Рівень життя населення в Україні

23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ  ДЕРЖАВНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

імені  В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО

Інститут історії і права

Кафедра міжнародної економіки

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни "Міжнародна економіка"

на тему Рівень життя населення в Україні

Виконав студент II курсу, групи 274,

Данілов Руслан Миколайович

спеціальність "Міжнародна економіка"

Науковий керівник: Наумов А.Ф.

Миколаїв 2009

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ЖИТТЄВОГО РІВНЯ НАСЕЛЕННЯ

1.1. Вплив економічної ситуації в країні на рівень життя населення………….5

1.2. Роль соціальних стандартів та гарантій у забезпеченні гідного рівня життя…………………………………………………………………………….....7

РОЗДІЛ 2. РІВЕНЬ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

2.1. Оцінка матеріального становища різних соціально-демографічних групп населення…………………………………………………………………………10

2.2. Характеристика умов життя населення України………………………….15

РОЗДІЛ 3. РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

РІВНЯ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

3.1 Регіональна оцінка рівня життя населення України………………………18

3.2 Порівняльна характеристика регіонів України …………………………...19

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...23

ЛІТЕРАТУРА…………………………………………………………………….26

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..28

ВСТУП

Обрана мною тема курсової роботи є найактуальнішим  питанням для нашого суспільства, це питання турбує майже всіх громадян нашої країни. Після ретельного опрацювання цієї роботи кожен зможе дізнатися про причини не високого рівня населення, наслідки та майбутні перспективи. Якщо розглядати самі перспективи, то наш уряд впроваджує різні накази, постанови та законопроекти для найефективнішого та найдієвішого  поліпшення рівня життя, а також для подолання негативних тенденцій та формування цілеспрямованої державної політики щодо підвищення життєвого рівня населення та зменшення масштабів бідності в країні.

Мета цієї роботи є – системний аналіз чинників формування життєвого рівня населення України та виявлення тенденцій соціального розвитку, що простежуються на сучасному етапі; предме дослідженя – структкра та особливості розвитку; об’єкт дослідження – рівня життя населення України.

Основні завдання роботи:

а) дослідження рівня життя населення України на сучасному етапі розвитку;

б) оцінка економічних та інституціональних передумов для підвищення рівня життя;

в) аналізувати показники матеріального становища;

г) оцінити умови проживання населення в цілому та окремих соціально-демографічних груп та регіонів;

д) досліджуєти стан розвитку соціального середовища;

е) оцінити диференціацію населення за доходами.

В українському суспільстві впродовж двох останніх десятиріч відбулися значні зміни, які суттєво вплинули на рівень життя населення країни. Економічна криза 1990-х років призвела до різкого падіння показників матеріальної забезпеченості переважної більшості українських сімей та до занепаду соціальної інфраструктури населених пунктів. Частина населення змогла пристосуватись до нових економічних умов та знайшла своє місце в ринковому середовищі, однак більшість не адаптувалась до реалій сьогодення і опинилась у вкрай скрутному становищі. Попри певні позитивні зрушення, що відбулися після виходу економіки країни з кризи, життєвий рівень населення зростає дуже повільно, життєві стандарти залишаються вкрай низькими і не відповідають сучасним вимогам.

Неодмінною умовою для забезпечення можливостей отримання населенням вищих доходів є економічне зростання, яке надає людям можливість самостійно підвищити свій життєвий рівень та захистити себе від ризику бідності. Крім того, без підвищення національного доходу і, відповідно, бюджетних ресурсів важче здійснювати необхідні інвестиції у соціальний, людський та фізичний капітал, реалізовувати відповідні заходи стосовно перерозподілу доходу з метою підвищення життєвих стандартів та захисту найбідніших верств суспільства. Отже, стале економічне зростання є обов’язковою передумовою для підвищення добробуту всіх груп населення.

Проте, досягти зростання життєвого рівня більшої частини населення та значного зменшення масштабів бідності в країні можливо лише за умови рівномірного розподілу результатів економічного зростання серед усіх груп населення. Це призвело до відмови від спроб визначати підвищення рівня життя населення через зростання обсягу вироблених матеріальних благ та послуг, а отже, до усвідомлення того, що характеристиками розвитку не можуть бути тільки традиційні макроекономічні показники.

РОЗДІЛ 1. ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ЖИТТЄВОГО РІВНЯ НАСЕЛЕННЯ

1.1. Вплив економічної ситуації в країні на рівень життя населення

З моменту здобуття Україною незалежності та з початком реформування економічної системи країни й дотепер рівень життя населення тісно пов’язаний з успішністю та послідовністю соціально-економічних реформ. Перший етап реформування економіки країни (1991–1995 рр.) визначався структурною перебудовою виробництва, яка призвела до значних інфляційних процесів, що, в свою чергу, негативно позначилося на рівні життя населення. На другому етапі (1996-2000) реформ удалося приборкати гіперінфляцію та стабілізувати грошову систему держави, що створило певні умови для виходу економіки України з довготривалої кризи. На жаль, позитивні зрушення в економіці не дали очікуваного підвищення рівня життя населення. Внаслідок посилення фіскально-перерозподільчих процесів та тінізації значної частини економіки, відбувалося подальше зниження життєвого рівня, поглиблення соціального розшарування, зубожіння найбільш вразливих верств населення, оскільки недостатні податкові надходження не давали змоги підвищувати соціальні виплати у відповідності до зростання цін. Нарешті, третій етап реформ (2001-2007) позначився позитивними зрушеннями в економіці та, відповідно, у рівні життя населення: зростанням обсягів ВВП, низькими темпами інфляції та поступовим збільшенням реальних доходів громадян [10, С. 228-230].

Водночас відбувалося стрімке зростання смертності населення та зниження народжуваності, отже, в 1993 р. вперше відбулося скорочення чисельності населення, яке триває і донині. Загалом, чисельність постійного населення скоротилася з 52 156,5 до 46 724,8 тис. осіб, тобто загальне скорочення становило майже 4,5 млн осіб. Останнім часом (2005–2008) спостерігається певне уповільнення скорочення населення, яке пояснюється зниженням рівня від’ємного сальдо міграції (у 2005 р. вперше з 1993 р. було зафіксовано позитивне сальдо міграції), що відбулося на тлі зростання народжуваності та стабілізації смертності населення. Зниження чисельності населення сприяло більш позитивній динаміці показника ВВП на душу населення, ніж загального обсягу ВВП.

Рівень життя населення досить чутливий до показника індексу споживчих цін. У перші роки незалежності спостерігалося явище гіперінфляції. Так у 1992 р. у порівнянні з 1991 р. споживчі ціни в середньому зросли у 16,3 раза, а у 1993 р., порівняно з 1992 р. – у 48,4 раза. З моменту приборкання гіперінфляції та введенням національної валюти (1996) найбільше зростання цін спостерігалося у 2005 р.. Індекс споживчих цін станов 100,8%. Але відтоді спостерігається поступове зростання цього показника, який 2008 р. становив 113,5%. [15, С. 97].

Проведений аналіз довів, що незважаючи на позитивні тенденції в розвитку економіки. України, рівень життя населення підвищується досить повільно, до того ж посилюються процеси розшарування суспільства. Можна стверджувати, що сучасна економічна ситуація дає державі необхідні ресурси для підвищення рівня життя населення, підтримки формування середнього класу та зниження бідності Традиційне використання ресурсів економічного зростання переважно на розвиток економіки, без урахування соціальної складової та без належного регулювання процесів розподілу доходів, які б гарантували всім верствам населення отримання вищих доходів від економічного зростання, може призвести до подальшого зменшення темпів зростання рівня життя, повної втрати віри населення в можливість змінити своє становище завдяки наполегливій праці, а отже, до небажання сприяти піднесенню економічної могутності держави [14, С. 149-156].

1.2. Роль соціальних стандартів та гарантій у забезпеченні

гідного рівня життя

У кожному суспільстві на більш чи менш тривалий термін встановлюється уявлення про те, які потреби і в якій мірі мають задовольнятися, щоб спосіб життя людей не вступав у суперечність з існуючими вимогами матеріальної та духовної культури.

Взаємодія потреб та інтересів створює ієрархію потреб, засновану на тому, що кожний більш високий рівень потреб виникає та існує за умови повного чи достатнього задоволення більш низького рівня потреб. Найбільш визнаною в сучасній науці є мотиваційна модель ранжирування потреб, запропонована А. Маслоу. Так звана піраміда Маслоу послідовно містить у собі: потреби фізіологічного характеру, потреби безпеки, потреби причетності до колективу й суспільства, потреби визнання і самореалізації. Вершиною піраміди виступають духовні потреби. На мою думку, нинішній розвиток країн перехідної економіки зайвий раз обґрунтовує «піраміду Маслоу», до того ж на короткотривалому відрізку часу, упродовж якого життєві стандарти суспільства у глобальному вимірі не зазнали значних змін (табл. 1.1).

Таблиця 1.1.

Поступове розширення тематичного поля життєвих стандартів для країни у кризовий та післякризовий періоди

Прожитковий мінімум щорічно, починаючи з 2000 р., затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України. Розміри прожиткового мінімуму з 2000 по 2005 р. затверджувалися окремими законами України, а починаючи з 2006 р. – Законом України «Про Державний бюджет України» від 20.12.05 № 3235-IV [13, С. - 94].

Розмір прожиткового мінімуму в середньому на одну особу у 2008 р. Підвищився більш, ніж у 1,7 раза (порівняно з 2003 роком). Аналіз реального зростання прожиткового мінімуму характеризує співвідношення темпів його зростання та індексу споживчих цін. За період 2003–2008 рр. загальне зростання прожиткового мінімуму виявилось значно вищим від індексу споживчих цін – відповідно 171,5% проти 157,7%. (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Співвідношення темпів зростання прожиткового мінімуму

та індексу споживчих цін