архангельської області входить Ненецький автономний округ.

    Незважаючи  на периферійне розташування в європейській частині країни, район має досить вигідне транспортно-географічне положення. Вихід до морів Північного Льодовитого океану забезпечує зовнішньоекономічну діяльність, а внутрішні транспортні магістралі - зв'язок з індустріальними районами Центру, Поволжя та Уралу

    Російська Північ має значний природно-ресурсний  потенціал. Це - кам'яна вугілля Печорського  басейну, нафта і газ Тімано-Печорської нафтогазоносної провінції, горючі сланці, залізні і титанові руди, боксити, нефеліни, апатити.

    На  базі паливних ресурсів розвивається паливно-енергетичний комплекс, добувна промисловість, чорна та кольорова металургія, район має порівняно значні запаси лісу, на основі яких розвивається лісова, деревообробна, целюлозно-палерова промисловість. Машинобудування забезпечує провідні галузі обладнанням, розвинуте суднобудування. Основними промисловими центрами є Архангельськ, Мурманськ Череповець.

    Агропромисловий комплекс спеціалізується на молочно-м'ясному скотарстві та продукції його переробки. Розвинута рибна промисловість.

    З Російської Півночі вивозять деревину та продукцію лісовиробничого комплексу, папір, паливо.

      Південь (Північнокавказький економічний район).

    До  складу району входять Ростовська область, Краснодарський, Ставропольський краї, Республіка Дагестан, Кабардино-Балкарська Республіка, Північно-Осетинська Республіка, Чеченська Республіка (Ічкерія), Інгушська Республіка, Республіка Адигея, Карачаєво-Черкеська Республіка.

    У районі добувають нафту, газ, вугілля, поліметалічні руди та іншу сировину для кольорової металургії. Є значні гідроенергетичні ресурси. Чорноземні грунти забезпечують розвиток сільського господарства. Рекреаційні ресурси гірських територій, узбережжя морів, мінеральні води та грязі є основою розвитку в районі курортного господарства і туризму.

    Південь має потужний енергетичний комплекс, на основі якого розвиваються кольорова металургія та хімічна промисловість. Машинобудування забезпечує потреби добувної промисловості та АПК. В районі розвинуте сільськогосподарське (Ростов-на-Дону) та транспортне машинобудування.

    Однією  з провідних ланок господарства є АПК. Рослинництво спеціалізується  на вирощуванні зернових (пшениця, рис, кукурудза), технічних (соняшник, цукрові  буряки), овочів, фруктів, ягід, винограду, чаю, тютюну, ефіроолійних. Тваринництво - на вівчарстві, м'ясо-молочному скотарстві, птахівництві.

    Харчова промисловість складається з  олійної, цукрової, виноробної, плодоконсервної, борошномельно-круп'яної, кондитерської, рибоконсервної галузей.

    Вихід до Чорного та Каспійського морів забезпечує регіону вигідне географічне положення, сприятливі умови для зовнішньоекономічних зв'язків з Україною, країнами Європи, Закавказзя та Центральної Азії. Трубопроводами продукція нафтової та газової промисловості вивозиться в Україну, центральні райони Росії, Поволжя. Незважаючи на певну господарську єдність, що склалася за роки соціалістичного розвитку, господарський комплекс регіону об'єктивно розпадається на 2 частини: 1. Дон та Кубань; 2. Північний Кавказ.

      Поволжя (Поволзький економічний район).

    Район охоплює Ульяновську, Самарську, Саратовську, Пензенську, Волгоградську, Астраханську області, Республіки Татарстан, Калмикію.

    Природні  умови та ресурси забезпечують розвиток індустріального та аграрного секторів економіки. На основі запасів нафти і газу Волго-Уральської нафтогазоносної провінції розвиваються нафтова, газова, нафтопереробна, нафтохімічна та полімерна промисловість. Запаси кухонної солі, сірки, фосфоритів є основою формування галузей хімічної промисловості і виробництва солі. Наявність сировини дали змогу створити потужну цементну промисловість. Основою електроенергетики є гідроенергетичні ресурси Волги. Трудові ресурси високої кваліфікації забезпечили тут розвиток потужного машинобудування, переважно транспортного (автомобіле-, літакобудування). Є тракторо- та верстатобудування. Головні центри - Самара, Волгоград, Казань.

    Агропромислове  виробництво базується на інтенсивному сільському господарстві. Тут вирощують зернові (пшениця, кукурудза, гречка, рис), технічні культури (соняшник, цукрові буряки, гірчиця). Розвинуте садівництво, овочівництво, баштанництво. Тваринництво має м'ясо-молочний напрям. Поширене вівчарство і птахівництво. Серед галузей харчової промисловості виділяються борошномельно-круп'яна, овочеконсервна, рибна.

    Положення району між європейською і азіатською частинами країни забезпечує комплексність  його розвитку. На довізній сировині працює алюмінієва, деревообробна промисловість. Потужними трубопроводами Поволжя з'єднано з Європою (нафтопровід «Дружба») та сусідніми країнами СНД. Віссю району є Волга, яка сполучає район з Каспійським морем, забезпечує його внутрішню єдність.

      Урал (Уральський економічний район).

    До  району входять Свердловська, Челябінська, Пермська, Оренбурзька, Кур-ганська області, Удмуртська Республіка та Республіка Башкортостан, Комі-Пермяцький автономний округ.

    Природно-ресурсний  потенціал району дуже потужний. Тут  є залізні, мідні, нікелеві руди та боксити, нафта, газ, вугілля, торф, горючі сланці, кухонна сіль, сірка, будівельні матеріали, водні та лісові ресурси.

    У районі проживає майже 14 % населення  країни. Розселене воно нерівномірно: найкраще освоєна територія Середнього Уралу. Район - високоурбанізований, міське населення становить 2/3. Найпотужніша міська агломерація - Єкатеринбурзька. Великими міськими агломераціями є Челябінськ, Перм, Уфа.

    Індустріальна спрямованість господарства Уралу  зумовлена його спеціалізацією на чорній та кольоровій металургії (мідна, алюмінієва, цинкова промисловість). Розвинуте  важке (металургійне, гірниче, енергетичне), сільськогосподарське, транспортне машинобудування, приладобудування. Дістали розвиток лісова, деревообробна, целюлозно-паперова, хімічна (гірничо-хімічна, основна хімія, хімія полімерів, нафто- і газохімічна), легка (взуттєва, трикотажна, текстильна), харчова (борошномельно-круп'яна, м'ясна, маслоробна) галузі промисловості.

    Сільське  господарство забезпечує місцеві потреби  в продуктах харчування. Воно представлене рослинництвом і тваринництвом. На півночі переважає вирощування зернових (пшениця), технічних (соняшник, цукрові буряки), на півдні -м'ясо-молочне скотарство. Географічне положення та забезпеченість різними видами транспорту дає району додаткові переваги для розвитку економіки.

      Західний  Сибір (Західносибірський економічний район).

    Район охоплює Кемеровську, Новосибірську, Омську, Томську, Тюменську області, Алтайський край, Республіку Алтай. До складу Тюменської області входять  Ханти-Мансійський і Ямало-Ненецький  автономні округи.

    Різноманітний природно-ресурсний потенціал забезпечує індустріально-аграрну спеціалізацію району. З мінеральних ресурсів в районі є паливно-енергетичні (нафта, газ, кам'яне вугілля, торф), рудні, залізні в Гірській Шорії, Кузнецькому.

    Алатау, марганцеві, поліметалічні, титано-цинкові руди, нефеліни, будівельні матеріали. Район має значні водні та лісові ресурси.

    Складні природні умови зумовили нерівномірність  господарського освоєння території. Найкраще освоєні південні лісостепові та степові зони. Тут зосереджена  велика частина міських поселень, найбільшими з яких є Новосибірськ, Омськ, Барнаул.