Психологічні засади девіантної поведінки

1. Наслідування зовнішніми ознаками дорослості – куріння, гра в карти, вживання вина, особливий лексикон, прагнення до дорослої моди в одязі і зачісці, косметика, прикраси, прийоми кокетства, способи відпочинку, розваг, залицяння. Це найлегші способи досягнення дорослості і найнебезпечніші.  Наслідування особливому стилю веселого, легкого життя соціологи та юристи називають «низькою культурою дозвілля», при цьому пізнавальні інтереси втрачаються, і складається специфічна установка весело проводити час з відповідними їй життєвими цінностями.

2. Рівняння підлітків-хлопчиків на якості «справжнього чоловіка». Це сила, сміливість, мужність, витривалість, воля, вірність у дружбі і т.п. Засобом самовиховання часто стають заняття спортом. Цікаво відзначити, що багато дівчат в даний час також хочуть мати якості, які століттями вважалися чоловічими.

3. Соціальна зрілість. Вона виникає в умовах співробітництва дитини і дорослого в різних видах діяльності, де підліток займає місце помічника дорослого. Зазвичай це спостерігається в сім'ях, що переживають труднощі, там фактично підліток займає становище дорослого. Тут турбота про близьких, їх благополуччя приймає характер життєвої цінності. Багато хлопчиків прагнуть оволодіти різними дорослими вміннями (слюсарнічати, столярувати, фотографувати і т.п.) а дівчата – готувати, шити, в'язати. Початок підліткового віку – дуже сприятливий час для цього. Тому психологи підкреслюють, що необхідно включати підлітків на правах помічника у відповідні заняття дорослих.

4. Інтелектуальна дорослість. Вона виражається в прагненні підлітка щось знати і вміти по-справжньому. Це стимулює розвиток пізнавальної діяльності, зміст якої виходить за межі шкільної програми. Значний обсяг знань у підлітків - результат самостійної роботи. Вчення набуває у таких школярів особистий сенс і перетворюється на самоосвіту. 
Почуття підлітка надзвичайно напружені. Співробітники Л.І. Божович описали характерний для підлітка «афект неадекватності» – бурхливу некеровану реакцію дитини, яка не відповідає по вираженості викликів її приводу. Їх дослідження показали, що в основі «афекту неадекватності» лежить невідповідність самооцінки, як правило, низькою для підлітків, їх високому рівню домагань».

Суперечливість у настроях, спонуканнях і бажаннях підлітка призводять до того, що у підлітків нерідко буває стан депресії. З одного боку, у підлітка впевненість у своїх силах іноді більша, ніж це відповідає об'єктивному стану речей, і він береться за те, що йому не під силу. А з іншого боку, у нього часто виникає стан невпевненості в собі, усвідомлення своєї неповноцінності, і це буває пов'язано з важкими переживаннями, які далеко не завжди виявляються зовні.

Зростання самосвідомості підлітка призводить до того, що він іноді досить прискіпливо оцінює свої зовнішні якості і душевні властивості. У цей період зростання, діти (особливо дівчатка) стають незграбними, навіть не дуже гарними. Ось чому підліток може болісно переживати невинне зауваження про те, що виявився незграбний, сказав щось не до речі чи не дуже складно. 
А оскільки такі зауваження падають на грунт його внутрішньої невпевненості в собі, то це може, в залежності від обставин і обстановки, викликати у підлітка аффективний спалах (нагрубіянить, заплаче), або образу, яку він носитиме глибоко в собі, або ж почуття туги від того, що йому не всміхається вдача, або виникає відчуття нездатності і т.д. І всі ці обставини можуть привести його в стан депресії, змусити «замкнутися», зробити його сором'язливим.

Іншою серйозною причиною депресивного стану підлітка можуть бути його еротичні думки, яких він соромиться, соромиться, а разом з тим вони мимоволі володіють ним. Свідомість того, що він не може змусити себе потрібним чином відволіктися від цих думок і спонукань, змушує його відчувати власне безсилля, і це також приводить його в депресивний емоційний стан.

Підліткова криза - це складний перехід від дитинства до дорослості, коли людина вже не дитина, але ще і не доросла. Весь цей перехід супроводжується негативізмом, непокорою, брутальністю й конфліктністю ще вчора слухняних дітей.

Підліток відчуває себе дорослим, жадає самостійності і незалежності, і жадає відповідного ставлення від однолітків і дорослих.

Підліток переймає атрибути дорослості - дорослі манери поведінки, одягу, розмови, а також так звані «дорослі звички», серед яких тютюнопаління, вживання алкоголю, наркотиків й інше.

Серед вікових особливостей підлітка хворобливе самолюбство, непевність у собі, в образі свого «Я», нестійкість поведінки. Можна сказати, що якоюсь мірою кожний підліток у його віці - складний і важкий.

Серед проблем, що хвилюють підлітка, зміни в образі «Я», особливо якщо вони не відповідають тій середній нормі, що сформулював для себе підліток (нерідко під впливом ЗМІ). Власне тіло й особистість стає об'єктом найпильнішої уваги підлітка. Дані дослідження свідчать про те, що близько 63% підлітків терплять почуття заклопотаності з приводу своєї зовнішності. Близько 40% - випробували хоча б нетривале почуття смутку й песимізму з приводу своєї зовнішності. Юнаки, що низько оцінюють свою зовнішність об'єктивно чи суб'єктивно, як правило, недостатньо урівноважені, більш говіркі, частіше поводяться неприродно, вони імпульсивні, збудливі, прагнуть залучити до себе увагу. їм властиве відчуття власної неповноцінності, почуття відчуженості або підпорядкованості іншим. У невротично - тривожних підлітків можливі суіцідальні думки в ситуаціях нерозділеної любові й відчуженості [ 34,30].

У цей період уперше виникають питання про сенс життя, своє місце серед людей, з'являється усвідомлення своєї унікальної неповторності – виробляється свій погляд на навколишній світ, плани на майбутнє.

Але якщо підліток має девіантну поведінку, асоціально спрямований, він скоріше живе одним днем, його поведінка не має характеристики відповідальності - ні перед іншими дорослими, ні перед собою. Мабуть, єдиним авторитетом для такого підлітка є його група. Виявляється особистісна незрілість, хворобливість негативної інформації про себе, що підлітки одержують внаслідок негативних оцінок від навколишніх, виявляються негативні емоційні переживання й агресивність.

На основі аналізу даних дослідження, були виділені наступні потреби підлітків [ 27]:

1. у визнанні: підлітку мало усвідомлювати, що він є особливим у чомусь, для нього важливо, щоб це зауважували інші люди; домагаючись визнання, підліток готовий демонструвати таку поведінку або такі якості, що, з його погляду, вигідно підкреслюють його особливості; причому, знак оцінки (позитивна чи негативна) для нього часто не важливий;

2. у прийнятті: хоча підліток може припинити довіряти і відкриватися людям (особливо батькам, учителям), потреба бути прийнятим зостається - компанією друзів, однолітками;

3. у приналежності: підлітку важливо входити в яку-небудь групу, особливо в референтну; він важко переживає ізоляцію, у той же час йому вже недостатньо належати тільки до своєї сім’ї;

4. у любові: підлітку важливо, щоб його любили не тільки рідні, але й та людина, хто йому найбільше дорогий; перша любов - це початок дорослості, хоча вона часто і приносить розчарування, але все рівно у підлітка зостається бажання любити і бути коханим;

5. у незалежності: від старших, від сім’ї;

6. у досягненні успіху й інше.

Підлітковий вік – самий небезпечний період щодо формування девіантної поведінки. Виражено реакцію емансипації від дорослих, від усього, що оточувало підлітка в більш ранньому віці, власне, він хоче «відмежуватися» від свого дитинства, від себе маленького й залежного від дорослих. Прагнення до пізнання всього нового, незвичайного, бажання якомога швидше стати дорослішим, перейняти звички і засоби поведінки старших, страх відстати від одноліток, виявитися в їхніх очах смішним - все це в ситуаціях, що складаються несприятливо, також можуть приводити підлітків до вживання алкоголю та психотропних речовин. У знак протесту проти диктату батьків чи вчителів підліток може все робити навпаки: пропускати уроки, курити, водити дружбу з тими, із ким батьки забороняють дружити і т. п. У більш гострих ситуаціях підлітки утікають із дому, починають вживати алкоголь, наркотики, токсичні речовини.

Сховані прояви реакції емансипації проходять не так яскраво, але і вони не менше небезпечні. У таких випадках підліток зовні погоджується з вимогами дорослих, іноді навіть виглядає дуже покірним, але насправді діє по-своєму. Підліток як би живе подвійним життям.

Природньо, що, приховуючи від дорослих свої особисті справи, підліток задовольняє потребу в самостійності, бажання бути або здаватися дорослим, але ризикує при цьому наробити помилок унаслідок недостатнього особистісного досвіду.

Бажання бути незалежним, дорослим змушує підлітка ходити на грані дозволеного й заборонного, як би випробуючи на міцність норми, закони, традиції суспільства. Діапазон такого «пошуку меж дозволу» дуже широкий: від фамільярного поводження з вчителями, неслухняності батькам до спроб порушити (чи обійти) закон, експериментувати з психотропними речовинами [ 31].

Ще однією важливою особливістю підлітка є прояви реакції групування, потреба в спілкуванні з однолітками. Бажання знайти найбільш високе місце серед однолітків, яке задовольняло би підлітка, заслужити їхню повагу й схвалення нерідко визначають його поведінку. Спілкування з однолітками є цінність для підлітка, це свого роду модель майбутніх дорослих відносин. Задоволення потреби спілкування у підлітків звичайно, здійснюється у групах, причому найчастіше в неформальних, які утворюються стихійно.

Асоціально спрямовані групи, незважаючи на те, що до них входять підлітки і юнаки віком 15 - 18 років, мають ознаки дитячих і більш молодших підліткових груп. Вони формуються по територіальній ознаці і ревно охороняють «свою територію» [21].

Відсутність у підлітка захоплень, активного інтересу до визначених видів діяльності є симптом неблагополуччя в розвитку його особистості [26].

Таким чином, ми бачимо, що підлітковий вік приносить з собою багато проблем, які підліток із більшим чи меншим успіхом вирішує - сам чи з допомогою дорослих. Але ситуація значно гіршає, коли поведінка підлітка приймає девіантний характер, коли проявляється виражена агресивність підлітка до дорослих, однолітків тощо. Розглянемо прояви агресивності у дітей та підлітків як одну з форм девіантної поведінки.

Особливим і дуже важливим мотивом уживання підлітками наркотиків є надія піти з їхньою допомогою від своїх життєвих труднощів, часто зв'язаних із сімейними конфліктами, шкільними неприємностями або з якимись іншими емоційними проблемами.

Труднощі такого роду породжують надзвичайно сильне і неприємне почуття внутрішньої психічної напруги, що не дає людині нормально жити і вимагає обов'язкової розрядки. Необхідне кожному уміння переборювати такі труднощі розвинені тим краще, ніж більш правильно була сформована психіка підлітка. Якщо ж він, маючи згадані вище дефекти психіки, акцентуації характеру в сполученні з несприятливими особливостями власного мікросередовища, зустрічається зі складними життєвими проблемами, з якими не може справитися, то починає шукати якісь способи розрядки роздираючої його напруги. І відкриває для себе, що наркотик може, принаймні на якийсь час, відсунути всі неприємності. У цьому випадку наркотик діє точно також як алкоголь, коли їм «заливають горе». Найбільше гостро емоційні проблеми виникають у дітей з неповних і неблагополучних родин.

Сімейні і шкільні конфлікти підлітків далеко не єдині джерела пережитих ними важких проблем. Таких причин значно більше. Надзвичайно сильні емоційні переживання можуть бути результатом проблем, зв'язаних з статевим дозріванням підлітка. Ці переживання також є одними з причин виникнення наркоманії [10]. Приклади багатьох випадків наркоманії в підлітків показують, що не можна легковажно відноситися до емоційних проблем і переживань підлітків - такі проблеми можуть стати причиною дуже швидкого і дуже глибокої зміни відносини до людей, життю і штовхнути підлітків на помилковий шлях – до алкоголю, наркотикам.

Одним з факторів виникнення девіантної поведінки є також цікавість і мода на наркотики. Наркоманії, на жаль, іноді надається відтінок сенсаційності і своєрідної вибраності, екзотики, що будять у молоді інтерес і бажання пережити незвичайні відчуття.

У деяких випадках цікавість є основним чинником, що штовхає на вживання підлітком наркотиків. До нещастя, багатьох «подвигла» до наркотиків серія книг Карлоса Кастанеди про прийоми і методи модифікації свідомості. В основній масі молоді «експериментатори» задовольняються одноразовим прийомом наркотику і не проводять більше подібних експериментів, тому що після одурманення виникають досить неприємні відчуття, схожі на сильне алкогольне похмілля. Надзвичайно небезпечна така ситуація, коли наркотик, прийнятий просто з цікавості або від нудьги, відразу викликає приємне відчуття. У результаті в людини з'являється бажання ще раз випробувати таке ж почуття. Так виникає психічна залежність від наркотику, що від пагубної пристрасті відокремлює один крок. Прийом «безкоштовної пропозиції» першої дози наркотику широко практикується торговцями наркотиками.

Серед підлітків і молоді досить широко поширена снобістська мода на наркотики. Вживання наркотиків як би підвищує ранг підлітка серед ровесників, стає чимось начебто домагання на право вважатися дійсною людиною, подібно тому, як паління і вживання алкоголю у визначеному віці деякими підлітками вважається ознаками дорослості. Мода на наркотики має, на жаль, тенденцію до поширення.

Таким чином, серед асоціальних форм поведінки підлітків виділяється вживання алкоголю або наркотиків. У даній главі були розглянуті особливості проявів девіантної поведінки у дітей та підлітків, проаналізовані чинники, що сприяють формуванню девіантної поведінки. Серед них можуть зустрічатися: негативний вплив найближчого оточення – родини, вплив підліткової групи, цікавістьі мода, акцентуації характеру, емоційна нестійкість та агресивність. Наприклад, потяг до алкоголю та наркотиків може формуватися під впливом як внутрішніх, так і зовнішніх факторів. Серед перших: нервовість підлітків, агресивні або подавлені стани, виражені акцентуації характеру. Зовнішні фактори, що сприяють вживанню алкоголю і наркотиків підлітками, це неблагополучна або «байдужна» до підлітка родина, асоціальні підліткові групи, життєві проблеми і труднощі підлітка, цікавість і мода. Впливом подібних факторів, як ми бачимо, зневажити неможливо. Сензитивність і вразливість підлітка, його емоційна збудливість і не завжди - урівноваженість сприяють сприйняттю перерахованих факторів у трохи гіпертрофованому виді. До цього ще додається відсутність життєвого досвіду. Бажання прилучитися до світу дорослих, помилкові доблесті, пошук «притулку» і зняття емоційної напруги довершують картину. Часто буває і так, що підліток виявляється «видобутком» асоціальної компанії, на яку впливають дорослі або наркоторговці. Особливе значення в зв'язку з перерахованим здобувають методи профілактики девіантної поведінки у дітей та підлітків.