Формування експортних ресурсів ріпаку в крупних агроформуваннях

Правило оптимального використання ресурсів: прибуток будь-якої фірми буде максимізуватись  за умови, що гранична доходність ресурсу  буде рівною граничним видаткам на ресурс, або його ціні.

Фірма постійно порівнює граничну доходність ресурсу з граничними видатками на нього (ціною ресурсу) і розширює попит на ресурс, доки гранична доходність ресурсу перевищує  граничні видатки (ціну).

Внаслідок дії закону спадної віддачі, гранична доходність кожної додаткової одиниці ресурсу спадає. Тому фірма розширює купівлю ресурсу до обсягу, за якого гранична доходність останньої з куплених одиниць зменшується до рівня ринкової ціни ресурсу.

У конкурентної фірми спадає лише через зменшення граничної продуктивності фактора, а у недосконалого конкурента знижується з двох причин: через  зменшення граничної продуктивності фактора виробництва, а також  через падіння ціни на продукцію  за зростання випуску. Крива монополіста спадає більш стрімко, ніж конкурентної фірми. Отже, попит на ресурс недосконалого конкурента менш еластичний, ніж попит конкурентного виробника.

Чутливість виробників до зміни  ціни змінного ресурсу, тобто цінову еластичність попиту на ресурс визначають наступні детермінанти:

• коефіцієнт зниження граничної продуктивності змінного ресурсу: якщо гранична продуктивність спадає повільно, то гранична доходність ресурсу, отже, і попит на ресурс, буде знижуватись повільно, матиме тенденцію до високої еластичності, і навпаки;
• здатність ресурсів до взаємозаміни: чим більше замінників має ресурс, тим більш еластичним є попит на нього;
• еластичність попиту на готову продукцію: чим вища еластичність попиту на готову продукцію, тим більш еластичним є попит на ресурс, і навпаки;
• питома вага видатків на ресурс в сукупних видатках фірми: якщо видатки на ресурс становлять значну частку сукупних видатків фірми, попит на нього буде більш еластичним, і навпаки.

Зміни у попиті фірми на ресурс і відповідне зміщення всієї кривої попиту визначають наступні детермінанти:

• зміна попиту на готову продукцію – впливає на через залежну від споживчого попиту ціну готової продукції фірми ;
• зміна продуктивності ресурсу впливає на MRP внаслідок зміни MP;
• зміна цін інших ресурсів має різні наслідки для взаємозамінних і взаємодоповнюваних ресурсів.

Якщо ресурси взаємозамінні, то зміна ціни одного з ресурсів викликає два ефекти: ефект заміни зменшує  попит на відносно дорожчий ресурс, ефект обсягу випуску збільшує попит  на обидва ресурси при зниженні ціни одного з них. Сукупна дія цих  ефектів визначає кінцевий вплив  на зміну попиту, напрямок зміщення кривої попиту на ресурс. Якщо ресурси  є взаємодоповнювачами, то зміна  ціни одного з ресурсів не викликає ефекту заміни, діє лише ефект обсягу випуску, який спричиняє різноспрямовані зміни у попиті на один ресурс відносно зміни ціни іншого ресурсу.

Ринковий попит на ресурс в умовах досконало конкурентного ринку представляє собою суму обсягів попиту всіх галузей, де використовують даний ресурс, за кожної можливої ціни ресурсу. Але галузевий попит на ресурс не є простою сумою попиту окремих фірм. Крива попиту для кожної конкурентної фірми будується за припущення про незмінність ціни готової продукції. Крива галузевого попиту на ресурс повинна враховувати можливі зміни у попиті всіх фірм, пов’язані зі зміною ціни готової продукції.

Припустимо, що галузь спочатку знаходилась  у стані рівноваги в точці, ціна ресурсу становила . Ціна готової продукції, за незмінності ціни готової продукції крива попиту кожної фірми на змінний ресурс співпадає з кривою граничної доходності ресурсу. Підсумувавши обсяги попиту всіх фірм галузі, одержимо криву. Але вона не є дійсною кривою галузевого попиту на ресурс, тому що одержана з припущення про незмінність ціни готової продукції. Нехай ціна ресурсу впала до рівня. За інших рівних умов фірмам вигідно збільшити обсяги попиту на ресурс, рівновага зміщується в точку вниз по умовній кривій . Всі фірми розширюють виробництво, в результаті чого ціна готової продукції падає нижче. Це в свою чергу зменшує граничну доходність фактора. Крива зміщується ліворуч у положення , точкою нової рівноваги стане на кривій. Вона вже відображає зміну ціни готової продукції, тому належить до кривої галузевого попиту. З’єднавши точку початкової рівноваги з точкою нової рівноваги , одержуємо криву галузевого попиту на ресурс . Крива галузевого попиту більш стрімка, ніж галузеві криві граничної доходності та, побудовані за припущення про незмінність цін готової продукції, тобто галузевий попит на ресурс менш еластичний. Це означає, що зі зниженням ціни ресурсу кожна фірма розширила обсяги залучення ресурсу і випуску продукції, але на меншу величину, ніж планувалося.

Таким же методом можна  визначити криві попиту всіх галузей  економіки, де застосовується даний  ресурс. Додавши обсяги попиту на ресурс всіх галузей за кожної можливої ціни, одержимо сукупний ринковий попит на ресурс.

В умовах монополії попит фірми  на ресурс є галузевим попитом.

У довгостроковому періоді  фірми можуть змінювати обсяги всіх використовуваних ресурсів, тому довгостроковий попит фірми на ресурс є більш еластичним, ніж короткостроковий.

У пошуку оптимальної комбінації вхідних  ресурсів фірми повинні розв’язати дві взаємопов’язані проблеми: знайти таке співвідношення вхідних ресурсів, яке дозволило б виробляти заданий обсяг продукції з найменшими витратами; знайти таке співвідношення ресурсів, яке дозволило б одержати максимальний прибуток.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. СУЧАСНИЙ СТАН РИНКУ РІПАКУ ТА ПРОДУКТІВ ЙОГО ПЕРЕРОБКИ

2.1. Народногосподарське  значення та економічна ефективність  виробництва та переробки ріпаку

Питання майбутнього розвитку вирощування та переробки олійних  культур в Україні тісно пов’язане  з подальшим зростанням валових  зборів насіння ріпаку та продуктів  його переробки. Серед олійних культур ріпак є однією з найцінніших культур як за вмістом олії, так і за потенційною врожайністю. Насіння ріпаку - важливе джерело дешевої рослинної олії, високоякісної макухи, шроту, екологічно чистого біодизельного палива, мастил тощо.

З відкриттям нових сфер застосування ріпакової олії і створенням нових сортів: 00 - безерукові, низькоглюкозинолатні; 000 - сорти з низьким вмістом ліноленової кислоти; Е-тип - сорти з підвищеним вмістом ерукової кислоти; Ö-тип - сорти з високим вмістом жирних кислот та ряд інших типів зі специфічними складовими речовинами, їх використання у технічній сфері в перспективі становитиме від 50 до 80%, а для харчування людини - від 20 до 50%.

Ріпак - надзвичайно цінна олійна культура, один із важливих джерел рослинної олії. Насіння озимого ріпаку містить 45-50% олії, ярого - до 35%, 24-31% білка, 6-12% клітковини. Ріпакова олія за своїм жирнокислотним складом і смаковими якостями наближається до маслинної, і є більш корисною для людини, ніж соняшникова і соєва.

До складу олії з насіння  сучасних сортів входить значна кількість  гліцеридів ненасичених жирних кислот, що знижують можливість тромбоутворення  і, відповідно протидіють серцево-судинним захворюванням, знижують вміст холестерину в крові, регулюють рівень кров’яного тиску. Ріпакова олія містить речовини, стійкі проти опромінювання. Вона належить до групи напіввисихаючих харчових рослинних олій і може використовуватися для споживання у натуральному вигляді за безпосереднього її додавання до кулінарних страв, а також при виготовленні овочевих, рибних, м’ясних консервів та маринадів. Ріпакова олія є найкращою сировиною для виробництва маргаринів, бутербродного масла, різноманітних харчових продуктів.

Завдяки цим властивостям ріпакова олій користується популярністю. За обсягами виробництва вона стала третьою у світі після маслинної і соєвої, а за обсягам імпорту-експорту займає четверту позицію після маслинної, соєвої та соняшникової.

Згідно з європейським стандартом (ЄЕС) харчова олія із сучасних безерукових сортів ріпаку (00) повинна мати тільки сліди ненасичених кислот - ерукової та ейкозенової, 5-8% насичених кислот, 60-65% мононасичених кислот і 30-35% полінасичених кислот.

Не втрачає своєї актуальності і використання олії з високим  вмістом ерукової кислоти. Вона використовується у багатьох галузях промисловості: металургійній, машинобудівельній, лакофарбовій, поліграфічній, хімічній, текстильній.

Як високобілкова культура озима і яра форма ріпаку є джерелом забезпечення протеїном кормів для сільськогосподарських тварин. В 1 кг насіння міститься 1,7-2,1 кормових одиниць. Однак у насінні крім протеїну (18-22%) є ще й сірчані органічні сполуки - тіоглюкозиди або глюкозинолати, котрі в організмі утворюють шкідливі для тварин сполуки - ізотіоціанати та нітрити. Тому для поповнення раціону протеїном краще використовувати побічні продукти виробництва ріпакової олії: шрот і макуху, що містять 30-32 і 25-28% протеїну відповідно та 8-11% жиру. У 100 кг ріпакового шроту міститься у середньому 90 кормових одиниць. Коефіцієнт перетравності його органічних речовин становить 70%, тоді як соняшникового шроту - лише 56%.

Ріпаковий шрот і макуху доцільно включати до кормових раціонів бройлерів і курей-несучок - до 15%, свиней - 10-15%, дійних корів - 20-30%.

Важливим резервом виробництва  кормів і білка є посіви ріпаку, що використовуються на зелений корм худобі, для приготування силосу, виготовлення трав’яного борошна. Найвища поживна цінність зеленої маси спостерігається у період бутонізації-початку цвітіння рослин і становить 0,08 кормових одиниць на кілограм корму. На одну кормову одиницю припадає 200 г перетравного протеїну, в сухій речовині 244 г/кг.

Ріпак є прекрасним попередником для зернових, особливо озимої пшениці. Він поліпшує фітосанітарний стан наступних  посівів зернових, знижує ураження цих культур кореневими гнилями, різними плямистостями листя і стебел на 15-20%, оскільки його кореневі рештки згубно діють на збудників хвороб, що знаходяться у грунті. Завдяки наявності сіркових сполучень (глюкозинолатів) у рослині за розкладання у грунті ріпак проявляє фумігантний ефект - дезінфікує грунт для наступних культур. Значно покращує структуру грунту, розпушує підґрунтя, оскільки майже 90% коренів знаходиться в орному шарі на глибині до 20%. Збільшення врожаю зернових після озимого ріпаку сягає від 3 до 6 ц/га без додаткових витрат на придбання і внесення добрив.

Важливе агрономічне значення має ріпак при його вирощуванні на зелене (сидератне) добриво, яке сприяє підвищенню органіки в грунті, еквівалентної 10-15 т/га гною. З кореневими і пожнивними залишками при заорюванні в грунт повертається понад 15 кг азоту, 15 кг фосфору, 70 кг кальцію і 12 кг сірки.

Велика користь ріпаку як медоноса. За період його цвітіння можна отримати 80-90 кг меду з гектара.

Останнім часом стрімко розвивається новий напрям використання ріпакової олії - біопаливо для двигунів внутрішнього згорання. Воно значно екологічніше й більш економне. Використання біопалива дає можливість частково скоротити споживання обмежених запасів природної нафти і знизити навантаження СО₂ на навколишнє середовище. За врожаю насіння ріпаку 30 ц/га можна виробити 1300 л біодизельного палива.

Однією з проблем, що потребує вирішення, є збільшення обсягів  вирощування білково-олійних культур  та підвищення ефективності виробництва  олії. Збільшення обсягів світового споживання ріпакової олії протягом 2008-2012 років зумовлено виключно її біологічними особливостями. Завдяки цьому ріпакова олія має позицію в перших місцях серед інших олійних. Зважаючи на корисність ріпакової олії, особливо відчутними темпами зростає попит та вирощування ріпаку. Площа посіву у світі під цією культурою займає близько 24 млн. га, при середній урожайності 13 - 15 ц / га. Світове лідерство за обсягами вирощування ріпаку належить країнам ЄС, на які припадає щорічно до 25% світового виробництва.[ Вишнівський П.С. Ефективність вирощування ріпаку.// Економіка АПК – 2008. – №9. – с. 101.

Така ситуація пояснюється  дією низки чинників, а саме : значним  субсидуванням виробництва та підтримкою експорту продукції, високою купівельною  спроможністю і розвиненістю галузей - споживачів насіння ріпаку як основної сировини для виробництва продукції  широкого вжитку. Саме тому основні виробничі потужності компаній-гігантів олієхімічної галузі знаходяться саме в Європі. Крім того, суспільна турбота щодо збереження навколишнього природного середовища змушує уряди вдаватися до розробки програм використання альтернативних джерел енергії, в тому числі, виробництва біодизельного пального, сировиною для якого є насіння ріпаку.[ Вишнівський П.С. Ефективність вирощування ріпаку.// Економіка АПК – 2008. – №9. – с. 101.

За смаковими якостями ріпакова олія прирівнюється до оливкової, і порівняно з іншими рослинними жирами та оліями містить незначну частку насичених жирних кислот (лише 6 - 8%) при вмісті ненасичених жирних кислот до 50%. Вона містить багато фізіологічно необхідних організму людини кислот в оптимальному співвідношенні, зокрема, поліненасичені жири - лінолеву і ліноленову кислоти. Остання відіграє важливу роль у кисневому обміні нервових клітин. Крім того, гліцериди ненасичених жирних кислот мають лікувальні властивості - протидіють тромбоутворенню, знижують вміст холестерину в крові,запобігаючи таким чином серцево-судинним захворюванням. [Вишнівський П.С. Ринок ріпаку та ріпакової олії // Економіка АПК – 2009. – №6. – с. 111.; с11]