Облік і аналіз трудових ресурсів

План

 

Вступ

 

Актуальність теми. У  сучасних умовах господарювання особливої  актуальності набуває питання ефективності використання та забезпечення трудових ресурсів. Достатня забезпеченість підприємств потрібними трудовими ресурсами, їхнє раціональне  використання,  високий  рівень  продуктивності  праці  мають велике значення для підвищення ефективності функціонування будь-якого підприємства. Ефективне управління трудовими ресурсами також є одним з основних чинників підвищення конкурентоспроможності підприємства. Від ефективності використання трудових ресурсів залежать показники обсягу виробництва продукції, рівень її собівартості та якості. Саме тому аналіз забезпечення підприємства трудовими ресурсами є важливою складовою системи комплексного економічного аналізу діяльності будь-якого суб’єкта господарювання.

Мата й завдання дослідження. Метою написання курсової роботи є систематизація, розширення і закріплення теоретичних знань, визначення проблемних питань з аналізу забезпеченості підприємства трудовими ресурсами,   розкриття впливу ефективності використання трудових ресурсів на фінансові результати діяльності підприємств та розробка пропозицій щодо підвищення ефективності їх використання.

Для досягнення поставленої  мети потрібно вирішити поставлення  в курсовій роботі завдання:

1. Аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами, їх кількісного і якісного складу;
2. Аналіз структури трудових ресурсів;
3. Аналіз руху робочої сили;
4. Aналіз впливу трудових факторів на обсяг випуску продукції.

Об’єктом дослідження  є фінансово-економічна діяльність                           ТОВ “Златопілля” та  процес забезпечення трудовими ресурсами.

Предмет дослідження  є організація, методика та аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами.

Методи дослідження. Для  проведення аналізу діяльності підприємства були використані такі методи: метод порівняння, методи й прийоми фінансового та економічного аналізу, економіко-математичні методи, суцільні й вибіркові спостереження, синтез, дедукція, статистичні і аналітичні розрахунки, розрахунки абсолютних і відносних величин.

Інформаційною базою  дослідження є фінансова звітність  ТОВ “Златопілля” за три роки, первинні документи, нормативно-правові акти України, ф.№ 1-ПВ “Звіт з праці”, ф.№ 3-ПВ “Звіт про використання робочого часу”, ф.№ 6-ПВ “Звіт про кількість працівників, їх якісний склад та професійне навчаня”.

Методологічною основою  дослідження є наукові праці українських учених-економістів, як П.Й.  Атамас, М.Т. Білуха, Ф.Ф. Бутинець,                      О.А. Грішнова,  А.Г. Загородній, С.В. Івахненко, А.М. Колот, Є.В. Мних,  Ю.С. Цал-Цалка, В.Г.  Швець та інших, завдяки  яким  було  закладено  теоретичні, методичні і прикладні питання багатопланової проблеми обліку,  аналізу,  аудиту забезпеченості підприємства трудовими ресурсами.

Практичне значення одержаних  результатів. У ході проведеного аналізу було визначено проблемні питання щодо забезпеченості                        ТОВ “Златопілля” трудовими ресурсами, розкриття впливу  ефективності використання трудових ресурсів на фінансові результати діяльності підприємств та розроблено пропозиції щодо підвищення ефективності їх використання, які включають в себе: зростання кількості працівників на Товаристві, збільшення фонду оплати праці, покращення умов праці та кадрової політики, щоб уникнути високих показників обороту робочої сили. Це в свою чергу забезпечить не тільки підвищення фінансових результатів діяльності, а й забезпечить Товариство трудовими ресурсами на тривалий проміжок часу. Дана політика також допоможе зменшити додаткові витрати пов’язані з адаптацією нового персоналу.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ  ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ  ЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ

 

1.1 Економічна сутність та класифікація трудових ресурсів

 

Найбільш важливим елементом  продуктивних сил і головним джерелом розвитку економіки є люди, а саме, їх майстерність, освіта, підготовка, мотивація  діяльності. Існує безпосередня залежність конкурентоспроможності економіки, рівня добробуту населення, підвищення ефективності діяльності підприємства від якості трудового потенціалу персоналу підприємств та організацій даної країни.

Трудові ресурси як об'єкт управління являють собою сукупність взаємопов'язаних елементів, що характеризують населення, яке має необхідний фізичний розвиток, розумові здібності та знання для роботи в народному господарстві, його формування, розподіл і використання, які знаходяться у взаємодії з матеріальними і фінансовими ресурсами, та приводяться в рух і підлягають впливу та упорядкуванню з боку суб'єктів управління різних рівнів.

Забезпеченість підприємства трудовими ресурсами, їх раціональне використання є важливим фактором підвищення ефективності виробництва. Аналіз використання трудових ресурсів спрямований на забезпечення повної зайнятості персоналу підприємства, високої продуктивності праці, створення нормальних умов для роботи персоналу і підвищення рівня оплати праці. Від ефективності використання трудових ресурсів залежить своєчасність виготовлення продукції, її якість, раціональне використання основних і оборотних засобів, що знаходить відображення в таких узагальнюючих показниках, як собівартість, витрати, прибуток.

Категорія  “трудові  ресурси”  вперше  була запроваджена  академіком С.Г. Струміліним  у 1922 р. в роботі “Наші трудові ресурси і перспективи”, але на сьогодні так і немає єдиної думки про суть цього поняття (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Визначення  поняття “трудові ресурси”

Джерело/Автор	Визначення поняття
А.П.Соловйов [31]	Трудові ресурси – містке за змістом поняття – це сукупність носіїв функціонуючої та потенційної сукупної та індивідуальної робочої сили та тих відносин, що виникають в процесі її відтворення.
Романішин В.О. [33]	Визначає трудові ресурси, як головну продуктивну силу суспільства.
Качан Є.П. [34]	Розглядає трудові ресурси, як сукупність носіїв робочої сили, яка здебільшого визначається демографічною структурою населення, встановленими межами працездатності як тих, що беруть участь у процесі праці, створенні споживчих вартостей і соціально культурних цінностей, так і потенційно здатних до суспільно-корисної діяльності.
Богиня Д. П., Грішнова О. А. [15]	Трудові ресурси –  це частина населення країни, яка за своїм фізичним розвитком, розумовими  здібностями і знаннями здатна працювати в народному господарстві.
Ковальов В. М., Рижиков В. С., Єськов О. Л., Чернетко І. М. та Атаєва О. А. [32]	Під трудовими ресурсами  розуміють частину  населення, що проживає на п ній території, яка володіє фізичними й інтелектуальними здібностями, знаннями, навичками й умінням, необхідним для роботи у певній трудовій сфері.
Покропивний С. Ф.	Трудові ресурси – це частина працездатного  населення, що за своїми віковими, фізичними, освітніми даними відповідає тій чи іншій сфері діяльності.
Ожегов С. І., Шведова Н. Ю.	Трудові ресурси –  це частина населення країни, яка  здатна працювати, брати участь у  процесі  виробництва.

 

Використовуючи  існуючі  теоретичні  підходи  можна зробити наступні визначення поняття трудових ресурсів:

• трудові  ресурси  –  промислово-виробничий  персонал  суб’єкта господарювання, який  володіє певною освітою  та кваліфікацією, і вагомою складовою якого є робітники;
• трудові  ресурси  беруть  участь  у  процесі  виробництва  шляхом взаємодії з основними  засобами і матеріальними ресурсами, створюючи при цьому продукт, вартість, додаткову вартість.
• трудові ресурси – це складова виробничих ресурсів, що уявляє собою промислово-виробничий персонал суб’єкта  господарювання,  чисельність якого може змінюватись в разі потреб виробництва.

Структура трудових ресурсів включає такі компоненти як: стать, вік, освіта, місце проживання, професія, національність і мова, релігія, зайнятість за сферами. Сучасна система класифікації трудових ресурсів ґрунтується на розгляді  економічно  активного  та  економічно  неактивного  населення, співвідношення  між  яким  залежить  від    соціальних,  економічних  та демографічних процесів (схема 1.1).

 

 

 

 

Схема 1.1. Структура трудових ресурсів

 

Згідно з українським  законодавством до складу трудових ресурсів відносяться:

• населення в працездатному віці, крім непрацюючих інвалідів 1-ї і 2-ї груп та непрацюючих осіб, які одержують пенсію на пільгових умовах (жінки, що народили п'ять і більше дітей і виховують їх до восьми років, а також особи, які вийшли на пенсію раніше у зв'язку з тяжкими й шкідливими умовами праці);
• працюючі особи пенсійного віку;
• працюючі особи віком до 16 років.

Важливе практичне значення має класифікація трудових ресурсів, оскільки вона дозволяє проаналізувати реальний стан їх використання та виявити напрями підвищення  продуктивності праці.

Розрізняють трудові  ресурси реальні та потенційні.

Реальні трудові ресурси – це населення зайняте економічною діяльністю (яке уже працює).

Потенційні – це ті особи, які можуть бути залучені до конкретної праці в економіці країни (навчаються з відривом від виробництва, зайняті в домашньому господарстві, безробітні, які не мають роботи, але бажають її отримати та ін.).

За значенням яке  трудові ресурси відіграють у  процесі виробництва їх поділяють  на основні і додаткові.

Основні – це лише працездатні чоловіки і жінки у працездатному віці. Їх питома вага, як у чисельності трудових ресурсів, так і в загальній кількості відпрацьованого в сільському господарстві часу становить близько  90%.

Додаткові – це всі інші категорії працюючих. Незважаючи на їх незначну питому вагу у затратах праці (10%) ця частина трудових ресурсів відіграє важливу роль у період найбільш напружених робіт (пікові періоди).

За критерієм умов найму працівників поділяють на: постійні, сезонні та тимчасові.

Постійні працівники – ті які прийняті на роботу по найму на тривалий термін без точного його визначення.

Сезонні працівники – ті яких зараховують до складу трудового колективу на термін до 6-ти місяців для виконання сезонних робіт.

Тимчасові працівники – ті, яких зараховують до складу трудового колективу тимчасово з наперед встановленим терміном, як правило – до 2-х місяців.

За характером виконуваних функцій всі працівники підприємства поділяються на: керівників, спеціалістів, службовців та робітників.

Керівники – це працівники, які організовують виробництво і здійснюють управління діяльністю підприємства та його структурних підрозділів (директор підприємства, завідувачі відділів, бригадири, завідуючі фермами, майстернями тощо), головні спеціалісти, які очолюють окремі напрями чи служби (головний агроном, головний зоотехнік, головний бухгалтер, головний інженер, головний механік, головний електрик та ін.),              а також їх заступники.

Спеціалісти – це працівники, які виконують окремі види спеціальних робіт: інженерно-технічних, технологічних, економічних та ін. До даної категорії працівників належать: інженери, агрономи, зоотехніки, диспетчери, нормувальники, механіки, енергетики, ветеринари, економісти, бухгалтери, юрисконсульти та ін.

Службовці – це працівники, які виконують функції з підготовки та оформлення документації, а також здійснюють облік, контроль і адміністративно-господарське обслуговування функціонування підприємства (касири, чергові, секретарі, друкарки, табельники та ін.).

Робітники – це найбільша частина працівників підприємства, які безпосередньо зайняті в процесі виробництва продукції, виконують допоміжні та обслуговуючі (ремонтні, транспортні та ін.) роботи та надають матеріальні  і побутові (двірники, прибиральниці тощо) послуги. У свою чергу робітники поділяються на зайнятих безпосередньо у сільськогосподарському виробництві та зайнятих не в сільськогосподарському виробництві.

1.2 Завдання, джерела  інформації та методика аналізу забезпеченості підприємства трудовими ресурсами

 

Від ефективності використання трудових ресурсів, рівня забезпеченості, величини продуктивності праці залежать обсяг виробництва продукції, ступінь ефективності використання основних засобів, собівартість продукції, обсяг реалізації, величина прибутку та низка інших економічних показників діяльності підприємства. Таким чином, забезпеченість підприємства трудовими ресурсами, їхня структура, якісна характеристика, раціональне використання робочого часу та ефективність їх використання впливають на кінцеві фінансові результати діяльності підприємства через показники виробництва і собівартості продукції.