Формування експортних ресурсів ріпаку в крупних агроформуваннях

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ  УКРАЇНИ

 

Кафедра світового сільського господарства

та зовнішньоекономічної діяльності

 

 

Магістерська робота

На тему: «Формування експортних ресурсів ріпаку в крупних агроформуваннях»

 

 

 

 

 

 

Виконала:

Студентка магістратури 2 року навчання, 1 група

Факультету аграрного  менеджменту

Відділення ЗЕД

Трегуб Людмила Анатоліївна

 

 

Київ-2012

 

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………….

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМВАННЯ ЕКСПОРТНИХ РЕСУРСІВ РИНКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ……………….

1.1.Теоретичні основи формування та функціонування ринку сільськогосподарської продукції………………………………...……

1.2.Фактори формування та функціонування ринку сільськогосподарської продукції…………………………………….

1.3.Економічні засади формування експортних ресурсів………….…..

Розділ 2. СУЧАСНИЙ СТАН РИНКУ РІПАКУ І ПРОДУКТІВ ЙОГО ПЕРЕРОБКИ………………………………………………..…………

2.1. Народногосподарське  значення та економічна ефективність  виробництва і переробки ріпаку……………………………………..

2.2. Аналіз світового ринку  насіння ріпаку і продуктів  його переробки…

2.3. Розвиток аграрного ринку та сучасний стан ринку насіння ріпаку і продуктів його переробки…………………………………………..

Розділ 3. ФОРУВАННЯ ЕКСПРОРТНИХ РЕСУРСІВ РИНКУ РІПАКУ І ПРОДУКТІВ ЙОГО ПЕРЕРОБКИ ……………………….

3.1. Перспективи України  в галузі виробництва та експорту  насіння ріпаку і продуктів  його переробки………………………..

3.2. Прогнозування пріоритетів  вирощування сільськогосподарських  культур в умовах обмеженого  ресурсного потенціалу……………..

3.3. Економічна оцінка  ефективності експортних операцій  ріпаку…….

Висновки…………………………………………………………………..

Список використаних джерел………………………………………….

Додатки……………………………………………………………………

 

 

 

Вступ

Ріпак є однією з небагатьох культур які поєднують в собі продовольче, кормове та технічне значення. У провідних країнах світу ця культура вважається стратегічною та займає важливе місце у продовольчих та енергетичних балансах.

Ріпак за останнє десятиріччя  зміцнив свої конкурентні позиції  на світовому ринку серед олійних  культур, суттєво збільшились валові збори насіння та розширились  ринки збуту, ринкові ціни на насіння  і продукти його переробки досягли  досить високого рівня.

Актуальність  теми. Як вже було сказано, ріпак є важливою стратегічною культурою, вирощування її є економічно вигідним. Тим більше що в Україні є всі умови для вирощування ріпаку. В даній дипломній роботі досліджується тема формування експортних ресурсів ріпаку та просування його на зовнішні ринки. Дослідження зумовлено необхідністю зміцнення основ ринкового механізму, підвищення ефективності функціонування виробництва, вдосконалення внутрішньої та зовнішньої торгівлі ріпаком, що є головними факторами економічного та соціального розвитку аграрної економіки.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка науково обґрунтованих пропозицій щодо нарощування виробництва ріпаку та його експортних ресурсів у сільськогосподарських підприємствах і пошук шляхів підвищення ефективності їх використання.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

• узагальнити теоретичні основи ринкової економіки та зовнішньої торгівлі, проаналізувати правову базу функціонування національного ринку ріпаку та здійснення експортних операцій з ним;
• визначити економічну сутність процесу формування експортних ресурсів ріпаку та їх роль у торговельному обороті та економіці крупних агроформувань;
• дати оцінку сучасного стану, динаміки виробництва ріпаку, формування експортних ресурсів та розвитку експортних операцій з ріпаком в Україні;
• проаналізувати світовий ринок насіння ріпаку і продуктів його переробки;
• визначити шляхи подальшого розвитку галузі вирощування ріпаку, оптимізації обсягів експортних ресурсів на основі регіональних і державних механізмів регулювання та стимулювання експортно-імпортних операцій;
• запропонувати організаційну модель формування експортних ресурсів ріпаку в агроформуваннях та підвищення ефективності експортних операцій з ріпаком та продуктами його переробки.

Об’єктом дослідження магістерської роботи є сукупність економічних відносин сільськогосподарських підприємств різних організаційних форм з іншими суб’єктами ринку у процесі формування та реалізації експортних ресурсів ріпаку. Поглиблені дослідження проводились на матеріалах Великоснітинської дослідницької бази НУБіП України.

Предметом дослідження є теоретико-методичні та практичні аспекти  формування експортних ресурсів ріпаку, механізму здійснення та інструментів регулювання експортно-імпортних операцій з ріпаком.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання та системний підхід до вивчення економічних явищ і процесів, фундаментальні положення економічної теорії та наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем формування експортних ресурсів ріпаку, функціонування внутрішнього та світового ринку ріпаку, регулювання експортно-імпортних операцій та ролі держави у підтримці національного ринку ріпаку. У процесі дослідження використані такі методи економічних досліджень: абстрактно-логічний, системного аналізу і синтезу (теоретичні узагальнення та формулювання висновків); статистико-економічний (для аналізу стану і динаміки розвитку виробництва та формування експортних ресурсів ріпаку), статистичних групувань, кореляційнo-регресійний (для дослідження впливу валового виробництва ріпаку та експортної ціни на обсяги експорту ріпаку). При дослідженні ефективності виробництва ріпаку використано методи монографічного й аналітичного групувань та графічного зіставлення. При визначенні прогнозних параметрів щодо обсягу виробництва ріпаку, ціни його реалізації на внутрішньому ринку, формуванні експортних ресурсів ріпаку застосовувались розрахунково-нормативний та балансовий методи. Відпрацювання пропозицій щодо економічних важелів ефективного функціонування ринку ріпаку проводилось абстрактно–логічним та монографічним методами, а також застосовувались методи анкетування та експертних оцінок.

Наукова новизна  одержаних результатів полягає у теоретико-методичному обґрунтуванні та розробці пропозицій щодо формування експортних ресурсів ріпаку.

Основні положення, що визначають наукову новизну дослідження, полягають у наступному:

• обґрунтовано нові положення формування експортних ресурсів ріпаку, які ґрунтуються на державній підтримці експорту, розвитку інфраструктури зернового ринку, а також на стимулюючих заходах регіонів, серед яких – створення спеціалізованих зон експортного виробництва ріпаку з визначенням для них необхідних обсягів виробництва та цін;
• запропоновано нову організаційну модель формування експортних ресурсів ріпаку в агроформуваннях, яка передбачає модернізацію виробництва, впровадження нових технологій, підвищення ефективності реалізації виробленої продукції та економічний захист товаровиробників зерна;
• Проаналізований сучасний стан виробництва насіння ріпаку та продуктів його переробки в Україні та світі, що дозволило визначити закономірності у формуванні ринків ріпаку з урахуванням міжнародного економічного середовища;
• Визначені пріоритетні ринки насіння ріпаку та продуктів його переробки, які враховують економічну ефективність виробництва, а також ефективність експортних операцій при реалізації ріпаку та продуктів його переробки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ЕКСПОРТНИХ РЕСУРСІВ РИНКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ

1. Ринок ресурсів та його інфраструктура

Ринок факторів виробництва відрізняється від звичайного традиційного ринку, де реалізуються товари для задоволення звичайних потреб людини, тим, що на цьому ринку покупцями є виробники різних товарів особистого й виробничого призначення. Витрати, які здійснюють у даному випадку виробники, виступають як доходи для продавців ресурсів. Продавцями ресурсів виступають домашні господарства. Рівень розвитку суспільного виробництва залежить від кількості цих ресурсів, їх раціонального використання.

Ринки ресурсів грають важливу роль в економічному кругообігу. Через  взаємодію попиту і пропозиції вони регулюють розподіл наявних у суспільства обмежених ресурсів між окремими споживачами. На ринках ресурсів формуються витрати виробництва, які визначаються цінами на ресурси. Крім цього на ринках ресурсів формуються доходи домашніх господарств, які проставляють фактори виробництва на ринки ресурсів, продають їх підприємствам, а в обмін отримують свої доходи.

У ринковій економіці основні фактори виробництва - це земля, праця і капітал. Попит на ресурси пред'являють фірми для виробництва товарів, які потім будуть продані. Пропозиція виходять головним чином від агентів, що володіють землею, працею чи капіталом, тобто від домашніх господарств. Коли фірма забезпечує себе відповідним фактором виробництва, вона несе витрати, але сподівається, що її виробництво зросте і що її виручка також зросте із збільшенням виробництва продукції. Для фірми-виробника велике значення мають ціни на ресурси, тому що саме від них залежатиме рівень витрат виробництва.

Фактори виробництва, економічні ресурси поділяються на матеріальні, трудові та природні, залучаємо в господарський оборот.

Зокрема, зазначалося, що матеріальні  ресурси включають засоби праці  і предмети праці. Серед засобів  праці важливу роль відіграють знаряддя праці. Їх ефектівность і величина в найбільшій мірі впливають на зростання вироблених матеріальних благ. У свою чергу предмети праці поділяються на дві групи:

• це матеріали, сировина, безпосередньо добуваються з природи - вугілля, руда, ліс;
• і напівфабрикати як якесь сировину, матеріали, але що пройшли первинну обробку.

Складовою частиною економічних ресурсів є фінансові ресурси, які являють собою засоби грошово-кредитної і бюджетної систем.

Трудові ресурси принципово відрізняються від усіх інших видів економічних ресурсів.

Природні ресурси стають частиною економічних ресурсів у тому випадку, коли вони залучаються суспільством в господарський оборот.

В економічній теорії ринок ресурсів розглядається в такій послідовності виходячи з тієї ролі, яку виконують у виробництві різні фактори виробництва, а саме: ринок праці, ринок капіталу, ринок землі.

В економічній теорії ринок  ресурсів розглядається в наступній  послідовності виходячи з тієї ролі, яку виконують у виробництві різні фактори виробництва, а саме: ринок праці, ринок капіталу, ринок землі.

У принципі ціни на ресурси  формуються так само, як і ціни на кінцеву продукцію, тобто під впливом попиту та пропозиції факторів виробництва. На ринку кожного ресурсу ціна ресурсу має свою специфіку і виступає в особливій формі.

Зокрема:

• ціна послуг праці - це заробітна плата;
• ціна послуг грошового капіталу - це позиковий відсоток;
• ціна послуг фізичного капіталу - орендна плата за капітал;
• ціна використання землі як фактора виробництва - орендна плата.

Разом з тим є і додаткові  особливості ринків ресурсів, які ускладнюють ціноутворення на цих ринках.

До них відносяться:

• обмеженість пропозиції багатьох видів ресурсів;
• сильне вплив інституційних чинників на масштаби попиту на той чи інший ресурс;
• попит на ресурс є похідним попитом.

Багато видів ресурсів обмежені в силу того, що вони не відтворні. Наприклад, якісна нафту в світі користується великим попитом, але її просто дуже мало, і її запаси вичерпуються. Те ж саме можна сказати про родючої землі. Висококваліфікований творчий працівник також є рідкісним ресурсом, попит на таких працівників завжди перевищує пропозицію. У той же самий час пропозиція звичайних товарів, наприклад, споживчих товарів, завжди можна збільшити, якщо вони користуються попитом.

До інституціональним  факторів, що впливає на попит на ресурси, наприклад, можна віднести державне регулювання ринку землі, діяльність професійних спілок. Отримати землю для її виробничого використання досить складно, у тому числі й тому, що держава визначає правила використання як сільськогосподарських, так і інших земельних угідь. Серед цих правил є і податок на землю, який здорожує орендну плату за використання землі. Профспілки також ускладнюють формування заробітної плати, зокрема створюючи перешкоди як при прийомі на роботу нових працівників, так і при звільненні працівників. Це веде до подорожчання робочої сили на ринку праці.