Діагностіка особливості підлітка

Зміст

 

  Вступ …………………………………………………………………………… 2                  

 

 РОЗДІЛ 1 .  Теоретичні основи почуття дорослості у підлітків ……….. 5

 

  1.1 Формування особистості в ранньому підлітковому віці ……………….. 5       

  1.2 Основні особливості новоутворення підліткового віку ………………... 9

  1.3 Спілкування підлітка з дорослими та з ровесниками………………….. 13

  1.4 Проблема кризи підліткового віку……………………………………… 16     

  1.5 Конфлікт як прояв дорослості…………………………………………… 17    

  1.6 Споживацьке ставлення підлітка до дорослих…………………………. 19

 

 

 РОЗДІЛ 2      Діагностіка особливості підлітка …………………………. 20

 

           2.1 Методика діагностування особистості підліткі……………………… 20

2.2 Результати діагностування особистості підлітків……………………. 26

 

    Висновки ……….…………………………………………………………… 32

 

 Список використної літератури ………………………………………….. 35

 

 Додаток А …………………………………………………………………… 37

 Долаток Б ……………………………………………………………………. 40

 Додаток В ……………………………………………………………………. 41

          Додаток Г……………………………………………………………………..43

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                

  Вступ 

 

 Підліток... Хто він? Письменниця О.Косенко пише про нього так: “Підліток - мабуть, найскладніший вік людини, який найменше визначився. Людина ця вже не дитина, хоч часто ще ходить у коротких штанцях і охоче задивляється на вітрини іграшок. Вона ще й не юнак, хоч уже дерзає критично мислити, будує плани свого майбутнього і неспокійно червоніє, коли шкільний лікар-жінка йому пропонує роздягтися догола”

    Підлітковий вік(11-15років)-визначений відрізок життя людини між дитинством і зрілістю. У західній культурі він постійно подовжується, і повної згоди з приводу термінів його початку і завершення немає. Звичайно підлітковий період розглядається як проміжна ступінь між дитинством і дорослим життям, причому проходить він для кожного по-різному й у різний час, але, зрештою, більшість підлітків знаходять зрілість. У цьому змісті підлітковий період можна уподібнити перекиненому між дитинством і зрілістю мосту, по якому кожний повинний пройти, перш ніж стати відповідальною і творчою дорослою людиною.Підлітковий вік -надзвичайно складний етап психічного розвитку.З одного боку,за рівнем та особливостями психічного розвитку підлітки ще не розпрощалися з дитинством; з іншого-вони вже стоять на порозі дорослого життя, і в їх поведінці реально виражається спрямованість на дорослі форми взаємин та поведінки.

  Найважливішим новоутворенням підліткового віку є ставлення самосвідомості.

Самосвідомість підлітка характерізується передусім відчуттям дорослості.Однак варто зазначити,що зводити останнє лише до бажання наслідувати дорослих,хоча це має місце у поведінці підлітків,-явно обмежуватися тількі зовнішнім боком явища,не розкриваючи його психологічної сутності.Підліток суб'єктивно пов'язує дорослість не стількі з наслідуванням,скільки із принадлежністтю до світу

дорослих(Д.І.Фельдштейн).Підліток намагається зайняти місце дорослого в сестемі реальних стосунків між людьми,тому для нього і мужність,і сміливість,і одяг важливі передусім у зв'язку з цією соціальною позицією.

   Об'єктивної дорослості у підлітка ще немає.Суб'єктивно ж вона виявляється  в тому,що вони вимагають суверенності,незалежності ,поваги до своїх таємниць.У питаннях стилю одягу,зачіски,часу повернення додому,дозвілля,вирішення шкільних і матеріальних проблем підлітки більше орієнтуються не на батьків,а на однолітків.

  Підліток вже,як правило не погоджується на характерні для дитинства нерівноправні стосункі,оскільки вони не відповідають їх уявленню про власну дорослість,та самостійність.Вони вимагають поваги до власної особистості та людської гідності,довіри та самостійності,тобто істотно обмежують права дорослого та розшірюють свої власні.

Придбати якості дорослості прагнуть усі без винятку підростки. Бачивши прояви цих якостей у старших людей, підліток часто некритично наслідує ім. Власне прагнення до дорослості посилюється за рахунок того, що й самі дорослі починають ставитися до підлітків вже не як до дітей, а більш  сурово і вимогливо.

З підлітка запитують більше, ніж з молодшого школяра, але йому багато чого і дозволяється з того, що не дозволяється першокласникам. Наприклад, підліток набагато більше, ніж молодший школяр, може перебувати поза домом, на вулиці, в компанії друзів і серед дорослих. Йому дозволено брати участь у таких ситуаціях, до яких зазвичай молодші школярі не допускаються. Цим підтверджується  більш рівноправне і незалежне становище підлітка в системі людських відносин. Все це разом узяте породжує у підлітка уявлення про себе як про людину, що перестав бути дитиною, переступивши за поріг дитинства. Підсумком цих процесів стає зміцнення внутрішнє прагнення підлітка скоріше стати дорослим, яке створює абсолютно нову зовнішню і внутрішню ситуацію особистісного психологічного розвитку. Вона вимагає і породжує зміну всієї системи відносин підлітка з оточуючими людьми і з самим собою.Швидко дорослішати підлітка змушують також обставини життя, пов'язані з фізичними змінами його організму.

 Швидке змужніння, фізичний розвиток породжують додоткові обов'язки, які підліток отримує і в школі, і вдома.

У підлітковому віці змінюються зміст і роль наслідування у розвитку особистості. Якщо на ранніх ступенях онтогенезу воно носить стихійний характер, мало контролюється  свідомістю і волею дитини, то з настанням  підліткового віку наслідування стає керованим, починає обслуговувати численні потреби інтелектуального та особистісного самовдосконалення дитини.

 Актуальність теми. В підлітковому віці відбувається становлення особистості, що усвідомлює себе. Опановуючи продуктивною діяльністю, людина освоює реальні сімейні, професійні, суспільні ролі. Саме вони визначають подальший шлях розвитку його особистості. У цьому віці існують істотні суперечності в розвитку особистості підлітка: він і дитина, і вже не дитина, має чимало рис дорослого. Суперечність у розвитку особистості підлітка надзвичайно складне явище. Щоб успішно керувати розвитком дитини в цьому віці, треба знати природу та особливості прояву цих суперечностей.

 Проблема полягає в тому, що розвиток у підлітка нових якостей самосвідомості уповільнюється, якщо старші ставляться до нього як до дитини і контролюють його дії, керують ним так, як контролюють і в молодших класах. Звичка самого підлітка робити все за вказівками також заважає йому бути самостійним у своїх вчинках і діяльності. Якщо дорослі не змінюють свого ставлення до підлітка і не рахуються з проявами його дорослості, то школяр стає неслухняним, впертим, з’являється негативізм, прагнення будь-що звернути на себе увагу.

 Метою даної роботи являється дослідження особливостей формування дорослості, особистості в підлітковому віці.

 Для досягнення мети в роботі вирішувалися наступні завдання:

 Дослідити сутність, та структуру прояву дорослості;

а) Проаналізувати основні етапи соціалізації в розвитку особистості;

б) Розглянути вплив соціально-психологічних факторів на розвиток особистості;

в) Окреслити основні особливості і проблеми розвитку дорослості в підлітковому віці.

г) Розробити методику та провести діагностику особистості підлітків.

 

 Об’єктом дослідження являється процес розвитку дорослості.

 

 Предметом роботи є особливості формування особистості,та прояв дорослості в підлітковому віці.

 

  

   База дослідження: Дослідження було проведено загальній середній школі с.Лютіж Вижгородського р-ну. В дослідженні приймали участь 23 школяра 9класу .

   Структура дослідження. Дослідження включає в собі теоретичну частину у якій проведено аналіз даної проблеми, та практичну частину де наведено методику дослідження, подані результати дослідження та виводи. Висновок. Список літературних джерел, який включає  найменуваня. Додаток.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                     

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1    Теоретичні основи почуття дорослості у підлітків.

 

 

      1.1. Формування особистості в ранньому підлітковому віці

 Підсумовуючи спостереження різних психологів, спробуємо пунктирно проаналізувати особливості кожного віку шкільного періоду. В основному будемо опиратися на описи Гезелла та І.С.Кону [25].

 Вважається, що десять років — це вік, коли дитина врівноважена, легко сприймає життя, довірлива, рівна з батьками, ще мало піклується про свою зовнішність. Не можна випустити з уваги, що в цьому віці особливу роль грає вплив прикладом. Приклад впливає безпосередньо на підсвідомість і тому формує особистість швидше, ніж апеляція до інтелекту й роз'яснення корисності й соціальної цінності того або іншого вчинку. Наприклад, в Абхазії, виховуючи, показують, що для виправлення своєї провини одного вибачення недостатньо. Якщо розбив - полагодь: і горщик, і відносини.

 Десятилітні хлопчики - забіяки. Треба виявити причини, по яких порушується слухняність дорослим. Чому він б'ється? Чому ігнорує зауваження дорослих? Звичайно це відбувається тому, що він (його друзі) і дорослі оцінюють його поводження з різних точок зору. В цьому віці починається групова індентифікація особистості підлітка. Друзі й він уважають, що той, хто не б'ється, - боягуз, і тому вимоги батьків син уважає причіпками, не надає їм значення, особливо якщо вони повторюються занадто часто й у грубій формі. Цінності вікової групи й батьків поступово починають розходитися. З огляду на цю обставину, небажано карати винуватця при сторонніх, тим більше в присутності однолітків. Таке поводження дорослих може вже розглядатися дітьми як приниження й привести до замкнутості, відмові від покори. Відмова виконати вказівка, ігнорування зауважень, сенсорна глухота й сліпота - всі ці прояви, що так дратують дорослих, як вказує Грановська Р.М. є просто різні форми психологічного захисту підлітка, що виникають через невміння батьків урахувати особливості віку. Для нейтралізації захисту можна сказати: «Сьогодні ти впорався з моїми проханнями краще, ніж учора, а завтра зумієш зробити ще успішніше». Такий принцип виховання орієнтує дитину на цілком досяжну мету самовдосконалення, зменшуючи число внутрішніх конфліктів [9, c.442].

 Значимим періодом у віковому розвитку особистості є отроцтво і юність. В цей період молода людина засвоює соціальні норми, приміряє на себе різні соціальні статуси і формує навички виконання соціальних і психологічних ролей. Виявлення резервів особистісного розвитку стає важливою задачею.

 У розвитку особистості в підлітковому віці значну роль грають судження інших людей, і насамперед оцінка батьками, педагогами, однолітками [5, с.29], на основі якої починається формування самосвідомості. Як вказує Фурман А., особливо важливими на початкових стадіях формування самосвідомості є контакт із значущими людьми (мати, батько, дідусь, бабуся, брат, сестра), які первинно визначають уявлення дитини про саму себе. В дитинстві практично всі соціальні взаємостосунки потенційної особистості справляють на неї форму-вальний та розвитковий вплив [26, c.23-24].

 Як зауважує Столін В. В. у своїй фундаментальній праці “Самосознание личности” самосвідомості молодшого підлітка властиве почуття дорослості, під яким розуміється його ставлення до самого себе вже як до дорослого, його уявлення чи відчуття себе повною мірою дорослим. Почуття дорослості в цьому віці не є обов’язково усвідомленим. Однак воно є специфічною для підліткового віку формою самосвідомості, соціальною за своїм змістом [27, c.48].

 Першим основним його показником є виникнення у молодших підлітків потреби, щоб оточуючі ставились до них не як до малюків, а як до дорослих. У випадку невраховування цієї потреби вихователем, підлітки проявляють образу, різні форми протесту: неслухняність, грубість, впертість, протиставлення себе дорослим чи товаришам, зіткнення і конфлікти.

 Так Бернс. Р. наводить дані численних досліджень, які свідчать про те, що "незадовільна успішність, незацікавленість у навчанні, низька мотивація, погана поведінка багато в чому зумовлені негативним ставленням до себе та заниженою самооцінкою" [28, с. 26].

 Іншим показником почуття дорослості є наявність у підлітків прагнення до самостійності і бажання захистити деякі сфери свого життя від втручання дорослих. До таких сфер, як указує Петровський А.В., досліджуючи вікові особливості становлення самосвідомості, належать: взаємини з товаришами, дівчатами чи хлопцями, заняття у вільний час, навчальні обов’язки тощо [6, c.25].

 Грановська Р.М зазначає, що школярі протестують проти спроб батьків обмежити їх спілкування з друзями, протидіяти їхній субкультурі, новим прагненням щодо популярної музики, розваг з комп’ютером. Прагнення підлітків до самостійності в навчанні і різних заняттях найбільш яскраво проявляється у відмові від допомоги і в незадоволенні при спробах контролювати якість роботи [9, c.302].

 Уже у віці 10-11 років підліток повинен мати своє місце в будинку, кімнату, частину кімнати, стіл. У тих сім'ях, де в дитини 10-11 років немає свого простору, який він сам контролює, відносини з батьками більш конфліктні. Там менше прагнення дитини до спільної з батьками діяльності й більше демонстративної непокори як підтвердження (десь і в чомусь) своєї самостійності. Можливість реального контролю частини середовища перебування, місце, де підліток виступає як автономна особистість, формує в нього відповідальність, здатність приймати самостійні рішення, активність. Коли такого середовища немає - розвивається нерішучість, залежність і пасивність.