Еволюція форм грошей в Україні

Наукова думка розрізняє такі відмінності  золотих грошей від паперових:

 

 

 

Золоті гроші	Паперові гроші
•      Повноцінні •      Мають суттєву внутрішню вартість •      Виникають в результаті історичного розвитку товарного обігу •      Є   мірою   вартості   всіх   інших товарів	•      Представники золота •      Випускаються державним казначейством  або  центральним  банком і перебувають в обігу з примусовими курсами •      Є замінниками повноцінних грошей •      Слугують засобом фіксації вартісних пропорцій

 

 

 

 

 

Рис.2.2. Відмінності золотих грошей від паперових

Категорія «кредитні гроші» охоплює загальну назву різних видів грошей, що виникли в процесі заміщення майнових боргових зобов'язань підприємств, приватних осіб і держави. Обслуговуючи кредитні відносини, сучасні паперові гроші є неповноцінними знаками вартості, а за формою є паперовими, що виникли з форми векселя. Водночас їх обіг, виражаючи кредитне походження, регулюється двома законами:

По-перше, емісія кредитних грошей здійснюється на основі зворотного принципу. Тобто їх випуск в обіг відбувається на основі надання кредиту на умовах повернення у визначений час. Кредитні гроші, обслуживши ділову угоду, повертаються до банку, коли боржник погашає заборгованість. За такої умови грошова маса складається на основі взаємодії двох грошових потоків - випуску грошей через банк і повернення кредитованої суми після збігу визначеного часу. Дотримання вимог цього специфічного закону грошового обігу забезпечує товарно-грошову рівновагу і сталість грошей.

По-друге, забезпеченість емісії кредитних грошей. Дотримання вимог цього закону означає функціонування такої системи кредитування, коли позики надаються для забезпечення реальних потреб товаровиробників й інших учасників товарообороту у грошах і погашення кредиту в міру їх задоволення. За таких умов строк перебування кредитних грошей в обігу визначається матеріальним забезпеченням користування кредитом.

Дотримання  вимог специфічних законів обігу  грошей на кредитній основі робить кредитні гроші суттєво відмінними від паперових грошей у вузькому розумінні цього слова.

 

Кредитні гроші	Паперові гроші
Виникають з  функції грошей як засобу платежу	Виникають з функції грошей як засобу обігу
Випускаються  банком для кредитування ділових угод	Емітуються  державним органом або центральним банком від імені держави
Не  мають примусового курсу	Наділені державою примусовим курсом, обов'язкові для прийняття

Рис.2.3. Відмінності кредитних грошей від паперових

Обслуговуючи  ділові угоди, кредитні гроші за час  свого існування набули таких еволюційних форм: векселя, банкноти, чека, депозитних і електронних грошей. Історично, першою формою кредитних грошей став вексель.

Вексель - це абстрактне письмово оформлене боргове зобов'язання встановленого зразку, за яким одна сторона ділової угоди зобов'язується сплатити іншій певну суму грошей у вказаний термін. Економічна суть векселя полягає в тому, що він є різновидом знаків вартості, цінним папером, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання боржника сплатити визначену суму після збігу домовленого строку. Виникнувши ще в XII ст., вексель тривалий час еволюційно розвивався як один з найважливіших кредитно-розрахункових ордерних документів, але спочатку мав обмежене ходіння.

Банкнота - вексель банка, що виписаний під придбані в своє розпорядження векселі приватних осіб. В такому розумінні її називають класичною банкнотою. Нині банкноти переважно становлять грошові знаки різного номіналу, що випускаються в обіг центральними емісійними банками, забезпечені всіма активами цих банків і масою товарів, що належать державі. Банкноти є основним видом паперових грошей,  що істотно відрізняються від векселів:

 

Банкнота	Векселі
В обіг випускається емісійним банком замість  комерційних векселів	Виписуються учасниками ділових угод як гарантоване безумовне боргове зобов’язаннях
Безстрокове зобов’язання, що не пов'язане з конкретною діловою угодою, випускається в будь-яких купюрах	Термін використання обмежений вказаним строком покриття боргу, випускається як покриття кредиту
Суспільна гарантія, яка базується на капіталах усіх підприємців, що зберігаються в банках	Приватна гарантія, забезпечена капіталом одного чи групи учасників векселя

Рис.2.4. Відмінність банкнот від векселів

Вказані переваги банкноти надали їй властивостей надійності, сталості вартості, високої еластичності в обігу, саморегулювання обігу. Банк, видаючи позички під забезпечення векселями, збільшував кількість банкнот в обігу, а, приймаючи плату вексельної суми після збігу строку платежу, вилучав їх. Це забезпечувало взаємозв'язок кількості банкнот в обігу з потребами реального обігу товарної маси. Проте поява фінансових векселів, в тому числі й казначейських, та зниження товарних цін або прискорення обігу банкнот, здатні були зменшити потребу в обігових засобах. Тоді відносне перевищення кількості банкнот в обігу усувалося за допомогою вільного розміну банкнот на золото. Весь період гарантованої стабільності обігу банкнот називають епохою "класичних" банкнот.

 

 

 

Рис.2.5. – Характерні ознаки «класичної» банкноти

 

Втрати  золотого забезпечення і розмінюваності банкнот на золото після світової кризи 1929-1933 рр. фактично змінила суть банкнот. А механізм автоматичного регулювання їх емісії під впливом зростання в обігу маси казначейських векселів та облігацій держави фактично деформувався. Він став означати переорієнтацію кількості банкнот в обігу залежно від першочерговості задоволення потреб товарообороту до обслуговування потреб державного казначейства. Внаслідок такої емісії лише частина випуску банкнот в обіг задовольняє потреби товарообороту, а інша частина здатна створювати надлишкову масу грошей, механізм вилучення якої нині втрачено.

Сучасна емісія банкнот шляхом банківського кредитування господарських одиниць і держави, обміну іноземної валюти на банкноти, випуском суворо визначеного переліку номіналів пере творила їх у національні гроші, що діють на всій території держави. Водночас така банкнота зберігає свої переваги над суто паперовими грошима та володіє певними ознаками кредитних грошей. Зокрема, емісія сучасних банкнот навіть на покриття витрат державного бюджету здійснюється не безпосередньо і безповоротно, а через механізм кредитування під боргові зобов'язання казначейства. За цих умов, щоб держава діяла як економічно самостійний суб'єкт грошового обігу, вона повинна бути здатною вчасно погашати свої борги емісійному банку. Ось чому емісійні банки, як правило, не підпорядковані урядові, чітко розмежовано їхні функції та державного казначейства. При цьому виплатою доходу за облігаційними позиками держава забезпечує попит на її цінні папери, а його задоволенням опосередковано впливає на масу банкнот в обігу. Водночас порушення умов позичок і покриття державних видатків непродуктивного характеру послаблюють зв'язок сучасних банкнот з реальними потребами забезпечення товарообороту і утворюють надлишкову кількість грошей в обігу. Це веде до знецінення банкнот, стимулювання інфляційного процесу і фактичного перетворення сучасних банкнот у неповноцінні паперові гроші.

Чек - встановленої форми грошовий документ, який містить безумовний наказ власника рахунку (чекодавця) у кредитному закладі про виплату тримачеві чека вказаної суми. Чек виникає із правового стану власника депозиту і може використовуватися юридичними і фізичними особами для забезпечення безготівкових розрахунків, одержання готівки тощо. Істотними відмінностями чека від банкноти є насамперед такі властивості його форма; спосіб емісії - виписується не банком, а його клієнтом; не повністю гарантує виконання наказу про видачу грошей; обмежений характер його участі в грошовому обороті. Зокрема, чек переважно використовується для отримання готівки в банку, для забезпечення платежу у безготівкових формах розрахунків, в оплаті товарів, отриманні послуг або погашенні своїх боргових зобов'язань. Якщо ж чек використовується у грошовому обігу, то жодних переваг над банкнотами у виконанні функцій грошей він не має.

 

ЧЕК

 

 

 

 

 

 

Рис.2.6. – Види чеків

 

 В Україні ще не створено достатніх умов для використання як вексельних, так і чекових розрахунків, що підриває базові основи стабільного функціонування товарних грошей. Як наслідок, частка готівкової форми грошей зростає, збільшуються невиробничі затрати обігу та недостатньо задовольняються потреби обігу в платіжних засобах.

Історично вони з'явилися в обігу як замінники золотих і срібних монет. Вважають, що вперше паперові гроші були випущені в Китаї ще в ХІІІ ст.

У Європі паперові гроші з'явилися значно пізніше, у Франції емісія їх розпочалася  з 1716 р., в Англії - наприкінці XVIII ст. Росія випустила паперові асигнації в 1769 р. за цариці Катерини II для фінансування війни з Туреччиною. Емісія паперових грошей у Північній Америці почала здійснюватися наприкінці XVII ст. [12, с. 21-22].

Виникнення  паперових грошей зумовлене тими самими об’єктивними причинами, які  привели в кінцевому підсумку до демонетизації золота. Проте у кожному конкретному випадку до випуску паперових грошей державу спонукають більш «прозаїчні» причини. Передусім це – необхідність покрити дефіцит державного бюджету, оскільки уряд неспроможний це зробити збільшенням надходжень грошових коштів з інших джерел (рис. 4).

Об’єктивні  умови для створення паперових  грошей в окремих країнах остаточно  визріли на початку переходу до капіталістичного способу виробництва. У попередніх формаціях таких умов не було. Тому окремі спроби випустити там паперові гроші були спорадичними і закінчувалися невдачами. Населення сприймало їх як гроші і погоджувалося одержувати їх у платежі лише доти, доки держава підтримувала надію обміняти їх на реальні цінності. Як тільки така надія зникала, паперові гроші вилучалися з обігу і будь-які каральні заходи держави не могли змусити населення брати їх як гроші.

Отже, паперові гроші – це не «витвір» держави, а об’єктивний продукт розвитку економічних відносин у суспільстві. Роль держави обмежується тим, що, використовуючи об’єктивно обумовлені можливості зміни повноцінних грошей неповноцінними знаками вартості, вона друкує ці знаки і визначає умови випуску їх в обіг. І доки випуск паперових грошей не перевищуватиме об'єктивних потреб обігу в грошах, доти до них буде довіра і вони будуть виконувати функції засобів обігу і платежу [12, с.23-24].

 

 

 

Рис.2.7. – Причини переходу до паперового грошового обігу [12, с. 184].

 

Після впровадження паперових грошей в обіг довіру до них може підтримувати певний час держава методами економічної політики. В умовах ринкової економіки держава є наймогутнішим і найактивнішим суб'єктом економічних, у тому числі грошових, відносин. Вона має широкі податкові зв'язки з усіма суб'єктами грошового обороту і є одним з найбільших виробників товарів і продавцем їх на ринку, а також одним з найактивніших суб'єктів на ринку цінних паперів. У всіх цих випадках держава одержує гроші у великих розмірах від інших суб'єктів сфери обігу, і якщо вона погоджується одержувати платежі в паперових грошах, то інші суб'єкти обігу приймають їх у платежі і між собою.

Тут діє фактор довіри до наймогутнішого з економічного погляду партнера, який істотно впливає на поведінку всіх інших суб'єктів, унаслідок чого вони сприймають паперові знаки як повноцінні гроші. Ця дія базується не на суб'єктивній, а на об'єктивній економічній основі. Доти, доки суб'єкти сфери обігу мають можливість купити за свої паперові знаки товари чи послуги, нони віритимуть у кредитоспроможність уряду і прийматимуть паперові гроші у платіж за свої товари та послуги.

Визначальними ознаками паперових грошей є випуск їх для покриття бюджетного дефіциту; нерозмінність на золото; примусове запровадження в оборот; нестабільність курсу і неминуче знецінення. Ці ознаки властиві насамперед грошам, що емітуються безпосередньо урядом в особі Міністерства фінансів. Звичайно вони називаються казначейськими білетами, зобов'язаннями тощо. Але цих ознак можуть набути і гроші, які емітуються банками, зокрема центральним банком, якщо емісія їх спрямовується на фінансування бюджетного дефіциту. Про це переконливо свідчить досвід України 1991 — 1993рр., коли кредитна емісія Національного банку перетворилася у ключове джерело фінансування бюджетних витрат. Як наслідок — знецінення українських грошей за 1993 р. у 100 разів [12, с. 24].

Неповноцінні гроші - це гроші, які не мають власної субстанціональної вартості. Основними їх формами є білонна (розмінна) монета, паперові гроші (казначейські зобов'язання), банківські зобов'язання (банкноти), депозитні вклади, квазігроші. Усі вони застосовуються як гроші лише тому, що, одержуючи їх як платежі, учасники ділових угод розраховують використати їх для майбутніх платежів. Довіра до цих форм грошей зумовила появу загальної назви - кредитні гроші.