Задачи, содержание и условия развития внутренней культуры социального работника

     Професійна культура соціального працівника – складна інтегративна якість особистості, яка опосередковує професійну діяльність, спрямовану на налагодження, підтримку і розвиток ефективного спілкування з клієнтом та іншими учасниками соціального процесу. 
 
 
 
 
 
 
 

      ВИСНОВКИ

     1. Культура - загальнолюдський феномен, породжений своєрідністю людської життєдіяльності, її особливостями. До цих особливостей першочергово відносять: працю, діяльність; організацію людського життя; суспільно-індивідуальну структуру життя; внутрішній, суб'єктивний духовний світ особистості. Під культурою особистості розуміються ціннісні надбання людини, створені в процесі її соціалізації, в процесі творення суспільних відносин. Сутність культуротворчого цивілізаційного процесу відображає співвідношення: особистість – культура — гуманізм — прогрес.

     2. Вищим взірцем сукупної людської культури є духовна культура як уособлення ідеальних форм буття (понять, уявлень, вірувань, почуттів тощо). Стрижнем духовної культури є система норм і цінностей, призначенням – продукування моральної свідомості.

    3. Взаємозв’язок духовної і професійної культури соціального працівника характеризується потребою і здатністю особистості розуміти своє місце в світі і суспільстві, розвивати професійні і духовні якості. Професійна культура фахівця представляє собою сукупність засвоєних особистістю професійних знань, переконань і прагнень, завдань, прав та обов’язків, способів і шляхів їх реалізації. Входження в професійну роль передбачає також засвоєння загальних основ професійної етики, неформальних правил конкретної організації і зразків професійної поведінки; оволодіння навичками професійних комунікацій; ідентифікацію себе з певною професійною групою.

     4. Духовні домінанти професії виступають в якості об’єктивно існуючої ідеальної моделі, водночас втілюючись в реальне життя на рівні уособлено-суб’єктивного переживання людини-фахівця. Ставлення до професійної діяльності формується у фахівця на рівні самосвідомості, у котрій особливе місце посідають ціннісні орієнтації, на основі яких формується система професійного світобачення, світоглядні переконання. Стійка структура цих орієнтацій зумовлює такі якості особистості, як цілісність, надійність, вірність професійним принципам та ідеалам, здатність до вольових і творчих зусиль в ім’я цих ідеалів і цінностей, активність життєвої позиції, наполегливість у досягненні мети тощо.

     5. Уособленням взаємозв’язку духовної  і професійної культури соціального  працівника є сформована культура  моральної свідомості і поведінки.  Професійна моральна зрілість  проявляється на трьох рівнях: здатність особистості до співчуття, переживання і милосердя (культура моральних почуттів); знання моральних вимог та цінностей, обгрунтування морального вибору (культура етичного мислення); реалізація постановки та прийняття моральних цілей, здійснення вчинків відповідно до етично-етикетної системи соціуму (культура поведінки).

     6. Професійна культура особистості – це рівень професійного розвитку особистості, розвиток творчого потенціалу особистості. Професіоналізм діяльності соціального працівника є системним  утворенням і визначається наявністю конкретних особистісних якостей та наявністю ряду основних структурних елементів: знань, необхідних для професійної діяльності; професійно значимих прийомів і навичок; відношення до діяльності, професійних цінностей тощо. Професіоналізм соціального працівника є властивістю його професійної культури.

     7. Професійна етика виступає морально допустимим стандартом поведінки членів професійної групи соціальних працівників. В основі етичного кодексу соціального працівника – визначення принципів роботи в інтересах клієнта, сприяння втіленню ідеалів гуманізму, моральної та соціальної справедливості у професійній діяльності та суспільстві в цілому.

     8. Етичний кодекс соціальних працівників виступає певною системою контролю, формує основні принципи професійної моралі та вказує на специфіку рис особистості, що роблять її професійно придатною до діяльності в якості соціального працівника, а також висвітлює соціальні функції, які покладені на професію суспільством. Етичний кодекс соціальних працівників приймається асоціацією або союзом професійних соціальних працівників і служить стандартом етичних відношень у професійній діяльності.

     9. Згідно проведеного соціологічного опитування „Етичні стандарти у професійній діяльності соціального працівника” були з’ясовані ціннісно-змістовні аспекти організації професійної діяльності, окреслені мотиваційні та світоглядні складові фахового уявлення про професію. Присутнє усвідомлення значення професійної діяльності соціального працівника для суспільства, наявна потенційна можливість для активізації просоціальних мотивів у професійній діяльності фахівців соціальної роботи. У трудовій перспективі, поряд з найбільш значимими мотивами кар’єрного зростання та матеріального забезпечення, спостерігаються також мотиви продовження роботи за фахом та реалізації в ній етико-професійних якостей як прояву особистісної компетентності.

     10. Гуманістична спрямованість системи ціннісних орієнтацій і смислових установок у сфері взаємодії з людьми передбачає морально виховане ставлення до людей, розуміння їх цінності і значущості особистості. Гуманізм соціального працівника, його олюднена компетентність, яка зростає і обов'язково спрямовується на благо людей, є принципово важливим простором його власної самореалізації, розвитку і вдосконалення професійних можливостей.

      Гуманістично  орієнтованій системі цінностей соціального працівника притаманні: повага до основних прав людини, почуття соціальної відповідальності, повага до свободи особистості, підтримка прагнення людини до самовизначення.

      11. Формування внутрішньої культури соціального працівника відбувається як процес накопичення професійних знань, та як процес розвитку якостей соціального працівника. Теоретичну практичну, орієнтаційну цінність у формуванні внутрішньої культури соціального працівника мають психологічні, психолого-педагогічні якості, наявність моральної свідомості і поведінки, професійне мислення, загальна гуманістична спрямованість професійної діяльності: соціальний працівник здійснює свою діяльність у ціннісно орієнтованому світі, де кожен вчинок, мета, мотив, засіб досягнення мети, намір отримує оцінку з точки зору відповідності його гуманістичним і моральним нормам.

     12. Реалізація внутрішнього духовного потенціалу фахівця з соціального захисту у контексті його професійного само становлення уможливлюється завдяки дотриманню наступних принципів: 1) принцип духовно-творчого саморозвитку як здійснення саморозвитку через безперервне самовдосконалення; поширення власного досвіду, власних знань; 2) принцип самопізнання: орієнтація на рефлексивне мислення; усвідомлення своїх сильних і слабких якостей, самоспостереження, самоаналіз; 3) принцип дотримання пріоритетів практики. Суть його полягає у визнанні необхідності вивчення теорії з розумінням того, що критерієм істини є практика. Практична реалізація ідей, вивчення теорії відбувається не лише з метою усвідомлення, а й для використання її узагальнень на практиці; 4) принцип співтворчості соціального працівника і клієнта.

     Професійна культура соціального працівника – складна інтегративна якість особистості, яка опосередковує професійну діяльність, спрямовану на налагодження, підтримку і розвиток ефективного спілкування з клієнтом та іншими учасниками соціального процесу. 

                СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абрамов В.Г. Духовність суспільства: методологія системного вивчення: Монографія. – К.: КНЕУ, 2004 – 236 с.
2. Абрамов Р.Н. Профессиональный комплекс в социальной структуре общества (по Парсонсу) // Социс. – 2005. - №1. – С.54-66.
3. Академічне релігієзнавство. Ред.А.Колодного.-Київ.: Світ Знань,2000-862с.
4. Балл О.Г. Гуманізація загальної і професійної освіти: спеціальна актуальність і психолого-педагогічні орієнтири. // Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи. – К.: Віпол, 2000. – С. 134-157.
5. Бачинин В.А. Морально- правовая философия. — Х.: Консум, 2000. — 206с.

6.   Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности: Трактат         социологии знания/ Е. Руткевич Пер. с анг. – М.: Медиум, 1995. – 333 с.

6. Бочарова В.Г. Профессиональная социальная работа: личностно-ориентированный подход. – М.:Мысль, 1999.- 210 с.
7. Введення в соціальну роботу: Навч. Посібник. – К.: Знання, 2001. – 320с.
8. Веретенко О.О. Становлення професії соціального педагога в Україні // Практична психологія та соціальна робота. – 2001. – № 4. – С. 21-22.
9. Гуменюк О.Є. Психологія Я-концепції: Навчальний посібник. – Тернопіль: Економічна думка, 2004. – 310 с.
10. Гусейнов А., Апресян Р. Этика: Учебник. – М.: Гардарика, 1998. – 472 с.
11. Демидова Т.Е. Профессиональное общение социального работника. – М.:Прогресс, 1994. - 176 с.
12. Джерелиевская И.К. Человек в социокультурной реальности.- М.: Московский психолого-социальний институт, 2005. – 320 с.
13. Динамика ценностей в социальной работе / Под ред. Шардлоу С. – пер. с англ. Поляковой Г. – К.:Генеза, 1996. – 149 с.
14. Етичний кодекс соціального працівника . – прийнято на установчих зборах МФСР у Коломбо, Шрі-Ланка, 6-8 липня 1994р. – 115с.
15. Законодавство України про соціальний захист населення. – К., 2000.- 244с.
16. Зарубіжний і вітчизняний досвід соціальної роботи. - К.:Знання, 1999. - 272с.
17. Игнатов В.Г., Белипецкий В.Г. Профессиональная культура и профессионализм государственной службы: контекст истории и современность. – Ростов-на-Дону: изд. центр «МарТ», 2000. – 256 с.
18. Касянович Г.П. Моральні права і відповідальність: Теоретико-методологічний аспект: Монографія. - Львів: Ліна - Прес. 2000. – 234 с.
19. Климов Е.А. Психология профессионального самоопределения. – Р\нД Феникс,  1996. – 512с.
20. Коваль Л.Г., Звєрєва І.Д., Хлєбік С.Р. Соціальна педагогіка / соціальна робота: Навч. посібник. – К.: ІЗМН, 1997. – 258 с.
21. Коган Л.Н. Цель и смысл человеческой жизни. – М.:Мысль, 1984. – 353 с.
22. Колодний А. Филипович Л. Релігійна духовність українців: вияви, постаті, стан.- Львів:Сполом, 1996.-350 с.
23. Кораблева Г.Б. Профессия и образование: социологический аспект связи. – Екатеринбург: из-во Урал. гос.  проф-пед. у-та., 1999. – 284 с.
24. Косарев А. К философскому пониманию теории человека // Соотношение биологического и социального в человеке. – М., 1975.- С. 34-48.
25. Кривоконь О.Г. Фактори соціального формування особи (соціально-філософський аспект): Монографія. – Х.: Факт, 2005. – 240 с
26. Кримський С. Наука як феномен цивілізації.// Вісник НАН України. – 2003. - №3. - С.7-20.
27. Крымский С., Парахонский Б., Майзерський В. Эпистемология культуры: Введение в общественную теорию познания. – К.: Наук.Думка,1993.- 458 с.
28. Крымский С. Б. Контуры духовности: новые контексты индентификации // Вопросы философии. 1992.- №12.- С.38-64.
29. Лукашевич М.П., Мигович І.І. Соціальна робота в Україні: теоретико – методологічні засади: Навч. Посібник – К.: Знання, 1998, - 287с.
30. Маслоу А. Самоактуализация // Психология личности. Тезисы. – М.: Выш. шк., 1982. – С. 89-95.
31. Медведева Г. П. Этика социальной работи: Учеб. пособие для студентов высших учеб. заведений. – М.: Прогресс, 1999. – 208 с.
32. Міщик Л.І.Соціальна педагогіка: Навч. посібник.– К.: ІЗМН, 1997. – 311 с.
33. Новікова О.Ф. Організаці та розвиток соціальної сфери (зарубіжний і вітчизняний досвід). – К.: Ін-т економіки НАН України. – 2000. – 246с.
34. Пилипенко А. Культура как система // Человек. 1997.- №5.-С.3-11.
35. Платонов К. К. Структура и развитие личности. – М.: Наука, 1986.- 254 с.
36. Профессионально-этические нормы социальной работы. – М.:Прогресс, 1993. – 264 с.
37. Релігієзнавчий словник .За ред.А.Колодного, Б.Лобовика –Кіїв: 1996-392с.
38. Релігійна свобода:уроки минулого і уроки сьогодення.-За ред.А.Колодного –Київ.:2003 -165с.
39. Робота з клієнтами соціальних служб / За ред. З.Г.Зайцевої. – К.:Генеза, 1994. – 167 с.
40. Савицкая Э. Закономерности формирования «модели культурного человека» // Вопросы философии. – 1990. - №5. – С.61-74
41. Сафонов Б.Естетическое сознание и духовний мир личности-К.:1984,-312с.
42. Скуратівський В.Соціальна сфера і соціальна політика в умовах утвердження базових засад сталого людського розвитку //Вісн. НАДУ. – 2002. - №4. – С.281 – 285.
43. Скуратівський В.А. Соціальна політика в контексті європейської стратегії України // Вісн. НАДУ. – 2002. - №3. – С. 298 – 302.
44. Скуратівський В.А., Палій О.М., Ліанова Е.М. Соціальна політика: Навч. посіб. – 2-е вид., перероб. і доп.. – К.: Вид-во НАДУ, 2003.- 215 с.
45. Соловйов О. Морально-етичні проблеми соціальної роботи // Соціальна політика і соціальна робота. – 1998. – № 4. – С. 56-66.
46. Социальная работа: теория и практика: Учеб. пособие / Отв. ред. Е. И. Холостова, А. С. Сорвина. – М.: Прогресс, 2001. – 427с.
47. Социальная работа / Под общей ред. проф. В. И. Курбатова. – Ростов н/Д.; 2001. – 334с.
48. Соціальна робота. Навч. пос.// Соціальна робота. Кн.2. – К.: ДЦССМ, 2002. – 440с.
49. Соціальна робота в Україні: перші кроки / за ред. В. Полтавця. – К.: ДЦССМ, 2000. – 236 с.
50. Справочное пособие по социальной работе / Под ред. А. М. Панова, Е. И. Холостовой. – М.: Прогресс, 1997.- 242с.
51. Стратегия занятости/ Чижова Л.С., Сергеева Г.П., Волчков С.Н. и др.: отв. ред. Л.С.Чижова. – М.: Экономика, 1990. – 208с.
52. Теория и методи социальной работи: Краткий курс / Под ред. В. И. Жукова. – М.: Прогресс, 1994.- 379с.
53. Теория социальной работы: Учебник / Под ред. Е.И. Холостовой.- М.:Наука, 1998.- 345с.
54. Тункин Г. Теория международного права / Под общей ред. Л.Шестакова. – М.:Прогресс, 2000. – 513с.
55. Україна, наука і культура. – К.:Знання, 1994. – 272с
56. Україна: проблеми самоорганізації./ В.Кремень, Д. Табачник, В.Ткаченко. - К.: Промінь, 2003 – Т.2. -  Десятиріччя суспільної трансформації. – 464с.
57. Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. Щорічник За заг. ред. професора Б.Лановика. – Тернопіль: Економічна думка, 2000. – 128с
58. Федоренко Е. Н.  Профессиональная этика. – К.: Дніпро, 1983.- 231с.
59. Филиппова Г.П. Личностно-профессиональные особенности социальной работы. // Работник социальной службы. – 2001. – № 1. – С. 33-37.
60. Філософія: Світ людини. Курс лекцій /В.Г.Табачковський. – К.:Генеза, 2003. – 437с .
61. Франкл В. Человек в поисках смысла. – М.: Прогресс, 1990.- 632 с.
62. Фромм Э. Душа человека. – М., 1992.- 523 с.
63. Фурман А.В. Ідея професійного методологування: Монографія. – Ялта - Тернопіль: Економічна думка, 2008. – 205 с.
64. Фурман А.В. Психокультура української ментальності. – Тернопіль: Економічна думка, 2002. – 132 с.
65. Хейзинга Й. Homo ludens. В тени завтрашнего дня. – М.: Прогресс, 1992.- 411 с.
66. Хакетт С. Стандарты социальной работы и программы подготовки специалистов социальной сферы: видение проблемы // Практична психологія та соціальна робота. – 2001. – № 4. – С. 9-11.
67. Этика социальной работы: Материалы методологического семинара. – М.:СТИ, 2000. – 354 с.
68. Ярошенко А. Ціннісний дискурс освіти: Монографія. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2004. – 156 с. 
69. Ярская-Смирнова Е. Профессиональная этика социальной работы. – М.:Прогресс, 1998. – 225 с.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Додаток А

Анкета

Шановний добродію!

      Кафедра соціальної роботи Тернопільського  національного економічного університету  з метою вивчення принципів  діяльності соціального працівника  проводить опитування на тему  „Етичні стандарти у професійній діяльності соціального працівника ”.

Анкета  анонімна, своє прізвище вказувати  немає потреби. Усі відповіді  будуть використанні в узагальненому  вигляді з науковою метою.

     При заповненні анкети просимо  уважно читати запитання та  варіанти відповідей. Якщо у Вас  є власна відповідь, запишіть її у відповідному місці. Ми розраховуємо на Ваше співробітництво і щиро дякуємо за допомогу та правдиві відповіді. 

1.Чи  маєте Ви освіту  соціального працівника?

     а)так;

     б)ні;

2.Чи подобається Вам професія соціального працівника?

     а)так, дуже подобається;

     б)скоріше подобається, ніж ні;

     в)моє ставлення до професії  байдуже;

     г)професія скоріше не подобається;

     д)професія зовсім не подобається;

     е)важко відповісти.

3.Що спонукає вас працювати в теперішній час?

     а)матеріальне забезпечення;

     б)задоволення потреби в трудовій  діяльності;

     в)потреба бути корисним;

     г)подобається робота в правовій  сфері;

     д)спілкування з людьми;

     е)Ваш  варіант___________________________________________________________

4.Робота соціального працівника для Вас – це:

     а)  покликання;

     б)  робота для заробітку;

     в)Ваш  варіант_____________________________________________________