Психологічні засади девіантної поведінки

Нестабільність емоційного стану підлітків виявляється в: частих змінах настрою, схильності до агресивного реагування, недостатній саморегуляції. Унаслідок наявності ознак депресивного синдрому в підлітків спостерігається тривожність, скутість, непевність у собі. Підвищений рівень психопатизації серед учнів-підлітків сприяє виникненню агресивного поводження, що є способом самовираження і самоствердження підлітків [21]. Серед високоагресивних підлітків переважає фізична агресія, тобто застосування ними фізичної сили проти інших осіб. На другому місці – аутоагресія. Підлітки переконані, що заподіюють шкоду іншим людям, що оточують, особливо батькам і схильні важко переживати докори совісті, випробувати почуття провини. Негативізм займає третє місце в групі високоагресивних підлітків. Ця форма поводження спрямована проти вищестоящих осіб – батьків, керівництва в школі і т.п. Пасивний опір підсилюється до активної боротьби проти встановлених правил.

Основними формами агресивного поводження підлітків є: фізична агресія; негативізм; підозрілість; вербальна агресія; аутоагресія.

Дані свідчать про те, що високоагресивні діти – переважно з неблагополучних родин. У їхніх родинах панує, атмосфера байдужності батьків до дітей і один до іншого. У раннім дитинстві дітей майже усіх били, принижували і застосовували до них і інші принизливі форми покарання. Неблагополучна сімейна атмосфера сприяє виникненню образ, ненависті, гніву. Результатом цього є підозрілість, недовіра до навколишнього світу, тобто відношення до зовнішнього світу як до ворожого середовища, від якого, отже, потрібно шукати відпочинку або забуття - у провині, горілці, наркотиках [19].

У родинах низькоагресивних підлітків атмосфера інша. Це атмосфера взаєморозуміння і любові. Батьки багато уваги приділяють своїм дітям. їхні відносини побудовані на довірі. Діти оцінюють відносини між батьками в такий спосіб: «Батьки ніколи не сваряться», «Мої батьки вільний час проводять у сімейному колі».

 

 

 

 

 

2.2.3. Акцентуації характеру

А.Е Лічко описує 11 основних типів акцентуацій характеру і психопатій у підлітків, що діагностуються за допомогою шкали об'єктивної оцінки опитувальника ПДО (патохарактерологичного діагностичного опитувальника): гіпертимний, циклоїдний, лабільний, астено-невротичний, сенситивний, психастенічний, шизоїдний, епілептоїдний, істероїдний, хитливий, конформний, а також змішані типи [19].

Серед представників виділених типів акцентуацій характеру можуть виявити схильність до насильства, алкоголю і наркотиків підлітки-гіпертиміки, у яких спостерігаються високий життєвий тонус і активність, дуже сильна реакція емансипації, вони рано прагнуть до самостійності і незалежності. Підлітки-гіпертиміки завжди тягнуться в компанію, тяготиться самітністю, серед однолітків завжди прагнуть до лідерства. Нерозбірливі у виборі знайомств, схильні до авантюр, люблять ризик, легко можуть виявитися в несприятливому середовищі, до правил і законів суспільства відносяться легковажно, із приятелями легко стають на шлях частих випивок. Наркотики залучають своєю новизною і незвичайністю, тим більше, що гіпертиміки схильні до переоцінки своїх здібностей і можливостей.

Як не парадоксально, але для полегшення контакту з оточуючими людьми алкоголізація зустрічається в шизоїдів. Алкоголь, спочатку в невеликих дозах, може стати регулярно використовуваним як комунікативний допінг. З тією ж метою можуть використовуватися наркотики, до яких виявляється набагато велика схильність, чим до алкоголю. Насильницькі дії у шизоїдів нерідко вражають своєю неадекватністю.

В епілептоїдів реакція групування сполучена з прагненням до володарювання. Алкогольне сп'яніння часто протікає важко - з гнівом, люттю, бійками. У п'яному виді можуть відбуватися вчинки, про які потім не залишається ніяких спогадів. Проте може виявитися схильність напиватися "до відключення". Такі підлітки можуть бути дуже жорстокими.

У підлітків-істероїдів головною рисою є безмежний егоцентризм, ненаситна спрага постійної уваги до своєї особи, замилування, подив, шанування, співчуття. У підлітковому віці з метою залучити до себе увагу можуть використовуватися порушення поводження (наприклад, зухвала поведінка, екстравагантне поводження, демонстративні спроби суїциду і т.п.). Випивки, знайомство з наркотиками, прогули, злодійство, асоціальні компанії - усе це може використовуватися для того, щоб просигналізувати близьким: "Зверніть на мене увагу, інакше я пропаду!". Вони схильні перебільшувати свою алкоголізацію, хвалитися величезною кількістю випитого, здатністю пити не п’яніючи або вишуканим набором алкогольних напоїв. Підлітки - істероїди іноді готові представити себе наркоманами. Реакція емансипації в них може мати бурхливі зовнішні прояви - втечі з дому, конфлікти, гучні вимоги волі і т. п. Реакція групування з однолітками сполучена з претензіями на лідерство або надзвичайний стан у групі.

У хитливих акцентуйованих особистостей порушення поводження, їх делінквентність насамперед обумовлені бажанням розважитися. Випивки в них починаються рано (іноді з 12 - 14 років) і завжди в компаніях асоціальних підлітків. Пошук незвичайних вражень легко штовхає на знайомство з наркотиками, з їхніми сурогатами різного роду. Вони охоче наслідують тим, чиє поводження обіцяє насолоду, розвагу, зміну легких вражень. Ще дітьми починають курити. Готові всі дні проводити у вуличних компаніях. Коли такі діти стають підлітками, то колишні розваги їхній уже не задовольняють і вони доповнюють їх більш сильними і гострими відчуттями

1. у хід ідуть хуліганські вчинки, алкоголізація, наркотики.

Конформні, прагнучи завжди відповідати оточенню, зовсім не можуть йому протистояти. Конформна особистість - цілком продукт свого мікросередовища. Потрапивши в дурне середовище, вони згодом засвоюють усі її звичаї і звички, манери і правила поведінки. Конформні підлітки "за компанію" легко спиваються, можуть бути утягнені в групові правопорушення. Конформність сполучується часто з некритичністю, консерватизмом (наприклад, безпричинною ворожістю до чужинців), нестерпністю крутих змін.

Специфічні риси психіки, що сприяють виникненню пристрасті до наркотиків, на думку С. Гурскі [12]: емоційна незрілість, недостатньо розвинене вміння контролювати власне поводження і розміряти бажання і можливості в задоволенні своїх потреб, неправильні уявлення про систему духовних цінностей. Молоді люди, у яких сформувався подібний тип особистості, егоїстичні і вимагають негайного задоволення усіх своїх бажань. Вони жадають успіхів, звідси і протиріччя між особистими прагненнями, амбіціями і бажаннями і можливостями їхнього запровадження в життя.

Важливо відзначити, що серед більшості малолітніх девіантів майже у всіх у минулому відзначені неправильно сформовані риси психіки або в результаті незадоволених потреб, що склалися в дитинстві, або в результаті невміння їх задовольнити. Іншою рисою, характерної для девіантів, є невміння раціонально вирішувати конфліктні ситуації.

Таким чином, девіантна поведінка підлітків є соціально небажаною і загрозливою – як для оточуючих, так і для самих девіантів. Група девіантів характеризується низкою психологічних особливості, нерідко на межі психічної норми: нервовістю, агресивністю, акцентуаціями характеру. Такі риси можуть спостерігатися вже в ранньому дитинстві. Групу підлітків з девіантною поведінкою можна розділити на групи з визначеними психологічними особливостями.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПІДЛІТКІВ З ДЕВІАНТНОЮ ПОВЕДІНКОЮ

3.1. Організація та процедура дослідження

У дослідженні прийняли участь 40  підлітків з девіантною поведінкою (29 хлопців та 11 дівчат), які стоять ну обліку у коміссії по справах неповнолітніх та 40 підлітків з нормальною поведінкою (22 хлопців та 18 дівчат). Вік обох груп досліджуваних – від 12 до 16 років.

Підлітків з нормальною поведінкою було обрано у групу «А», підліиків з девіантною поведінкою – у групу «Б».

Дослідницько-експериментальна робота проводилась у два етапи.

• На першому етапі було здійснено теоретичний аналіз проблеми, 
  розроблено стратегію дослідження, обґрунтована система методичних прийомів та діагностичних методик.
• На другому етапі було досліджено психологічні особливості підлітків з девіантною та нормальною поведінкою, та за допомогою математичної статистики було проаналізовано відмінності у рівнях психологічних характеристик між цими двома групами.

У дослідженні були використані такі методики:

1. Опитувальник рівня агресивності Басса-Даркі.

2. Тест для оцінки екстраверсії-інтроверсії та нейротизму (Г. Айзенк).

3. Методика діагностики акцентуацій характеру (Опитувальник К. Леонгарда - Г. Шмішека).

1) Опитувальник рівня агресивності Басса-Даркі дозволяє якісно і кількісно охарактеризувати прояви агресії і ворожості. Під агресивністю розуміється властивість особистості, що характеризується наявністю деструктивних тенденцій, в основному в області суб'єктно-об'єктних відносин. Ворожість розуміється як реакція, що розвиває негативні почуття і негативні оцінки людей і подій.

Опитувальник рівня агресивності Басса-Даркі призначений для дослідження агресивності осіб підліткового, юнацького віку і дорослих. 
Створюючи свій опитувальник, диференціює прояви агресії і ворожості, А.Басс і А.Даркі виділили наступні види реакцій:

Фізична агресія – використання фізичної сили проти іншої особи.

Непряма агресія, обхідним шляхом направлена ​​на іншу особу або ні на кого не спрямована.

Роздратування – готовність до прояву негативних почуттів при найменшому порушенні (запальність, грубість).

Негативізм – опозиційна манера в поведінці від пасивного опору до активної боротьби проти сталих звичаїв і законів.

Образа – заздрість і ненависть до оточуючих за дійсні і вигадані дії.

Підозрілість – в діапазоні від недовіри і обережності по відношенню до людей до переконання в тому, що інші люди планують і приносять шкоду.

Вербальна агресія – вираз негативних почуттів як через форму (крик, вереск), так і через зміст словесних відповідей (прокляття, погрози).

Почуття провини – висловлює можливе переконання суб'єкта в тому, що він є поганою людиною, що надходить зло, а також відчуваються їм докори сумління.

При складанні опитувальника використовувалися наступні принципи:

- питання може відноситися тільки до однієї форми агресії.

- питання формулюються таким чином, щоб найбільшою мірою послабити вплив суспільного схвалення відповіді на питання.

Опитувальник складається з 75 тверджень, на які випробовуваний відповідає "так" чи "ні".

2) Опитувальник Айзенка використовується для виміру екстраверсії - інтроверсії і ступеню нейротизму (емоційної стійкості). Фактор нейротизму свідчить про емоційно-психологічну стабільність чи нестабільність [3].

В дослідженні використовувалась форма Б (57 питань, на які треба було відповісти «так» чи «ні»). У нашому досліджені використовувалася дані за шкалою нейротизму.

3) Методика діагностики акцентуацій характеру (Опитувальник К. Леонгарда - Г. Шмішека). Опитувальник призначений для діагностики типу акцентуації особистості. Теоретичною основою опитувальника є концепція «акцентуйованих особистостей» К.Леонгарда, який вважає, що притаманні особистості риси можуть бути розділені на основні та додаткові. Основні риси складають ядро особистості. У разі явної вираженості (акценту) основні риси стають акцентуацією характеру. Відповідно особистості, у яких основні риси яскраво виражені, названі Леонгардом «акцентуйованими».

Термін «акцентуйовані особистості» зайняв місце між психопатією і нормою. Акцентуйовані особистості не слід розглядати як патологічних, але у випадку впливу несприятливих чинників акцентуації можуть набувати патологічний характер, руйнуючи структуру особистості.

Опитувальник містить 10 шкал, відповідно до десятьох виділеними Леонгардом типам акцентуйованих особистостей, і складається з 88 питань, на які потрібно відповідати «так» чи «ні».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2. Результати дослідження та їх аналіз

 

1. Результати дослідження рівня нейротизму за допомогою опитувальника Айзенка відображені у табл. 1.

 

Табл. 1. Розподіл показників нейротизму по групам підлітків (кількість підлітків, %)

Групи підлітків Рівень нейротизму	Група «А»	Група «Б»
Низький рівень (1-8 балів за шкалою невротизму)	20%	10%
Середній рівень (9-16 балів за шкалою невротизму)	60%	40%
Високий рівень (17-24 бали за шкалою невротизму)	20%	50%

Було проведено математичну обробку отриманих даних, за результатами якої було встановлено, що мають місце статистично значущі відмінності у рівнях невротизму двох груп. Для встановленя відмінностей було застосовано t-крітерій Стьюдента, який для випадку двох незалежних вибірок з однаковою кількістю опитуваних обчислюється за формулою:

t-крітерій Стьюдента дорівнює 3,314, що дозволяє говорити о відмінностях у рівнях невротизму: була відхилена нульову гіпотеза Н0 та прийнята альтернативна гіпотеза Н1 при рівні статистичної значущості Р=0,01. Так як значення t-крітерія Стьюдента позитивне, можно говорити про те, що підлітки з девіантною поведінкою мають більший рівень нейротизму.

Підвищені показники нейротизму характеризують підлітків як емоційно нестійких, тривожних, занадто чутливих, невпевнених у собі, схильних хворобливо переживати невдачі, труднощі та перешкоди. Нейротизм також відображає предиспозицію до неврозу, тобто при вираженому нейротизмі достатньо незначного стресу для розвитку неврозу чи нервового зриву.

2. На мал. 1. зображені показники рівней 8-и видів агресивності у групі «А» та групі «Б» за опитувальником на визначення рівня агресивності Басса-Даркі.

Мал. 1. Показники рівней різних видів агресивності у процентлях