Формування експортних ресурсів ріпаку в крупних агроформуваннях

Серед основних олійних культур  України у структурі посівних площ ріпак займає третє місце, поступаючись лише соняшнику та сої. Нині соняшник залишається основною олійною культурою в Україні завдяки вигіднішій ціні реалізації насіння. Але зростання обсягів його вирощування відбувається за рахунок розширення посівних площ при зниженні урожайності в середньому на 46,3%. Близько 30% площі соняшнику знаходиться в зоні Полісся, де рівень забезпеченості ґрунту поживними речовинами низький, підвищена вологозабезпеченість та порівняно низький температурний режим. Тому саме ріпак у цій зоні, де соняшник не має переваг через агрокліматичні умови, повинен частково, а то й повністю його замінити. [Шашула А.О. Екологічний стан ґрунтів та виробництво с.-г. продукції // Економіка АПК. – 2009. – №12. – с. 17.

З агроекономічної точки  зору саме українське Полісся та Лісостеп мають найсприятливіші ґрунтово-кліматичні умови для вирощування озимого  та ярого ріпаку. Найбільш перспективними у цьому плані є Західна Україна, Чернігівська, Сумська, Черкаська, Полтавська області, де за останні роки спостерігається стрімке зростання (у 20-50 разів) валових зборів озимого ріпаку. Для степових регіонів бажаним є збільшення посівів ярого ріпаку.[ Вишнівський П.С. Ефективність вирощування ріпаку.// Економіка АПК – 2008. – №9. – с. 101.

У структурі орних земель України (32,5 млн. га) озимий ріпак займає близько 0,2 - 0,3%, а середня урожайність перебуває на рівні 18,2 ц / га. Слід зауважити, що за останні роки вирощувався ще й ярий ріпак на площі близько 15 тис. га з урожайністю 10,7 ц / га. [Новак А.В. Біологічна активність ґрунту та продуктивність посівів ріпаку ярого залежно від попередників. // Зб. наукових праць Уманської ДАА. – 2008. – №55. – с. 43–49.]

Економічна ефективність ріпаківництва визначається співвідношення валового збору насіння до таких показників, як собівартість продукції, продуктивність праці та фондовіддача виробничих фондів. Собівартість продукції являє собою суму витрат, понесених підприємством на її виробництво: затрати на механізацію, оплату праці, посадковий матеріал, добрива, засоби захисту рослин, зберігання тощо.[ Гауе О. Ярий ріпак: конкурентоспроможність зростає // Пропозиція. – 2008. – №2. – с. 43]

Таким чином, для підприємства, організації, селянина чи фермера важливо  знати не тільки обсяг виробленої продукції, а й скільки витрачено  матеріальних засобів і праці, яка  собівартість цієї продукції, як впливає  збільшення витрат на вихід продукції, чи є виправданими додаткові витрати.

Додаткові витрати є виправданими, коли темпи росту урожайності  перевищують темпи росту витрат; можуть бути частково виправданими в  тому випадку, коли збільшуються і втрати, і урожайність, але темпи росту  грошово-матеріальних витрат незначно перевищують темпи росту урожайності. Невиправданим є збільшення витрат при зменшенні урожайності і  підвищенні собівартості.

Для підвищення рівня врожайності ріпаку необхідно враховувати у виробництві регіональні, адаптовані до певних ґрунтово-кліматичних умов технології, які забезпечують урожайність на рівні 2,5-3,0 т/га з олійністю насіння до 45-50%. Саме технологія, її насиченість окремими елементами визначає рівень урожайності ріпаку, з підвищенням якої знижується собівартість однієї тонни насіння та збільшується прибуток, а отже й рентабельність виробництва.[ Гауе О. Ярий ріпак: конкурентоспроможність зростає // Пропозиція. – 2008. – №2. – с. 43]

Слід зазначити, що лише оптимально розвинені посіви мають потенціал до високих урожаїв. Посіви з втраченими рослинами та листям підлягають коригуванню на врожайність. Так, з посівами, де розвиток рослин знаходиться на рівні 6-8 листків можна отримати 90% урожаю, 4-6 листків - біля 75%, а менше 4 листків - максимум 60%, у порівнянні зі станом посівів, де рослини мають 10-12 листків. Така ж ситуація і з кількістю рослин. Якщо їх менше 40 шт. на 1 мІ, очікувана врожайність лінійно знижується в залежності від кількості рослин. Відсутність 10 рослин на 1 мІ зменшує її на 15-20%. [Гауе О. Вирощування ріпаку: професійно стабілізуємо високі врожаї // Пропозиція. – 2007. – №2. – с. 68.

Урожайність є одним з  основних показників економічної ефективності у сільському господарстві. Вона впливає  на валовий збір продукції, а отже саме від її рівня залежить обсяг отриманого насіння. Підвищення урожайності залежить від багатьох факторів. Так, досвід 2004 року довів, що озимий ріпак відмінно перетворює високі дози азотних добрив у високу врожайність. При аналізі її результатів у понад 35 господарствах України, в яких було зібрано по 45-55 ц/га, встановлено, що ці господарства в середньому вносили по 120 - 150 кг азоту в д.р. у два внесення.[ Гайдаш В.Д. Ріпак: його сучасний стан і перспективи в Україні // Пропозиція – 2008. – №8. – с. 50.

У сівозмінах різних ґрунтово-кліматичних зон під ріпак застосовують диференційований обробіток ґрунту. Необхідно правильно поєднувати глибокий, звичайний і поверхневий обробіток з використанням полицевих, плоскорізних, голчастих, комбінованих та інших ґрунтообробних знарядь.[ Коломієць Н.М. Ріпак: місце у сівозміні // Пропозиція. – 2007. – №3. – с. 35]

У сівозміні озимий ріпак  розміщують після гороху, конюшини, озимої пшениці, кукурудзи на силос  та інших культур. Ріпак використовують як добрий попередник для озимих хлібів.

Сівба озимого ріпаку проводиться раніше озимої пшениці, приблизно в другій декаді серпня. Спосіб сівби - широкорядний з міжряддям в 45 см. Норма висіву змінюється залежно від термінів сівби:

Восени догляд за посівами передбачає боронування по сходах для руйнування ґрунтової кірки та обгортання рослин з метою поліпшення умов перезимівлі. У наступному році проводять кілька міжрядних рихлень з інтервалом в 10 -14 днів для боротьби з бур'янами та підтримання ґрунту в пухкому стані для його кращої аерації і запобігання втрати вологи.

Сіють ярий ріпак по кращих попередниках - після озимих та просапних культур. Сівба рання, разом з ранніми зерновими. Спосіб і норми висіву насіння такі ж,як озимого ріпаку. [Коломієць Н.М. Ріпак: місце у сівозміні // Пропозиція. – 2007. – №3. – с. 35;14]

Збирають ріпак комбайнами у фазі повної стиглості, але до початку розтріскування стручків. Запізнення зі збиранням зумовлює значні втрати насіння. Ріпак краще скошувати вранці або надвечір. Вимолочене насіння необхідно просушити, почистити і закладати з вологістю 11- 12% [2].

Сьогодні одним з визначальних факторів, що стримують розвиток ріпаківництва  в Україні, є низька якість продукції. Як наслідок, рівень цін є невисоким. Ціноутворення та прогнозування цін на ріпакове насіння пов'язане з його якістю. Проблема якості вирішується створенням нових, безерукових сортів, вміст ерукової кислоти в насінні яких становить не більше 2% [Гайдаш В.Д. Ріпак: його сучасний стан і перспективи в Україні // Пропозиція – 2008. – №8. – с. 50.

Щодо ринку ріпакової олії, то вона в основному експортується. Основна частка експорту - нерафінована олія, яка є сировинним матеріалом для виробництва якісних та поживних продуктів харчування, переробки на кондитерські жири, маргарини тощо, які повертаються на українські ринки і реалізуються за досить високими цінами.

Основною продукцією переробки  насіння ріпаку в Україні є олія. Потужності з виробництва рослинних олій зосереджені на 21 заводі асоціації «Укроліяпром», які можуть переробити близько 2 млн. т ріпаку за рік. [4]

Так, у  досліджуваному господарстві, ВП НУБіП України «Великоснітинське навчально-дослідне господарство ім. О.В.Музиченка» у 2011 році від реалізації насіння ріпаку було отримано чистого прибутку 89,8 тис.грн.

Підсумовуючи викладене  вище, зазначимо, що проблема розвитку галузі ріпаківництва є актуальною на сьогоднішній день як у світі, так  і в Україні. Особливо у світлі останніх років, коли проблема обмеженості природних енергетичних ресурсів постає досить гостро, ріпак у недалекому майбутньому може стати одним з основних альтернативних джерел енергії.

Розвиток вирощування  і переробки ріпакового насіння створить додаткові робочі місця, а головне - зменшить енергетичну залежність України. Умовами ж розвитку ріпаківництва є, перш за все, впровадження у виробництво регіональних технологій, адаптованих до природно-кліматичних умов тієї чи іншої області, та їх дотримання, оновлення матеріально-технічної бази, раціональне використання ресурсів.

+СНІТИНКА

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Аналіз світового ринку  насіння ріпаку та продктів  його переробки

За обсягами світового виробництва ріпак поступається лише сої. За даними Міністерства сільського господарства США (USDA) виробництво олійних культур у світі за попередніми підсумками 2011-2012 маркетингового року становить 437 млн т, з яких на соєві боби припадає 54%, на ріпак - 14%.

Третій сезон поспіль  виробництво ріпаку коливається у діапазоні від 60 до 61 млн т. У 2011-2012 МР відбулося незначне зменшення виробництва ріпаку порівняно з попереднім сезоном. Обсяги виробництва цього насіння становили 60,4 млн т, що менше порівняно з минулорічним сезоном на 140 тис. т. Позначилося на врожаю скорочення площі під культурою. Так, площа вирощування ріпаку у світі становить 33,1 млн га, що на півмільйона гектарів менше попереднього рівня (Рис.2.1.). Урожайність при цьому залишилася на рівні 1,8 т/га.

Рис. 2.1. Динаміка виробництва  та площ посівів ріпаку в світі

Найбільшими виробниками  ріпаку є країни Європейського Союзу. У поточному маркетинговому сезоні ці країни виробили 19,1 млн т насіння, що становило майже третину світового врожаю. Проте обсяг отриманого врожаю виявився меншим за показник 2010-2011 МР на 8% та є найнижчим за останні три роки. Негативний вплив на врожай мала весняна посуха, а також тривалі літні зливи під час збиральної кампанії (Рис 2.2.).

Рис. 2.2. Динаміка урожайності  в світі

До провідних виробників ріпаку, окрім ЄС, належать Канада, з  обсягом виробництва ріпаку на рівні 14,2 млн т, Китай (13 млн т) та Індія (6,5 млн т), які одночасно є найбільшими споживачами цього насіння (Рис 2.3.)

Рис 2.3. Структура світового виробництва ріпаку у 2011-2012 МР

За інформацією USDA, світове споживання ріпаку вже другий сезон поспіль перевищує його виробництво. Високий рівень споживання є наслідком зростання чисельності населення у світі та відповідно підвищеним попитом на продовольство та енергоресурси. У новому сезоні попит на це насіння становив понад 62 млн т, що майже на третину перевищує середньорічний показник за останні 10 років. Збільшення споживання впливає на зменшення запасів насіння. На кінець поточного сезону вони очікуються у межах 4,2 млн т, що на 35% менше минулорічного (Рис 2.4.).

 
Рис 2.4. Динаміка світового споживання ріпаку

Скорочення обсягів виробництва  пожвавило світову торгівлю. Експорт ріпаку досяг 12 млн т, що на 11% більше порівняно з минулим роком. Найбільшим експортером цього насіння є Канада, яка в поточному сезоні продала на зовнішніх ринках 8,4 млн т, що становить 59% внутрішнього виробництва та 70% світової торгівлі.

Упродовж перших чотирьох місяців 2012 року на світових товарних біржах спостерігалося зростання цін на ріпак. Якщо у січні на Гамбурзькій біржі ціна з базисом поставки СІF становила $594 за тонну, то у квітні зросла до $657/т. Загалом середні світові ціни 2011-2012 МР поступалися цінам попереднього сезону на 6%. 

Основними перевагами ріпаку порівняно з іншими сільськогосподарськими культурами є стабільний попит на нього, підкріплений високими закупівельними цінами. Якщо на початку 2011-2012 МР майже на всі види зерна спостерігалося значне зниження цін, то цього не відбулося з ріпаком. У жовтні-листопаді продовольчий ріпак коштував у середньому 4,4 тис. грн/т, технічний – 4,3 тис. грн/т, що значно дорожче відповідного періоду минулого року. До того ж, упродовж поточного сезону ціни на ріпак не опускалися нижче 4000 грн/т.

За оперативною інформацією  Мінагропроду про рівень середньозважених закупівельних цін, станом на 1 червня 2012 року ріпак коштував 4,4 тис. грн/т, тоді як мінімальною була ціна 4,25, а  максимальною - 4,7 тис. грн/т. При цьому  більш дешевим насіння було в Кіровоградській області, дорожчим – у Херсонській. Порівняно з квітнем поточного року ріпак подорожчав на 1%.

За підсумками минулого року сільськогосподарські підприємства - виробники ріпаку отримали понад 1 млрд грн прибутку, що забезпечило рентабельність на рівні 32%. Це один із найвищих показників порівняно із зерновими та окремими олійними культурами. Для порівняння: рентабельність зернових та зернобобових культур становила 25%. Одним із факторів досягнення такого результату стала сприятлива цінова ситуація на ринку. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3. Розвиток аграрного  ринку та сучасний стан ринку  насіння ріпаку і продуктів  його переробки 

Ріпак вважається ризикованою культурою через його вимогливість до умов вирощування. Але ризики компенсуються відсутністю проблем зі збутом урожаю, оскільки на нього існує стабільний попит, підкріплений привабливими для аграріїв цінами. Це не просто збіг обставин, а реальне відображення тенденцій світового аграрного ринку. Зі зростанням цін на продовольство та енергоносії ріпак зайняв провідне місце серед сільськогосподарських культур. Продукти його переробки використовуються у харчуванні, годівлі тварин, виробництві біоенергії тощо.

Минулорічний урожай ріпаку поступався врожаю попереднього року на 404 тис. т, або 21%. Це сталося у зв’язку зі зменшенням площі зі 1014 тис. га у 2009 році до 863 тис. га у 2010-му та зниження урожайності відповідно з 18,5 до 17,0 ц/га. Проте обсяги виробництва мають незначний вплив на його цільове використання. Ця культура є експортно орієнтованою, тому частка його внутрішнього споживання є незначною. У 2010-2011 маркетинговому році (МР) було експортовано 1,4 млн т ріпаку та 235 т ріпакової олії.