Рівень життя населення в Україні

Таким чином, розмір прожиткового мінімуму зростав вищими темпами, ніж його реальна вартість на споживчому ринку. Проте за останні три роки це співвідношення змінилось на користь індексу споживчих цін (138,2% проти 135,4%). Тобто підвищення прожиткового мінімуму за цей період відбувається повільніше, ніж зростає інфляція [17, С. - 79-84].

Я вважаю, що стосовно до сучасних умов України соціально-економічний стандарт гідного рівня життя міг би використовувати такі орієнтири:

а) щодобюджету домогосподарств: частка витрат на харчування не перевищує 40% сімейного бюджету; члени родини мають реальну можливість підвищення свого загального чи професійного рівня освіти; у разі потреби витрати на лікування не впливають на якість харчування членів родини або на звичний спосіб життя;

б) майнова забезпеченість: домогосподарства, до складу яких входять працездатні особи та/або діти, забезпечені сучасною домашньою технікою та засобами комунікації; домогосподарство, у складі якого є дорослі особи працездатного віку, забезпечене легковим автомобілем;

в) житлові умови: наявність житла, що не потребує капітального ремонту, обладнане сучасними комунальними вигодами (водогін, каналізація, сучасні системи опалення тощо), а число кімнат відповідає числу членів родини;

г) територіальна доступність закладів соціальної інфраструктури: найближчі заклади освіти, охорони здоров’я, культури, побуту, зв’язку тощо розташовані в межах територіальної або транспортної доступності, відповідно до встановлених нормативів;

в) вільний час: робочий час, у тому числі час проїзду до неї, не перевищує 9–10 годин на добу; після витрачання часу на хатню роботу та задоволення фізіологічних потреб залишається 2–3 години вільного часу.

Але все-таки більш високий дохід не забезпечує комфортного самопочуття людини в суспільстві і не захищає її від впливу негативних факторів показників соціального середовища (табл. 1.3) [10, С. 90-93].

Таблиця 1.3

Показники соціального середовища, 2008 рік

РОЗДІЛ 2. РІВЕНЬ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

2.1. Оцінка матеріального становища різних соціально-демографічних групп населення

Доходи та витрати

Доходи та витрати є одними із ключових характеристик матеріального становища населення, а тому слід досить детально дослідити основні тенденції та структурні зрушення саме цих елементів матеріального добробуту (див. додаток 1).

Необхідно відмітити, що зростання соціальних гарантій держави є одним із ключових інструментів поліпшення рівня матеріального становища населення. В той же час, використання цього соціально-економічного інструмента має бути вкрай виваженим, прогнозованим і науково обґрунтованим. У дійсності, сьогодні в Україні, має місце деяка хаотичність і невідповідність підвищення державних соціальних гарантій сучасним економічним реаліям [5, С. 90-93].

Аналізуючи співвідношення сукупних еквівалентних витрат та доходів у домогос­подарствах України в 2005-2008 рр., можна стверджувати, що за цей період відбулося знач­не зменшення розриву між величиною сукупних еквівалентних витрат та еквівалентних до­ходів населення України (табл. 2.1) [4, С. 430].

Таблиця 2.1

Співвідношення сукупних еквівалентних витрат та доходів у домогосподарствах України, залежно від типу

проживання за 2005-2008 рр., разів

Покращення рівня матеріального становища населення України за 2002-2008 рр. отримало своє позитивне відображення і у структурі доходів домогосподарств (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Структура загальних доходів домогосподарств України

у 2002-2008 рр., %.

Досліджуючи структуру доходів домогосподарств України за 2002–2008 рр., зауважимо, що основним джерелом сукупних доходів домогосподарств України, як і раніше, залишаються трудові доходи. Протягом 2002-2008 рр. питома вага трудових доходів постійно зростала. Таким чином, зростання частки трудових доходів у структурі сукупних доходів домогосподарств свідчить про підвищення вагомості трудової діяльності як основного чинника поліпшення матеріального становища населення [7, С. 45-56]. Трудові доходи характеризують доходи, що формуються на основі оплати праці найманих працівників та доходів осіб, які займаються підприємницькою та індивідуальною діяльністю.

Отже, в цілому за досліджуваний період у структурі сукупних доходів домогосподарств України відбувається стабільне зростання питомої ваги оплати праці. Окрім цього намітилася стійка тенденція до зростання доходів від підприємницької діяльності. Особливо слід відзначити поступове зростання у структурі доходів домогосподарств питомої ваги пенсійних виплат. Натомість, уже котрий рік спостерігається зменшення питомої ваги пільг та субсидій у структурі сукупних доходів домогосподарств України. Також, починаючи з 2002 р. до 2008 р. відбулося зменшення питомої ваги натуральних доходів від особистого підсобного господарства, що певною мірою може свідчити про незначне, але все-таки  поліпшення матеріального становища населення.

Підсумовуючи проведений аналіз структури доходів домогосподарств України за 2002-2008 рр., відзначимо лише, що структурі доходів були притаманні більш інтенсивні зрушення. За останні роки структура доходів домогосподарств України змінювалася досить повільно, характеризуючи стабільність формування джерел доходів домогосподарств. Зменшення структурних зрушень у формуванні доходів домогосподарств супроводжувалося позитивними тенденціями зростання головних структурних елементів доходів. Наявність повільного характеру позитивних структурних зрушень у формуванні доходів домогосподарств може свідчити про певну стабілізацію процесів економічного розвитку країни, що дає можливість населенню формувати свої доходи з більш важливих джерел, таких як оплата праці найманих працівників, доходи від підприємницької діяльності. Наступним позитивним аспектом матеріального забезпечення населення України є поліпшення структури витрат домогосподарств України [6, С. 30-36].

Споживання

Процеси економічного зростання чи занепаду в країні впливають на рівень життянаселення та відбиваються на його споживчих можливостях, про що свідчать зміни в доходах та витратах населення. Упродовж останніх років, з початком періоду економічного зростання та підвищення доходів громадян, у споживанні домогосподарств України спостерігаються позитивні зрушення. Про це, передусім, свідчить зростання показників витрат на непродовольчі товари й послуги, поліпшення кількісних та якісних показників харчування [1, С. 50-51].

Так, за розрахунками протягом 2005–2008 рр. населення України відчуває значний «дефіцит» у споживанні сезонних, а тому більш дорогих, однак важливих для життєдіяльності організму, таких продуктів харчування, як фрукти, ягоди, виноград, горіхи, баштанні – на 30%, та овочів і м’яса (у тому числі м’ясопродукти, субпродукти та інші тваринні жири) – на 40%, тоді як більш дешеві продукти споживаються українськими домогосподарствами надмірно: на 21% хліба та хлібопродуктів, на 40% яєць, риби та рибопродуктів на 14%, на 78% олії та рослинних жирів. (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Співвідношення реального та нормативного споживання продуктів харчування за основними групами у 2005 та 2008 рр.

                                               2005                                                2008