Облік і аналіз трудових ресурсів

6) визначення резервів  підвищення продуктивності праці,  розробка заходів щодо їх мобілізації  і кращого використання людського  капіталу.

Загальна схема порядку  визначення показників виробітку і  трудомісткості праці наведена на рис. 1.2.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.2. Загальна схема  порядку визначення показників виробітку  і трудомісткості праці

Наприкінці аналізу  продуктивності праці порівнюються темпи її зростання з темпами  зниження трудомісткості виготовлення продукції                   (рис. 1.3).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.3. Порядок розрахунку і порівняння темпів зростання продуктивності праці  та зниження трудомісткості виготовлення продукції

5. Наступним етапом аналізу трудових ресурсів є вивчення впливу трудових факторів на обсяг випуску продукції. Усі фактори, які впливають на рівень продуктивності праці, можна поділити на дві групи: інтенсивні і екстенсивні. До  інтенсивних  відносять фактори, які впливають на зміну виробітку за одиницю часу. Серед них виділяють:

1) фактори використання робочої сили і підготовки виробництва: поліпшення організації праці і нормування, підвищення кваліфікації робітників, удосконалення оплати праці, поліпшення організації і технології виробництва;

2)  фактори використання основних засобів – упровадження і застосування нової техніки, автоматизації виробництва;

3) фактори використання  матеріальних ресурсів – поліпшення  використання сировини, заміна одних  іншими, більш ефективними. 

Серед екстенсивних факторів виділяють:

1) фактори використання  робочого часу – усунення цілоденних і внутрішньозмінних втрат робочого часу;

2) фактори зміни питомої  ваги персоналу в загальній  чисельності промислово-виробничого  персоналу. 

Вплив екстенсивних факторів розраховується за методом елімінування, способами абсолютних або відносних різниць.

6. Подальшим етапом аналізу трудових ресурсів є вивчення невикористаних резервів. Резерви, які підвищують ефективність використання трудового потенціалу, формуються під впливом певних умов і чинників, які відображають суттєві причинно-наслідкові зв’язки, що визначають цей процес.

Чинник – це та рушійна  сила, яка впливає на ефективність використання трудового потенціалу за різних матеріально-технічних, суспільно-економічних  і природних умов, а  умови – вони забезпечують дію чинників, які підвищують ефективність використання трудового потенціалу. Головні резерви, що підвищують ефективність використання трудово-го потенціалу формуються за рахунок матеріально-технічних, соціально-економічних і природних умов  (рис. 1.4).  Ці резерви виявляються в процесі аналізу виконання виробничої програми і встановлюються по кожній окремій статті.

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.4. Умови формування резервів підвищення ефективності використання трудового потенціалу

7. Наступним етапом аналізу є вивчення рентабельності трудових ресурсів та ефективності управління ними. Для оцінювання ефективності використовують показник рентабельності персоналу, факторну модель якого можна представити так:

                              Rпп = П / Чср × 100                                                 (1.7)

Факторна модель показника  рентабельності персоналу представлена таким чином:

Rпп = П / Чср в = (П × В × ВП) / (В × ВП × Чср в) = Rоб × Дрп × РВ,

                               ΔRпп = ΔРВ × Дрп ⁰ × Rоб ⁰,                               (1.8)

                             ΔRпп = РВ¹ × ΔДрп × Rоб ⁰,         (1.9)

                             ΔRпп = РВ¹ × Дрп ¹ × ΔRоб,      (1.10)

де  Rпп – рентабельність персоналу;

П – прибуток від реалізації продукції;

Чср в – середньоспискова чисельність виробничого персоналу;

Чср – середньоспискова чисельність персоналу підприємства;

В – виторг від реалізації продукції;

ВП – випуск продукції  в поточних цінах;

Rоб – рентабельність  обороту (продаж);

Дрп – питома вага реалізованої продукції в загальному обсягу її випуску;

РВ – середньорічна  виробка продукції одним працівником  у поточних цінах;

0 – базовий період;

1 – поточний звітний  період.

8.  Черговим етапом аналізу є вивчення впливу ефективності використання трудових ресурсів на обсяг випуску продукції і на фінансові результати підприємств. Аналіз впливу трудових ресурсів на обсяг випуску продукції можна розрахувати за такими детермінованими моделями взаємозв’язку показників, застосовуючи метод елімінування, спосіб послідовних підстановок або спосіб абсолютних різниць:

1) ВП = Ур × Чпвп ×  Д × Г × Пг,                                                        (1.11)

2) ВП = Чр × Д × Г × Пг,      (1.12)

3) ВП = Чр × Пр середньорічну,      (1.13)

4) ВП = Чр × Д × Пр середньоденну,                                                 (1.14)

де ВП  –  обсяг  випущеної продукції, грош. одиниць;

Чпвп – чисельність промислово-виробничого  персоналу, чол.;

Ур  –  питома вага робітників у  загальній чисельності  промислово-виробничого  персоналу, частках одиниць;

Пр  –  виробіток робітників, грош. одиниць;

Д – середня кількість днів за рік, відпрацьованих одним робітником, днів;

Г – середня тривалість робочого дня, годин;

Пг  –  середньорічний  виробіток  одного робітника, грошових одиниць.

Мета сучасного аналізу  використання робочого часу полягає  у визначенні розміру і причин втрат робочого часу з відображенням  наслідків на фінансові результати діяльності, розробленні заходів  щодо поліпшення його використання.

Фінансові результати напряму залежать від обсягу випуску та реалізації продукції, а ті, у свою чергу, від величини затраченого часу на їх виробництво – кількості відпрацьованих днів і годин одним робітником за звітний період, ступеня використання фонду робочого часу.

Вплив ефективності використання трудових ресурсів на фінансові результати можна простежити по окремому виробу за певною виробленою їх партією за умов прирівнення його випуску до обсягу реалізації (РП), тобто все, що виробляємо, йде на продаж, та за умови розрахунку середнього денного виробітку не за фактичною собівартістю, а за ціною реалізації (Пг). Таким чином,

                                  РП = Ч × Д × Г × Пг                                           (1.15) 

Застосовуючи один із прийомів елімінування, можна розрахувати  вплив кожного трудового фактора  на виручку (дохід) від реалізації. Якщо середньогодинний виробіток виразити не ціною реалізації, а величиною  середнього прибутку за годину (ПРГ), то отримаємо загальний прибуток по окремому виробу (ПР), тобто

                                  ПР = Ч × Д × Г × ПРГ.          (1.16)

Застосовуючи один із прийомів елімінування, можна також  розрахувати вплив кожного трудового  фактора на прибуток від реалізації певного виду виробу. За такою схемою можна визначити вплив ефективності використання трудових ресурсів на фінансові результати по кожному виду продукції, які виробляє підприємство.

1.3 Шляхи зростання  ефективності використання трудових  ресурсів на підприємстві

 

У сучасних умовах господарювання особливої актуальності набуває  питання використання  трудових  ресурсів.  Достатня  забезпеченість  підприємств  потрібними  трудовими  ресурсами, їхнє раціональне використання,  високий  рівень  продуктивності праці  мають  велике  значення  для  підвищення ефективності функціонування будь-якого підприємства. Вчасно отримати інформацію про недоліки у роботі працівників, втрати робочого часу, погіршення продуктивності праці, виявити причини та визначити заходи щодо їх усунення дає змогу система аналізу.

З метою забезпечення результативного процесу формування та використання ресурсного потенціалу при його організації необхідно  враховувати  сукупність  факторів, що впливають на нього і водночас визначають його ефективність. Основними такими аспектами є: екологічний, соціальний, економічний, виробничий та фінансовий (рис. 1.5), що виступають як невід’ємні елементи системи підвищення ефективності використання потенціалу персоналу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.5. Схема ефективності використання трудових ресурсів

Загальним негативним проявом  усіх особливостей трудових ресурсів в Україні є неповне їх використання і відносно невисока річна продуктивність праці.

На  рівень  продуктивності  праці    впливають  рівень  екстенсивного  використання праці,  інтенсивність  праці  та  техніко-технологічний  стан підприємства.

Рівень  екстенсивного  використання  праці  показує  міру  її продуктивного  використання і її тривалість протягом робочого дня  при  незмінності  інших  характеристик.  Чим  повніше використовується  робочий  час,  чим  менше  простоїв  та  інших витрат  робочого  часу,  чим  триваліший  робочий  день,  тим вищий рівень екстенсивного використання праці і відповідно, продуктивності  праці. 

Інтенсивність  праці  характеризує  міру  її  напруженості  й визначається  кількістю  фізичної  та  розумової  енергії  людини, витраченої за  одиницю  часу.

Джерелом зростання  продуктивності праці, яке не має  меж, є  техніко-технологічне  вдосконалення  торговельної  діяльності  під  дією  науковотехнічного  прогресу.  Тобто  саме  за  рахунок науково-технічного прогресу продуктивність праці зростає так швидко,  що  дає  можливість  виробляти  все  більше  і  більше споживчих благ меншою кількістю праці.

При  визначенні  ефективності  використання  трудових ресурсів    підприємства  необхідно  визначити  чітку  класифікацію  факторів,  що  діють  на  продуктивність праці і визначають її рівень. Залежно  від можливостей впливу підприємства та врахування у практичній діяльності факторів зростання  продуктивності  праці,  ці  фактори  поділяють                        на  2 групи – зовнішні та внутрішні.

До складу зовнішніх  факторів належать:

1.  Загальноекономічні  фактори,  які  визначають  загальні  умови  зростання  продуктивності  праці  всіх  підприємств: політичний  устрій,  макроструктурні  зрушення  в  суспільстві, стадія життєвого циклу країни, розвиток наукового-технічного прогресу  та  використання  його  досягнень,  освітянський  та кваліфікаційний рівень  населення,  рівень  інфляції,  рівень матеріального добробуту населення.

2. Галузеві фактори,  що обумовлюють рівень продуктивності  праці  в  окремій  галузі  порівняно  з  іншими:  спеціалізація  галузі,  стадія  життєвого   циклу,  сталість  попиту  на  продукцію (послуги)  галузі,  рівень  розвитку  виробництва  товарів, кон’юнктура  споживчого  ринку,  динаміка  грошових  доходів населення, ступінь впровадження в галузь досягнень науковотехнічного  прогресу. 

Більш  практичне  значення,  з  точки  зору  ефективності використання  трудових  ресурсів  мають внутрішні  фактори  зростання  продуктивності  праці.  Залежно від  характеру  впливу  в  їхньому  складі  виділяють  такі  групи факторів:

1. Організаційні  фактори.  Поглиблення  спеціалізації, зменшення  широти  асортименту.  Вдосконалення  системи управління  на  підприємстві.  Введення  прогресивних  форм організації  праці.  Забезпечення  ритмічності  постачання  та реалізації товарів.

2. Технічні  фактори.  Підвищення  рівня  механізації  та автоматизації праці.  Підвищення  ступеня використання наявної техніки та  обладнання.  Заміна  обладнання  більш потужним та прогресивним.

3. Технологічні  фактори.  Удосконалення  торговельно-технологічного  прогресу  та  технології  проведення  окремих операцій (вантажних,  складських,  фасувальних,  касових). Впровадження прогресивних форм обслуговування покупців.

4. Економічні  фактори.  Зростання  обсягу  товарообігу.  Зростання  якості  товару  та  широти  асортименту (взаємозамінюючих  та доповнюючих товарів).  Скорочення апарату управління та допоміжного персоналу. Удосконалення методів планування  та  контролю.  Удосконалення систем оплати  праці та  стимулювання  праці.  Удосконалення форм організації трудових  відносин.   Застосування  систем  участі  в прибутках.

Необхідно  зазначити,  що  ефективність  використання трудових  ресурсів  підприємств  залежить  певною  мірою  від існуючої  системи  матеріального  стимулювання  праці робітників. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов  роботи,  що  виконується,  професійно-ділових  рис працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.  Відповідно  оплату  праці необхідно  розглядати  у  взаємозв’язку  із  зростанням продуктивності праці.