Одночасно, Росія займає по статистичних запасах  озерної води перше місце в  світі; по цих ресурсах на її частку доводиться близько 30% від загальносвітових ресурсів. На території РФ розташована більше чверті всіх вод Земної кулі,  акумульованих в болотах. Країна володіє більше однією п’ятою частиною річкових ресурсів всього світу.

    Середнє багаторічне значення річкового стоку на території Росії складає 4270,6 км³ в рік (10% світового річкового стоку, друге місце в світі після Бразилії). З розрахунку на душу населення в країні доводиться 29,8 тис. м³ річкового стоку в рік. Це приблизно в 2,5 разу більше, ніж в США і в 14 разів більше, ніж в Китаї. У озерах Російської Федерації зосереджено більше 26,5 тис. км³ прісних вод, причому средньобагаторічний (що поновлюється) стік з них перевищує 500 км³/год. Приблизно 3000 км³/год води, сконцентрованої в болотах, забезпечують щорічний стік (витрати) близько 1000 км³. Розвідані родовища підземних вод з сумарними експлуатаційними запасами приблизно 30 км³/год (потенційні експлуатаційні ресурси підземних вод, що відносяться до даної категорії, оцінюються більш ніж в 300 км³ в рік).

    Крім  того, на території держави вікові запаси прісної води сконцентровані в об'ємі майже 16 км³/год у складі підземного льоду, в об'ємі більше 15 км³/год – у складі льодовиків. Ці ресурси також в принципі щорічно поповнюють загальний об'єм стоку.

Протяжністю понад 400 тис. кілометрів річки Росії придатні для судноплавства та лісосплаву. Їх води є основним джерелом водопостачання міст та промислових підприємств, а в південних районах с використовуються для зрошення. Одним з найважливіших напрямків використання водяних ресурсів є гідроенергетика, що має безсумнівні переваги перед іншими засобами одержання електроенергії (ТЕС, ГРЕС, АЕС).

  Водні акваторії широко використовуються як транспортні артерії. При цьому собівартість перевезень водяним транспортом у середньому на 45% нижче залізничних і в 3-5 разів дешевше автомобільних. [Коротка характеристика водних ресурсів, Міністерство природних ресурсів РФ. – www.priroda.ru]

    Проте, маючи в своєму розпорядженні  такі значні водні ресурси і використовуючи в середньому не більше 3% річкового стоку щорічно, Росія в цілому ряду регіонів відчуває гострий дефіцит у воді, обумовлений в першу чергу нерівномірним розподілом ресурсів по території. На найбільш освоєні райони європейської частини країни, де зосереджено до 80 % населення і виробничого потенціалу, доводиться не більше 10% водних ресурсів. Це положення посилюється великим забрудненням поверхневих і підземних вод.

    Практично всі поверхневі і частина підземних  водних об'єктів, особливо в європейській частині країни і в районах розміщення великих промислових і сільськогосподарських комплексів, значно забруднені стічними і поверхневими водами, а частішаючі рік від року аварії на нафтопроводах, інших господарських об'єктах, спорудах по очищенню стічних вод ведуть до ще більшої деградації водних об'єктів і їх екологічних систем. Якісний стан і рівень забрудненості річкових вод роблять прямий вплив на їх соціально-економічне значення, потенційні можливості використання на різні цілі.

2.5. Кліматичні ресурси

      Клімат  Росії, крім крайніх північно-західних і південно-східних районів, континентальний, оскільки велика частина території знаходиться далеко від теплих океанів. Великі райони півночі Європейської частини і Сибіру непридатні для сільськогосподарського виробництва через тривалі періоди з переважанням низьких температур.

      Кількість опадів зменшується з північного заходу на південний схід у європейській частині і з південного сходу  на північний захід в азійській  частині країни. На рівнинах кількість  опадів становить від 200 до 700 мм, у горах - до 2000 мм.

      Субполярний клімат з тривалою, дуже холодною зимою  і коротким прохолодним літом  характерний для узбережжя Північного Льодовитого океану. Мурманськ залишається  практично незамерзаючим портом завдяки притоку відносно теплих вод Північноатлантичної течії.

      Північно-східна половина території Росії від  Кольського півострова до Сахаліна відрізняється  субарктичним кліматом з довгою і  холодною зимою, коротким, але теплим літом. У межах цієї зони, в Якутії, знаходиться Ойм'якон, де спостерігався абсолютний мінімум температури (-71 град. C) для північної півкулі Землі. Середня температура січня тут -49 град. C, липня 15 град. C. У розташованому на березі Японського моря Владивостоку набагато тепліше: середня температура січня там -12 град. C, липня 21 град. C.

      Зона  вологого помірно-континентального клімату  з коротким теплим літом і помірно  холодною зимою простягається від  Фінської затоки до Уралу на південний  захід від субарктичної зони в  Європейській частині країни. Вона включає Москву і Санкт-Петербург. Тут знаходиться північна частина основного ареалу сільськогосподарських земель Росії. Умови в цій зоні сприятливі для тваринництва, а також вирощування жита, озимої пшениці і картоплі. Середня температура липня в Санкт-Петербурзі 17 град. C, січня -7 град. C; у Москві, розташованій в глибині континенту, відповідно 18 град. C і -11 град . C.

Центрально-Чорноземний  район і Поволжя - друга найважливіша для сільського господарства кліматична зона. Літні температури тут вищі, а землі - родючіші, але обмежуючим чинником є нестача вологи. Кількість опадів тут зменшується від 500 мм у Тамбові до 250 мм у Волгограді. В Астрахані, розташованій у зоні напівпустель неподалік Каспійського моря, середня температура липня 25 град. C, січня - 0 град. C.

3. Економічний потенціал. Рівень розвитку та еономіка країни.

      Економічний потенціал країни характеризує можливості національної економіки виробляти матеріальні блага, надавати послуги, задовольняти економічні потреби суспільства. Ці можливості дають всі наявні в країні ресурси — виробничі, матеріальні, трудові, природні, фінансові, науково-технічні, інформаційні та ін. Відповідно економічний потенціал включає як складові частини виробничий, трудоресурсний, фінансовий, науковий та інші види потенціалів.

     Роль  кожної держави в сучасному світі визначається, насамперед, економічною могутністю, яка є наслідком реалізації економічного потенціалу. Найбільш універсальними показниками, що характеризують економічну могутність країни, є її валовий внутрішній продукт (ВВП) і валовий національний продукт (ВНП).

  Основою російської економіки є сформований за часів СРСР первинний капітал, який був придбаний приватними власниками вже в період пострадянської Росії через механізм приватизації. Економіка Росії — восьма (за даними Міжнародного валютного фонду[http://www.imf.org]) за номінальним обсягом ВВП національна економіка світу за станом на 2008 рік. Внесок Росії в світовий ВВП склав в 2008 році 3,3 %.[ http://www.imf.org])] ВВП країни за 2008 рік склав 41 668 млрд крб.[ ФСГС, основные показатели системы национальных счетов http://www.gks.ru], а зростання його за 2008 рік оцінене ФСГС в 5,6 %. Тобто номінальна величина ВВП країни в 2008 році в доларах по середньому номінальному курсу[ЦБРФ, основные производные показатели динамики обменного курса рубля в 2008 г  http://cbr.ru] склала 1679,5 млрд дол.

  Після періоду економічного занепаду 1990-х років, зважаючи на темпи і характер зростання на початку XXI століття, Росію можна віднести до групи країн з економікою, що розвивається.

У 2007 році Росія  увійшла до групи країн з високим  рівнем людського розвитку.[ http://www.press-uz.info Беларусь и Россия вошли в список стран с высоким уровнем человеческого развития]

  Світова економічна криза, що вибухнула, не обійшла стороною і Росію. Різке падіння світових цін на товари традиційного російського експорту, зниження доступності дешевих кредитів в кінці 2008 року і початку 2009 спровокували обвал на фондовому ринку Росії, девальвацію рубля, зниження промислового виробництва, ВВП, доходів населення, а також зростання безробіття. Антикризові заходи уряду зажадали витрат значної частки міжнародних резервів. За станом на 1 липня 2009 року міжнародні (раніше — золотовалютні) резерви Центрального банку складали 412,6 млрд дол. В порівнянні з 1 липня 2008 року, коли об'єм міжнародних резервів Росії складав 569 млрд доларів, цей показник знизився на 27,5 %. У травні 2009 року ВВП Росії знизився на 11 % по відношенню до аналогічного місяця минулого року. Експорт впав в порівнянні з травнем 2008-го на 45 відсотків, склавши 23,4 млрд дол. Імпорт знизився на 44,6 відсотка до 13,6 млрд дол. Сальдо торгового балансу зменшилося в 1,8 разу. В цілому ж за прогнозами Мінекономрозвитку РФ, Усесвітнього банку і МВФ в 2009 році очікується скорочення економіки країни на 6-8 %.[ http://lenta.ru Экономика России в мае обвалилась на 11 процентов]

4. Населення.

      Росія - багатонаціональна держава. Там проживає понад 100 націй і народностей, що утворюють автономні республіки, краї, національні округи.

      Населення по території країни розподіляється нерівномірно, що пояснюється різноманітністю  природних умов, історією освоєння, різним рівнем економічного розвитку окремих територій.

      Найгустіше  заселена європейська частина країни, де проживає 2/3 населення, пересічна  густота отут становить 9 чол. на 1 км², а в окремих районах - понад 100 чол. на 1 км² Смуга концентрації населення збігається з районами старого промислового та землеробського освоєння зі сприятливими для життя природними умовами зон мішаних лісів, лісостепу, степу. Водночас освоєння природних багатств, залучення їх у сферу економіки призвело до значних змін у розселенні, що позначилося на розвитку продуктивних сил. Сучасне розселення в Росії характеризується процесами урбанізації. Її можна віднести до високо урбанізованих країн. Міське населення становить 2/3 від усього населення. З початку XX ст. кількість міських поселень зросла майже у 2,5 раз. Нині в країні понад 1 тис. міст та більш як 2 тис. селищ міського типу. Більша частина міського населення проживає у великих містах (понад 100 тис. чоловік).

      Великі  міста утворюють агломерації, найпотужнішими з яких є Московська, що включає 81 міське поселення, Петербурзька (55), Єкатеринбурзька (32), Нижньоновгородська (28). Москва і Санкт-Петербург за соціально-економічним, науковим, культурним потенціалом є найбільшими містами не тільки країни, а й Європи та світу .

      За  рівнем урбанізації в Росії виділяють  зони високого, середнього та низького рівнів. Перша об'єднує найбільш урбанізовані території Центру, Північного Заходові, Уралу, Далекого Сходу. Середній рівень мають Поволжя, Волго-Вятський, Західносибірський та Східносибірський райони. Низький - Центральночорноземний район, Північний Кавказ, де міське населення становить близько 50 %.

      Сільське  розселення більшою мірою визначається природними умовами, які впливають  також і на господарську діяльність. Тому в степовій та лісостеповій зоні найбільша густота сільського населення.

      3.1. Демографічна ситуація .

      На  демографічних процесах у країні позначилась сучасна ситуація в  економіці й політиці, пов'язана  з переходом до ринкових відносин. Нестабільність призвела до зниження рівня життя, а в психологічній  сфері - до втрати впевненості в майбутньому. Це відбилося насамперед на народжуваності, а отже, і на природному прирості населення, який нині в країні становить 0,7 %, а в окремих районах (Поволжя, Західний Сибір) має ще нижчі показники.

    Водночас  у Росії, порівняно з державами Центральної Європи, - незначний рівень безробіття. Структура зайнятості типова для постсоціалістичних країн: більша частина населення зайнята в матеріальному виробництві і тільки третина - у невиробничій сфері.

       Смертність  серед російських чоловіків і жінок в працездатному віці значно вище за середньоєвропейський показник. Проте дитяча смертність в Росії лише небагато вища, ніж в середньому по Європі і складає 8,1 померлих до року на 1000, що народилися живими (2009 рік, дані Міністерства охорони здоров'я і соціального розвитку). Але с роками кількість смертей зменшується (див діаграму 1 і 2)

      http://www.demoscope.ru/weekly/ssp/graphcdr.php

      Є три варіанти прогнозу (середній, низький і високий), які пророкують подальше зменшення чисельності населення Росії. Очікується, що до початку 2016 р. воно складе, у залежності від варіанта, від 128,4, 134 або 143,7 млн. чоловік. Відповідно до середнього варіанта, чисельність 81 із 89 суб'єктів федерації до 2016 р. зменшиться.