Відмінність контракту від трудового договору

МІНІСТЕРСТВО

СУМСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «»

на тему

«Відмінність контракту від трудового договору»

 

 

 

 

 

                                                                            Підготував(ла):

                                                                            студент групи

 

                                                                            Перевірив:

                                                                            науковий керівник

 

 

 

 

Суми 2012

 

Зміст

 

 

Вступ

 

Найважливіша загально-соціальна функція трудової діяльності полягає в тому, що практично всі суспільні відносини починають формуватися в трудовій сфері. Члени суспільства пов’язані між собою передусім за допомогою трудової діяльності. Праця – головна сила, глибинний матеріальний зв’язок, який поєднує всіх членів суспільства, всі його соціальні групи в єдине ціле, в єдиний соціальний орган і визначає взаємодію між його елементами. Уся складна побудова суспільства й суспільних відносин базується на фундаменті праці, трудової діяльності в різних її проявах [1, с. 14-15].

Досить часто ми не приділяємо належної уваги тому, який документ нам пропонують підписати при оформленні трудових правовідносин. Спливає час, і згодом може з’ясуватися, що якісь важливі моменти не враховані. Таким чином, ми стаємо заручниками ситуації, а точніше, розплачуємося за свою неуважність, можна сказати, недбалість. Тому дуже важливо розуміти наслідки підписання тих чи інших документів.

На сьогодні в науковій юридичній літературі питання щодо визначення відмінностей контракту від трудового договору не достатньо розроблено, відчувається відсутність фундаментальних праць по даній темі, суперечність різних нормативних положень, їх невідповідність одне одному, тому в даній роботі спробуємо провести загальний огляд правового положення контракту та трудового договору.

Метою даної  роботи є теоретичний аналіз контракту та трудового договору між працівником та роботодавцем, визначення основних відмінностей у цих докуменах. Для досягнення цієї мети були поставлені та вирішені наступні завдання:

• обґрунтовано теоретичні аспекти визначення трудового договору та контракту як форми трудового договору;
• дано аналіз порядку укладання трудового договору та контракту між роботодавцем та працівниклм;
• визначені строки укладання трудового договору і контракту, їх відмінність;
• описано підстави розірвання трудового договору та контракут між працівником та роботодавцем.

Предметом дослідження є теоретичні та методологічні особливості змісту трудового договору та контракту.

Об'єктом вивчення даної курсової роботи є відмінності контракту від трудового договору, як важливого інституту трудового права. У процесі дослідження використано значну кількість інформативних джерел з проблем законодавчого врегулювання контракту та трудового договору.

Теоретичною та методологічною основою дослідження  є наукові праці, присвячені проблемам  запровадження та дії контрактної  форми трудового договору, змісту самого контракту та трудового договору.

 

РОЗДІЛ 1. Теоретичні аспекти визначення сутності та особливостей трудового договору і контракту

1.1 Загальне поняття трудового договору

 

Частина 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України в редакції від 05.05.1995 дає таке визначення трудового договору: це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Таким чином, трудовий договір ‒ це добровільна угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою. У визначенні трудового договору перш за все підкреслюється добровільність цієї угоди.

Важливим елементом  поняття трудового договору є  сукупність обов'язків сторін трудового  договору.

З одного боку, працівник, укладаючи трудовий договір, бере на себе зобов'язання:

а) виконання роботи, визначеної цією угодою;

б) підлягання внутрішньому трудовому розпорядку, що встановлений на підприємстві, установі, організації.

Цей обов'язок працівника багатосторонній і конкретизується  в правилах внутрішнього трудового  розпорядку підприємства, установи, організації, які включають правові методи забезпечення трудової дисципліни, основні зобов'язання працівників і власника або уповноваженого ним органу, режим робочого часу і його використання, заохочення, відповідальність за порушення трудової дисципліни.

З другого боку, власник або уповноважений ним  орган, укладаючи з працівником  трудовий договір, бере на себе зобов'язання:

а) виплачувати  заробітну плату;

б) забезпечувати  умови праці, необхідні для її виконання, вказані в законодавстві  про працю, колективному договорі і угоді сторін.

Новела в  ч. 2 ст. 21 КЗпП України полягає в тому, що працівник може реалізувати свої здібності до результативної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на кількох підприємствах, установах, організаціях, якщо інше не передбачене законом, колективним договором або угодою сторін.

Перш за все, тут акцентується увага не просто на реалізації працівником своїх  здібностей, а й на необхідності спрямовувати їх на результативну і  творчу працю. Шляхом реалізації таких  здібностей працівника закон найчастіше вказує укладення трудового договору.

Трудовий договір  є основною юридичною формою реалізації громадянами конституційного права  на працю. За його допомогою формується колектив підприємства, де складається  взаємодопомога робітників і службовців у трудовому процесі. Ним же визначається професія (спеціальність), форма організації праці і зміст трудових відносин.

Робітники і  службовці після укладення трудового  договору включаються в трудовий колектив і набувають право на участь в управлінні і визначенні умов праці.

Трудовий договір  як підстава виникнення трудових правовідносин набув загального поширення. У відповідності до ст. 2 КЗпП він повинен укладатися при прийомі на роботу на підприємстві, в установі, організації або фізичною особою. Трудовий договір є підставою трудових правовідносин, в яких перебувають державні службовці. Зміст Закону України «Про державну службу» дозволяє твердити, що законодавство про працю поширюється навіть на вищих посадових осіб держави, починаючи з Президента України і Голови Верховної Ради України.

Трудовий договір є підставою виникнення трудових відносин з громадянами, направленими на альтернативну (невійськову) службу (ст. 17 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу»).

Робота власника і членів його сім'ї на заснованому  ним (ними) приватному (сімейному) підприємстві, в селянському (фермерському) господарстві потребує укладення трудового договору.

Трудовий договір  не є підставою виникнення трудових відносин осіб, засуджених до позбавлення  волі. Праця цих осіб регулюється  Виправно-трудовим кодексом та іншими актами виправно-трудового законодавства. В той же час у певній частині праця осіб, що відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, регулюється законодавством про працю. Так, трудове законодавство поширюється на засуджених до позбавлення волі в частині охорони праці і техніки безпеки, звільнення від роботи в святкові дні, а також в частині тривалості робочого дня осіб, що відбувають покарання у виправно-трудових колоніях, і надання їм щотижневих днів відпочинку (ст. 50 Виправно-трудового кодексу України).

Трудовий договір  як документ під такою назвою, підписаний його сторонами укладається в  даний час далеко не завжди, точніше, такі договори в письмовому вигляді  укладаються вкрай рідко. Законодавство  про працю досить нечітко визначає форму трудового договору, тому трудовий договір може бути оформлений і документом під таким заголовком («трудовий договір»), і виданням власником або уповноваженим ним органом наказу про прийом на роботу у відповідності з заявою працівника. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли працівник був фактично допущений до роботи, хоча ніякі документи про прийом на роботу не оформлялись (ст. 24 КЗпП).

В той же час, в окремих випадках робота може виконуватися не на основі трудового договору, а  за іншою юридичною підставою. Зокрема, при виконанні роботи на підставі цивільно-правового договору. Відрізнити трудовий договір від договору цивільно-правового характеру за соціально-економічним змістом важко, хоча основний критерій поділу видається зрозумілим: цивільно-правовий договір укладається з приводу результатів праці, а трудовий договір регулює сам процес праці. В реальності межі між цивільно-правовим і трудовим договорами нівелюється. Схема розмежування цих договорів за критерієм їх предмета (об'єкта) виглядає так: якщо фізична особа взяла на себе зобов'язання виконати роботу, створити науковий, літературний твір і передати замовнику результати праці – це цивільно-правовий (авторський) договір. Якщо ж громадянин підпорядковується внутрішньому трудовому розпорядку, виконує роботу під керівництвом другої сторони, яка взяла на себе зобов'язання організувати працю, отримала право давати вказівки про послідовність проведення робіт ‒ це трудовий договір.

 

1.2 Характеристика контракту як форми трудового договору

 

Оформлення трудових відносин за посередництвом трудового контракту широко застосовується в країнах з ринковою економікою. Найм за контрактом, як відносно нова правова модель підбору, розподілу і використання кадрів на підприємствах всіх форм власності, закріплений і в законодавстві України. Так, термін контракт як підстава виникнення трудових відносин, як інститут трудового законодавства був легалізований в нинішній редакції в зв'язку з прийняттям Закону України від 20 травня 1991 року «Про внесення змін і доповнень у Кодекс законів про працю Української РСР при переході до ринкової економіки».

Контрактна  форма найму покликана забезпечити  поєднання інтересів працівника, власника майна підприємства і трудового  колективу, тобто є важливим елементом  соціального партнерства.

В умовах дії жорстоких законів ринку успіх і благополуччя підприємства різних форм власності вирішальною мірою залежать від компетенції, кваліфікації і підприємливості кадрового персоналу. Введення контрактної системи найму дозволяє роботодавцю легко позбавлятися від безперспективних, несумлінних працівників і сформувати мобільні творчі колективи.

Контракт набув  особливої популярності у роботодавців усіх форм власності, оскільки надає  їм можливість вільного маневрування трудовими ресурсами. Його активне  впровадження в практику регулювання трудових відносин почалось з 1990-1991 рр., тобто співпало з формуванням України як незалежної держави в період, коли в Україні намітились контури «капіталізації» виробництва.

Таким чином, правова  модель трудового контракту народилась на зламі двох правових систем, покликаних обслуговувати два економічних лада – перехідний період від планової соціалістичної економіки до капіталізму.

На цій основі ґрунтується думка про існування двох правових моделей: трудового договору і контракту в законодавстві України.

Трудовий контракт, розширивши можливості індивідуально-договірного  регулювання, вніс багато корисних ринкових елементів у трудові відносини, консервативні за своєю суттю.

Легальне поняття  контракту дається в частині  третій ст. 21 КЗпП України: «Особливою формою трудового договору, ‒ підкреслюється в згаданій статті КЗпП, – є контракт, в якому строк його дії, права обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін».

Проте, варто  відмітити, що в юридичній літературі немає єдиної точки зору з приводу  правової природи контракту. Поняття  контракту ч. 3 ст.21 КЗпП України визначає як особливу форму трудового договору. Виходячи з цього, одні автори вбачають в ньому форму строкового трудового договору, інші ‒ його різновид, треті прийшли до висновку, що це контрактна форма укладання трудового договору. З такими твердженнями важко погодитись. У першу чергу зміст, який вкладається різними словниками у це поняття, зводиться до того, що контракт є угода, письмова угода, договір у законному порядку. Значить за формою він не просто письмова угода чи угода в письмовій формі, а угода, за якою держава визнає встановлення умов праці, прав і обов'язків сторін. Такий порядок визначення змісту контракту держава визнає законним. Звідси, контракт не просто форма договору, а й законний порядок визначення його змісту.