Діагностіка особливості підлітка

 В роботах Фурман А. В., Мачинського О.В., Мухіної В.С. указується і третій показник існування в дітей почуття дорослості — наявність власної лінії поведінки, незважаючи на незгоду дорослих чи товаришів [9, 14, 26]. Підлітки можуть наполягати, що певні навчальні предмети їм не потрібні, і ніякі “виховні впливи” дорослих на них не діють. Вони можуть не погоджуватися з оцінками і думками товаришів, залишаючи їх, віддаючи перевагу в спілкуванні іншим товаришам.

 Звичайно, що почуття дорослості у підлітків проявляється з неоднаковою яскравістю, в різних ситуаціях, і ступінь його сформованості теж неоднаковий.

 Цукерман Г.А., розглядаючи процес саморозвитку особистості зазначає, що окрім почуття дорослості, у підлітків існує тенденція до дорослості — прагнення бути і вважатися дорослими. У цьому плані підлітків доцільно поділити на дві групи [11, c.144].

 У дітей першої групи тенденція до дорослості виявляється у взаєминах з дорослими і товаришами, у копіювання різних сторін поведінки і зовнішнього вигляду дорослих. Підлітки претендують на ставлення до них як до дорослих і на відповідні нові права у відносинах з дорослими і товаришами. Надзвичайно важливим моментом є бажання підлітків, щоб оточуючі визнали той факт, що вони вже не маленькі. Ця тенденція проявляється тим яскравіше, чим більш підлітку здається, що дорослі і товариші ставляться до нього ще як до маленького і не беруть до уваги те, що він тепер вже теж дорослий. Незадоволеність підлітків ставленням дорослих виявляється в образах і різних формах протесту, починаючи з грубості, неслухняності, закінчуючи протиставленням себе дорослим чи відходом від спілкування з товаришами.

 Отже, у цієї групи підлітків яскравий вияв тенденції до дорослості збігається з невизнанням дорослими чи товаришами їхніх претензій на дорослість.

 У підлітків другої групи, без яскраво вираженої тенденції до дорослості, претензії на дорослість теж існують. Вони виявляються у взаєминах з дорослими і товаришами, але епізодично, при обмеженні дорослими свободи чи самостійності підлітка. Протест набирає форми епізодичної неслухняності, ситуативної грубості чи впертості [28, 7, 17].

 Розглядаючи механізми розвитку особистості Боришевський М.І. вказує, що тенденція до дорослості й почуття дорослості у підлітків виникають за протилежних умов: як за авторитарної системи виховання, регламентації всієї поведінки й опіки, так і за умов значної свободи і самостійності. Загалом формування у підлітків різних видів дорослості в практиці стосунків з оточуючими, побудованих за зразком стосунків дорослих, відбувається в діяльності, оволодіваючи якою підліток орієнтується на зразки і еталони дорослості [7, c.28].

 Але прагнення бути дорослим викликає опір з боку дійсності. Виявляється, що ніякого місця в системі відносин з дорослими підліток ще зайняти не може, і він знаходить своє місце в дитячому співтоваристві.

 Для підліткового віку характерне панування дитячої співтовариства над дорослим. Тут складається нова соціальна ситуація розвитку. Ідеальна форма це те, що дитина освоює в цьому віці, з чим він реально взаємодіє, це області моральних норм, на основі яких будуються соціальні взаємини. Спілкування зі своїми однолітками - ведучий тип діяльності в цьому віці. Саме тут освоюються норми соціального поводження, норми моралі, тут установлюються відносини рівності і поваги друг до друга. Якщо підліток у школі не може знайти системи задовольняючого його спілкування, він часто "іде" зі школи, зрозуміло, частіше психологічно, хоча не так уже рідко і буквально.

 Що стає головним для підлітка в школі? Діти спілкуються, їхні відносини будуються на кодексі товариства, повної довіри і прагнення до абсолютного взаєморозуміння. У цей період навчальна діяльність для підлітка відступає на задній план. Центр життя переноситься з навчальної діяльності, хоча вона залишається переважної, у діяльність спілкування. Головне відбувається на перервах. Туди вихлюпується все саме таємне, надстрокове, невідкладне. Цікаво складається система відносин із учителем: те місце, що дитина займає усередині колективу, стає навіть важливіше оцінки вчителя. У спілкуванні здійснюється відношення до людини саме як до людини. Саме тут відбувається засвоєння моральних норм, освоюється система моральних цінностей. Тут йде дійсне й уявлюване програвання всіх самих складних сторін майбутнього життя. Ця можливість спільно - у думці, у мрії - проробити, програти свої устремління, свої радості має важливе значення для розвитку внутрішнього життя [9, c.443].

 Діяльність спілкування надзвичайно важлива для формування особистості в повному змісті цього слова. У цій діяльності формується самосвідомість. Основний новотвір цього віку - соціальна свідомість, перенесена усередину. По Л. С. Виготському, це і є самосвідомість [3, c.208]. Свідомість означає спільне знання. Це знання в системі відносин. А самосвідомість - це суспільне знання, перенесена у внутрішній план мислення.

 Таким чином формування свідомості в ранньому підлітковому віці - це інтенсивне формування і розвиток: а) моральної свідомості, б) самосвідомості, в) почуття дорослості, г) діяльності спілкування.

 Формування дорослості пов’язане з розвитком самостійності підлітків. Якщо самостійність свідомо надана дитині дорослими, то між почуттям дорослості, що формується у підлітка, і ставленням до нього дорослих суперечності не виникає, а тому у підлітка немає незадоволеності ставленням дорослих. У зв’язку з цим немає й підстав для появи у нього різних форм протесту. Якщо через певні обставини життя збережене ставлення дорослих до підлітка як до маленького, то виникає суперечність між цим ставленням дорослих і почуттям дорослості підлітка. Ця суперечність виявляється в зіткненнях і конфліктах підлітка і дорослих.

 У підлітковому віці відбувається інтенсивне формування самосвідомості, самооцінки, з’являється гострий інтерес до самого себе. Прагнення самостійності видно у всьому: в ученні, в праці, у виборі друзів. Підліток прагне сам приймати важливі рішення, починає активно обстоювати свої погляди, думки, судження. На цьому етапі важливим є формування позитивної оцінки особистістю самої себе. "Успіхи в школі, на роботі і в житті у цілому,  як пише Бернс - не менше залежать від уявлення людини про свої здібності, ніж від самих цих здібностей... Ніщо так не сприяє успіху, як упевненість у ньому” [28, c.28].

 Отже, у підлітка існує дві системи взаємин: з ровесники і з дорослими, в яких він по-різному виявляє себе. Так, вдома підліток буває тихим, слухняним, а в колі ровесників — лідер, ініціатор тощо. На це слід зважати у виробленні виховного підходу до підлітка

 Розвиток підлітка — це завжди рівняння на дорослого. Підліток прагне поводитись і виглядати, як дорослий, володіти тими самими, що й дорослий, правами і можливостями. Це рівняння на дорослого може виявитися не безпосередньо, а через наслідування ровеснику, який уже засвоїв якісь сторони дорослості, чи більш старшому товаришу. Але ж є і такий шлях засвоєння дорослості — у безпосередньому контакті з дорослими, у спільних з ним справах і заняттях, праці.

   1.2. Основні особливості новоутворення підліткового віку.     

 Аналізуючи різні підходи до дослідження "почуття дорослості" можна виділити два основних: біологічний і культурно-історичний. У рамках біологічного підходу працювали С. Холл, З. Фрейд та ін. З позицій культурно-історичного підходу проблема підліткової дорослості вивчалася Л.С. Виготським, Д. Б. Ельконіна, Т.В. Драгунова та ін

 Основна проблема, яка постає в ході дослідження - це становлення у підлітка "почуття дорослості". Проблема полягає в тому, щоб в умовах шкільної освіти забезпечити таку організацію навчальної діяльності, яка дозволила б підліткові дійсно здійснити своє дорослішання, як прилучення себе до дорослого життя. Такою діяльністю для підлітка виступає діяльність спілкування. Ця діяльність є провідною діяльністю підліткового віку. Для того, щоб увійти дитині в доросле життя, його власна діяльність повинна бути організована за моделлю дорослому житті. Таке прагнення підлітка мотивоване суспільством, як більш ранній вступ дитини в економічне життя суспільства. Для підлітка її здійснення повинно стати результатом його власного рішення, вона повинна мати для підлітка цінність його власної діяльності, не нав'язаної йому ззовні. Але в даний час, до жаль, дитина знаходить не почуття дорослості, а скоріше почуття вікової неповноцінності.

 У рамках діяльнісного підходу Д. Б. Ельконін з співробітниками вдалося показати, що саме на початку підліткового віку діяльність спілкування, свідоме експериментування з власними відносинами з іншими людьми (пошук друзів, конфлікти, з'ясування відносин, зміна компаній тощо) виділяється в щодо самостійну область життя підлітка. новоутворенням, яке виникає у підлітка у міру оволодіння спілкуванням є так зване "відчуття дорослості" - особлива форма підліткових свідомості.

 Одним з умов виникнення у підлітків "почуття дорослості" виступають відносини довіри і співробітництва в сім'ї. У сім'ях з різною соціальною структурою взаємини дитини з дорослими в момент виникнення "почуття дорослості" встановлюються по різному. Це залежить, перш за все, від стилю виховання, якого дотримуються в сім'ї. Як правило, в благополучних сім'ях дотримуються "сотрудніческіх" відносин, у неповних благополучних "сверх опека", а в неповних неблагополучних "нестійкого" виховання. Однією з найбільш частих причин конфліктів між батьками та підлітками є нестійкість батьківського сприйняття дитини, що відображає реально суперечливий статус дитини. У результаті позитивні властивості особистості підлітка не бачаться ними, недооцінюються, а недоліки перебільшуються.

 Неправильне ставлення батьків до дитини іноді виникає на грунті "сверхзаботи" про нього. Опіка в родині - це система відносин попередження з боку батьків всіх "негараздів", які підстерігають на їхню думку дитини.

Оптимальним стилем виховання підлітка в сім'ї є "співробітництво". Для цього необхідно зробити дитину не тільки свідком подолання труднощів батьками, але й надати можливість дитині брати участь у їх подоланні.

   Виникнення, джерела та особливості «почуття дорослості». Розвиток соціальної дорослості є процесом становлення готовності дитини до життя в суспільстві дорослих як повноцінного і рівноправного члена. Цей процес передбачає розвиток не тільки об'єктивної, але й суб'єктивної готовності, яка необхідна для засвоєння суспільних вимог до діяльності, стосунків і поведінки дорослих, оскільки саме впроцесі оволодіння цими вимогами розвивається- соціальна дорослість.

Процес становлення дорослості не лежить на поверхні. Його прояви і симптоми багатозначні та різноманітні. Перші паростки дорослості можуть дуже відрізнятись від її розвинутих форм, проявлятися раптово для дорослого. Саме наявність у підлітка нового і неподібного в порівнянні з молодшим школярем свідчить про те, що він почав відходити від дитинства. Це нове переживання, що звернене в майбутнє. Саме воно буде розвиватись і саме на нього потрібно спиратись у вихованні підлітка. Якщо не знати і не враховувати нових тенденцій розвитку в підлітковому періоді, то процес виховання може бути неефективним, а формування особистості може відбуватися стихійно.

Отже, центральним і специфічним новоутвореним в особистості підлітка с виникнення у нього уявлення про те, що він уже не дитина; дієва сторона цього уявлення виявляється в прагненні бути і вважатися дорослим. На основі усвідомлення значних зрушень у своєму фізичному та статевому розвитку, своїх можливостей виконання суспільне важливих справ у сім'ї і школі, на основі усвідомлення подібності між собою і дорослим у підлітка виникає "почуття дорослості" і на цій основі специфічне ставлення до себе. Підліток заперечує свою приналежність до дітей і всіма засобами намагається утвердити свою дорослість.

Це новоутворення самосвідомості є стрижневою особливістю особистості, її структурним центром, оскільки виражає нову життєву позицію підлітка стосовно людей і світу, визначає специфічну спрямованість і зміст його соціальної активності, систему нових прагнень, переживань та афективних реакцій. Специфічна соціальна активність підлітка полягає у великій сприйнятливості до засвоєння норм, цінностей і способів поведінки, які існують у світі дорослих та їх стосунках. Це має далекосяжні наслідки, тому що дорослі та діти становлять дві різні групи і мають різні обов'язки та права. У багатьох нормах, правилах, обмеженнях і в особливій "моралі послуху", яка існує для дітей, зафіксована їх несамостійність, нерівноправне і залежне становище в світі дорослих. Для дитини багато з того, що доступне дорослому, ще заборонено. У дитинстві дитина оволодіває нормами та вимогами, які суспільство ставить до неї. Ці норми та вимоги якісно змінюються при переході в групу дорослих. Виникнення у підлітка уявлення про себе як про людину, що переступила рубіж дитинства, визначає його переорієнтацію з одних норм і цінностей на інші - з дитячих на дорослі.

Як стверджує Л.Божович, це визначає зовсім нову позицію учнів стосовно вчителів та вихователів, ніби емансипує підлітків від безпосереднього впливу дорослих, роблячи їх більш самостійними. Щоб здійснити самостійний вчинок, підліток мимоволі ніби переконує себе, що має на це право, бо він уже дорослий. Він усіляко намагається реалізувати свою потребу в утвердженні нової позиції дорослої людини, але відсутність здібностей заважає досягти мети. Тут проявляється одна з основних суперечностей віку - між зростаючим бажанням підлітків зайняти позицію дорослої людини та їх обмеженими психічними можливостями, розв'язання якої і веде до дальшого психічного розвитку.

Підліток намагається долучитися до життя і діяльності дорослих. При цьому в першу чергу переймаються більш доступні, чуттєво сприйнятливі сторони дорослості: зовнішній вигляд і манера поведінки (розваги, види відпочинку, косметика, різноманітні прикраси тощо). Засвоєння зовнішніх ознак чоловічої та жіночої дорослості робить підлітків дорослими у власних очах, а також, як їм здається, і в очах оточення, що дуже важливо у плані самосвідомості. Така "дорослість" набувається шляхом наслідування. І це найлегший спосіб досягнення відчутної дорослості.