Гендерные особенности рефлексии

Вступ

Проблема розвитку рефлексії  є однією з ключових в психології. Вона широко обговорюється в рамках вітчизняних і зарубіжних психологічних  досліджень. Вивчення структури рефлексії, динаміки її розвитку становить великий  інтерес, як у теоретичному, так і  в практичному плані, оскільки дозволяє наблизитися до розуміння механізмів формування особистості. 
 У ряді експериментальних досліджень рефлексія виступає не тільки як суттєвий компонент будь-якого іншого предмета, а й як предмет спеціального психологічного вивчення, наприклад: в дослідженні Н. І. Гуткиной рефлексивних очікувань особистості, М. М. Муканова - специфіки рефлексії в представників «традіціональной культури », А. В. Захарової, М. Е. Боцманова і

Е. Р. Новікової - вікових  особливостей рефлексії. При цьому  залежно від тієї області, в якій проводиться психологічне дослідження, виділяється та чи інша «грань» рефлексії, акцентується той чи інший її аспект.

В цілому аналіз вітчизняних  конкретно-експериментальних робіт, присвячених вивченню рефлексії, показує, що вона досліджується в чотирьох основних аспектах: кооперативному, комунікативному, особистісному й інтелектуальному. Виходячи з цього, розглянемо найбільш поширені визначення рефлексії, що формулюються в контексті проблематики тієї чи іншої галузі психології, як: 1) здатність  розуму звертати свій «погляд на себе, 2) мислення про мислення, 3) аналіз знання з метою отримання нового знання або перетворення знання неявного в  явне:

4) самоспостереження за  станом розуму або душі; 5) вихід  з «полону» життєдіяльності; 6) дослідницький акт, що направляється людиною на себе, і т. п.

          Момент особистісно-смислової зумовленості стає центральним при іншому розумінні механізму рефлексії, а саме як переосмислення і перебудови суб'єктом змістів своєї свідомості, своєї діяльності, спілкування, тобто своєї поведінки, як цілісного ставлення до навколишнього світу. В процесі переосмислення виділяються 5 етапів (фаз):

1) актуалізація смислових  структур «я» при входженні  суб'єкта в проблемно-конфліктну  ситуацію і при її розумінні, 

2) вичерпання цих актуалізували  смислів при апробування різних  стереотипів досвіду і шаблонів дії; 3) їх дискредитація аж до повного знесмислення в контексті виявлених суб'єктом протиріч; 4) інновація принципів конструктивного подолання цих протиріч через осмислення цілісним «я» проблемно-конфліктної ситуації і самого себе в ній як би заново - власне фаза «переосмислення»,

5) реалізація цього заново  знайденого цілісного сенсу через  подальшу реорганізацію змістів  особистого досвіду й дієве,  адекватне подолання протиріч  проблемно-конфліктної ситуації.

Тема взаємозв`язок статі та рефлексії не розроблена на даному етапі розвитку досліджень у сфері рефлексії, тож представляє особливу цінність та інтерес для наукового дослідження та розвитку психологічного знання.

Згідно соціальних уявлень  та стереотипів жінки вважаються більш заглибленими у себе, схильними  до роздумів, самоаналізу , рефлексуванню  у цілому. Тож на нашу думку, було б цікаво перевірити дану теорія емпірично  і виявити, чи є суттєві розбіжності  у рефлексуванні особистостей згідно статевої приналежності.

Практична значущість роботи визначається можливістю використання отриманих у дослідженні даних  у практичній діяльності педагогів. У сучасній психології спостерігається як інтенсивне зростання експериментальних і прикладних досліджень рефлексивних процесів, так і поглиблений аналіз їх теоретичних підстав. В цілому це свідчить про виділення та становленні такої особливої ​​галузі знання, як психологія рефлексії.

Теоретичною основою роботи послужили дослідження як вітчизняних  авторів - В.В.Столина, С.Ю.Степанова, Г.П.Щедровицкого, І.Н.Семенова та ін, так і зарубіжних - Дж.Локка, Буземана, та ін.

У зазначених роботах розглядаються  такі питання як структура рефлексії, динаміка її розвитку в онтогенезі, соціально - перцептивні аспекти рефлексії, пов'язані з особливостями самооцінок, з самосвідомістю і пізнанням інших людей, та ін..

Мета нашої роботи з`ясувати роль статі у рефлексуванні особистостей в юнацькому віці. Виходячи з мети маємо такі задачі:

1. Проаналізувати літературу з питання рефлексії.
2. На основі аналізу літератури з`ясувати роль рефлексії у житті юнаків.
3. З`ясувати чи є взамозв`язок між особливостями рефлексування та статтю.
4. Визначення подальших перспектив розробки заявленої проблематики.

Гіпотеза дослідження: рівень рефлексії у особистостей жіночої статі в юнацькому віці вищий, ніж рівень рефлексії  у особистостей чоловічої статі в юнацькому віці.

Об`єктом нашого дослідження є рефлексія в юнацькому віці.

Предметом – роль статі у рефлексу ванні особистостей в юнацькому віці.

1.1. Становлення поглядів  і основні сучасні підходи до дослідження рефлексії у психології.

Незважаючи на те, що практично  всі сучасні підходи до розуміння рефлексії спираються в своїй основі на різні напрями філософської думки, після виділення психології як самостійної галузі наукових досліджень на рубежі XIX і XX століть проблема рефлексії виявилася витисненою з психології, що спиралася в цей період свого розвитку на методологію природничих наук.

Серед різних напрямків, що сформувалися в психології в першу третину XX століття, склалося неоднозначне ставлення до проблематики рефлексії - від повного заперечення необхідності дослідження цієї проблеми в контексті психологічного знання до визнання її основним психологічним методом. При цьому відсутня була не тільки єдина система поглядів на склад і структуру рефлексивних процесів, але і не було сформульовано чіткого визначення рефлексивної функції.

Тільки в 1930-х роках  А. Буземаном було сформульовано  «психологічне» визначення рефлексії як перенесення переживання з зовнішнього світу на себе [33]

У розвитку поглядів на проблему рефлексії в зарубіжній психології має дві основні лінії. Перша бере свій початок від інтроспективної психології, що визнала рефлексивні процеси основними у функціонуванні психіки, а рефлексування - базовим методом дослідження свідомості. Значно видозмінюючись, ці погляди знайшли своє відображення в таких сучасних напрямах, як гуманістична психологія, гештальтпсихології, екзистенціяальна психологія. Друга, хронологічно пізніша лінія розвитку, бере початок в ранніх роботах по дослідженню мислення в когнітивної психології. Її подальший розвиток пов'язаний з виділенням і дослідженням процесів, не беруть участь безпосередньо в переробці інформації, а регулюють її здійснення, які згодом були позначені як «мета-процеси».

Становлення психології рефлексії  у вітчизняній науці, як відмічає І.М. Семенов, «спочатку носило комплексний, междисциплінарний характер і стимулювалося як розвитком філософської думки в області гносеології, логіки та методології наукового пізнання, так і необхідністю психологічного забезпечення потреб практики управління наукою. В цілому у розвитку вітчизняної психології рефлексії автор виділяє п'ять основних етапів:

1. 1920 - 1950-і роки. Даний  етап характеризується розвитком  психології на базі методології  марксизму, і рефлексія в рамках  даного гносеологічного напряму  виступає як общепсіхо-логічний  принцип пізнання усвідомлених і довільних психи ¬ чеських явищ

(П.П. Блонський, Л.С. Виготський, С.В. Кравков) .

2. 1950 - 1960-і роки на перший  план виходить проблематика свідомості та формування діяльнісного підходу до аналізу психічних явищ

(А.Н. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн, Є.В. Шорохова). У методології наукового пізнання актуальними стають проблеми наукового мислення (Б.М. Кедров, В.Н. Садовський, Г.П. Щедровицький,

Е.Г. Юдін та ін), пошуку методологічних засобів системного аналізу наукового знання, моделювання мислення людини на ЕОМ. Дані проблеми стимулювали появу таких моделей рефлексії, як «рефлексивний вихід» (Г. П. Щедровицький), «система з рефлексією» (М. А. Розов).

3. 1970-і роки. Подолання  домінування характерною для попередньої го етапу кібернетичної парадигми на базі системно-діяльнісної методології. Починається диференціація проблматики рефлексії, і розгортаються експериментальні дослідження рефлексивних процесів в руслі педагогічної психології (В. В. Давидов), психології мислення (Ю.Н.Кулюткін, І.М. Семенов), проблематики діяльності та її регулювання (Н.Г. Алексєєв, Г.П. Щедровицький), соціальної психології (К.Є. Данілін). Вперше проводяться дослідження ролі рефлексії у вирішенні типових і творчих завдань (І.М. Семенов, В.К. Зарецький, С.Ю. Степанов), де рефлексія розглядається як усвідомлення засобів, способів і підстав розумової діяльності, що здійснюють її регуляцію.

4. 1980-і роки. Поставлено проблему предмета і методу психологічного вивчення рефлексії (І.Н. Се ¬ менів, С.Ю. Степанов). Сформувалися два основні підходи до розуміння рефлексивних феноменів. Згідно одного з них, рефлексія є діяльність «по встановленню відносин між зв'язками об'єктів, що здійснюється шляхом рефлексивного виходу і складається з п'яти етапів: зупинка, фіксація, об'єктивація, відчуження, символізація (Н. Г. Алексєєв)» [17 , с. 103]. На відміну від такої миследіяльнісної трактування в рамках другого підходу рефлексія розуміється як переосмислення в проблемно-конфліктній ситуації цілісним «Я» змістів своєї свідомості. Даний процес також включає п'ять етапів: репродукція стереотипів, регресія переживання, кульмінація натхнення, прогресія самосвідомості, продуктивні інновації.

5. Середина 1980-х - 1990-і роки. Істотне розширення поля досліджень рефлексіх разом із збільшенням комплексних, міждисциплінарних розробок, що синтезують результати теоретичних і емпіричних досліджень в рамках системного підходу до вивчення людини.

В даний час поняття  рефлексії є вже не тільки філософським і загальнонауковим, але також і конкретно-науковим, психологічним поняттям.

Вже на початку XX століття вітчизняними психологами було сформульовано теоретичний опис процесів, що відносяться до рефлексивним феноменам, і, що особливо важливо, вказана їх складність, різноманіття і віднесеність до всіх рівнів психічної організації.

На сучасному етапі  дослідження рефлексії проводяться  в рамках більшості галузей психологічного знання: рефлексивні процеси вивчаються в соціальній психології у зв'язку з проблемою групової взаємодії, міжособистісного спілкування, соціальної перцепції, емпатії [2, 3, 9; 29; 30;]; у загальній психології в рамках проблем самосвідомості і саморозвитку особистості [6; 20; 21; 28; 32;], регуляції пізнавальних процесів і діяльності [1, 5, 7; 11; 34;]; здібностей і довільної активності [21; 22; 24; 27; 32;]; у віковій психології [10; 26; 28 ; 30;], а також в медичній [24; 31;], педагогічній [15; 18; 28;], організаційної психології [22;] та психології управління [19; 20;].

Таким чином, проведений аналіз вказує на те, що до нашого часу сформувався ряд актуальних проблем теоретичного та експериментального дослідження рефлексії. Це розробка типології функцій рефлексії в організації діяльності і спілкування, дослідження рефлексії як рівня (або компонента) мислення та механізму саморозвитку особистості в творчому процесі, а також проведення прикладних досліджень рефлексії для практично значущих розробок в області соціальної, педагогічної, інженерної психології та патопсихології.

Широке використання знань про рефлексію в теоретичних і прикладних дослідженнях різних психічних явищ, а також безсумнівна практична значущість знань і недостатня розробленість цього поняття диктують необхідність інтенсифікації досліджень рефлексії. При цьому доводиться враховувати специфіку рефлексії як предмета наукового дослідження і своєрідність даної проблеми в цілому.

Одним з найбільш показових з точки зору розвитку проблеми рефлексії і характеристики спектра проведених в даний час досліджень є напрямок, пов'язаний з типологізацій рефлексивних феноменів. Він дозволяет «перекинути міст» від історико-наукового аспекту до характеристики сучасного стану проблеми рефлексії [16].

Питання про типологізації  рефлексивних феноменів вирішується в сучасній психології неоднозначно, при цьому автори розходяться в думках щодо самої можливості виокремлення груп рефлексивних процесів [13]. Зокрема, Д.І. Дубровський і Д.І. Суарес Родрігес, вважаючи рефлексії «цілісним» феноменом, відкидають можливість тіпологіза ¬ ції її форм і проявів [16]. Тим не менше, більшість авторів: І.М. Степанов, С.Ю. Семенов, А.Б. Холмогорова, В.І. Слободчиков та ін - пропонують різні класифікації рефлексивних процесів, розходячись в критеріях виділення їх типів [18; 20;]. Ю. І. Лобанова розрізняє два види рефлексії з направленістю на рефлектуючий об'єкт: предметну, контролюючу конструктивну діяльність, і соціально-психологічну, обслуговуючу ситуації микросоциального взаємодії [26]. За змістом рефлексивних процесів автор виділяє доособистісну, особистісну і міжособистісну рефлексію. Тим не менш, залишається незрозумілим, що саме виділяє автор: види або етапи формування рефлексивних процесів.

А. Б. Холмогорова, визначаючи рефлексію як особистісну форму регуляції мислення, класифікує види рефлексії в залежності від функцій, які вони реалізують в діяльності, і розрізняє контрольну, конструктивну, мобілізуючу і захисну рефлексію [18]. У рамках того ж напряму

  І. С. Россохіна говорить про два типи рефлексії, різних за своїм впливом на психічне здоров'я особистості: патогенної і саногенні [14].

А.В. Карповим були виділені різні рівні рефлексії в залежності від стеупеня складності рефлексуючого змісту: а) перший рівень включає рефлексивну оцінку особистістю актуальной ситуації, оцінку своїх думок і почуттів в даній ситуації, а також оцінку поведінки в ситуації іншої людини; б ) другий рівень передбачає побудову суб'єктом судження щодо того, що відчувала інша людина в тій же ситуації, що він думав про ситуацію і про самого суб'єкта; в) третій рівень включає уявлення думок іншої людини про те, як він сприймається суб'єктом, а також уявлення про те, як інша людина сприймає думку суб'єкта про самого себе; г) четвертий рівень містить в собі уявлення про сприйняття іншою людиною думки суб'єкта з приводу думок дру гого про поведінку суб'єкта в тій чи іншій ситуації [26].