Формування експортних ресурсів ріпаку в крупних агроформуваннях

Похідний характер попиту на ресурси виявляється в тому, що попит на ресурси визначається і залежить від попиту на продукцію, що виробляється за допомогою даного ресурсу. Наприклад, попит на ткацькі верстати буде залежати від попиту на тканину, яка виробляється на цих верстатах. Якщо тканина певного виду не користується попитом, то можна прогнозувати майбутнє падіння попиту на ткацькі верстати, на яких вона проводиться.

Важливою стороною ринку  ресурсів є попит на ресурси. Можна виділити кілька найважливіших факторів, що впливають на попит на ресурс, який пред'являється виробниками, фірмами.

До них відносяться  наступні фактори:

• ціна ресурсу,
• продуктивність ресурсу,
• ціна на продукцію, вироблену за допомогою ресурсу,
• ціна на інші ресурси, їх взаємозамінність,
• число підприємств, що пред'являють попит на ресурс,
• очікування споживачів ресурсу,
• державне регулювання ринку ресурсу.

Ціна ресурсу. Вплив ціни блага на величину попиту на благо в економіці називається законом попиту. Це закон діє і на ринках ресурсів. При підвищенні ціни фактора виробництва попит на нього скорочується. Візьмемо такий фактор виробництва як праця. Якщо підвищується ціна праці, тобто заробітна плата, то попит на працю скорочується. І навпаки, при зниженні заробітної плати попит на працю зростає. При підвищенні регульованої державою мінімальної заробітної плати попит на працю знижується, а розмір безробіття, за інших рівних умовах, зростає.

Продуктивність ресурсу. Більш якісний і продуктивний ресурс коштує дорожче. Заробітна плата кваліфікованого працівника вище, ніж малокваліфікованої. Земельна рента, що виплачується власникові родючої землі, вище, ніж рента власнику землі, де врожайність сльскохозяйственних культур низька. Продуктивність ресурсу залежить від багатьох факторв. Наприклад, продуктивність праці працівника визначається насамперед його кваліфікацією, рівнем освіти, її досвідом. Крім цього велике значення для його продуктивності має технічна оснащеність праці, використовувана технологія виробництва. Чим досконаліша техніка та технологія, тим вище Продуктивність праці.

Ціна на продукцію, вироблену за допомогою ресурсу. Вище вже було зазначено, що попит на ресурс є похідним попитом. Залежність попиту на ресурс від ціни продукції, що виробляється за допомогою цього ресурсу, ілюструє приклад з попитом на ткацькі верстати.

Ціна на інші ресурси, їх взаємозамінність. У темі 3 було розглянуто питання про залежність попиту на товар від цін на товари-замінники і від цін на взаємодоповнюючі товари. Подібна залежність існує і на ринках ресурсів.

Припустимо, що в якомусь  виробництві праця і капітал  здатні заміщати один одного в певною мірою. Наприклад, рити траншеї можна і вручну, і за допомогою екскаватора. Якщо ціна на екскаватори суттєво впаде, то попит на працю землекопів скоротиться, тому що ручна праця буде поступово витіснятися машинним працею.

Число підприємств, що пред'являють попит на ресурс. Чим більше підпртий в галузі, що виробляє певну продукцію, тим вищим буде попит на ресурси, які використовуються при виробництві цієї продукції.

Очікування споживачів ресурсу. Ці очікування можуть бути пов'язані з прогнозами попиту на вироблену продукцію, з майбутнім зміною цін на ресурси. Коли, наприклад, у зв'язку з погіршенням політичної ситуації на Близькому Сході очікується зростання цін на нафту, то попит на нафту, а також на нафтопродукти буде підвищуватися. Споживачі нафти, природно, будуть здійснювати додаткові поточні закупівлі і збільшувати запаси нафти.

Державне регулювання  ринку ресурсу. Будь-який податок  на ресурс веде до підвищення цін на ресурс, що за інших рівних умов може призвести до зниження попиту на цей ресурс. Інший приклад з державним регулюванням цін на ресурси. Якщо держава підвищує стелю цін на певний ресурс, наприклад, на нафтопродукти, як це має місце в Росії, то така зміна може призвести до скорочення попиту на нафтопродукти з боку виробників, що використовують нафтопродукти у виробництві.

 

 

2. Понятійний апарат ринку ресурсів

Види факторів виробництва зумовлені  різноманітністю виробничої діяльності людини у багатьох галузях, підгалузях, сферах, підрозділах і регіонах. Наприклад, є фактори виробництва сільськогосподарського призначення, або такі, що належать до промисловості, машинобудування. Робітники як фактори виробництва можуть бути зайняті в матеріальному виробництві чи духовній сфері, в різних регіонах країни тощо. Види факторів виробництва дуже різноманітні, що є об'єктивною підставою суспільного поділу праці.

Для типів факторів виробництва  характерною є визначеність. Вони представлені засобами виробництва (матеріально-речовий фактор) і безпосередніми виробниками (особистий фактор), наділеними здатністю до праці.

Особистий і речовий фактори  набувають найсуттєвішої якості - суспільного характеру, коли постають не як індивідуальні, а як сукупні  фактори. Індивідуальні фактори, як і індивідуальне виробництво  певною мірою є абстракцією. Індивідуальні  фактори обох типів (засоби виробництва  і робоча сила) в сукупному вигляді - це сукупна робоча сила та сукупні  засоби виробництва, сукупний фактор виробництва - однотипний але багатовидовий. Зростання різноманітності видів фактора не змінює його типу, але означає розвиток його суспільного характеру, оскільки примножує й ускладнює зв'язки між різновидовими факторами виробництва одного типу (речового або особливого).

Матеріально-речові фактори поділяються  на засобі виробництва, створені людиною (капітал), і природні фактори, що об'єднуються  поняттям “земля”. Особисті фактори  визначається поняттям «праця».

Земля як фактор виробництва відіграє особливу роль. Відомий англійський економіст Уільям Петті ще у XVII столітті підкреслював, що земля - мати багатства. Поняття “земля” як фактор виробництва має широкий зміст: вона є одночасно операційним базисом виробництва (в промисловості), сховищем природних ресурсів (родовища мінералів, нафти, газу), природною основою сільськогосподарського виробництва (орні землі, ліси, водоймища). У сільському господарстві земля - це й основний засіб праці, і предмет праці.

Праця як фактор виробництва охоплює  людські ресурси: фізичні та розумові здібності, освітній та професійний  рівень, виробничій досвід тих, хто зайнятий у виробництві. Відомо, що з розвитком суспільного виробництва вдосконалюються і істотно змінюються засоби виробництва, виникає автоматизоване і роботизовано виробництво, нетрудомістські технології тощо. Але роль особистого фактора при цьому не тільки не зменшується, а де в чому і зростає. Зумовлюється це такими обставинами. По-перше, під впливом науково-технічного прогресу, вдосконалюються, відповідно виникає потреба у віщій кваліфікації працівників. По-друге, виробництво стає дедалі більш наукомістким, тобто таким, що потребує наукового забезпечення. По-третє, виробництво розв'язує дедалі складніші завдання, орієнтовані на зростаючі потреби людей і обмежені ресурси, отже, досконалішим має бути й управління. По-четверте, зростає екологічна складність виробництва внаслідок зростання промислового навантаження на природу, порушення стійких зв'язків в екологічному середовищі, зростання потенційно негативного впливу виробництва на природу. По-п'яте, зростає частка ризикових виробництв (атомна енергетика), що вимагає від людини не лише високої кваліфікації, а й значного психічного напруження.

Капітал як фактор виробництва являє  собою майно (засоби виробництва), що належать підприємцям або іншим  власникам і використовуються в  процесі створення товарів і  послуг. Особливістю капіталу є те, що він має бути кимось нагромаджений, створений. Капітал існує лише у продуктивному використанні, саме тоді коли його власниками одержуються доходи від користування та володіння своїм майном.

Матеріально-речова основа капіталу - засоби та предмети праці - перебуває  у процесі постійних змін.

Обидва типи факторів виробництва (і засоби виробництва, і робоча сила) мають єдине призначення: вони є продуктивними силами, силами дії людей на природу з метою створення благ.

Проте їхні функції розрізняються. Працівник створює засоби виробництва, визначає їхнє призначення і використовує їх в процесі праці. Речові фактори виробництва функціонують як засоби оснащення трудової діяльності людини, примноження її продуктивної сили. Вони є своєрідним продовженням людських органів діяльності і матеріальна основа розвитку їх в процесі виробництва.

Функція виробництва як особистого фактора виробництва полягає  у використанні своєї робочої  сили в процесі праці як діяльності, спрямованої на зміну предметів і сил природи з метою задоволення своїх потреб. Сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей людини становить її робочу силу.

Функція засобів виробництва полягає  в тому, щоб бути провідником продуктивної дії працівника на предмети і сили природи. Частина засобів виробництва характеризується засобами праці, за допомогою яких робітники продуктивно трансформують предмети праці. Активною частиною засобів праці є знаряддя праці, рівень розвитку яких багато в чому є показником відносин між людьми, які складаються в процесі виробництва, і ступеня зрілості тієї чи іншої епохи.

Пасивною частиною засобів праці, значення якої від цього не зменшується, є засоби виробничої інфраструктури, що виконують функцію забезпечення загальних умов виробництва: будівлі, приміщення, шляхи сполучення, засоби зв'язку інформації та інші комунікаційні системи.

Друга частина засобів виробництва - предмет праці - це річ (природна чи вироблена попередньою працею), на яку спрямована праця людини і  з якої вона як з матеріальної субстанції виробляє майбутній продукт.

Усі зазначені функції засобів  виробництва і працівників є  необхідними у виробничому процесі. Серед них немає другорядних. Однак це не означає, що не можуть бути визначені певні пріоритети. Щодо функцій, то пріоритет належить особистому фактору. Потенційний ефект засобів виробництва не реалізується поза керуючого та спрямовуючою діяльністю головної продуктивної сили - людини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Фактори формування ринку ресурсів

Ринки ресурсів, як і всі інші, регулюються силами попиту і пропонування. Попит фірми на фактори виробництва має спільні риси для всіх видів ресурсів, тоді як пропонування кожного з ресурсів має свої специфічні особливості. Закон попиту так само справедливий для ринку ресурсів, як для ринку готової продукції: чим вищою є ціна ресурсу, тим меншим за інших рівних умов буде обсяг попиту на нього.

Проте формування попиту на ресурси зазнає впливу багатьох специфічних  факторів, пов’язаних насамперед з  похідним характером попиту. Попит  на ресурси залежить від:

• попиту на готову продукцію;
• технології, яку фірма обирає для виробництва продукції;
• співвідношення продуктивності і ціни ресурсу.

Ці чинники впливають на формування кривої попиту на фактори виробництва не тільки фірми, але й галузі, а також економіки в цілому.

У короткостроковому періоді, коли змінним є лише один ресурс і дія  закону спадної віддачі зумовлює спадання продуктивності додаткових одиниць  ресурсу, перед фірмою постає проблема визначення оптимальної кількості  покупок фактора виробництва  з метою максимізації чистої вигоди.

Чиста вигода покупця визначається як різниця між цінністю покупки і видатками на неї. Оскільки згідно закону спадної граничної корисності кожна додатково придбана одиниця товару має для покупця все меншу цінність, він буде нарощувати чисту вигоду від збільшення кількості покупок доти, доки приріст чистої вигоди не зменшиться до нуля.

Якщо приріст чистої вигоди від додаткової одиниці покупок (гранична вигода), приріст цінності додаткової одиниці товару (гранична цінність), приріст видатків на покупку додаткової одиниці товару (граничні видатки), то: загальне правило максимізації вигоди для покупця полягає у тому, що чиста вигода максимізується, коли гранична цінність покупки стає рівною граничним видаткам: .

Гранична цінність покупки одиниці  ресурсу вимірюється показником граничної доходності ресурсу, величина якого залежить від двох змінних: граничної продуктивності змінного ресурсу і граничного виторгу  від продажу готової продукції, створеної додатковою одиницею ресурсу .

Гранична доходність ресурсу  – це грошовий вираз граничної  продуктивності змінного фактора виробництва: або де приріст сукупного виторгу від продажу продукції, виробленої додатковою одиницею ресурсу .

Для конкурентної фірми, у  якої граничний виторг співпадає  з ціною продукції, гранична доходність ресурсу визначається як і називається цінністю граничного продукту.

Граничні видатки фірми на ресурс – це зміна видатків на ресурс внаслідок  купівлі ще однієї одиниці ресурсу, або додаткові видатки на залучення у виробництво додаткової одиниці ресурсу: .

Якщо будь-яка фірма  купує ресурс на конкурентному ринку ресурсів, де ціна є величиною сталою, то граничні видатки на ресурс співпадають з середніми видатками і з ціною ресурсу.