Особливості підліткового віку

 

Зміст

Вступ ……………………………………………………………………………  3

Розділ І  Характеристика психологічних особливостей дітей підліткового віку ……………………………………………………………………………..  6

1. Загальні психологічні характеристики розвитку дитини підліткового віку ……………………………………………………………………………...  6

2. Розвиток пізнавальних процесів  ……………………………………… 11

3. Криза підліткового віку та підходи  до її аналізу  …………………….  15
4. Формування особистості підлітка  …………………………………….  19

Висновок до першого  розділу  ……………………………………………...  21

Розділ ІІ  Дослідно-екпериментальна робота по визначенню впливу психологічних особливостей підлітків  ……………………………………  25

2.1.   Особливості міжособистісного спілкування в групі однолітків  ……..  25

2.2.   Дослідження суб’єктивного відчуття самотності у підлітків  ………..  35

2.3.   Застосування методики аналізу психологічних особливостей спілкування підлітків та їх характеристика  ………………………………...  43

2.4.  Дослідження рівнів сформованості міжособистісної культури підлітків крізь призму їх психологічних особливостей  ………………………………  48

Висновок до другого  розділу  ………………………………………………  55

Висновок до курсової роботи  ……………………………………………..  58

Список використаної літератури  ………………………………………… 61

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

В психології підлітковий період розглядається як такий, під час якого суперечності розвитку набирають особливої гостроти. Це зумовлено специфічними явищами, що свідчать про перехід від дитинства до дорослості, що супроводжується якісною перебудовою усіх сторін розвитку особистості. Саме у цей період відбувається усвідомлення дитиною своєї індивідуальності, змінюється її ставлення до навколишнього світу, до себе, до інших людей, відбувається перебудова потреб та мотивів, поведінки. Водночас змінюються вимоги суспільства до підлітка. У зв'язку з цим підлітку необхідно погоджувати свої потреби з очікуваннями оточуючих та вимогами соціальних норм.

Необхідність  такого погоджування часто пов'язана  із значними труднощами, котрі й  стають причиною виникнення суперечностей  у розвитку підлітка. Ці суперечності можуть протікати в гострій формі, зумовлюючи сильні емоційні переживання, порушення у поведінці школярів, у їх взаєминах з дорослими  та ровесниками.

Актуальність  дослідження обумовлена, перш за все, необхідністю подальшої теоретичної та практичної розробки проблеми психологічних особливостей підлітків, для їх врахування у ефективній педагогічній та психологічній роботі в майбутній педагогічній діяльності.

Перехід до підліткового віку характеризується глибокими змінами, що впливають  на особистісний розвиток дитини. Вони стосуються фізичної зрілості організму, а також відносин, які складаються  у підлітків з дорослими людьми та однолітками. Еталони міжособистісного сприймання, якими користуються підлітки, оцінюючи оточуючих людей, стають все  більш узагальненими і співвідносяться  з ідеалами, цінностями і нормами.

Актуальність  даної теми визначається також необхідністю вирішення проблеми оптимізації  взаємин підлітків між собою  та гармонізації їх взаємин в цілому, втілення у практику виховання підростаючого  покоління принципу особистісно  зорієнтованого підходу.

Усе сказане  і зумовило вибір теми дослідження „Особливості підліткового віку”.

Мета  дослідження полягає у вивченні психологічних особливостей підлітків, проявів цих особливостей під час спілкування в групі однолітків; у розробці й обґрунтуванні методів визначення та корекції рівня культури спілкування підлітків, адже саме ця комунікативна взаємодія виходить на перший план у цьому віці.

У відповідності  з поставленою метою були визначені  наступні завдання дослідження:

1. На підставі теоретико-методологічного аналізу літератури обґрунтувати підходи до дослідження підліткового віку.
2. Охарактеризувати індивідуальні психологічні особливості особистості, які проявляються у підлітковому віці.
3. Проаналізувати вплив психологічних особливостей підлітків на їх міжособистісне спілкування.
4. Застосувати комплекс діагностичних методик, релевантних меті та завданням дослідження; створити психодіагностичний інструментарій, спрямований на вивчення психологічних особливостей підлітків, та вплив цих особливостей на міжособистісну взаємодію.

Об’єкт  дослідження – психологічні характеристики особистості дітей підліткового віку.

Предмет дослідження — якісні характеристики особистісного розвитку: прагнення, домагання, взаємовідносини з дорослими та однолітками, що в комплексі становить психологічні особливості підліткового віку.

Для розв’язання поставлених мети і завдань застосовувався комплекс теоретичних та емпіричних методів дослідження:

• теоретичні: вивчення та аналіз психолого-педагогічної, науково-методичної літератури, що забезпечило розгляд загальних теоретичних питань з проблеми дослідження; вивчення, аналіз і узагальнення психолого-педагогічного досвіду;
• емпіричні: діагностичні (письмове опитування) з метою визначення рівня сформованості в учнів компонентів міжособистісного спілкування; використання методик − діагностика міжособистісних відносин (О.О.Рукавішніков), діагностика домінуючої стратегії психологічного захисту в спілкуванні В.В.Бойко, тест М. Еткинда.

 

Розділ  І  Характеристика психологічних особливостей дітей підліткового віку

 

1.1. Загальні психологічні характеристики розвитку дитини підліткового віку

Аналіз підліткового віку - одна з найбільш дискусійних  проблем вікової психології: терміни  його початку і закінчення, психологічний  зміст провідної діяльності, перелік  новоутворень - всі ці аспекти неоднозначно тлумачаться вітчизняними і зарубіжними  психологами. Іноді цей період цілком відносять до числа кризових, хоча питання про неминучість кризи та її тривалість є також дискусійним.

Підлітковий вік характеризується виходом дитини на якісно нову соціальну позицію, пов'язану  з пошуком свого місця в  суспільстві: підліток починає інтенсивно рефлексувати на себе, на інших, на суспільство, інакше розставляються акценти -сім'я, школа, однолітки набувають нових значень і смислів. Порівняння себе з дорослими і молодшими дітьми приводить підлітка до висновку, що він вже не дитина, а радше дорослий: він починає відчувати себе дорослим, прагне до визнання оточуючими його самостійності і значущості.

Соціальна ситуація в підлітковому віці відрізняється  не стільки за зовнішніми обставинами, скільки за внутрішніми причинами. Підліток продовжує жити в сім'ї, учитися в школі, він оточений переважно тими ж однолітками. Однак  сама соціальна ситуація трансформується  в його свідомості в абсолютно  нові ціннісні орієнтації. Для підлітка відбуваються зрушення в шкалі цінностей. Все освітлюється проекцією рефлексії, насамперед, найближчі: дім, сім'я. Підліток, як правило, живе разом зі своєю сімєю. Але саме зараз наступає пора оцінок близьких.

Суть соціальної ситуації розвитку полягає в тому, що підліток включається до нової  системи відносин і спілкування  з однолітками і дорослими, при цьому безпосередній вплив на підлітка здійснює група однолітків.

Вже в самому лінгвістичному значенні слова "підліток" (від латинського - рости, дозрівати, просуватися вперед, виходити з-під  опіки) міститься квінтесенція особливостей розвитку підлітка.

Основні психологічні потреби підлітка - прагнення до спілкування з однолітками, прагнення  до самостійності і незалежності, до "емансипації" від дорослих, до визнання своїх прав з боку інших  людей.

В дитинстві  дитина занурена в поле сімейної ідентифікації. Сімейне "Ми" - перша група, яка  приймається в дитинстві як даність. Самі батьки, родичі, приналежний їм світ речей, сімейні традиції, стиль  взаємостосунків у дитинстві  сприймаються як незмінна сутність буття. Однак, набуваючи досвіду життя, підліток відкриває для себе різноманітні сімейні стосунки, які відрізняються  від батьківської сім'ї. Водночас він  починає відчувати потребу розлучитися  з сімейною ідентифікацією, яка розчиняє його в лоні сім'ї. Він відчуває потребу  в більш універсальній, широкій  ідентичності й одночасно в укріпленні свого власного почуття особистості, в уособленні свого "Я" від сімейного "Ми". Тому підліток звертає свій критичний погляд на сімейні традиції, цінності.

Підлітковий вік розглядається як особлива соціально-психологічна і демографічна група, що має свої настанови, специфічні норми поведінки, які утворюють особливу підліткову субкультуру.

Цей період характеризується пануванням дитячого співтовариства над дорослим. Причина  цього - принципово різне положення  підлітка в системах "підліток - дорослі" і "підліток - однолітки": у стосунках  з дорослими він займає нерівноправне  положення, яке зафіксоване в  моралі слухняності; в стосунках  з однолітками він знаходиться  в положенні принципової рівності. Таким чином, до початку підліткового віку, на думку Т.В. Драгунової, складається  парадоксальна ситуація: стосунки дитини з однолітками вже будуються  на деяких важливих нормах дорослої моралі рівності, а основою її стосунків з дорослими продовжує залишатися особлива дитяча мораль слухняності.

Спілкування з однолітками, тобто свідоме  експериментування з власними стосунками з іншими людьми, - виділяється у  відносно самостійну сферу життя. У  товаристві однолітків реалізується головна  потреба періоду - знайти своє місце  в суспільстві, бути "значущим". Протягом підліткового віку змінюються мотиви спілкування з однолітками: у 10-11 років - бажання бути в середовищі однолітків, щось робити разом; у 12- 13 років - бажання зайняти певне місце  в колективі однолітків; у 14-15 років - прагнення до автономії і пошук  визнання цінності власної особистості.

Інтимно-особисте спілкування з однолітками - це провідна діяльність, під час якої відбувається практичне засвоєння моральних  норм і цінностей. У спілкуванні  з однолітками - це програвання найрізноманітніших сторін людських стосунків, побудова взаємостосунків, що ґрунтуються на "кодексі співтовариства", важливими нормами якого є  повага гідності, рівність, вірність, допомога товаришу, чесність. У підліткових  об'єднаннях залежно від загального рівня розвитку і виховання стихійно формуються свої кодекси честі, високо цінується вірність, чесність і не сприймається зрада, порушення данного  слова, егоїзм тощо.

Для підлітка стосунки з однолітками виділяються  у сферу його власних, особистих  стосунків, у яких він діє самостійно, тому нетактовне втручання дорослих викликає в нього протест.

Зазвичай, вважається, що в підлітковому віці відбувається дистанціювання і відчуження від  дорослих. Однак ставлення підлітка до дорослого двояке: підліток, з  одного боку, наполягає на визнанні принципової рівності прав з дорослими, з іншого боку, як і раніше потребує допомоги, захисту, підтримки, оцінки. Дорослий значущий для підлітка, але  збереження у практиці "дитячих" форм контролю, вимог слухняності, що виявляються в опіці, викликає у  підлітка протест.

Сприятлива  форма переходу до нового типу стосунків  можлива, якщо дорослий сам проявляє ініціативу, перебудовуючи своє ставлення  до підлітка. Однак, низка істотних моментів сприяє збереженню звичного ставлення до підлітка як до дитини: не змінилося суспільне положення  підлітка (він був і залишається  школярем); підліток повністю матеріально  залежить від батьків, які поряд  з учителями виступають у ролі вихователів; звичку дорослого спрямовувати і контролювати дитину важко зламати, навіть усвідомлюючи необхідність цього; в підлітка, особливо спочатку, зберігаються дитячі риси у зовнішності і поведінці, відсутнє вміння діяти самостійно. Разом з тим розвиток соціальної дорослості підлітка необхідний для підготовки до майбутнього життя.

Саме в  цей час відбувається перехід  від характерного для дитинства  типу стосунків дорослого і дитини до якісно нового, специфічного для  спілкування дорослих людей. Дослідження  останніх років підтверджують, що виражена негативна поведінка у ставленні  до "старої" соціальної ситуації певною мірою забезпечує повноту  готовності до дій у новій соціальній ситуації розвитку.

Проблеми  у взаємостосунках з батьками, конфлікти з учителями - типове явище  для підліткового віку, однак сила, частота проявів багато в чому залежать від позиції дорослих, від  уміння реалізувати поважну тактику  відповідно до поведінки підлітка.

Необхідною  умовою сприятливих стосунків підлітка і дорослого є створення спільності в їхньому житті, розширення сфери  співробітництва, взаємодопомоги і  довіри з ініціативи дорослого.

Підлітковий вік характеризується різкими якісними змінами, які торкаються всіх сторін розвитку. Навіть за нормального перебігу підліткового віку властиві асинхронність, стрибкоподібність, дисгармонійність розвитку. Спостерігається інтеріндивідуальна нерівномірність (неспівпадання часу розвитку різних сторін психіки у  підлітків одного хронологічного віку, часові відмінності у хлопчиків  і дівчаток, акселерація і ретардація) й інтраіндивідуальна нерівномірність (наприклад, інтелектуальна сторона розвитку "вже досягати високого рівня, а рівень довільності порівняно низький).

Перехідність  психіки підлітка полягає в співіснуванні, одночасній присутності в ній  дитячих і дорослих рис.

В підлітковому віці, як і в молодшому шкільному, підліток продовжує відвідувати  школу. Однак, в підлітка змінюється внутрішня позиція стосовно школи  та учіння. Так, якщо в молодших класах, дитина була психологічно захоплена  самою навчальної діяльністю, то тепер  підлітка більшою мірою цікавлять  власне взаємостосунки з однолітками. Саме взаємостосунки стають основою  внутрішнього інтересу в підлітковому віці. Підліток, не ігноруючи учіння, надає особливого значення спілкуванню. У спілкуванні з однолітками  він розширює межі своїх знань, розвивається в розумовому плані, ділячись своїми знаннями і демонструючи засвоєні способи  розумової діяльності. Спілкуючись  з однолітками, підліток опановує різні  форми взаємодії людини з людиною, учиться рефлексії на можливі  результати свого і чужого вчинку, висловлюванню, емоційному прояву.