Формування експортних ресурсів ріпаку в крупних агроформуваннях

 

Сезон 2012-2013 розмір посівних площ і поточний стан озимого ріпаку не викликає особливого оптимізму щодо його врожаю у 2012 році. Осінні агрометеорологічні умови в поточному році характеризувалися недобором опадів не тільки у вересні, але і на значних площах у жовтні. Ці обставини послужили причиною того, що план із сівби озимого ріпаку не був виконаний: із запланованих 944 тис. га ріпак був посіяний всього на 913,5 тис. га. Це також на 15,5% менше торішнього показника і на 30% нижче середнього показника за останні 5 років (1292 тис. га) (Рис 3.2.).

 

Рис. 3.2. Посівні площі під озимим ріпаком в Україні

Разом з тим, у кінці  жовтня і на початку листопада  додаткового зволоження грунту також  не відбулося через переважно  суху погоду. І як наслідок, до 4 листопада  озимий ріпак зійшов лише на 735,2 тис. га або на 80,5%. При цьому близько 32% посівів, що зійшли, були слабкими і зрідженими. Слід зазначити, що це найгірший показник за останні 3 роки (Рис 3.3.).

 

Рис 3.3. Україна: Стан посівів  озимого ріпаку станом на 4 листопада, %

На площі 178 тис. га або 19,5% досі не отримані сходи, і чекати, що в листопаді ці посіви зійдуть (так як це було минулого року) не доводиться. Оскільки вже на початку листопада відбулося різке похолодання, і, за прогнозами, підвищення температурного режиму не відбудеться, це означає, що більшість посівів увійдуть у зиму нерозвиненими і будуть, в першу чергу, схильні до заморозків (навіть незначним). Нагадаємо, що для успішної перезимівлі у ріпаку має бути не менш як 5-6 листочків. Найбільші проблеми з посівами озимого ріпаку на площах Одеської, Херсонської, Миколаївської, Дніпропетровської, Запорізької та Полтавської областей, де вже другий місяць поспіль триває грунтова посуха.

За оцінками УкрАгроКонсалт, «ризикованих» посівів у цьому році практично половина. Навіть якщо надалі очікуються ідеальні умови для розвитку озимого ріпаку, вже зараз можна сміливо списувати близько 130-150 тис. га. Враховуючи все вищесказане, наразі ми прогнозуємо врожай озимого ріпаку 2012 року в Україні в діапазоні 0,8-1,2 млн т. Однак, з огляду на досвід попередніх сезонів, ми дотримуємося песимістичного рівня.

Табл 3.12

Прогноз урожаю озимого ріпаку в 2012-2013 сезоні

	Песимістичний	Оптимальний	Оптимістичний
Посівні площі, тис.га	914	914	914
Площі збору, тис.га	534	640	710
Урожайність, т/га	1,6	1,67	1,7
Урожай, тис.т	854	1070	1210

 

Крім того, ми не очікуємо істотного розширення посівних площ під ярим ріпаком навесні 2012 року: за нашими оцінками вони сягатимуть від 100 до 150 тис. га. Це дасть можливість додатково одержувати від 130 до 200 тис. т ріпаку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2. Прогнозування пріоритетів  вирощування сільськогосподарських  культур в умовах обмеженого  ресурсного потенціалу

Ріпак за останнє десятиріччя  зміцнив свої конкурентні позиції  на світовому ринку серед олійних  культур, суттєво збільшились валові збори насіння та розширились  ринки збуту, ринкові ціни на насіння  і продукти його переробки досягли  досить високого рівня.

Площа посівів ріпаку в світі сягає 24 млн га за середньої врожайності 13-15 ц/га. Світове виробництво цієї культури у 2012 році прогнозується на рівні 59,9 млн т. У 2011-2012 МР світова пропозиція ріпаку становитиме 66,4 млн т.

Найбільшими виробниками  ріпаку у світі на сьогодні є країни ЄС-27 (21,6 млн т), Китай (13,5 млн т), Канада (11,8 млн т), Індія (7,2 млн т), Австралія (1,9 млн т). Україна з виробництва насіння ріпаку ділить з Австралією 5-6 місце.

Ріпак - друга в Україні олійна культура за площею посіву та валовим виробництвом. Він поступається лише соняшнику. Під вирощування культури залежно від року використовується майже 1-2% ріллі. Під вирощуванням культури зайнято більш ніж 3 тис. сільськогосподарських підприємств. За обсягами виробництва олійних культур в Україні ріпак поступається соняшнику та соєвим бобам. Дані Держкомстату України свідчать, що площі збирання ріпаку у 2011 році становили 833 тис. га, або на 3% менше попереднього року. Урожай був зібраний в обсязі 1,44 млн т. Середня урожайність становила 17,3 ц/га. Таким чином, торік незважаючи на підвищення урожайності порівняно з 2010 роком на 0,3 ц/га, загальне виробництво цього насіння зменшилося більше ніж на 2%.

В Україні домінує виробництво  озимого ріпаку. Його частка у структурі площ до збирання у 2011 році становила 91%. Урожайність озимого ріпаку дорівнювала 17,4 ц/га, тоді як ярого (кольза) знаходилася на рівні 15,6 ц/га. До найбільших регіонів-виробників озимого ріпаку належать Одеська (204 тис. т), Хмельницька (157 тис. т), Вінницька (128 тис. т) області; ярого – Чернігівська (18,6 тис. т) та Сумська (17,9 тис. т).

Ґрунтово-кліматичні умови  України сприятливі для нормального  росту та розвитку рослин ріпаку як озимого, так і ярового та відповідають його біологічним вимогам. Зокрема, достатньо висока родючість ґрунтів, їх задовільна водо- та повітропроникність, велика кількість опадів і температурний режим сприяють при застосуванні рекомендованих агротехнологічних заходів вирощування цієї культури в усіх регіонах та отримувати понад 40 ц/га насіння.

Враховуючи пристосованість  ріпаку до помірного клімату, а також потенційні його можливості, набутий великий досвід вирощування, переробки і реалізації продуктів його переробки, посівні площі під озиму і яру форму в Україні можна суттєво розширити до 2,0-2,2 млн га з метою повного забезпечення внутрішніх потреб країни в харчовій олії, макусі, шроту, виготовлення біодизельного палива, мастил, а також експорту як насіння, так і високоліквідних продуктів його переробки й отримання твердої валюти.

Програмою розвитку ріпаківництва в Україні на 2008-2015 роки передбачається комплексний розвиток цієї галузі, починаючи від оптимізації площ, їх розміщення, підвищення урожайності до поглибленої переробки насіння та впровадження сучасних промислових технологічних розробок, в загальному рільництві ріпаківництво розширити до 7%, довести посівну площу у 2013-2015 років до 2000 тис. га, отримати 5600-6000 тис. т високоякісного насіння ріпаку за урожайності 28-30 ц/га.

Розвиток цієї галузі буде успішним за умов створення регіональних зон концентрованого вирощування  озимої і ярої форми ріпаку на значних площах від 10-15 до 30-40 тис. га, що дасть можливість оптимально сконцентрувати й ефективно використати сучасну  техніку, інші ресурси для забезпечення технологічного процесу на великих площах, вчасно і без втрат зібрати і сертифікувати вирощений урожай згідно з вимогами сталого агровиробництва Європейського Союзу до імпортованої сировини для виробництва біопалива, знизити собівартість вирощеної продукції.

Європейський союз планує обмежити використання біопалива на основі сільгоспкультур. Це пов'язано з побоюваннями з приводу того, що таке пальне має менше переваг з точки зору захисту навколишнього середовища, ніж вважалося раніше, при цьому виробництво біопалива конкурує з харчовою галуззю за сировину, що сприяє зростанню цін на продукти харчування.

Відповідний законопроект буде винесений Єврокомісією на розгляд  членів Євросоюзу. Його розробка свідчить про те, що європейські законодавці неявно визнають, що цілі, визначені раніше відносно розвитку ринку біопалива до 2020 р., Були з самого початку недостатньо продумані.

Законопроект передбачає повне припинення державного субсидування випуску біопалива на основі сільгоспкультур, після того як у 2020 р. закінчиться термін дії поточної законодавчої бази. Це призведе до скорочення підприємств біопаливної галузі, яка на поточний момент оцінюється в EUR17 млрд. ($ 21,7 млрд.). Субсидії будуть виділятися лише в тому випадку, якщо їх використання веде до істотного скорочення викидів парникових газів, і якщо сировиною для отримання біопалива не є продовольчі та фуражні культури.

Інформація про кардинальну  зміну політики ЄС щодо біопалива  з'явилася після публікації даних досліджень, проведених в ЄС, які ставлять під сумнів факт істотного зменшення викидів парникових газів у разі використання палива на основі сільгоспкультур. Крім того, увага до цієї проблеми посилилася після того, як стало відомо про поганий врожай в ряді регіонів, що призвело до зростання цін і посилення стурбованості з приводу дефіциту продовольства.

Європейська комісія планує вжити заходів щодо збільшення використання тих видів біопалива, випуск яких не пов'язаний з експлуатацією земельних ресурсів, наприклад, побутових відходів і водоростей. На поточний момент їх великомасштабне виробництво не налагоджене, що частково пояснюється високою конкуренцією за субсидії з боку палива на основі сільгоспкультур. Експерти вважають, що до 2020 р. суттєвого зростання їх випуску не відбудеться.

За деякими даними, нарощування  виробництва біопалива на основі сільгоспкультур веде до посилення конкуренції за сільськогосподарські угіддя. Внаслідок цього аграрії вирубують тропічні ліси і осушують торф'яні болота, що сприяє збільшенню викидів парникових газів.

Експерти вважають, що набуття  чинності нового закону призведе до істотного  скорочення використання в якості сировини для одержання біопалива олійних, в тому числі ріпаку, сої та пальмової олії. Виробники біодизеля побоюються, що скасування стимулів для його використання ставить під питання майбутнє сектора.

Як відомо, ріпакова олія є в Євросоюзі основною сировиною для випуску біодизельного пального, і розвиток галузі веде до збільшення імпортного попиту на ріпак і ріпакову олію. В результаті, в останні роки ЄС став великим покупцем української продукції. Якщо ж буде прийнято нове законодавство, це призведе до різкого скорочення закупівель ріпаку та ріпакової олії з України, внаслідок чого українські аграрії будуть змушені зменшити площу його посіву і виробництво.

За попередньою інформацією  компанії "ПроАгро", отриманою  з джерел у портах України, за 1-14 вересня 2012 Україна поставила морським транспортом на експорт 91 тис. т ріпаку, за першу половину серпня ц.р. на експорт морем відображено 53,4 тис. т зазначеного олієнасіння. Зокрема, в Бельгії у вересні ц.р. поставлено 60,5 тис. т українського ріпаку, у Францію - 30,3 тис. т. Продукцію переробляв на експорт переважно Одеський порт.

Всього з початку сезону (липня 2012 р.) По 14 вересня включно  на експорт морем поставлено близько 238 тис. т ріпаку, за аналогічний період 2011/11 МР - 163 тис. т.

Незважаючи на скорочення посівів ріпаку в Україні - майже на 35% у порівнянні з 2011 р, вал однойменного олієнасіння в 2012 р.. склав близько 1,0 млн. т у заліковій вазі. Експортний потенціал українського насіння ріпаку в 2012/13 МР компанія "ПроАгро" оцінює на рівні 960 тис. т, третина якого вже освоєна.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.3. Економічна оцінка  ефективності експортних операцій  ріпаку

Серед олійних культур  ріпак є однією з найцінніших культур як за вмістом олії, так і за можливою врожайністю. Насіння ріпаку - важливе джерело дешевої рослинної олії, високоякісної макухи, екологічно безпечного біодизельного палива, мастил тощо. Ріпак за останнє десятиріччя зміцнив свої конкурентні позиції на світовому ринку, суттєво збільшилися валові збори насіння, розширилися ринки збуту, продукти його переробки досягли досить високого рівня.

Нині в світі у зв’язку зі значним подорожчанням викопних джерел енергії і загрозою вичерпання їх запасів дедалі більша увага приділяється застосуванню енергії, накопиченої рослинами за рахунок фотосинтезу як для продовольчих, так і для технічних потреб.  

Лідером у вирішенні цієї проблеми є Бразилія, де річне виробництво біоетанолу з цукрової тростини перевищило 150 млн гкл. Таку ж кількість біоетанолу планують виробляти США з кукурудзи, а в 2012 році підняти планку до 284 млн гкл, одночасно розвиваючи виробництво біодизельного палива - біодизеля з ріпаку, сої та соняшнику.  

В Європі нарощується виробництво  біодизеля переважно з ріпакової і соєвої олії, а також біоетанолу з кукурудзи та інших зернових культур. Європейські країни відрізняються за пріоритетами у виробництві біопалива - Франція віддає перевагу кукурудзі, пшениці, цукровим бурякам, Німеччина орієнтується наразі на біодизель з ріпаку. Як джерела для виготовлення біопалива почали використовувати також відходи сільського господарства, харчової і лісової промисловості (солома, стебла кукурудзи, стебла і лузга соняшника, тирса тощо).

В Україні, виходячи з ґрунтово-кліматичних  умов, джерела для біопалива можна  розташовувати в такій послідовності: кукурудза, тритикале, пшениця, різні види сорго та проса, соняшник, ріпак, відходи сільського і лісового господарства. Відомо, що в Україні щороку використовується близько 60 млн т нафтопродуктів, з яких лише 10-12% добувають із власних джерел. Решту треба купувати і, звичайно, за світовими цінами. Ряд європейських країн, що, як і наша, мають дефіцит власних ресурсів нафти, взялися за освоєння ріпаку як енергосировини, яка щороку росте на полях і самовідновлюється. З одержаного врожаю, крім біопалива, можливо одержати ще макуху - концентрований корм для годівлі тварин. У Німеччині, Бельгії, Нідерландах, Швейцарії та інших країнах технологія виробництва біодізеля добре вдосконалена, його широко використовують для машин у сільському господарстві, для громадського транспорту, техніки, яка працює на ріках та озерах, у лісах й інших екологічно вразливих місцях.