Гендерні відмінності у відношенні до любові та шлюбу у людей ранньої дорослості

На досить високому місці є уявлення про соціальний статус та очікування батьківсько-виховної функції, тобто досліджувані чітко уявляють свої майбутні ролі чоловіка та дружини, батька та матері.

Досить важливим простежується в уявленнях матеріальний компонент шлюбних відносин. В уявленнях присутні думки про те, що гроші та престижна робота є обов’язковими умовами для створення успішного шлюбу. Також наявне очікування взаємного залучення до ведення домашнього господарства [9].

Очікується співпадання інтересів і поглядів чоловіка та дружини, а також спільного проводження вільного часу. Дозвілля вони розуміють як спільний відпочинок та прогулянки.

Як і в уявленнях, так і в очікуваннях в період ранньої дорослості виділяють сексуальну сторону подружніх відносин, але ставить її на останні місця, тобто вони прагнуть оцінювати себе не лише як сексуальних партнерів, а й як особистостей зі своїм внутрішнім світом.

Серед причин вступу до шлюбу можна виділити наступні. Не вдаючись до тонкощів і не намагаючись диференціювати любов від закоханості і статевого потягу до конкретної особини, деякі психологи відводять на всі ці варіанти не більше 10% всіх укладених шлюбів [7].

Далеко не кожен усвідомлює те, що його рішення одружуватися або вийти заміж продиктоване прихованими мотивами. Звичайно, найчастіше це комплекс найрізноманітніших причин, але все-таки яка-небудь з них є такою, що веде. Ми розглянемо лише найтиповіші.

Дуже часто молоді люди одружуються з досить банальної причини: так роблять всі. Соціальні стереотипи мають на нас вельми сильний вплив.

Досить часто люди одружуються в пошуку комфортніших умов для життя. Буває, що в основі бажання одружуватися або вийти заміж лежить бажання турботи і душевного тепла. У чоловіків, втім, інколи це просто бажання, щоб його обслуговували, а у жінок – щоб в будинку був господар і добувач. До цієї ж категорії можна віднести і прагнення до впорядкованого сексу. Сюди ж можна віднести і шлюб по матеріальному розрахунку, і вихід заміж за іноземця сподіваючись на красиве життя [14].

Не менш поширеною спонукальною причиною створити сім’ю може бути прямо протилежний варіант – бажання про когось піклуватися, що більшою мірою властиво жінкам.

Буває, що одруження - це своєрідна втеча від самотності. В цьому випадку над мета вельми примітивна: щоб хтось був поруч. Природно, що низький рівень домагань в цьому випадку задовольняється досить легкий: «когось» знайти багато простіше, ніж гідного партнера. Але жити з ним буде, швидше за все, не дуже весело.

До розряду прихованої мотивації для укладення шлюбу належить і бажання вирватися з рідного гнізда. На перший погляд може здатися, що це закономірний етап дорослішання і становлення особи, прагнення до самостійності і до того, щоб вибудовувати життя за своїми законами. Найчастіше непереборне бажання покинути рідну домівку продиктоване важкою родинною обстановкою, деспотизмом батьків або їх схильністю до тотального контролю. В цьому випадку можна говорити про «невротичний» шлюб, однією з особливостей якого є небезпека, що чоловік або дружина володітимуть саме тими якостями батьків, від яких довелося тікати.

Нерідко буває і так, що шлюб людині потрібний для самоствердження. Так, багато хто, наприклад, одружується, щоб щось комусь довести: батькам, що він досить дорослий, своєму попередньому партнерові, що він не страждає від того, що був знехтуваний [18]. До цієї ж категорії відноситься і одруження як спосіб позбавитися від комплексів, довести іншим- але в першу чергу самому собі - що він може бути коханим і бажаним [18].

 

1.3. Гендерні особливості в любові  та шлюбі

Багатьма авторами висловлюються міркування про велике значення й одночасно про тісний зв'язок один з одним параметрів, що характеризують розподіл і реалізацію подружніх ролей у сім’ї. Той факт, що вони пов'язані зі статтю подружжя, тобто з біологічними основами сім’ї, підкреслює їхню значимість і базовий характер, дозволяє розглядати їх як детермінанту багатьох внутрішньосімейних процесів. Комплексний показник, що враховує як реальний розподіл ролей у сім’ї, так і відношення до нього подружжя, одержав у літературі назву гендерно-рольової диференціації (сімейно-рольові очікування). 

Гендерно-рольова диференціація у широкому сенсі дефініції визначається на підставі наступних характеристик:  

1) уявлення подружжя про  ролі чоловіка й жінки ( статево-рольові  установки); 

2) уявлення подружжя про  розподіл ролей у сім’ї (власні  статево-рольові установки); 

3) рольова поведінка подружжя (реальний розподіл ролей); 

4) статева ідентичність (фемінність-маскулінність подружжя). 

Гендерні особливості сприйняття шлюбу й,  відповідно, сімейних ролей та очікувань у ньому, на думку І. С. Кона, напряму пов’язані з чоловічим та жіночим Я-образом, Я-концепцією. Вчений стверджував,  що чоловічий Я-образ складається здебільшого з інформації про значення Я у трудових, ділових, професійних, спортивних та інтимних сферах. Молоді чоловіки здатні переоцінювати свої здібності,  чи то на рахунок положення у групі, чи особистих здібностей. Завищена самооцінка допомагає чоловікам відповідати стереотипу маскулінності, а молоді жінки у Я-образі відображають здебільшого те,  наскільки вони привабливі.  Жіноча самооцінка здебільшого є досить скромною та реалістичною [17].

Дослідження Т.В. Андрєєвої, наводять цікаві фактори моделювання чоловічого Я-образу здебільшого у сферах: «робота», «любов», «пізнання», та одночасно ігноруючи сферу, що пов’язана з сімейними ролями. Натомість жіночий Я-образ здебільшого формується навколо сфер: «любов», «сім’я», «діти», «матеріально забезпечене життя»[2]. 

У. Харлі виділяє кілька основних очікувань у відносинах до партнера. У чоловіків це – статеве задоволення, супутниця для відпочинку, приваблива дружина, ведення домашнього побуту або моральна підтримка. А серед жінок це – ніжність або атмосфера романтизму,  піклування,  можливість поговорити, чесність та відкритість, фінансова підтримка, відданість чоловіка сім’ї або виконання ним батьківських обов’язків. На думку дослідника часто невдачі молодих чоловіків та жінок у побудові сім’ї обумовлені просто незнанням потреб один одного. Оскільки потреби чоловіка та дружини так відрізняються, то не дивно, що молодим людям важко пристосуватися до подружнього життя, особливо якщо їх Я-образи ригідні [27].

Серед мотивів пошуку шлюбного партнера, за даними  Н.Ф.  Федотової і Л.А. Філіпової найбільш часто вказуються: прагнення до статевої близькості, бажання піклуватися (ці мотиви частіше відзначаються чоловіками), бажання відчувати турботу, бажання кохати  і бути коханими, прагнення  знайти подібну собі людину, бажання бути зрозумілими  (частіше  відзначаються  у  жінок). Мотивація на організацію сім’ї сильніше виражена у жінок, ніж у чоловіків. З.І. Фрайнбург зводить мотивацію створення шлюбу до трьох основних причин: біологічної, соціально-культурної та економічної [20, с.222].

 

РОЗДІЛ 2

ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

2.1. Методи та процедури дослідження

Соціально-психологічні проблеми сім'ї можна звести до трьох основних груп: дошлюбні (часто є основними детермінантами подружніх проблем), подружні, проблеми взаємин дітей і батьків.

Одним з головних напрямків роботи практичного сімейного психолога є діагностика, вона дозволяє отримати повну і надійну інформацію про взаємини членів сім'ї на різних етапах їх життя.

Психологи використовують різні методи соціально-психологічної діагностики: опитування, спостереження, експеримент, метод соціометрії, методи поперечних і поздовжніх зрізів, кількісно-якісний аналіз документів, тестування.

Під час проведення емпіричного дослідження використовувалась батарея надійних, валідних точних психодіагностичних методик для фіксації відповідних особливостей сімейних установок. Достовірність результатів перевірялась методами математичної статистики з використанням програм SPSS-13.

Для вирішення поставлених у дослідженні завдань використовувався комплекс методів: аналіз наукової психологічної літератури з проблеми дослідження, психодіагностичні методики: тест-карта оцінки готовності до сімейного життя (І.Ф. Юнда); опитувальники «Шкала любові та симпатії» (З.Рубін, модифікація Л.Я. Гозман, Ю.Є. Альошина) та «Вимірювання установок в сімейній парі» (Ю.Є. Альошин); анкета-інтерв’ю «Ви вступаєте в шлюб» (В.А. Сисенко).

Емпіричну базу дослідження складають 25 осіб віком від 21 до 40 років із числа працівників юридичного управління комерційного банку, з них 13 осіб чоловічої статі, 12 – жіночої статі.

При проведенні дослідження нами була висунута гіпотеза про те, що гендерні відмінності у ставленні до шлюбу та любові в період ранньої дорослості є несуттєвими.

Тест-карта для оцінки готовності до сімейного життя (І.Ф. Юнда) спрямована на побудову міцного шлюбу, так і на вдосконалення взаємостосунків між молодими людьми в період становлення їх шлюбно-сімейного життя. В методиці приводяться типові ситуації взаємостосунків між подружжям при виконані функцій сім’ї.

Сума отриманих балів від 70 до 120 свідчить про достатній рівень підготовленості до подружнього життя, про задовільну підготовку до шлюбу свідчать результати набраних балів в межах 22-70, про недостатній підготовленості до шлюбу свідчать результати 22 та менше.

Тест-карта оцінки готовності до сімейного життя І. Юнда дає змогу визначити психологічну готовність до шлюбно-сімейних стосунків. Опитувальник містить 10 ситуацій до кожної з яких додається три варіанти відповідей. Респонденту необхідно вибрати в кожній із запропонованих ситуацій по одному з трьох варіантів відповідей, які співвідносяться з його уявленнями про себе та власні дії. Обробка результатів зводиться до визначення сумарного числового значення з урахуванням наведеного перевідного оціночного ключа [38, с. 308-316].

Опитувальник «Вимірювання установок в сімейній парі» (Ю.Є. Альошин). Методика призначена для вивчення установок подружжя щодо найбільш значущих в сімейній взаємодії сфер людського життя, визначення ступеня соціально-психологічної сумісності партнерів у шлюбі. При створенні опитувальника автори керувалися уявленнями про те, які аттітюди людини можуть надавати найбільш сильний вплив на її сімейні стосунки. Розглядаються як чисто «сімейні» питання, так і позиція респондента щодо загальних проблем (наприклад, уявлення людей взагалі або альтернатива між почуттям обов'язку і прагненням до задоволення).

Як інструмент для виявлення індивідуальних характеристик опитувальник може бути використаний при вивченні різних проблем сім'ї.

Методика містить 40 суджень, що виражають ту чи іншу позицію по десяти різним, значимим для людей, сферам:

1) ставлення до людей;

2) альтернатива між почуттям  обов'язку і задоволенням;

3) ставлення до дітей;

4) ставлення до автономності  або залежності подружжя;

5) ставлення до розлучення;

6) ставлення до любові  романтичного типу;

7) оцінка значення сексуальної  сфери у сімейному житті;

8) ставлення до «забороненості  сексу»;

9) ставлення до патріархального  або егалітарного влаштування  сім'ї;

10) ставлення до грошей.

Респонденти повинні оцінити ступінь своєї згоди з кожним із тверджень. По кожній шкалі вираховується середнє арифметичне значення чотирьох відповідей,альтернативам приписуються значення наведені в ключі інтерпретацій [3, с. 78-90]. Досліджуваним надається інструкція «Просимо оцінити ступінь вашої згоди з пропонованими нижче судженнями, виражають ту чи іншу позицію людини в житті. Немає і не може бути правильних або неправильних відповідей, важливо, щоб обраний варіант найбільш повно відображав вашу особисту точку зору».

Анкета-інтерв’ю «Ви вступаєте до шлюбу» (В.А. Сисенко) – дозволяє визначити точку зору про різноманітні проблеми, які виникають на шляху у молодого подружжя.

Шкали любові та симпатії (3. Рубіна) – методика добре застосовується як при індивідуальному, так і при груповому дослідженні та дозволяє виявити особливості емоційного відношення респондента до коханої людини.

Тест призначений для визначення, що переважає у взаєминах: кохання чи симпатія. Спочатку шкали любові та симпатії З.Рубіна представляли собою 2 набору висловлювань, в кожен з яких входило 13 пунктів, потім у міру роботи над створенням методики кількість тверджень було зменшено до 9. При складанні шкал опитувальника З.Рубін виходив з певних теоретичних уявлень про внутрішню структуру вимірюваних феноменів. Зокрема, важливими для вимірювання представлялися три компоненти любові: прихильність, турбота і ступінь інтимності відносин.

 Шкала симпатії реєструє: ступінь поваги, ступінь захоплення і ступінь сприйманого подібності об'єкта оцінки з респондентом.

В остаточний варіант методики, адаптованої Л.Я. Гозманом і Ю.Е. Альошиної, включені 14 пунктів.

Обробка здійснюється за ключем:

Шкала любові: 1, 3, 5, 7, 9, 11, 13.

Шкала симпатії: 2, 4, 6, 8, 10, 12, 14.

Відповіді оцінюються наступним чином: «Так» - 4 бали; «Ймовірно, це так» - 3 бали; «Навряд чи це так» - 2 бали; «Це зовсім не так» - 1 бал.

Бали за кожною шкалою підсумовуються. Підсумкові оцінки можуть варіювати від 7 до 28 балів. Підрахунок сумарного балу по обох шкалах, дає загальний рівень емоційних відносин в діаді (від 14 до 56 балів).

Досліджуваним надається інструкція: «Вашій увазі представляються наступні твердження, які стосуються Вас і Вашого (ої) дружини (чоловіка). До кожного твердженням необхідно підібрати той варіант відповіді, який, на Вашу думку, найбільш відповідає усталеним відносинам з ним (нею). Постарайтеся відповідати якомога відвертіше. Не затримуйтесь довго над обдумуванням».

 

2.2. Аналіз отриманих даних

Середній вік досліджуваних чоловіків становив 31 рік, жінок – 32 роки. З них вісім чоловіків та дев’ять жінок перебувають у шлюбі, четверо чоловіків та одна жінка мають стосунки, одинаків троє (один чоловік та дві жінки).

Для того, щоб визначити структурно-змістові особливості шлюбно-сімейних установок представників різної статі щодо найбільш значущих в сімейній взаємодії сфер людського життя оцінити загальні тенденції вираження характеристик у досліджуваних за показниками шкал за методикою «Вимірювання установок в сімейній парі» (Ю.Е.Альошина), було визначено середнє значення вираження того чи іншого емоційного рівня ставлення до визначених сімейних установок у двох групах респондентів (табл. 2.1). Кожна визначена установка передбачає певне емоційне ставлення і отримане значення дозволяє простежити загальні тенденції емоційного ставлення до установок у респондентів.