Врахування особливостей підліткового віку в роботі класного керівника

    МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ УКРАЇНИ

    Житомирського державного університету

    Імені Івана Франка 
 
 
 

    П Е Д А Г О Г І К А 

    “Врахування особливостей підліткового віку в роботі класного керівника” 
 

    Курсова робота

    студентки ІV курсу

    44б  групи

    Марчука Михайла

    Керівник:

    Єремеєва  В.М. 
 
 
 
 

    Житмир 2011 р.

 

    

    План.

    І. Психологічні і соціально-педагогічні  проблеми підліткового віку:

          а) об’єктивні основи соціальної ситуації розвитку підлітка;

          б) можливі дефекти  розвитку емоційно-вольової сфери підлітка;

          в) групи ровесників як мікросоціум підлітків. 

    ІІ. Фізіологія підлітків:

          а) період статевого  дозрівання, його значення і етапи;

          б) психологічні механізми  статевого дозрівання і їх вплив  на поведінку. 

    ІІІ. Психологія підлітків:

          а) самопізнання в  підлітковому віці;

          б) спілкування в  групі ровесників, як основна потреба;

          в) характеристика поведінки  підлітків;

          г) приблизна схема  вивчення особистості. 

    IV. Особливості спілкування з підлітками:

          а) роль взаємного сприйняття і розуміння в спілкуванні вчителя і підлітків;

          б) типові помилки дорослих у взаємовідносинах з підлітками;

          в) спілкування з підлітками в умовах колективу;

          г) труднощі спілкування з педагогічно запущеними підлітками;

          д) проблема етики спілкування вчителя з учнями. 

    V. Психодіагностичне вивчення учнів:

          а) наукові засади створення особистісно орієнтованих виховних технологій;

          б) поради психолога: ще недорослі, але вже й не діти;

      в) специфічність відносин між класним керівником та сучасними підлітками.

Об’єкт  нашої праці –  розум,

почуття, воля, переконаність,

інструмент  – слово і краса  і

емоційний діапазон!

В. Сухомлинський,

“Сто порад  вчителеві”. 

    Проблеми  молоді завжди привертали увагу вихователів, але особливо актуальними вони стали  останнім часом. Підвищення рівня освіченості  і матеріального стану членів нашого суспільства розширило можливості розвитку і задоволення духовних і матеріальних потреб підростаючого  покоління, але зробило більш  складним формування розумних бажань і устремлінь.

    За  допомогою засобів масової інформації розширились границі сприйняття і пізнання світу. В потоці сучасної інформації підлітку все важче розібратися  в чомусь самостійно і глибоко, тому часто він починає сприймати  тільки розважальне, що не потребує інтелектуальної  напруги. Такі підлітки годинами сидять перед телевізором чи слухають заглушуючі чи притуплюючі ритми магнітофонних  записів, чи проглядають ілюстровані  журнали, чи бездумно читають гостросюжетні  детективи. Це призводить до поступової втрати здатності до самоорганізації  і самоуправління, розв’язання важких завдань навчальної діяльності. Такі підлітки йдуть по лінії найменшого супротиву. вдовольняються приємними  скороминучими переживаннями, не прогнозуючи  своє майбутнє.

    Розвиток  контактів із зарубіжними, і в  особливості з капіталістичними, країнами, обмін кіно продукцією та іншими духовними і матеріальними  продуктами культури часто супроводжуються  у підлітків формуванням некритичного до них відношення.

    Складності  підліткового віку є серйозною педагогічною проблемою. Їх перша об’єктивна основа – в значній різниці між вимогами суспільства до дітей і дорослих, різниці в їх обов’язках і правах. Відомо, що “доросле” життя складніше, ніж життя дітей, і далеко не всі дорослі люди можуть підтримувати гармонійні відносини з навколишніми. Підліткам же приходиться у відносно короткий період освоїти цю сферу у всій її складності.

    Ускладнення соціального буття підлітків  проходить в період швидкої фізіологічної  перебудови організму. Зміни активності ендокринної системи призводять до виражених коливань вегетативних функцій (пітливість, почервоніння, блідість, похудіння, ожиріння і т. д.).Підлітки стають емоційно нестійкими, вразливими. При несприятливих обставинах такого роду реакції легко фіксують і  навіть набувають патологічної форми.

    Таким чином, другою об’єктивною основою складності підліткового віку є виключно швидкий темп змін, які відбуваються в цей період: у фізичному і психічному стані підлітка, в характері реакції на зовнішні подразнення і т. п. Можна сказати, що підлітки і дорослі живуть в різному масштабі часу, а змідси виникають відмінності в оцінках одних і тих самих подій, явищ. При цьому в підлітках для дорослого багато чого є несподіваним, незрозумілим, тим більше, що несподіваним і незрозумілим воно є часто і для самого підлітка. Дійсно, з підлітком починають відбуватися зміни, смисл, а головне, необхідність яких для нього не завжди зрозумілі. Стараючись об’єктивно глянути на себе збоку, він не може себе впізнати; у деяких підлітків виникає відчуття ніби насильності змін, які відбуваються. Підлітки, особливо схильні до самоаналізу, не можуть зразу прийняти себе в новій якості, соромляться свого нового вигляду.

    Підлітки  стають дуже чутливими до заміток  щодо їх зовнішності. Слід підкреслити  також і значення великих відмінностей в індивідуальних темпах розвитку підлітків: відмінності в степені зрілості між окремими школярами, учнями одного і того ж класу можуть досягати 3-4 років.

    Третьою об’єктивною основою складності підліткового віку є накопичення до цього віку дефектів виховання, які раніше виразно не проявлялися внаслідок недостатньої самостійності дитини і відносно неширокої сфери її діяльності та спілкування. Адже багато з того, що робить дитина, вона робить по бажанню дорослих; система внутрішніх побажань формується в ній поступово. Підліток ж все в більшій мірі повинен діяти, виходячи із своїх внутрішніх побажань, а діяльність його оцінюється навколишніми строгіше, ніж діяльність дитини. Тут-то і виявляються різноманітні дефекти виховання, дефекти розвитку особистості.

    В першу чергу це порушення розвитку емоціональної сфери. Наприклад, це може бути недостатній внутрішній зв’язок між сприйняттям і оцінкою якого-небудь явища навколишнього і здатністю діяти у відповідності із цією оцінкою, фактично це означає слабкість механізмів волі. Дефектом розвитку емоціональної сфери, який чітко проявляється в підлітковому віці, є і поверховість почуттів, їх швидке згасання, а також бідність емоціонального життя: вузькість кола явищ, подій навколишнього, які можуть викликати емоціональних відгук.

    Другим  дефектом виховання є безвідповідальність – це невміння чи небажання людини передбачити чи врахувати наслідки своїх вчинків. Така людина не може уявити себе і навколишнє в період часу, який іде за скоєнням ним даної дії, а звідси він не може в певній мірі і врахувати результати цієї дії, і оцінити їх значення. Все це породжує і небажання зробити зусилля для того, щоб постаратися уявити в майбутньому результати своєї діяльності.

    Наступний важливий дефект виховання, який чітко  проявляється в підлітковому віці, - недостатня впевненість в собі, підвищена тривожність. В їх основі лежить перш за все вузькість соціальних зв’язків і недостатнє їх пізнання. Недостатність уваги, підтримки, заохочення навколишніх веде до формування у  дитини таких рис особистості, як невпевненість і тривожність, відсутність  відчуття безпеки, захищеності.

    Особливості соматичного і статевого дозрівання підлітків мають не тільки безпосереднє відношення до здоров’я і працездатності в наступні роки, але і в значній  мірі визначають повноцінність соціального  розвитку. В підлітковому віці багато в чому вирішуються питання, в  якому степені людина зможе відповідати  вимогам, які суспільство буде підносити  їй на протязі всього життя.

    Статеве дозрівання – процес, в результаті якого людина досягає найвищого  степеня вираження своєї приналежності  до чоловічої або жіночої статі.

    Статеве дозрівання дитини невіддільне від  її загального розвитку і відбувається безперервно, починаючи від народження. Все ж на певному етапі  цього  розвитку воно різко прискорюється, і на протязі відносно короткого  періоду наступає повноцінна статева  зрілість.

    Цей період одержав назву період статевого дозрівання. Відповідно до вікової періодизації це і є підлітковий вік.

    Для того, щоб по можливості не допускати  помилок у відносинах з підлітками, дорослі, і в першу чергу вчитель, повинні добре знати природу  фізіологічних процесів, які відбуваються в цей період, можливості організму  дітей і виявляти посильні вимоги, уникаючи як перевантаження, так і  недовантаження в навчальних завданнях, забезпечити достатню рухову активність в розпорядку дня, участь в суспільно  корисній праці, широко притягувати  до масових видів фізичної культури у позакласний час.

    В даний час статеву зрілість поділяють  на 5 стадій у відповідності із степенем виразності ознак статевої зрілості.

    Та  все ж найбільш точним фізіологічно і зручним практично є поділ  його на два етапи: перший етап з 8-9 до 12-13 років, другий – з 12-13 до 17-18 років. Слід враховувати, що статева зрілість дівчаток починається в середньому на 1-1,5 р. швидше, ніж у хлопчиків, а в рамках кожної статі строки її початку можуть відрізнятися на два і більше років.

    На  першому етапі статевого розвитку виразно проявляються протиріччя стану центральної нервової системи. З одного боку, наростають ознаки більшої її зрілості в порівнянні з попереднім віком, так як школярі стають старшими. Це проявляється в більшій їх можливості до самоконтролю, до критичного відношення до себе і навколишніх. Разом з тим нервові центри функціонують з перевагою збудження над гальмуванням, і тому підлітки дають підвищену і не завжди адекватну реакцію на зовнішні впливи на звертання до них дорослих та ровесників, на явища навколишнього світу.

    В нормальних умовах між силою подразника і реакцією на нього нервової системи  існує певна залежність, яка має  вікові та індивідуальні особливості. В підлітковому віці ці співвідносини  руйнуються, що зв’язано з збудженим  станом центральної нервової системи. В результаті цього, наприклад, і  сильні і слабкі подразники можуть викликати однакову по силі відповідну реакцію. Може бути і по-іншому: сильні подразники взагалі не викликають відповіді, а на слабкі реакція є. Справа в  тому, що центральна нервова система  підлітка стає на деякий час нездатною  на відповідь на сильний подразник, тому що він її перезбуджує і переводить в стан гальмування, і реакції  немає. Слабкий же подразник цього  не викликає і тому на нього реакція  зберігається. Зрештою, може такий стан центральної нервової системи, коли подразник взагалі викликає несподівану, неадекватну реакцію.

    Вираженням  всіх цих станів центр. нервової с-ми являються такі особливості поведінки  підлітків, як показна байдужість навіть до важливих подій, які відбуваються навколо, ніби байдужість до оцінки –  будь вона хороша чи погана. Особливо в  таких випадках батьки жаліються, що підліток став “байдужим”, “не чутливим”  до всього, що нічого його не хвилює і  не радує. В інших випадках чи в  іншій час підліток може майже  не реагувати на яку-небудь важливу  подію, на похвалу чи, навпаки, покарання, але давати бурхливу реакцію на яку-небудь дрібницю.

    Характерно, що у дівчаток в більшій мірі виражені порушення емоціонального плану  – підвищена образливість, плаксивість, безпричинна зміна настрою, у  хлопчиків – зміна поведінки  та рухових реакцій.