Діагностіка особливості підлітка

 

 

 

                                1.5.Конфлікт як прояв дорослості.

   Підліток усвідомлює, що його дорослість ще не зовсім «справжня», відчуває невпевненість у своїй новій позиції. Він гостро потребує визнання і підтвердження цієї позиції дорослими і однолітками. Тому форми прояву «почуття дорослості» часто носять яскраво виражений демонстративний характер: підліток як би пред'являє «свою волю», свої вимоги оточуючим, чутливо реагує на те, як вони його сприймають у цьому новому для нього якості.

  Данные досліджень (Поливанова. Н., Курышева Про. В.) свідчать, що в період статевого дозрівання свою дорослість підліток прагне затвердити будинку, в сім'ї, стосунки з батьками стають особливо значимим і емоційно напруженими. Конфліктне поведінку спочатку (приблизно у віці 10 років) проявляється в спілкуванні з бабусями, дідусями, братами і сестрами.Воно супроводжується проявом форм дитячої поведінки (підвищення вимог захисту, ласки, відмова від виконання нових вимог).

На наступному етапі (11 років) конфліктність виявляється насамперед у відносинах з матір'ю. У цей період істотно розширюється сфера прояви дорослості в поведінці, а також з'являється більше тих областей, в яких на думку дорослих стає незначний. Підліток демонстративно відмовляється від таких форм поведінки, які здаються йому дитячими.

Третій етап (12 років) характеризується зростанням значення спілкування з батьком, визнання яким досягнень підлітка стає для того найбільш важливим.[4]

  Значимість визнання, позиція відстоювання своїх прав створює ґрунт для підвищеної чутливості, «вразливості» школяра. Діапазон демонстративних проявів надзвичайно широкий: від бурхливих скандалів до дитячих примх, вразливий характер, підкресленого негативізму, підвищеної критичності до вчинків і словами дорослих і т. п. Але у всіх цих випадках для підлітка більш важливі визнання його самостійності, його рівних з дорослими прав, ніж дійсна їх реалізація.

 Разом з тим підліток усвідомлює, що його дорослість ще не зовсім «справжня», відчуває невпевненість у своїй новій позиції. Він гостро потребує визнання і підтвердження цієї позиції дорослими і однолітками. Тому форми прояву «почуття дорослості» часто носять яскраво виражений демонстративний характер: підліток як би пред'являє «свою волю», свої вимоги оточуючим, чутливо реагує на те, як вони його сприймають у цьому новому для нього якості.

  По мірі розвитку почуття дорослості ці вимоги поступово наповнюються певним змістом, що складається з «життєвих дрібниць» - занять, часу, яке повинно відводитися на ті чи інші справи, і часу приходу додому, розмов по телефону, порядку в кімнаті  , виконання домашніх обов'язків і пр. Ці «дрібниці», по відношенню до яких підліток і дорослий займають часто діаметрально різні позиції, служать джерелом багатьох конфліктів підлітків і дорослих, перш за все, звичайно, батьків, є підставою і великої кількості запитів дорослих до психолога, і скарг підлітків на те, що дорослі їх не розуміють і не хочуть зрозуміти.

В 12-13 років з'являються перші ознаки «ціннісного» конфлікту, що виявляється в прагненні підлітка відстоювати власні погляди та цінності, протиставляючи їх нормам і вимогам дорослих. Повною мірою цей конфлікт проявляється в наступному  юнацькому періоді розвитку. В підлітковий період такий конфлікт виражається в активному відстоюванні школярами власного розуміння справедливості в самих різних областях - від зауваження вчителі, «несправедливою» позначки до політичних, економічних проблем. Підліток з якимось особливим задоволенням починає «викривати» батьків і взагалі дорослих в тому, що вони самі не слідують тим нормам, які проповідують, звинувачувати їх в лицемірстві, він як би спеціально націлений на вишукування недоліків у дорослих.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

       1.6.Споживацьке ставлення підлітка до дорослих.

 

 

 

  Ще одним істотним моментом є прояв своєрідного «споживчого» відношення до батькам і вчителям. Так, дані багатьох досліджень показують, що підлітки 11-12 років вважають, що цікаве життя в класі, хороші відносини між хлопцями залежать в основному від вчителів, насамперед від класного керівника. Школярі схильні розглядати турботу про них, контроль за ними як обов'язок батьків, яку ті повинні виконувати незалежно від того, як поводяться діти, і нерідко сприймають як особисту образу слова про те, що вони в чому-то повинні бути батькам вдячні. Досить типовими є в цьому сенсі висловлювання: «Я ж не просив, щоб мене народжували», «Вона - мама, і тому повинна піклуватися про мене».

  Подібні висловлювання часто лякають дорослих своїм «відвертим цинізмом», однак більш пильну розгляд цих випадків свідчить про те, що тут проявляється насамперед прагнення «приміряти» і перевірити, наскільки вимоги, пропоновані до них, відповідають вимогам, які вони можуть пред'являти до дорослих, виявити настільки хвилююче підлітків рівність прав, спільність правил життя для них і для дорослих.[4]

 

 

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 РОЗДІЛ 2. ДІАГНОСТУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ПІДЛІТКІВ.

 

 

1. Методика діагностування особистості підліткі.

 

 Практичний психолог (як і соціальний педагог) не повинен базувати свої висновки виключно лише на одній методиці. Тому акцент діагностики особистості підлітків нами зроблено на комплексності, що означає подальшу розробку програм по допомозі в розвитку особистості базуючись на результатах кількох методик, що має мінімізувати похибку діагностичних результатів.

 Для діагностування особистості підлітків нами пропонується використати комплексну методику діагностики особистості, яка включає в себе адаптацію опитувальника ММРІ та опитувальника особистісної адаптованості Фурмана А. у варіанті для школярів .[26]

 Пропонований варіант опитувальника ММРІ являє собою його скорочений варіант, містить 71 питання, 11 шкал, з них 3 - оцінні.  Перші три оцінні шкали вимірюють щирість що діагностується, ступінь вірогідності результатів тестування і величину корекції, надмірною обережністю. Інші 8 шкал є базисними й оцінюють властивості особистості. Час проведення опитувальника не обмежується.

 Текст опитувальника  приведено в Додатку Б.

 Нами було проведено незначну модифікацію цього варіанту опитувальника відповідно до рівня сприйняття школярів-підлітків, так як у авторському варіанті опитувальник орієнтований на дорослу аудиторію.

 

 До самої анкети додається спеціальний бланк, де на одній стороні фіксуються відповіді випробуваного. Якщо випробуваний згодний із твердженням, то в клітинці з номером питання він ставить знак "+" ("так", "вірно"), якщо не згодний “–“ (“ні” не “вірно”).

 Зразок бланку наведено  в Додатку А.

 

 При інтерпретації результатів враховується наявність окремих піків на профілі, його висота, превалювання лівої (невротичної) чи правої (психотичної) частини профілю, сполучення показників по визначених шкалах.

 

 Ключ до опитувальника приведено в таблиці 3.1.

 

 

 

 

 

 

 Таблиця 3.1

 Ключ до опитувальника адаптованої методики ММРІ [26; 269]

 

Шкали	Відповіді	№ питання
L	Невірно (Н)	5,11,24,47,53
F	Н	22,24,61
	Вірно (В)	9,12,15,19,30,38,48,49,58,59,64,71
K	Н	11,23,31,33,34,36,40,41,43,51,56,61,65,67,69,70
1(Hs)	Н	1,2,6,37,45
	В	9,18,26,32,44,46,55,62,63
2(D)	Н	1,3,6,11,28,37,40,42,60,65,61
	В	9,13,11,18,22,25,36,44
3(Ну)	Н	1,2,3,11,23,28,29,31,33,35,37,40,41,43,45,50,56
	В	9,13,18,26,44,46,55,57,62
4(Рd)	Н	3,28,34,35,41,43,50,65
	В	7,10,13,14,15,16,22,27,52,58,71
6(Ра)	Н	28,29,31,67
	В	5,8,10,15,30,39,63,64,66,68
7(Рt)	Н	2,3,42
	В	5,8,13,17,22,25,27,36,44,51,57,66,68
8(SE)	Н	3,42
	В	5,7,8,10,13,14,15,16,17,26,30,38,39,46,57,63,64,66
9(Ма)	Н	43
	В	4,7,8,21,29,34,38,39,54,57,60

 

 

                                        

 

 На зворотній стороні бланка будується профіль особистості випробуваного з урахуванням значення шкали корекції, додаючи до зазначеного в бланку шкалам відповідне значення шкали корекції. Корекція цих значень приведена в таблиці 3.2.

 Значення шкали додається до базисних шкал № 1, 4, 7, 8, 9. Наприклад: якщо по шкалі( Д) отримано 9 балів, то до значення шкали № 1, виходячи з таблиці додають 5 балів, до значення шкали № 4 - 4 бали, до значення шкал № 7 і № 8 по 9, до значення шкали № 9 - 2 бали.

 Таблиця 3.2

 Коригування базисних шкал [26; 266]

| Коригування шкал (кількість балів що додається)

Значення по корекції	шкала 1	шкала 4	шкала 7	шкала 8	шкала 9
1	1	0	1	1	0
2	1	1	2	2	0
3	2	1	3	3	1
4	2	2	4	4	1
5	3	2	5	5	1
6	3	2	6	6	1
7	4	3	7	7	1
8	4	3	8	8	2
9	5	4	9	9	2
10	5	4	10	10	2
11	6	4	11	11	2
12	6	5	12	12	2
13	7	5	13	13	3
14	7	6	14	14	3
15	8	6	15	15	3
16	8	6	16	16	3

 

 

Опис шкал приведено в додатку В.

 При інтерпретації велике значення надається нахилу профілю. Позитивний нахил, тобто наявність більш високих показників по шкалах психотичної тетради (4, 6, 8 і 9 - ї), є ознакою психотичного стану і свідчить про порушення контактів з реальною дійсністю, дезорієнтованості, розгубленості. Негативний нахил, тобто перевага високих показників по шкалах невротичної тріади (1, 2 - й і 3 - й), при наявності загального високого підйому всього профілю є ознакою гострого афективного порушення.

 При цьому важливо, що дана методика може допомогти провести групування підлітків навколо полюсів “агресивність” – “залежність”.

 Доповненням до отриманих результатів служить діагностування рівня адаптованості особистості школярів, методика якого розроблена Фурман А. [26]. Під особистісною адаптованістю, на нашу думку, слід розуміти порівняно усталену тенденцію функціонування внутрішнього світу школяра, яка у своєму сутнісному вияві характеризується наявністю гармонійності, відповідності або злагодженості між цілями індивіда та результатами, що досягаються ним у процесі життєдіяльності. Підкреслимо, що міра такої злагодженості може бути різною. Проте психологічна ситуація в усіх випадках особистісної адаптованості така, що підліток почуває себе впевнено, спокійно, врівноважено, безпечно і навіть комфортно. І це, незважаючи на постійне виникнення навчальних, міжособових та іншого різновиду труднощів і перешкод на шляху до задоволення своїх потреб. Очевидно, що хороша адаптованість особистості пов'язана з відсутністю таких характерологічних рис, як тривожність, нейротизм, ригідність тощо.

 Тест-опитувальннк особистісної адаптованості містить:

1) бланк, що заповнюється  кожним учнем індивідуально,

2) ключ для вчителя  чи шкільного психолога,

3) класифікацію показників особистісної адаптованості школярів.

 

Верхня частина - дані про опитуваного учня та коротка інструкція, нижня - висновок психолога, а середня - це таблиця, що складається з одного запитання, п'ятнадцяти складових зовнішнього і внутрішнього світу школяра та п'яти можливих варіантів відповідей у кожному випадку. При цьому все поле життєдіяльності школяра розділено на чотири сфери: "школа'', "сім'я", "вулиця", "власне Я", і в кожній із цих сфер зафіксовані найголовніші компоненти, з якими він постійно вступає у взаємодію (товариші по класу, вчителі тощо). Таким чином шляхом самооцінки опитуваний визначає своє ставлення до навко-лишнього світу, оточуючих його людей і самого себе.

 Оцінка й самооцінка не тільки визначають позитивне чи негативне ставлення до всього того, що утворює сферу Я особистості, а й є показником безпеки чи небезпеки, яким ця особистість керується у взаєминах із середовищем. На цьому, власне, й базується концептуальне обґрунтування п'яти рівнів функціонування оцінкової активності, повна безпека - переважно безпека - суб'єктне відчуження - переважно небезпека - явна небезпека.

 З іншою боку, фактор ставлення, це важлива умова суб'єктивного прийняття школярем позицій і вимог педагога, навчально-виховних завдань загалом. Будь-який рівень прийняття створює відповідний режим функціонування особистісних процесів учня (мотиви, емоції, воля, інтелект тощо), а тому є сутнісним інтегральним показником того, як саме протікає його соціально-психологічна адаптація.