Особливості підліткового віку

У цьому віці особливо яскраво виражена залежність від думки чи ставлення оточуючих. Підлітки намагаються демонструвати  свої кращі риси, заслужити схвальні відгуки, особливо від тих , чия думка дл них важлива.

Підлітки  схильні вибирати друзів, цінності яких подібні на їх власні, тому цінності батьків та однолітків можуть значною  мірою збігатися через спільність їх походження, соціально-економічних  умов життя, релігії, освіти і навіть місце проживання.

Центральне  місце в житті підлітка займає спілкування з ровесниками, що підтверджується дослідженням.  Якщо основою для об'єднань раніше виступала спільна діяльність, то тепер: привабливість тих чи інших занять визначається передусім їхніми можливостями для спілкування з однолітками. Таке спілкування дедалі більше виходить за межі шкільного життя, охоплюючи нові інтереси, види діяльності, стосунки, виділяються в окрему, самостійну і надзвичайно важливу для підлітка сферу життя. Це пояснює, з одногу боку, підвищений конформізм підлітків щодо компаній однолітків, а, з іншого, їх недисциплінованість і навіть правопорушення через невміння досягати бажаного становища у таких компаніях.

Спілкування з товаришами в цьому віці набуває  такої цінності, що нерідко витісняє на задній план і навчання, і навіть стосунки з рідними. Навчання привертає  увагу не стільки своїм змістом, скільки можливостями спілкування  з однолітками. Прийнято вважати, що потреба в спілкуванні у підлітковому віці знижується, поступаючись місцем потребі в спілкуванні з однолітками. Проте, як показують деякі дані, необхідно  розрізняти спілкування формальне, регламентоване, присвячене питанням поведінки, навчання і т.п.

Відношення  до сім'ї в ході дорослішання змінюється. В процесі соціалізації група  ровесників в значній мірі заміщає  батьків («знецінення» батьків - по виразу X. Ремшмідта). Перенесення центру соціалізації з сім'ї в групу ровесників приводить до ослаблення емоційних зв'язків з батьками. Необхідно помітити, що зауваження щодо «знецінення» батьків в підлітковому і юнацькому віці є дуже поширеними і навіть, можна сказати, стали загальним місцем. Наприклад, для підліткового віку описана спеціальна поведінкова особливість - «реакція емансипації». Зроблені навіть спроби пояснити її з еволюційно-біологічної точки зору. Все це вірно як загальний напрям вікового розвитку особи. Проте глобалізація цих уявлень, гіперболізування ідеї про «заміщення батьків» групою однолітків мало відповідає реальній психологічній картині.

Спілкування з товаришами складає для підлітка більшу цінність, причому рідко навчання відходить на другий план. З одного боку, у підлітка яскраво проявляється проблема спілкування, спільної діяльності, колективного життя, дружби, а з іншого - бажання бути прийнятним, визнаним, шанованим товаришами.

У змісті спілкування  теж відбуваються зміни. Якщо молодшого  підлітка цікавили питання учіння і  поведінки, то старшого більше цікавлять  проблеми особистого спілкування, розвитку індивідуальності.

Поведінка підлітка знаходиться в залежності від  поведінки дорослого. На зауваження, образи, погрози підліток переважно  відповідає грубістю. Для того, щоб не допускати таких проявів поведінки, дорослий повинен бути разом з ним, а не «над» ним, допомагати будувати власний шлях, а не вести за собою.

Якщо у  спілкуванні з дорослими підліток засвоює суспільно значущі критерії оцінок, цілі та мотиви поведінки, способи  аналізу дійсності і способи  дій, то спілкування з ровесниками  є своєрідними випробуванням  себе у сфері особистісної, зокрема  специфічної моральної, проблематики. У спілкуванні з дорослим підліток завжди перебуває у позиції молодшого, певною мірою підкореного. І лише у стосунках з ровесниками  він рівноправний, виконуючи ролі організатора та виконавця, приятеля і  суперника, друга, що зберігає чиюсь  таємницю і довіряє свою іншим.

Саме тому спілкування старших підлітків  необхідно вважати важливою психологічною  умовою їх особистісного розвитку. Невдачі у спілкуванні призводять до внутрішнього дискомфорту, компенсувати який не можуть ніякі об'єктивні  високі показники в інших сферах їх життя та діяльності.

Висновки

Формування особистості  – процес динамічний і неоднозначний, а тому й не відбувається без ускладнень і протиріч. У пошуках себе, в  сумнівах, у подоланні того, що ще вчора здавалося досягненням, а  сьогодні вже потребує корекції, вмінні конструктивно виходити з кожного  нового кризового стану і пролягає нормальний шлях психічного розвитку людини.

Для того, щоб допомогти  дитині подолати відхилення в поведінці  і розвитку, необхідно врахувати, на якому віковому етапі вона перебуває, якими є типові складності віку. Специфічне для кожного періоду  співвідношення внутрішніх процесів розвитку і зовнішніх умов і створює  ту соціальну ситуацію, яка істотно  детермінує психічний розвиток дитини.

Основним змістом  підліткового віку є перехід від  дитинства до дорослості. На всіх напрямах, відображаючи цей процес, відбувається становлення якісних новоутворень внаслідок перебудови організму, трансформації  взаємин з дорослими та ровесниками, освоєння нових способів соціальної взаємодії, змісту морально-етичних  норм, розвитку самосвідомості, інтересів, пізнавальної і навчальної діяльності. Залежно від конкретних соціальних умов, культури, традицій виховання, перехідний вік може мати різний зміст.

Підлітковій вік  традиційно вважається переходом від  дитинства до дорослості. Усе, що стосується розвитку, якісно перебудовується, виникають  і формуються нові психологічні утворення.

Нині думки психологів стосовно труднощів у вихованні  підлітків в принципі однакові. Їх можна узагальнити так: конфлікти  і труднощі в цьому періоді  не обов’язкові, вони породжуються неправильним вихованням, але все ж спостерігаються  нерідко.

Виникнення у  підлітка уявлення про себе як того, що переступив межу дитинства, визначає його переорієнтування з одних норм на інші – з „дитячих” на „дорослі”, а також появу специфічної  соціальної активності, яка полягає в підвищеному інтересі до засвоєння різних норм, цінностей, способів поведінки, що існують в суспільстві саме для дорослих. Засвоєння різних зразків дорослості реалізується в практиці стосунків з дорослими і товаришами, через пряме запозичення або наслідування, шляхом самовиховання і самоосвіти. Рівняння підлітка на дорослих проявляється в прагненні бути схожим зовні, прилучитися до різних сторін їх життя і діяльності, набути їх особливості, вміння і привілеї, причому перш за все ті, в яких найяскравіше видно риси і переваги дорослих у порівнянні з дітьми.

На початку підліткового періоду складається ситуація появи  суперечностей – якщо у дорослого  зберігається ставлення до підлітка ще як до дитини. Таке ставлення, з одного боку, вступає в протиріччя із завданнями виховання дітей цього віку і  розвитком соціальної дорослості підлітка, а з іншого боку, воно вступає  в протиріччя з уявленням підлітка про ступінь власної дорослості і його претензіями на нові права. Саме це протиріччя є джерелом конфліктів і труднощів у стосунках дорослого  і підлітка.

У дослідженні визначено компоненти та показники культури спілкування  підлітків, (адже саме спілкування у  підлітковий вік стає провідним  і найбажанішим видом діяльності), а саме: змістовно-інтелектуальний (пізнавальний), емоційно-оцінювальний, мотиваційний, дільнісно-функціональний (поведінковий), а також було проаналізовано рівень відчуття самотності в даний період розвитку особистості.

 Інтегральними характеристиками виступають знання, інтереси, потреби, морально-етичні норми, система взаємин, що виявляється через переконання, поведінку, спілкування на різних рівнях взаємодії (з учителями, батьками, однолітками) і особистісне самовизначення старшокласників. Відповідно до визначених критеріальних характеристик виявлено рівні сформованості культури спілкування старшокласників: високий (13,0%), середній (57,3%), низький (29,7%).

Підлітковий вік  в сучасній психологічній літературі оцінюється як один з критичних періодів розвитку. Він пов’язаний з кардинальними  перетвореннями у сфері свідомості, діяльності, системі взаємостосунків індивіда. Почуття дорослості, претензії підлітка на нові права поширюються на всю сферу стосунків з дорослими, що чітко проявляється в причинах конфліктів з ними. Протест і непокора підлітка є засобом, за допомогою якого він хоче досягти зміни типу стосунків з дорослими. Тобто на початку підліткового періоду в зв’язку з проявом у підлітка уявлення про себе як уже не дитину і потребі у визнанні його дорослості оточуючими виникає цілком нова проблема – проблема рівноправності.

Отже, створення  спільності в житті дорослого  і підлітка, розширення сфери їх співробітництва і змістових  контактів як основи переходу до нового типу стосунків є важливою проблемою  у вихованні дітей цього віку і необхідною та обов’язковою умовою розгортання процесу научіння підлітка бути дорослим. Поступово вводити  підлітка у світ дорослого повинні  безпосередні вихователі – батьки і вчителі. Якщо цього не робити, то підліток знайде способи проникнути в цей світ без допомоги дорослих. Їх небажання або невміння зрозуміти  нові прагнення підлітка штовхає  його в середовище товаришів. Спілкування  з товаришами є особливою школою розвитку соціально-моральної дорослості підлітка, і сила впливу ровесників прямо пропорційна ступеню незадоволеності  підлітка спілкуванням з дорослими.

Підлітковий вік  не є часом патологій, і тому завданням  психолога має стати психокореційна робота з особами, які більш конфліктні і агресивні у порівнянні з  іншими.

Список використаної літератури:

1. Павелків Р.В. Вікова психологія. –  К.,2009;
2. Видра О.Г. Вікова та педагогічна психологія. – К., Просвіта,2001.
3. Савчин М.В., Василенко Л.П. Вікова психологія. К., Академвидав. 2011
4. Дуткевич Т.В. Загальна психологія: (Конспект лекцій): Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Кам'янець-Подільський держ. педагогічний ун-т. Кафедра психології. — Кам'янець-Подільський, 2002. — 96с.;
5. Заброцький М.М. Основи вікової психології. Нвчальний посібник. – Тернопіль. Богдан. 2006. – с. 71-84.
6. Кон И.С. Психология старшеклассника: Пособие для учителей. − М.: Просвещение, 1980. − 192 с.;
7. Корнев М. Н., Коваленко А. Б. Соціальна психологія. — К., 1995;
8. Крайг Г. Психология развития: Пер. с англ. Н. Мальгиной и др. Под общ. науч. ред. А.А. Алексеева. 7-е междунар. изд. − СПб.: Изд-во Питер, 2000.
9. Куницына В. Н., Казаринова Н. В., Погольша В. М. Межличностное общение. — СПб., 2001;
10. Мачуська І. Міжособистісне спілкування підлітків / І. Мачуська // Шкільний світ. - 2007. - Трав. (№ 17). - С. 1 – 11;
11. Методика диагностики доминирующей стратегии психологической защиты в общении В.В.Бойко / Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. Ред. и сост. Райгородский Д.Я. - Самара, 2001. С.281-287;
12. Орбан-Лембрик Л. Б. Комунікативний простір міжособистісних відносин // Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки. — Вип. 4. — Івано-Франківськ, 2003. — С 130 —136;
13. Орбан-Лембрик Л. Б. Спілкування як соціально-психологічний феномен // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. — Вип. 8. — Ч. 1. — Івано-Франківськ, 2003. — С 3 — 10;
14. Походенко С.В. Особливості соціалізації підлітків у мікросередовищі. //Проблеми соціалізації сучасних підлітків. —Запоріжжя. —1998. — С.6-56;
15. Райс Ф. Психология подросткового и юношеского возраста. 8-е издание. — СПб.: Питер, 2000;
16. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии: В 2 т. — М.: Педагогика, 1989. — Т. 1. — 486 с.;
17. Семиченко В. А. Психология общения. — К., 1997.
18. Трофімов Ю.Л. Психологія. − К.: Либідь, 2002. − 263 с.;
19. Туріщева Л.В. Вікові аспекти виховання школяра. // Виховна робота в школі, 2006.−№ 8 − С.36-41;
20. Шулигіна Р.А. Питання культури спілкування в контексті духовного становлення особистості старшокласника // Нові технології навчання: Наук.-метод. зб. – К.: Наук.-метод. центр вищої освіти, 2004. – Вип. 37. – С. 145-154.
21. Шулигіна Р.А. Методичні рекомендації з формування культури спілкування старшокласників. – К.: КМПУ імені Б.Д.Грінченка, 2007. – 42 с.
22. Дольто Ф. На стороне подростка. СПб., 1997. С.272
23. Кон И.С. Психология ранней юности. М., 1989. С. 252
24. Кон И.С. Психология юношеского возраста. М.,1979. С. 254.
25. Кузнецов О.Н., Лебедев В.И. Психология и психопатология одиночества. - М., 1972. С. 336
26. Малышева С.В. "Образ Я" и представление о сверстнике у подростков, переживающих одиночество: Автореф. дис. … канд.психол.наук. - М., 2003. - 25 с.
27. Мясищев В. Н. Психология отношений: Под редакцией А. А. Бодалева/Вступительная статья А. А. Бодалева. – М.: Издательство Московского психолого – социального института; Воронеж: Издательство НПО «МОДЭК», 2003. – 400 с. (Серия «Психологи России»). С.227-239.
28. Рузова Л. А. Социально-философские аспекты проблемы одиночества в современном обществе // Проблемы гуманизации вуз. образования. - 2000. - Вып. 6, ч. 3. - С. 85-88.
29. Швал Ю.М., Данчева О.В. Одиночество: социально-психологические  проблемы. Киев.1991. с.92
30. Журнал «Психолог». Шкільний світ. – 2002. - №21-28. Ст.49-56.
31. Керлих Г. Ребенок: от нуля до совершеннолетия.- М., 200. – 534с
32. Кулагина И.Ю., Колюцкий В.Н. Возрастная психология.- Учеб. пособие для студентов Вузов.-  М.:ТЦ Сфера,2005. – 464с.
33. Навайтис Г. Наш проблемный подросток / Под ред. Л.А.Регуша.- СПб, 1999.
34. Обухова Л. Ф., доктор психологических наук, http://www.lib.ru/ 
    Детская (возрастная) психология.