Задачи, содержание и условия развития внутренней культуры социального работника

     Зеліско Л. дає трактування професійного становлення як розвиток особистості в навчально-професійній і професійній діяльності, який направлений на формування стійких позитивних мотивів професійної діяльності, соціально значимих і професійно важливих якостей особистості, готовності до постійного професійного росту, віднаходження оптимальних прийомів і способів якісного і творчого виконання професійної діяльності у відповідності з індивідуально-психологічними особливостями особистості фахівця [21, с. 159].

     Освітній рівень і рівень кваліфікації  представляють одну із сторін професіоналізму. Під рівнем професіоналізму розуміється таке соціальне, духовне утворення працівника, яке притаманне тільки йому і відрізняє його від інших за ступенем сформованості елементів і за індивідуально-особистісними характеристиками. Основними критеріями рівня професіоналізму соціального працівника слід розуміти відповідність службової діяльності загальноприйнятим та нормативно обумовленим еталонам. Рівень професіоналізму є відносною, а не абсолютною характеристикою.  

2. Етико-нормативний  зміст внутрішньої  культури соціального      працівника

     Правильна (доцільна)  поведінка передбачає, що будь-які дії і вчинки відповідають моральним цінностям, які прийняті в якості норм в даній культурі. Якщо говорити про професії, то застосування моральних цінностей на практиці називається „прикладною етикою”, різновидом якої є професійна етика соціального працівника.

     Європейська культура, враховуючи професійну диференціацію  суспільства конструює поняття  „професійної моралі” як зводу  вимог до морально-етичних якостей  представників різних професій; сам термін “професійна мораль” є результатом класифікації трудової діяльності різноманітних професійних груп. Професійна мораль в цілому виконує важливі завдання соціального управління, найважливішим серед яких є забезпечення реалізації вимог загальноморальних принципів в умовах професійної діяльності [32, с. 105]. Професійна мораль як система норм включає в себе такі норми: норми, які характеризують відносини професіонала з людьми (спілкування з якими є основою трудової діяльності); норми, які характеризують відносини професіонала з колегами та всією професійною групою; норми, які характеризують суспільні відносини професіонала в цілому.

     Професія соціального працівника, як  вже традиційна для європейської культури, розділяє ідеї правильної поведінки в формальні кодекси етики і кодекси професійної поведінки.  Яка між ними різниця? Професійна поведінка грунтується на тому, що в цілому вважається „благородними мотивами”, контролюється та оцінюється у відповідності з прийнятим кодексом поведінки і впроваджується в життя шляхом застосування заходів примусу до тих, хто не виконує правил професійної діяльності. Принцип, який лежить в основі професійної етики соціального працівника полягає в тому, що дії фахівця направлені на створення найбільшого блага для суспільства.

     Професійна  етика виступає важливою передумовою  реалізації  можливостей і потенціалу спеціалістів сфери соціального захисту у професійній діяльності і є певним морально допустимим стандартом поведінки членів професійної групи соціальних працівників.

     Етичний кодекс – це стандарт етичних принципів, ідеалів, навиків та практичних вмінь соціальних працівників. Етичний кодекс покликаний давати відчуття спільної ідентичності та наявності загальних цінностей серед професійної групи [15, с. 7].

     У «Міжнародній Декларації етичних принципів  соціальної роботи» сформульовано  такі етичні принципи професії соціального  працівника:

1. «Кожна людина є унікальною цінністю, на яку слід зважати і ставитися до неї з повагою». Цей принцип відповідає категоричному імперативу І. Канта, який він вважав вищим принципом етики. Його зміст полягає в тому, щоб ставитися до людини як до мети, а не як до засобу.

2. «Кожна людина має право на самореалізацію такою мірою, щоб це не утискало таке саме право інших людей, і зобов'язана робити внесок у добробут суспільства». Цей принцип суголосний «золотому правилу» моралі.

1. «Кожне суспільство, незалежно від устрою, повинно функціонувати так, щоб забезпечити максимальні блага для всіх людей».
2. «Соціальні працівники зобов'язані бути відданими принципам соціальної справедливості».

5. «Соціальні працівники покликані присвятити здобуті знання і навички наданню допомоги окремим особам, групам людей, громадам і суспільствам в їхньому розвитку і в розв'язанні конфліктів між собою, у відносинах із суспільством, а також у подоланні наслідків цих конфліктів».

1. «Соціальні працівники мають надавати якомога кращу допомогу, поради будь-кому, хто їх потребує, не маючи несправедливих упереджень щодо статі, віку, непрацездатності, расової належності, соціального класу, походження, релігії, мови, політичних переконань або сексуальної орієнтації».
2. «Соціальні працівники поважають права людини та груп відповідно до Міжнародної Декларації прав людини Організації Об'єднаних Націй та інших міжнародних конвенцій, що випливають з цієї Декларації».
3. «Соціальні працівники ставляться з повагою до принципів приватного життя, конфіденційності та відповідального використання інформації у своїй професійній роботі. Соціальні працівники поважають виправдану конфіденційність навіть тоді, коли законодавство країни суперечить цій вимозі».
4. Усіляке заохочення клієнтів до співпраці, інформування їх щодо переваг і можливих ризиків від обраного напряму дій.

5.   Спільна відповідальність соціальних працівників і клієнтів за визначення плану дій, спрямованих на зміну їхнього життя. Цей принцип визнає і можливість використання примусу, який може бути необхідним для розв'язання проблем однієї сторони за рахунок інтересів іншої, але тільки після ретельного оцінювання претензій конфліктуючих сторін. Попри те, соціальні працівники повинні звести до мінімуму застосування узаконеного примусу.

6.   «Соціальна робота несумісна  з прямою або непрямою підтримкою  осіб, груп людей, політичних сил  або силових структур, які використовують тероризм, тортури та інші заходи, спрямовані на пригноблення людей».

7.  Соціальні  працівники повинні приймати  етично обґрунтовані рішення  і дотримуватись їх, віддаючи  належну повагу положенням Міжнародної  Декларації етичних принципів МФСП, Міжнародних етичних стандартів соціальних працівників [15, с. 110].

     Міжнародна  Декларація етичних принципів соціальної роботи також окреслює проблемні  сфери і проблемні ситуації, які  залежать від відмінностей у культурі, політичних устроях країн. Такі ситуації виникають, наприклад, на межі конфліктних інтересів самого соціального працівника і клієнта, окремих клієнтів та інших людей, між конфліктуючими інтересами груп клієнтів, груп клієнтів і рештою суспільства, систем (закладів) і груп населення, систем (закладів) роботодавців і соціальних працівників, різних груп професійних працівників.

     Те, що соціальні працівники працюють як помічники і як контролери, може спричинити різноспрямованість мотивів  їхніх дій, а також труднощі у  сприйнятті їх наслідків. Для уникнення цієї проблеми соціальні працівники зобов'язані усвідомити морально-етичне значення своєї ролі у державному контролі громадян, обрати для себе роль, адекватну основним етичним принципам соціальної роботи.

     Професійно-моральний  кодекс – це своєрідний орієнтир у поведінці індивіда у професійній сфері. Такі кодекси закріплюють як загальнолюдські норми, так і систематизований звід моральних вимог до особи в сфері професійного життя. Поява професійно-моральних кодексів історично пов’язана з виділенням і закріпленням певних специфічних видів трудової діяльності, які найбільш тісно пов’язані з особистим фактором, з моральними відносинами. Кодекси відображали потребу професійних груп в додаткових моральних регуляторах, у підвищеній мірі моральної відповідальності. В цілому ці фактори впливають на особу двояко: забезпечують престиж професії і сприяють зміцненню довіри до її представників.

     Історично першим таким кодексом був відомий  звід вимог до відносин лікаря з  пацієнтом, який мав назву „Клятва  Гіппократа”. Можна назвати велику кількість професійно-моральних кодексів, в яких знаходять відображення професійна діяльність і норми трудової моралі, при цьому останні представляють собою як конкретизацію загальних моральних принципів, так і деталізацію типово професійних положень, доповнених та уточнених специфічними рисами і ознаками того чи іншого виду трудової діяльності [32, с. 68-69].

     Етичний кодекс соціальних працівників виступає певною системою контролю, формує основні  принципи професійної моралі та вказує на специфіку рис особистості, що роблять її професійно придатною до діяльності в якості соціального працівника, а також висвітлює соціальні функції, які покладені на професію суспільством. Етичний кодекс соціальних працівників приймається асоціацією або союзом професійних соціальних працівників і служить стандартом етичних відношень у професійній діяльності.  
        Головна мета етичного кодексу соціального працівника – визначення незаперечних принципів роботи в інтересах клієнта, сприяння втіленню ідеалів гуманізму, моральної та соціальної справедливості у професійній діяльності та суспільстві в цілому.

     Головне завдання – бути еталоном професійної  поведінки та діяльності соціального  працівника. Поряд з цим етичний  кодекс соціальної роботи охороняє репутацію професії, визначаючи чіткі критерії, які можна застосовувати, щоб регулювати поведінку спеціалістів; сприяє компетентній та добросовісній роботі спеціалістів; захищає людей від експлуатації з боку неуважних або некомпетентних практиків.

Етичні кодекси соціальної роботи виконують наступні функції:

  - забезпечують адекватну професії етичну регламентацію;  

- створюють  єдину моральну основу професійної  діяльності;

 -   служать базовим критерієм для визначення професійної придатності спеціаліста;  
 -    уніфікують поведінку спеціалістів на основі висунутих до них єдиних етичних вимог;

-   забезпечують спрямованість дій  на основі визначеної загальної  системи цінностей; 

- забезпечують  несуперечливість етичних норм, покладених в основу діяльності;  
- забезпечують етичність поведінки та дій соціальних працівників, їх колективів та соціальних служб;

-   гарантують здійснення прав клієнтів;  

- гарантують  можливість здійснення взаємозамінюваності  працівників;  
 - забезпечують наступність дій як окремих спеціалістів, так і соціальних служб;  
 - дають соціальним працівникам певну свободу дій для вирішення поставлених завдань в рамках етичних норм і принципів;

- сприяють  підвищенню рівня моральності  - соціальних працівників, їх клієнтів  та соціального оточення клієнтів, всього суспільства;  

- обґрунтовують  необхідність постійного морального удосконалення спеціалістів;

 -    підвищують моральний авторитет соціальної роботи в суспільстві;

-   гарантують етичну чистоту професії  як такої. 

     Етичний кодекс диктує правила поведінки, з якими представники професії зобов'язані співвідносити свої дії, щоб залишатися гідними членами професійної організації.

     В основі етичного кодексу соціального працівника лежать моральні норми та моральні правила.

     Моральні  правила - конкретні вимоги до поведінки та діяльності спеціаліста у процесі його праці найбільш гнучкі та рухомі, вони відображають динаміку розвитку суспільних відносин та системи соціального захисту населення, постійно збагачуються новими вимогами до свого змісту [37, с. 55].

     Разом з тим, етичний кодекс соціального  працівника відображає певною мірою  звичаї та традиції, що склалися у процесі  становлення перших форм взаємодопомоги, благодійності, а згодом і професійної  роботи як специфічного виду професійної  діяльності. Врахування національних особливостей є важливим фактором, що впливає на ефективність соціальної роботи, її статус та престиж у суспільстві.

     В основі етичних норм соціальної роботи лежать:

     1) загальнолюдські цінності;

     2) етичні традиції благодійності;

     3) цінності сучасного українського  суспільства; 

     4) міжнародні етичні норми та  етичні нормативи зарубіжних  країн; 

     5) специфічні цінності сучасної  соціальної роботи в Україні;

     6) особистісні цінності та ідеали  спеціалістів.